ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року м. Дніпросправа № 280/746/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.04.2023, (суддя суду першої інстанції Кисіль Р.В.), прийняте в порядку спрощеного позовного провадження в м. Запоріжжі, в адміністративній справі №280/746/23 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
УСТАНОВИВ:
01.02.2023 Головне управлення ДПС у Запорізькій області звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило: стягнути з відповідача податковий борг у сумі 346 893,54 грн., з яких: у сумі 320 330,54 грн по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 26 563,00 грн по військовому збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідачки наявний узгоджений податковий борг. З метою погашення податкового боргу, боржнику (відповідачці) направлялась податкова, проте відповідачкою заборгованість погашена не була. В зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 26.04.2023 задовольнив адміністративний позов ГУ ДПС у Запорізькій області. Стягнув з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у сумі 346 893,54 грн. (триста сорок шість тисяч вісімсот дев'яносто три грн. 54 коп.) з яких: - у сумі 320 330,54 грн. (триста двадцять тисяч триста тридцять гривен 54 копійки) по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, які зарахувати: р/р UА878999980333119341000008479; отримувач - ГУК у Запорізький області/Запорізька область, код отримувача - 37941997, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 11010500; - у сумі 26 563,00 грн. (двадцять шість тисяч п'ятсот шістдесят три гривні) по військовому збору , які зарахувати: р/р UА068999980313070137000008001; отримувач - ГУК у Запорізький області/Запорізька область, код отримувача - 37941997, банк отримувача -Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 11011001.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що абзацом десятим пункту 52-2 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК встановлено, що на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого постановою КМУ з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давність, передбачених статтею 102 цього Кодексу. Відповідач зазначає, що строк давності є відмінним від строку звернення до суду, відтак він не упинявся та не поновлявся, тому позивачем порушено строк звернення до суду з цим адміністративним позовом. Також, відповідач наголошує на необґрунтованості податкових повідомлень - рішень на підставі, на підставі яких виник податковий борг. Крім того, відповідачем надано доповнення до апеляційної скарги, в якому ОСОБА_1 зазначає, що при вирішенні справи про стягнення податкового боргу з відповідача суд першої інстанції повинен був перевірити правомірність нарахування податкового зобов'язання, чинність ППР та наказу про проведення перевірки. Якби суд першої інстанції надав оцінку вказаним обставинам, він з'ясував би, що заявлений до стягнення податковий борг не має правової підстави.
Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, а також відзив на доповнення до апеляційної скарги відповідача, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів ОСОБА_1 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за ОСОБА_1 рахується податковий борг у сумі: 346 893.54, який виник зокрема:
- по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування (КБК 11010500) у розмірі 32033.54 грн;
- по військовому збору (КБК 11011001) у розмірі 26 563 грн.
У 2022 році ОСОБА_1 подавалась декларація про майновий стан та доходи №942664890 від 01.02.2022, за даними якої відповідачем заявлялось до сплати у бюджет сума податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1824.14 грн.
Крім того, за результатами позапланової перевірки щодо правильності визначення суми податку за результатами отримання додаткового доходу (прощення банківського боргу за кредитом ), на підставі акту перевірки від 27.12.2018 №1100/08-01-1305/297115328 винесені:
- податкове повідомлення - рішення від 06.02.2019 № 0001881305, яким платнику визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 256 620.35 грн. (сума основного зобов'язання - 205 289.88 та штрафні санкції у розмірі 51322.47.
Податкове повідомлення- рішення вручене відповідачу 11.02.2019.
Крім того, відповідно до даних облікової картки платника податків за відповідачем рахується сума несплаченої пені у розмірі 61 894.05 грн.
Також, відповідачу за результатами позапланової перевірки щодо правильності визначення суми податку на підставі акту перевірки від 27.12.2018 №1100/08-01-13-05/2907115328 було винесене податкове повідомлення - рішення від 06.02.2019 №0001891305, яким платнику визначено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 384.36 грн. (сума основного зобов'язання - 17 107.49 грн. та штрафні санкції у розмірі 4267.87 грн).
Податкове повідомлення - рішення отримане відповідачем 11.02.2019.
За рахунок наявної переплати по ІКП у платника у розмірі 131.22 грн, не сплачена сума зобов'язань по ППР у розмірі 21 253.14 грн.
Також, за відповідачем обліковується сума несплаченої пені у розмірі 5 157.85 грн.
Позивачем було складено та скеровано на адресу відповідача податкову вимогу від 02.02.2022 №002383-2406-0831 про сплату податкового боргу з: 1) податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного оподаткування всього на суму 318506.40 грн, з них за основним зобов'язанням на суму 205289.88 грн, за штрафними санкціями - 51 322.47, пеня - 61894.05 грн; 2) військового збору, що сплачується за результатами річного декларування всього на суму 26410.99 грн, за основним зобов'язанням - 16976.27 грн; за штрафними санкціями на суму 4276.87 грн, пеня - 5157.85 грн.
Вказана податкова вимогам отримана відповідачем 10.02.2022.
У зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу в добровільному порядку позивач звернувся з позовною заявою в цій справі.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що наявні достатні правові підстави для стягнення з відповідача податкового боргу у заявленій сумі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 Кодексу).
Пунктом 46.5 ст.46 ПК України встановлено, що форма декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) встановлюється з урахуванням особливостей, визначених пунктом 179.9 статті 179 цього Кодексу.
Стаття 179 ПК України визначає порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації).
Платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. (п. 179.1 ст. 179 ПК України).
Податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу (п. 179.5 ст. 179 ПК України).
Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (п. 179.7 ст. 179 ПК України).
Згідно з п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Відповідач не сплатив самостійно визначених сум податкового зобов'язання.
Також за результатами позапланової перевірки відповідачки щодо правильності визначення суми податку, на підставі акту перевірки від 27.12.2018 №1100/08-01-1305/2907115328 (отриманий відповідачкою - 12.01.2019) було винесено податкове повідомлення-рішення від 06.02.2019 №0001881305, яким платнику визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 256 620,35 грн. (сума основного зобов'язання - 205 289,88 грн. та штрафні санкції у розмірі 51 322,47 грн.).
Податкове повідомлення-рішення було надіслане на адресу відповідачки та відповідно відмітки служби поштового зв'язку отримане нею особисто - 11.02.2019.
Адміністративний позов про скасування означеного ППР повернутий ОСОБА_1 з підстав пропуску строку на звернення до суду.
Підпунктами 129.1.1, 129.1.2 та 129.1.3 п. 129.1 ст.129 ПК України встановлено, що нарахування пені розпочинається: при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;
при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов'язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
При цьому, відповідно до пп.129.3.1 п.129.3 ст.129 ПК України, нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті): у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
Нарахування пені, передбаченої підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, закінчується в день настання строку погашення грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами перевірки. Така пеня нараховується в день закінчення її нарахування за весь період заниження податкового зобов'язання, починаючи з дня, визначеного підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, по день закінчення. (пп. 129.3.4-1 п.129.3 ст.129 ПК України).
З урахуванням вищезазначених норм ПК України, відповідачці була нарахована пеня у розмірі 61 894,05 грн.
Нарахування пені здійснювалось в автоматичному режимі засобами програмного забезпечення ІТС “Податковий блок” в інтегрованій картці платника податків згідно до наказу Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422.
Отже, сума заборгованості по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування становить 320 330,54 грн. (самостійно визначені відповідачкою зобов'язання 1824,14 грн. + нараховані грошові зобов'язання за результатами позапланової перевірки 256 620,35 грн. + пеня 61 894,05 грн.).
Стосовно податкового боргу по військовому збору, суд зазначає наступне.
30.01.2022 ОСОБА_1 була подавана декларація про майновий стан та доходи №3466648790 від 01.02.2022, за даними якої відповідачкою заявлялись до сплати у бюджет сума військового збору у розмірі 152,01 грн.
Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 “Інші перехідні положення” ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Пунктом 179.7 ст. 179 ПК України передбачено, що фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
У строки встановлені законом відповідач самостійно задеклароване зобов'язання не сплатила.
Також відповідачу за результатами позапланової перевірки щодо правильності визначення суми податку, на підставі акту перевірки від 27.12.2018 №1100/08-01-1305/2907115328 було винесено податкове повідомлення-рішення від 06.02.2019 №0001881305, яким платнику визначено суму грошового зобов'язання по військовому збору у розмірі 21 384,36 грн. (сума основного зобов'язання - 17 107,49 грн та штрафні санкції у розмірі 4 276,87 грн.).
Це податкове повідомлення-рішення було надіслані на адресу відповідачки та відповідно відмітки служби поштового зв'язку отримане нею особисто - 11.02.2019.
Адміністративний позов про скасування ППР був повернутий ОСОБА_1 з підстав пропуску строку на звернення до суду.
Відповідно до п.57.3. ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Також, відповідно до вимог підпунктів 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 ст.129 ПК України відповідачу була нарахована пеня в сумі 5 157,85 грн.
Таким чином, податковий борг по військовому збору становить 26 563,00 грн. (залишок не погашених грошових зобов'язань за результатами позапланової перевірки 21253,14 грн. + самостійно задекларовані зобов'язання 152,01 грн. + сума пені 5157,85 грн.).
Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПП України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.02.2019 у справі №280/5138/18, яке набрало законної сили 14.05.2019, був скасований наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області №3856 від 14 листопада 2018 року про проведення документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на результатами якої був складений акт від 27.12.2018 №1100/08-01-13-05/ НОМЕР_1 . На підставі висновків вказаного акту були прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.02.2019 №0001891305 та №0001881305.
Разом з тим, суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 висловлено правову позицію, зокрема з питання оскарження до суду наказу про проведення перевірки у разі прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки. Згідно з висновком Верховного Суду у справі №826/17123/18 у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.
Велика Палата Верховного Суду також висловлювалася з приводу розгляду позовних вимог про оскарження наказу про проведення перевірки в контексті належного та ефективного способу захисту права платника податків в разі проведення контролюючим органом перевірки. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17 зазначено, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 3 лютого 2022 року у справі №640/19884/19, від 25 січня 2023 року у справі №1.380.2019.004064.
Також Верховний Суд у постановах від 4 листопада 2021 року у справі №320/1375/19 та від 25 січня 2023 року у справі №1.380.2019.004064 зазначив, що у даному випадку належним способом захисту прав платників податків є оскарження рішень контролюючого органу, прийнятих за результатами такої перевірки.
Таким чином, скасування наказу про проведення перевірки не може вказувати на неправомірність ППР, та неможливість стягнення з відповідача податкового боргу за зобов'язаннями ними визначеними.
Згідно з п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Таким чином, ПК України не передбачено надіслання податкових вимог на кожну суму боргу.
Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
При цьому відповідно до п. 95.2 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з п. 95.4 ст. 95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що позивачем дотриманий порядок формування та надіслання на адресу позивача податкової вимоги, сама вимога отримана відповідачем, зворотного ОСОБА_1 не доведено.
Стосовно доводів відповідача про те, що при стягненні з неї податкового боргу перевірці підлягає правомірність нарахування грошового зобов'язання за податковими повідомленнями- рішеннями, колегія суддів зазначає, що оцінка податкового правопорушення, встановленого за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження податкового повідомлення-рішення. Саме такий спосіб захисту прав платника податків визначений положеннями статей 55, 56 ПК України.
В свою чергу, у межах розгляду справи про стягнення заборгованості, суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.08.2019 року по справі № 2340/4023/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Стосовно доводів відповідача про те, що позивачем порушено строк звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу, суд зазначає, що відповідно до п. 52.2 Перехідних положень Податкового кодексу України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Відтак, починаючи з 18.03.2020 року строк на стягнення податкового боргу був зупинений в силу дії закону по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що грошові зобов'язання, визначені податковими повідомленнями - рішеннями, набули статусу узгоджених в лютому 2019 року, на думку позивача граничний строк звернення до суду про стягнення податкового боргу становить 06.02.2022 - 1095 з моменту складання ППР.
Натомість, з матеріалів справи вбачається, що з даним позовом податковий орган звернувся до суду 01.02.2023, тобто в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), що свідчить про безпідставність наведених доводів відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду про наявність у податкового органу права на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.
З огляду на зазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для її зміни чи скасування - відсутні.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.04.2023 в адміністративній справі № 280/746/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.В. Шлай