ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2023 Справа № 27/55(914/1917/22)
Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., розглянувши матеріали справи за позовом: Спільного українсько-німецького підприємства „Тристалко” у формі ТзОВ, м. Жовква Львівської області
до відповідача: Приватного підприємства “Рома”, м.Рава-Руська, Львівська область
про стягнення 181 104,55 грн заборгованості
в межах провадження у справі № 27/55
за заявою: Спільного українсько-німецького підприємства „Тристалко” у формі ТзОВ, м. Жовква Львівської області
про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства „Тристалко” у формі ТзОВ, м. Жовква Львівської області
Представники сторін:
від позивача: Квіткін Ю.М.
від відповідача: Рабінович М.П.
розпорядник майна: Сибаль А.М.
ВСТАНОВИВ:
17 серпня 2022 на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Спільного українсько-німецького підприємства „Тристалко” у формі ТзОВ до Приватного підприємства “Рома” про стягнення 181 104,55 грн заборгованості.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.08.2022 справу № 27/55(914/1917/22) передано на розгляд судді Чорній Л.З. на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, в провадженні якої перебуває справа № 27/55 про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства „Тристалко” у формі ТзОВ.
Ухвалою суду від 24.07.19 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Технотерн-Буд”, Приватного акціонерного товариства “Козлівський цегельний завод”, Приватного акціонерного товариства “Алтек” від 06.06.2019 про розірвання мирової угоди у справі № 27/55, укладеної 17.05.2013 р.; розірвано мирову угоду від 17.05.2013 року у справі № 27/55; поновлено провадження у справі про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства „Тристалко” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (80300, Львівська область, м. Жовква, вул. Дорошенка, буд. 17, код ЄДРПОУ № 14338335) на стадії процедури санації; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим санацією призначено Кочергана Богдана Васильовича керівника Спільного українсько - німецького підприємства „Тристалко” у формі ТзОВ.
Оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про поновлення провадження у справі № 27/55 про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства „Тристалко” у формі ТзОВ у зв'язку із розірванням мирової угоди.
Ухвалою суду від 23.10.2019 затверджено план санації боржника - Спільного українсько-німецького підприємства „Тристалко” у формі ТзОВ, клопотання арбітражного керуючого Сибаля А.М. про припинення податкової застави від 17.09.2019 за вх. № 2512/19 задоволено, припинено податкову заставу та звільнено активи з податкової застави. Клопотання арбітражного керуючого Сибаля А.М. про скасування арештів від 17.09.2019 за вх. № 2513/19 задоволено, скасовано арешти, накладені на все нерухоме майно боржника - Спільного українсько-німецького підприємства - фірма “Тристалко” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.
Справа №27/55 про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства - фірма “Тристалко” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю перебуває на стадії санації.
З 21.10.2019 введений в дію Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнати такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992, N 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992, N 31, ст. 441).
Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Реалізація майна боржника здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, крім майна боржника, оголошення про продаж якого опубліковане до дня введення в дію цього Кодексу. У разі не продажу такого майна його подальша реалізація здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно із ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з 21.10.2019 Кодексом України з процедур банкрутства).
Ухвалою суду від 22.08.2022 позовну заяву Спільного українсько-німецького підприємства „Тристалко” у формі ТзОВ до Приватного підприємства “Рома” про стягнення 181 104,55 грн заборгованості - прийнято до розгляду в межах провадження справи №27/55 про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства - фірма “Тристалко” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю. Справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 07.09.2022.
В судове засідання від 07.09.2022 сторони не з'явилися, вимог ухвали суду не виконали, причин неявки суду не повідомили.
Ухвалою суду від 07.09.2022 року підготовче засідання відкладено на 05.10.22.
В судове засідання від 05.10.2022 сторони не з'явилися. Відповідачем через канцелярію суду подано клопотання за вх.№3179/22 від 03.10.2022 про зупинення провадження у справі. Кклопотання вмотивоване тим, що предметом позову у справі №27/55(914/4078/21) є майнова вимога Спільного українсько- німецького підприємства “Тристалко” у формі ТзОВ до ПП “Рома” про стягнення заборгованості у розмірі 1 061 962 гривень 42 коп., підстава позову - договір оренди від 02.01.2018 року. В межах справи №27/55(914/4078/21) позивач звернувся із зустрічною позовною заявою до Спільного українсько-німецького підприємства-фірми “Тристалко” про визнання недійсним договору оренди від 02.01.2018 року.
Ухвалою суду від 05.10.2022 клопотання Приватного підприємства “РОМА” від 03.10.2022 за вх.№3179/22 про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі №27/55(914/1917/22) до набрання законної сили рішення у справі №27/55(914/4078/21).
26.09.2023 Спільне українсько-німецьке підприємство-фірма “Тристалко” подало клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки рішення Господарського суду Львівської області від 17.04.2023 у справі №27/55(914/4078/21) набрало законної сили, усунуто обставини, що викликали зупинення провадження у справі №27/55(914/1917/22). Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 у справі №27/55(914/4078/21) рішення Господарського суду Львівської області від 17.04.2023 залишено без змін.
Ухвалою суду від 28.09.2023 року провадження у справі №27/55(914/1917/22) за позовом Спільного українсько-німецького підприємства „Тристалко” у формі ТзОВ до Приватного підприємства “Рома” про стягнення 181 104,55 грн заборгованості поновлено, розгляд справи призначено на 01.11.2023 року.
В судове засідання від 01.11.2023 сторони з'явилися. Представник позивача усно позовні вимоги підтримав та просив закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду. Представник відповідача усно просив відкласти для надання можливості врегулювання спору у добровільному порядку.
Ухвалою суду від 01.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.11.2023 року.
В судове засідання 29.11.2023 сторони з'явилися, надали пояснення по суті спору. Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити. Представник відповідача висловив свої заперечення.
В судовому засіданні 29.11.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиції сторін.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що рішенням Господарського суду Львівської області від 02.09.2021 у справі № 27/55 (914/208/21), що набрало законної сили, стягнуто з Приватного підприємства «Рома» на користь Спільного українсько-німецького підприємства "Тристалко" у формі ТзОВ 583 333,36 грн заборгованості з орендної плати та 8 750,00 грн судового збору.
Також зазначено, що в порушення умов п. 2.2 договору відповідач станом на 20.01.2021 року не сплатив орендну плату за: вересень 2018 у розмірі 145 833,34 грн; жовтень 2018 у розмірі 145 833,34 грн; листопад 2018 у розмірі 145 833,34 грн; грудень 2018 у розмірі 145 833,34 грн.
Позивач вважає, що існування грошових зобов'язань відповідача перед позивачем щодо сплати орендної плати за вищезгадані місяці, розміри таких зобов'язань та строки їх виконання були встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 02.09.2021 у справі № 27/55 (914/208/21), і не можуть бути поставлені під сумнів без перегляду/ оскарження такого рішення в установленому порядку.
Крім того зазначено, що заборгованість відповідача із орендної плати в сумі 583 333,36 грн стягнуто в межах виконавчого провадження та перераховано її на рахунок позивача 24.12.2021 року.
Отже, лише 24.12.2021 відповідачем з порушенням встановлених строків були виконані грошові зобов'язання (орендна плата), які підлягали виконанню:
- за вересень 2018 у розмірі 145 833,34 грн - 05.10.2018
- за жовтень 2018 у розмірі 145 833,34 грн - 05.11.2018
- за листопад 2018 у розмірі 145 833,34 грн - 05.12.2018
- за грудень 2018 у розмірі 145 833,34 грн - 05.01.2019
У з'язку з наведеним позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3 % річних 54 130,14 грн та інфляційні втрати у розмірі 129 974,41 грн.
Відповідач заперечень та/або відзиву на позовну заяву не подав.
Обставини справи встановлені судом.
В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №27/55(914/208/21) за позовом Спільного українсько-німецького підприємства „Тристалко” у формі ТзОВ до Приватного підприємства “Рома” про стягнення 583 333,36 грн заборгованості.
У процесі розгляду справи встановлено, що 02.01.2018 між Спільним українсько-німецьким підприємством „Тристалко” у формі ТзОВ та Приватним підприємством “Рома”, укладено договір відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) цілісний майновий комплекс Жовківський цегельний завод, який знаходиться за адресою: м. Жовква, вул. Дорошенка, 17.
Згідно з п.2.1 договору за користування орендованим майном орендар щомісяця сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 145 833,34 грн без ПДВ. Загальна суму цього договору становить 3 350 000,00 грн. Відповідно до п.2.2 договору орендна плата проводиться орендарем щомісячно шляхом переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок орендодавця, але не пізніше 5-го числа наступного за місяцем оплати.
У порушення зобов'язань за договором, відповідач не здійснив оплати за договором оренди від 02.01.2018, внаслідок чого позивач просив стягнути з відповідача 583 333,36 грн заборгованості з орендної плати за вересень 2018 у розмірі 145 833,34 грн; жовтень 2018 у розмірі 145 833,34 грн; листопад 2018 у розмірі 145 833,34 грн; грудень 2018 у розмірі 145 833,34 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.09.2021 року у справі №27/55(914/208/21) позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства «Рома» на користь Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі ТзОВ 583 333,36 грн заборгованості з орендної плати та 8 750,00 грн судового збору.
01.10.2023 на примусове виконання рішення від 02.09.2021 року видано судом наказ.
До матеріалів справи долучено копії постанови про відкриття виконавчого провадження №67003724 від 01.10.2021 року та Постанови про закінчення виконавчого провадження №67003724 від 24.12.2021.
З долучених документів встановлено, що станом на 24.12.2021 з боржника повністю стягнуто борг по виконавчому документу.
У з'язку з наведеним позивачем заявлено новий позов про стягнення 3 % річних 54 130,14 грн та інфляційні втрати у розмірі 129 974,41 грн на підставі ст. 625 ЦК України.
Оцінка суду.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Як передбачено ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Як встановлено судом 02.01.2018 між Спільним українсько-німецьким підприємством „Тристалко” у формі ТзОВ та Приватним підприємством “Рома”, укладено договір відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) цілісний майновий комплекс Жовківський цегельний завод, який знаходиться за адресою: м. Жовква, вул. Дорошенка, 17.
Факт виникнення у відповідача заборгованості за вказаним договором встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 02.09.2021 року у справі №27/55(914/208/21).
Відповідно до п. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У відповідності з ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).
Відтак, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Аналогічна правова позиція наведена у Постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
Перевіривши підстави, строки та правильність розрахунку процентів річних за визначений позивачем період, здійснивши відповідний перерахунок суд зазначає, що вимога про стягнення 3 % річних підлягає задоволенню частково в сумі 54 082,19 грн.
Також судом здійснено перерахунок втрат від інфляції за спірний період. Відповідно до здійсненого судом перерахунку розмір втрат від інфляції за спірний період становить 129 974,41 грн.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції в розмірі 129 974,41 грн та 3 % річних в розмірі 54 082,19 грн є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
В частині позовних вимог щодо стягнення 47,95 грн 3 % річних суд відмовляє у зв'язку з необґрунтованістю.
Відповідно до ч. 1. ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають задоволенню частково.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до положень п. 9 ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача у розмірі 2 716,57 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Рома» (80316, Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська, вул. Воїнів УПА, буд. 42А; код ЄДРПОУ 22357406) на користь Спільного українсько-німецького підприємства „Тристалко” у формі ТзОВ (80300, Львівська область, м.Жовква, вул. Дорошенка, 17; код ЄДРПОУ 14338335) - 54 082,19 грн 3% річних, 129 974,41 грн інфляційних втрат та 2 716,57 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно з ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складений 01.12.2023.
Суддя Чорній Л.З.