ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/1588/20
Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі за позовною заявою Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" про тимчасову заборону діяльності, -
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив тимчасово заборонити (зупинити) діяльність Приватного акціонерного товариства “ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ЦЕЛЮЛОЗНО-КАРТОННИЙ КОМБІНАТ ” в частині:
- виконання робіт по виробництву картону до отримання висновку з оцінки впливу на довкілля;
- використання артезіанських свердловин №4709 та №7936 до виконання умов дозволу на спеціальне водокористування від 30.08.2019 №979/ОД/49-д-19, а саме: до встановлення зони санітарної охорони джерел господарсько-побутового водопостачання.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами перевірки позивачем складено акт, в якому зафіксовано, що господарська діяльність Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" в порушення норм законодавства України здійснюється без висновку з оцінки впливу на довкілля та з порушенням умов дозволу на спеціальне водокористування.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю. Доводами апеляційної скарги зазначено, що висновок державної екологічної експертизи на здійснення господарської діяльності, а саме виробництво картону, який відповідачеві необхідно було отримати, до введення в дію Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» (до 18.12.2017) - відсутній. Згідно п. 9 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» друга категорія видів планової діяльності та об'єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає виробництво картону з будь-якої сировини, продуктивністю понад 1 тонну на добу. Відповідно до довідки, наданої під час проведення планової перевірки від 06.12.2019 №2682, підприємство за добу випускає від 36 т до 90 т продукції. Також, ПрАТ «ІЦКК» було повідомлено про обрання виконавця щодо отримання висновку з оцінки впливу на довкілля та укладено договір №ВА20/03/02-1 від 24 січня 2020 року. Отже, фактично, ПрАТ «ІЦКК» погодилось про необхідність та наявний обов'язок в отриманні висновку з оцінки впливу на довкілля. Апелянт вказує, що відповідач створює загрозу для життя та здоров'я оточуючих людей та грубо порушує вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища оскільки останнім не підготовлено звіт з оцінки впливу на довкілля та не отримано висновку з оцінки впливу на довкілля - документу дозвільного характеру, який визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження та дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що позивач не наводить жодних доводів та не спростовує висновки суду першої інстанції в частині того, що відповідач не підпадає під сферу застосування вказаних Позивачем норм Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», а також те, що за результатами оскарження Акту перевірки № 26/12 від 16 грудня 2019 року та Припису № 15 від 16 грудня 2019 року (надалі Акт та Припис), які стали підставою для подання позовної заяви про тимчасову заборону діяльності ПрАТ «ІЦКК» П'ятий апеляційний адміністративний суд в постанові від 28.09.2021 зробив висновок про невиконання вимог закону щодо оформлення її результатів перевірки, що призвело до визнання протиправним та скасування припису. Тобто, позиція позивача не містить конкретних доводів або доказів порушення судом першої інстанції норм матеріального права. З огляду на зазначене, представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до відомостей ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємство зареєстроване в Єдиному реєстрі 15.01.1998 р., основними видами діяльності є виробництво паперової маси, паперу та картону.
Водопостачання підприємством здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 30.08.2019 №979/ОД/49д-19.
На підприємстві відповідача з 02.12.2019 по 13.12.2019 проводилася планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства, яка здійснювалася згідно з планом заходів державного нагляду Державної екологічної інспекції на 2019 рік. За результатами перевірки позивач склав акт №26/12 від 16.12.2019 та видав Припис №15 від 16.12.2019.
В акті позивач зафіксував наступні порушення:
- зони санітарної охорони (скорочено ЗСО) джерел господарсько-побутового водопостачання утримуються в неналежному стані, а саме: не витримано зону санітарної охорони (металеві огорожи розмірами 30*30 м, 20*20 м).
ПРАТ “ІЦКК” не підготовлено звіт про оцінку впливу на довкілля та не отримано висновок з оцінки впливу на довкілля на господарську діяльність.
Згідно з Приписом позивач зобов'язав відповідача виконати наступні дії з метою усунення зазначених порушень:
п.1 - встановити ЗСО джерел господарсько-побутового водопостачання відповідно до умов дозволу на спеціальне водокористування;
п.7 підготувати звіт про оцінку впливу на довкілля та отримати висновок з оцінки впливу на довкілля на господарську діяльність.
17.03.2020 відповідач надіслав позивачу лист №462/1-Ю, яким надав інформацію про виконання припису, зокрема встановлення на 1 та 2 артезіанських свердловинах ЗСО розмір 30*30 м та приведено у відповідність з ДБН2.5-74:13 і оновлено металеві огорожі ЗСО.
Не погоджуючись з актом та приписом, складеними за результатами перевірки, відповідач подав позов до Одеського окружного адміністративного суду.
За результатами розгляду даного позову у справі №420/8548/20 П'ятий апеляційний адміністративний суд визнав протиправним та скасував припис від 16.12.2019 №15. У своїй постанові суд зробив висновок про невиконання вимог закону щодо оформлення результатів перевірки, що призвело до визнання протиправним припису та його скасування. Акт, складений за результатами перевірки №26/12 від 16.12.2019 не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки складений з порушенням порядку, встановленого законом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач жодним чином не довів, що відповідач підпадає під сферу застосування вказаних позивачем норм Закону №2059, а також те, що відповідач з моменту вступу даного Закону в дію з 18.12.2017 по дату проведення перевірки впроваджувало та приймало рішення про провадження планової діяльності відповідно до Закону №2059.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 44 Водного кодексу України Водокористувачі зобов'язані:
1) економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод;
2) використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання;
3) дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;
4) використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї;
5) не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища;
6) утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої;
7) здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами;
8) здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод;
9) здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу;
10) безперешкодно допускати на свої об'єкти державних інспекторів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а також громадських інспекторів з охорони довкілля, які здійснюють перевірку додержання вимог водного законодавства, і надавати їм безоплатно необхідну інформацію;
11) своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства;
12) своєчасно інформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування про виникнення аварійних забруднень;
13) здійснювати невідкладні роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об'єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством;
14) виконувати інші обов'язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» (далі-Закон №2059) планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об'єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об'єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.9 ч.3 ст.3 Закону №2059 друга категорія видів планованої діяльності та об'єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає: підприємства текстильної, шкіряної, деревообробної і паперової промисловості продуктивністю понад 1 тонну на добу: з первинної обробки (промивання, відбілювання, мерсеризація) або фарбування волокон чи текстилю; з обробки шкірсировини та хутра; з дублення шкір; з оброблення деревини (хімічне перероблення деревини, виробництво деревоволокнистих плит, деревообробне виробництво з використанням синтетичних смол, консервування деревини просоченням); з промислового виробництва і переробки паперу та картону з будь-якої сировини.
Згідно з п.6, п.7 ч.1 ст.15 Закону №2059 правопорушеннями у сфері оцінки впливу на довкілля є: провадження планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності; недотримання під час провадження господарської діяльності, експлуатації об'єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі з видобуванням корисних копалин, використанням техногенних родовищ корисних копалин, екологічних умов, визначених у висновку з оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження планованої діяльності та проектах будівництва, розширення, перепрофілювання, ліквідації (демонтажу) об'єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі з видобуванням корисних копалин, використанням техногенних родовищ корисних копалин, а також змін у цій діяльності або подовження строків її провадження.
Законами України може бути встановлена відповідальність і за інші правопорушення у сфері оцінки впливу на довкілля.
Відповідно до ч.2 ст.15 Закону № 2059 особи, винні в порушенні законодавства про оцінку впливу на довкілля, притягаються до дисциплінарної, адміністративної, цивільної чи кримінальної відповідальності.
Згідно з ч.3, ч.4 ст. 16 Закону № 2059 підставою для припинення діяльності підприємства чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання є провадження планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності або систематичні порушення у сфері оцінки впливу на довкілля, що не можуть бути усунені з технічних, економічних або інших причин.
Рішення про тимчасову заборону (зупинення) або припинення діяльності підприємств у разі порушення ними законодавства про оцінку впливу на довкілля приймається виключно судом за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, його територіальних органів або за позовом інших осіб, права та інтереси яких порушено.
Тобто з аналізу вказаних норм закону випливає, що обов'язок отримати висновок про оцінку впливу виникає в процесі прийняття рішень про провадження планової діяльності.
Судами встановлено, що відповідач здійснює діяльність протягом тривалого часу. Відповідно до виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємство зареєстроване в Єдиному реєстрі 15.01.1998, тобто до введення в дію Закону №2059.
Відповідно до ст.21 Закону України “Про екологічну експертизу” №45/95-ВР від 09.02.1995, який діяв до введення в дію Закону України “ Про оцінку впливу на довкілля”,Кабінет Міністрів України в галузі екологічної експертизи:
1) призначає проведення державної екологічної експертизи екологічних ситуацій та діючих об'єктів і комплексів, негативний вплив яких на стан навколишнього природного середовища поширюється або може поширюватися за межі однієї області чи за межі Автономної Республіки Крим;
2) призначає проведення додаткової державної екологічної експертизи зазначених у пункті 1 цієї статті об'єктів екологічної експертизи;
3) визначає порядок передачі документації на державну екологічну експертизу;
4) затверджує перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку;
5) здійснює й інші функції в галузі екологічної експертизи в межах своєї компетенції.
З моменту дії вказаного Закону та реєстрації підприємства в ЄР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань таке рішення про необхідність проведення екологічної експертизи відносно відповідача не приймалося.
Таким чином, з аналізу вказаних норм права колегія суддів зазначає, що позивач жодним чином не довів, що відповідач підпадає під сферу застосування вказаних позивачем норм Закону №2059, а також те, що відповідач з моменту вступу даного Закону в дію з 18.12.2017 по дату проведення перевірки впроваджувало та приймало рішення про провадження планової діяльності відповідно до Закону №2059.
Дана теза підтверджується також тим, що за період діяльності підприємства позивача проводилися постійні заходи контролю в екологічній сфері в 2015, 2016, 2017, 2021 роках. Однак жодного разу не були виявлені порушення в частині відсутності на підприємстві екологічної експертизи на здійснення господарської діяльності з виробництва картону або висновку з оцінки впливу на довкілля, що підтверджується актами перевірки, які містяться в матеріалах справи.
Крім того, колегія звертає увагу, що не погоджуючись з актом перевірки та приписом Приватне акціонерне товариство «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» подали позов до Одеського окружного адміністративного суду (справа №420/8548/20), в якому просили:
- визнати протиправним та скасувати акт, складений за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №26/12 від 13.12.2019 року;
- визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції в Одеській області №15 від 16.12.2019 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) задоволено частково. Скасовано пункт 8 Припису Державної екологічної інспекції в Одеській області від 16.12.2019 року № 15. У задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції в Одеській області №15 від 16 грудня 2019 року. Стягнуто з рахунку бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) на користь приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат" судовий збір у розмірі 2 102 грн. (дві тисячі сто дві гривні) за подачу адміністративного позову та 3 153 грн. (три тисячі сто п'ятдесят три гривні) за подачу апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, стосвоно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р., заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик