ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/10997/23
Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, -
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправним та скасувати наказ №25 від 20.03.2023 року (з основної діяльності) військової частини НОМЕР_1 , прийнятий командиром підполковником ОСОБА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.01.2023 року о 14 годин 50 хвилин у зоні бойових дій у Херсонській області зі сторони військових формувань російської федерації був здійснений обстріл позицій стрілецької роти війкової частини НОМЕР_1 , в результаті чого позивач отримав травму (контузію). В подальшому позивач був госпіталізований та лікувався. Відповідачем у 2023 році проведено службове розслідування з метою уточнення причин і умов отримання травми (контузії) позивачем, про що складено акт службового розслідування, який затверджено 19.03.2023 року командиром війкової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_2 . Надалі командир війкової частини НОМЕР_1 прийняв наказ № 25 від 20.03.2023 (з основної діяльності), яким встановлено, що отримання позивачем травмування (контузії) під час виконання завдання 19.01.2023 року, внаслідок бойових уражень та дій з боку противника в районі ведення бойових дій не знайшли свого підтвердження. Відповідач кваліфікує, що даний випадок не пов'язаний з виконанням позивачами обов'язків військової служби. Позивач вважає, що наказ відповідача є протиправним, незаконним та таким, що порушує його права та інтереси, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводами апеляційної скарги зазначено, що судом не дано оцінки запереченням відповідача, що наявні медичні документи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог та якими обґрунтовує "факт" отримання травми 19.01.2023року, не підтверджують факт ймовірного травмування як такого. Службовим розслідуванням було встановлено, що 19.01.2023 черговому по 3 стрілецькій роті ніхто під час та одразу після обстрілу не доповідав про будь-які поранення особового складу, погіршення стану здоров'я чи будь-які інші ушкодження. Судом не було дано оцінку поясненням начальника медичної служби військової частини, що позивач звернувся до нього за медичною допомогою 20.01.2023р. зі скаргами на головний біль та нудоту та позивачем був вказаний факт перебування під мінометним обстрілом. Апелянт вказує, що позивачем не зазначається, які саме права, свободи, інтереси порушені відповідачем під час видання оскаржуваного наказу № 25, в чому це виразилося. Суд не дав жодної оцінки доводам відповідача, що медична документація може лише свідчити про лікування позивача але не свідчить про отримання ним поранення саме 19.01.2023 року та стан позивача 19.01.2023року не потребував невідкладної медичної допомоги. Апелянт вказує, що навіть якщо позивач мав якісь ушкодження, то це ще не значить, що він їх міг отримати саме 19.01.2023р., під час подій, на які він посилається. Протиправних дій з боку відповідача стосовно позивача не було допущено під час ухвалення оскаржуваного рішення, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу № 25 від 20.03.2023 року (з основної діяльності) військової частини НОМЕР_1 , прийнятий командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_2 .
У відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерства оборони України зазначає, що відповідач не підтверджував що позивач під час отримання травмування (контузії) знаходився на бойовому чергуванні на СП КАТРАН 1, в результатах службового розслідування зазначено що «згідно підсумку бойового донесення та на підставі рапорту, що начебто внаслідок зазначеного обстрілу 19.01.2023 ймовірно отримали травми (контузію)...» та в п. 3 наказу № 25 від 20.03.2023 обставини і факти що були встановлені під час проведення службового розслідування - події були викладені згідно пояснень військовослужбовців. Також, в Акті службового розслідування ніде не зазначено (навіть в поясненнях військовослужбовців) що їм була надана невідкладна медична допомога. Форма № 100, яка передбачена наказом Генерального штабу Збройних сил України від 09.07.2018 №258 «Про затвердження Керівництва з медичної евакуації в Збройних Силах України», слугує в першу чергу для швидкого медичного сортування на етапі евакуації з району виконання бойового завдання з ознаками потреби в однорідних лікувально-евакуаційних і профілактичних заходах у відповідності з медичними показаннями, обсягом наданої медичної допомоги та прийнятим порядком евакуації). Також, первинна медична картка Форма № 100 видається під час надходження пацієнта до лікувального закладу та записи в ній робляться зі слів пацієнта. Це підтверджується Виписками із медичної карти стаціонарного хворого №2202/23 та №497/90, де в анамнезі хвороби зазначається : зі слів хворого 19.01.2023 попав під мінометний обстріл. Основним та первинним документом, який підтверджує травму військовослужбовця, отриману під час бойових дій, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), видана лікарем (фельдшером) медичного пункту військової частини. Судом не було взято до уваги той факт, зазначений в матеріалах службового розслідування, що запис в Журналі бойових дій про подію 19.01.2023 був зроблений з порушеннями: запис було внесено не до графи «інформація», а до графи «примітки», це свідчить про те, що запис був зроблений не згідно хронології подій, а пізніше, ніж сталася подія. Протиправних дій з боку відповідача стосовно позивача допущено не було, тому підстави для скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 №25 від 20.03.2023 (з основної діяльності) в частинах, що стосуються ОСОБА_1 - відсутні. З огляду на зазначене, представник Міністерства оборони України просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем до суду не надано.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , командир 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 проходить військову службу під час мобілізації, на особливий період, громадянин України, на військову службу призваний 23.03.2022 року Першим відділом Одеського РТЦК та СП.
19.01.2023 року о 14 год. 50 хв, згідно Підсумкового бойового донесення 246 об 126 обр ТрО №1/24/142 від 19.01,2023 року, зі сторони військових формувань російської федерації здійснено обстріл позицій 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у зоні бойових дій, в районі населених пунктів Новотягинка та Токарівка, Херсонського району Херсонської області. В подальшому від молодшого лейтенанта ОСОБА_3 надійшов рапорт, в якому зазначено, що під час обстрілу 19.01.2023 року ймовірно отримали травми (контузію) молодший лейтенант ОСОБА_3 , командир 1 стрілецького взводу З стрілецької роти, сержант ОСОБА_1 , командир 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти, старший солдат ОСОБА_4 , стрілець 1 стрілецького відділення і стрілецького взводу 3 стрілецької роти.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №42 від 22.01.2023 року «Про призначення службового розслідування», відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року № 608 (зі змінами), у зв'язку із шпиталізацією 4 військовослужбовців, в т.ч. 3 військовослужбовців з 3 стрілецької роти з підозрою на акубаротравму (травмування під час можливих обстрілів), з метою з'ясування обставин можливого травмування військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , а також з метою уточнення причин та умов що сприяли настанню такої події, наказано провести службове розслідування стосовно можливого групового травмування 4 військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .
Службовим розслідуванням встановлено, що подія травмування (контузії) молодшого лейтенанта ОСОБА_3 , сержанта ОСОБА_1 та старшого солдата ОСОБА_4 не підтверджується. Описані ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 обставини, на які вони посилаються під час звернення за медичною допомогою, не підтверджуються.
У зв'язку з зазначеним вище, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 переслідують мету отримання будь-яких документів про поранення у зв'язку з проходженням служби та внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій, однак описані події вказують на порушення, за відсутності таких підстав.
Встановлені розслідуванням факти свідчать, що у діях молодшого лейтенанта ОСОБА_3 , сержанта ОСОБА_1 та старшого солдата ОСОБА_4 присутні ознаки надання недостовірної інформації.
На підставі акту службового розслідування від 19.03.2023 року видано наказ №25 від 20.03.2023 року «Про результати службового розслідування обставин травмування (контузії) військовослужбовців», відповідно до якого наказано:
- службове розслідування вважати завершеним;
- вважати таким, що факт отримання травмування (контузії) молодшим лейтенантом ОСОБА_3 , сержантом ОСОБА_1 та старшим солдатом ОСОБА_4 під час виконання завдання 19.01.2023 року, внаслідок бойових уражень або дій з доку противника в районі ведення бойових дій в населеному пункті Новотягинка Херсонської області не знайшов свого підтвердження;
- за порушення Порядку надання доповідей на молодшого лейтеанта ОСОБА_3 накласти дисциплінарне стягнення «Зауваження»;
- за порушення при веденні Журналу бойових дій, на старшого сержанта ОСОБА_5 накласти дисциплінарне стягнення «Зауваження»;
- начальнику медичної служби вйськової частини НОМЕР_1 підготувати довідку про травму молодшого лейтенанта ОСОБА_3 , сержанта ОСОБА_1 , та старшого солдата ОСОБА_4 , за встановленою формою, згідно вимог чинного законодавства для пред'явлення за місцем вимоги, в якій вказати, що травма отримана за невстановлених обставин та у не встановлений час, не внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій та не у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби.
Вважаючи наказ відповідача протиправним, незаконним та таким, що порушує його права та інтереси, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем належним чином не доведено правомірність оскаржуваного позивачем наказу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Законом України “Про військовий обов'язок та військову службу” (далі - Закон № 2232) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV.
Відповідно статті 3 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до статті 13 Статуту військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Згідно п. 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно статтям 1-2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно з частинами 1-3 статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
Статтею 85 цього ж Статуту установлено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Так, наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608). Цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Згідно абзацу 4 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Згідно пункту 1 розділу II Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі:
невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Враховуючи факт отримання позивачем поранення, під час перебування на військовій службі, з метою з'ясування обставин, підтвердження чи спростування факту ймовірного отримання позивачем поранення, причин та обставин того, що відбулося з військовослужбовцями, командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення про призначення службового розслідування
Таким чином, враховуючи, що метою службового розслідування було уточнення причин та обставин поранення позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач правомірно призначив службове розслідування.
Відповідно п.п. б) п. 6.1. наказу МО України від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», направлення на медичний огляд проводиться: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, службовим розслідування встановлено, що 19.01.2023 року приблизно о 14 год. 30 хв. на СП КАТРАН 1 прибув ОСОБА_3 для перевірки несення служби на СП. В цей час на бойовому чергуванні на СП КАТРАН 1 заходилися ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Після перевірки несення бойового чергування на СП КАТРАН 1 ОСОБА_3 вирушив на ВОП 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти, для перевірки виконання робіт по інженерному облаштуванню бойових позицій. Приблизно о 14 годин 50 хвилин почався артилерійський обстріл зі сторони військових формувань російської федерації, який вівся в напрямку СП КАТРАН 1 та лінії окопів ВОП 1 стрілецького взводу 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти. Обстріл тривав приблизно 20-25 хвилин. Під час обстрілів ОСОБА_3 знаходився в окопі. Після того як поряд з окопом пролунало декілька вибухів, у ОСОБА_3 заклало вуха та почалася носова кровотеча.
Прибувши після цього на СП КАТРАН 1 ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які перебували в підвалі, що знаходиться в гаражі, окремо від будинку СП. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 скаржилися на погане самопочуття, нудоту та біль у вухах.
20.01.2023 року о 8 годині 30 хвилин, на нараді ОСОБА_3 доповів про погіршення стану командиру З стрілецької роти капітану ОСОБА_6 , який прийняв рішення направити ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до медичного пункту батальйону.
Згідно пояснення ОСОБА_1 стало відомо, що 20.01.2023 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулися то начальника медичної служби капітана МП ОСОБА_7 , однак вказаним військовослужбовцям не проведено навіть візуального огляду, тільки були видані медикаменти від блювоти та головного болю. Оскільки стан здоров'я ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не покращився, виникла необхідність повторно звернутися за медичною допомогою.
Згідно пояснення ОСОБА_7 стало відомо про те, що 20.01.2023 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в другій половині дня звернулися до ОСОБА_7 зі скаргами на головний біль та нудоту, був також вказаний факт перебування під мінометними обстрілами. Вказаним військовослужбовцям був проведений огляд, надана медична допомога згідно попередньо встановленого діагнозу: мінно-вибухова травма, акубаротравма, та запланована шпиталізація на 21.01.2023 року.
21.01.2023 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , згідно запису в Амбулаторному журналі, о 12 годині прибули до медичного пункту батальйону. Після огляду лікарем, капітаном медичної служби ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 встановлено попередній діагноз: мінно-вибухова травма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, акубаротравма обох вух, та до моменту шпиталізації призначене симптоматичне амбулаторне лікування.
Згідно позатермінового бойового донесення 246 об НОМЕР_3 обр ТрО №1/24/166, від 23.01.2023 року, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 22.01.2023 року шпиталіталізовані до Херсонської обласної лікарні. Згідно Первинних медичних карток (форма 100), виданих в ПХВ ВМКЦ ПР м. Херсон, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 записано попередньо встановлений діагноз.
Згідно Виписок із карток (амбулаторного) стаціонарного хворого (форма первинної облікової документації №027/о, затверджена наказом Міністерством охорони здоров'я України №110 від 14.02,2012 року) №496/89, 497/90. 498/85, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 22.01.2023 року шпиталіталізовані для подальшого обстеження до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарні швидкої медичної допомоги» м. Миколаєва» в нейрохірургічне відділення, де військовослужбовцям попередньо встановлені діагнози. Згідно результатів лабораторних досліджень, проведених у КНП «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» м. Миколаєва, наявність алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних речовин) у крові ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не вказана.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач під час отримання травмування (контузії) знаходився на бойовому чергуванні на СП КАТРАН 1.
Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачу надано невідкладну допомогу та надана первина медична картка форма 100 від 22.01.2023р. ПХВ ВМКУ ПР м. Херсон. Діагноз МВТ. ЗЧМТ, струс головного мозку, Акубаротравма.
Форма № 100, яка передбачена наказом Генерального штабу Збройних сил України від 09.07.2018 №258 «Про затвердження Керівництва з медичної евакуації в Збройних Силах України» та слугує в першу чергу для швидкого медичного сортування на етапі евакуації з району виконання бойового завдання з ознаками потреби в однорідних лікувально-евакуаційних i профілактичних заходах у відповідності з медичними показаннями, обсягом наданої медичної допомоги та прийнятим порядком евакуації).
Отже, вірним є висновок суду першої інстанції, що основним та первинним документом, який підтверджує травму військовослужбовця, отриману під час бойових дій, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), видана лікарем (фельдшером) медичного пункту військової частини.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не приймає доводи відповідача, що наявність такої первинної медичної картки як форма № 100 не є доказом отримання будь-яких поранень під час бойових дій.
Крім того, на підтвердження обставин травмування, до суду надані: Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного)хворого № 497/90 (форма № 027/о) від 24.01.2023 видана КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги», Виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 2202/23 (форі № 027/о) від 15.02.2023 р., видана Одеським регіональним клінічним протипухлинним центром з клінічним діагнозом: струс головного мозку. Помірний цефалічний та вестибуло-атактичний синдроми. (Основний) Акубаротравма з обох сторін, без порушення цілісності БП (Основний). ГЕРХ, рефлекс-езофагіт ст. А (LA), недостатність кардії (Hill3). Еритематозна гастропатія. (Супутній).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів критично ставиться до доводів представника відповідача щодо того, що медична документація підтверджує лише лікування та ймовірний діагноз, а отже наявність медичних документів, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та якими обґрунтовує “факт” отримання травми 19.01.2023 року, не підтверджують факт такого травмування.
Крім того, судами встановлено, що внаслідок оскарження позивачем до вищого командування результатів службового розслідування, за результатами якого прийнято оскаржуваний наказ № 25, призначена службова перевірка, за наслідком якої призначено додатково службове розслідування.
Зокрема службова перевірка вказала на те, що у виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 24.01.2023 №497/90 з КНП ММР «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» у м. Миколаєві в лікувальних і трудових рекомендаціях зазначено: продовжити лікування та спостереження в ВМКЦ ПД (Одеський військовий госпіталь), але позивач з якихось причин проходив лікування та спостереження в іншому місці. У зв'язку з чим наказом від 10.05.2023 року № 251 призначено службове розслідування, яке не виявило порушення в діях позивача під час переведення з одного лікувального закладу до іншого. А також за наслідками службової перевірки відповідачем самостійно були внесені зміни до наказу № 25 від 20.03.2023 року щодо уточнення місця події, та зміни до наказу № 42 від 22.01.2023 року щодо кількості військовослужбовців.
Дослідивши матеріали службового розслідування колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача не доведені матеріалами службового розслідування.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу №25 від 20.03.2023 року (з основної діяльності) військової частини НОМЕР_1 прийнятого командиром підполковником Г.Дашко. в частині, що стосується позивача.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р., заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик