П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 947/27726/23
Перша інстанція: суддя Петренко В.С.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського районного суду м.Одеси від 18 жовтня 2023р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2023р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області, у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України №000673 від 11.08.2023р. та провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.132-1 КУпАП закрити.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він має у приватній власності транспортний засіб MAN TGX 18.440 держзнак НОМЕР_1 є вантажним тягачем, та напівпричеп ZREMB N263 держзнак BH3905XG.
30.07.2023р., коли водій - ОСОБА_2 керуючи вищевказаним транспортним засобом, проїхав більше одного км від зони дії габаритно-вагового контролю то проїжджаючи по а/д М-15, Одеса-Рені-Бухарест м.Одеса був зупинений старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Марковським Е.С.. Так, інспектор заявив, що водію слід розвернути даний транспортний засіб і прослідувати за ним до зважувального пристрою (ваги) з метою пройти зваження. Також, інспектор сказав, що зважувальний пристрій (ваги) є стаціонарними (не переносними). На дане незаконне (дивне) прохання водій пояснив інспектору, що даний тягач з причепом не розвернеться ніде якщо змінити маршрут, що затверджений у товаро-транспортній накладній..
Позивач зазначає, що у відповідності до п.11.1 Глави 1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
В подальшому, 23.08.2023р. позивач отримав Укрпоштою конверт, в якому містилась постанова про накладення на нього адміністративного стягнення за №000673 у вигляді штрафу на суму 51 000грн. складена 11.08.2023р. начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті Мироновим К.М. Дана постанова складена з причини ніби то він винен у вчиненні правопорушення передбаченого ч.3 ст.132-1 КУпАП.
Позивач зазначає, що відносно нього не можна було складати оскаржувану постанову, оскільки як тоді і на сьогодні вина водія у відмові (ухиленні) проходити габаритно-ваговий контроль не доведена. Його вини в цьому взагалі немає, оскільки інспектор, що його зупинив не мав права просити (вимагати) пройти цей контроль, тому, що водій вже не менш як кілометр проїхав від зони габаритно-вагового контролю. Чинним законодавством не передбачені такі дії інспектора.
Окрім того, позивач вказує на те, що допущено спрощений підхід при розгляді справи. Також, не викликано водія - ОСОБА_2 як свідка, покази якого мали б позитивно відобразитись на повноті, всебічності і об'єктивності з'ясування обставин справи та подія не була зафіксована, або якщо і була, то про це не зазначено у постанові і як наслідок така імовірна фіксація не може слугувати належним (допустимим) доказом.
Посилаючись на вказане просила позов задовольнити.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 18 жовтня 2023р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України №000673 від 11.08.2023р..
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.132-1 КУпАП закрито. Не погоджуючись із даним судовим рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення скарги, скасування рішення суду та прийняття по справі нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм законодавства, оскільки вона не містить посилань на жодні докази, на підставі яких інспектором зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.132-1 КУпАП. На підставі вказаного, суд першої інстанції вважав, що відсутні законні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності та провадження у такій справі підлягає закриттю.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.317 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 11.08.2023р. начальником відділу державного (нагляду) контролю в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті Мироновим К.М. прийнято постанову за №000673, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 51 000грн..
Відповідно до вказаної постанови, 30.07.2023р. о 23:07год., на 469 км. водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на автомобільній дорозі М-15 «Одеса-Рені-Бухарест» км 12-125 (праворуч), на транспортному засобі MAN TGX 18.440 держзнак НОМЕР_1 з напівпричепом ZREMB N263 держзнак НОМЕР_2 , та відмовився від проходження габаритно-вагового контролю, в зоні габаритно-вагового контролю, чим порушив вимоги п.2.4-1 (б) ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.132-1 КУпАП.
Позивач вважає вказану постанову протиправною та незаконною, у зв'язку із чим звернувся в суд із даним позовом.
Перевіряючи правомірність зазначеної та законність оскаржуваної постанови, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує її незаконність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001р. за №1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Приписами ч.5 ст.14 ЗУ «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За правилами п.1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Положеннями ст.9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами п.1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Частиною 3 ст.132-1 КУпАП України передбачено адміністративну відповідальність у випадку ухилення або відмови від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених частиною шостою статті 121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю.
Суб'єкт відповідальності за правопорушення за ч.2 ст.132-1 КУпАП визначено ст.14-3 КУпАП. Так, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Положеннями ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Приписами ст.280 КУпАП закріплене обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
У відповідності да ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно зі ст.129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах, зокрема, забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова не містить посилань на жодні докази, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.132-1 КУпАП. Відповідно до 2.4-2 ПДР України у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.
Проте, судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки, по-перше, норма 2.4-2 ПДР України стосується випадку здійснення самого габаритно-вагового контролю, а по-друге, за обставинами справи водій транспортного засобу MAN TGX 18.440 держзнак НОМЕР_1 з напівпричепом ZREMB N263 держзнак ВН3905ХG ОСОБА_2 відмовився проходити габаритно-ваговий контроль. На підтвердження вказаного в матеріалах справи наявний Акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю за №007147 від 30.07.2023р., який має відмітку водія та підпис про отримання даного Акту.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що справу про адміністративне правопорушення здійснено не поліцейським, а посадовою особою Укратрансбезпеки.
Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає, що прийняття оскаржуваної постанови є законним та правомірним, оскільки водій транспортного засобу відмовився прослідувати до пункту габаритно-вагового контролю для проведення зважування транспортного засобу.
Що стосується доводів позивача про допущення спрощеного підходу при розгляді справи, то судова колегіє зазначає наступне.
У відповідності до ст.229 КУпАП, органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв'язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом, зокрема, але не виключно (ч.2,3 ст.132'1 КУпАП).
Приписами ч.2,3 ст.132-1 КУпАП визначено, що від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
У відповідності до ст.14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені ч.2 ст.122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Водій транспортного засобу не є відповідальною особою в спірному випадку, у зв'язку з чим, виклик водія на розгляд справи взагалі не передбачений вимогами чинних нормативно-правових актів.
Відповідно до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021р. за №512, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2021р. за №1286/36908 (зі змінами) (надалі - Інструкція) справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливий лише у випадках, коли є підтвердження про належне повідомлення цієї особи про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як вбачається із матеріалів справи, що посадовими особами Укртрансбезпеки на адресу позивача направлено повідомлення-запрошення про розгляд справи від 3.08.2023р. за №58509/33/24-23.
Вказаний лист, відповідно до відомостей онлайн-трекінгу Укрпошти (6504600420623) отримано позивачем - 7.08.2023р..
Отже, відповідачем в повному обсязі дотримано вимоги нормативно-правових актів щодо повідомлення про розгляд справи відповідальної особи.
Що стосується тверджень позивача стосовно неналежного оформлення оскаржуваної постанови, судова колегія зазначає наступне.
Як встановлено судовою колегією, що до відповідальності позивача притягнуто за ст.132-1 КУпАП (порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами), а саме за порушення, передбачене частиною третьою цієї статті: ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених частиною шостою статті 121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю.
Приписами ст.283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити:
- найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
- дату розгляду справи;
- відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
- опис обставин, установлених під час розгляду справи;
- зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
- прийняте у справі рішення.
При цьому, особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.132-1 КУпАП визначені Інструкцією.
Так, Інструкція встановлює порядок оформлення матеріалів та розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про автомобільний транспорт, зафіксовані не в автоматичному режимі, уповноваженими на те посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті та її територіальних органів.
При цьому, позивач наводить вимоги, передбачені ст.283 КУпАП до постанов по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів.
Проте, з аналізу норм КУпАП та Інструкції, зафіксоване порушення є правопорушенням, пов'язаним з порушенням законодавства про автомобільний транспорт, а не порушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів.
Також, форма постанови затверджена Додатком 2 до Інструкції.
Аналізуючи вказану форму постанови, можна прийти до висновку, що оскаржувана постанова відповідає встановленим до такого роду документа вимогам.
Окрім того, судова колегія звертає увагу на те, що в постанові вказано на підстави прийняття даної постанови, а саме те, що водій відмовився проходити габаритно-ваговий контроль у відповідній зоні.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.12.2021р. у справі за №640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022р. у справі за №400/1510/19, від 5 липня 2022р. у справі за №522/3740/20, від 27 вересня 2022р. у справі №320/1510/20, від 3 жовтня 2022р. у справі за №400/1510/19, від 1 листопада 2022р. у справі за №640/6452/19 та від 18 січня 2023р. у справі за №500/26/22.
Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає, що в даному випадку відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач приймаючи оскаржувану постанову діяв в межах норм законодавства та на підставі встановлених обставин справи. При цьому, судова колегія бере до уваги той факт, що водій відмовився від проходження габаритно-вагового контролю, що підтверджується відповідним Актом про відмову від такого контролю.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 18 жовтня 2023р. - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволені позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа: Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення, остаточна та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко