ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 р. Справа № 440/4573/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2022, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, по справі № 440/4573/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просив суд:
- скасувати рішення ГУПФ в Рівненській області від 26.04.2022 № 163850003595 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати ГУПФ в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме - з 21.04.2022.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області від 26.04.2022 № 163850003595.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.04.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків, сформульованих судом у даному рішенні.
В решті вимог позов залишено без задоволення.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що до пільгового стажу позивача відповідачем було правомірно не зараховано період роботи в АО “Плюс Красноярск” з 14.12.2001 по 28.02.2021 рік, оскільки не дотримана форма Додатку 5 пункту 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.199 № 637, що передбачає три підписи, також, не зазначено статтю 50 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відсутні дати проведення атестації. Також зазначає, що позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” оскільки позивач не досяг настання пенсійного віку 52 роки, що суперечить пункту 1.7 Постанови від 25.11.2005 № 22-1.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 21.04.2022 ОСОБА_1 у віці 51 повних років звернувся до ГУПФ в Полтавській області через Кременчуцьке ОЦПФУ із заявою та пакетом документів про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (зі зниженням пенсійного віку) за Списком № 1.
Аналіз поданих позивачем для призначення пенсії за віком на пільгових умовах документів, за висновком пенсійного органу, показав, що страховий стаж з урахуванням пільгового стажу по Списку № 1 становить 24 роки 00 місяців 28 днів. Страховий стаж по Списку № 1 становить 08 років 01 місяць 16 днів.
При цьому до пільгового стажу не зараховано період роботи, згідно записів у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.07.2021 № 02-19/746, яка видана АО "Плюс Красноярск" за період роботи з 14.12.2001 по 29.02.2021, оскільки не дотримана форма Додатку 5 пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, яка передбачає три підписи, а також через те, що не зазначено статтю 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відсутні дати проведення атестації.
Також до страхового стажу позивача не зараховано період його роботи в РФ з 01.01.2004 по 28.02.2021. Роз'яснено, що зарахування даного стажу можливе лише за умови підтвердження компетентними органами сплати внесків до пенсійного фонду РФ.
У зв'язку з цим рішенням ГУПФ в Рівненській області (за екстериторіальністю) від 26.04.2022 №163850003595 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пп. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Не погоджуючись з вищевказаною відмовою пенсійного органу, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії від 26.04.2022 №163850003595 було прийнято ГУПФ в Рівненській області без належної оцінки обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що пенсійний орган зобов'язаний взяти довідку АТ "Полюс Красноярськ" від 12.07.2021 № 02 19/746 до уваги для зарахування періоду роботи позивача в АТ "Полюс Красноярськ" у період з 14.12.2001 по 28.02.2021 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1. Крім того цей період також має бути зарахований і до страхового стажу.
Колегія суддів з вищевказаним висновком суду першої інстанції частково не погоджується з огляду на наступне.
Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Предметом спору в даній справі є зарахування до стажу позивача періоду роботи на території Російської Федерації на підприємстві АТ "Полюс Красноярськ", а саме: до пільгового стажу - періоду з 14.12.2001 по 29.02.2021; до страхового стажу - періоду 01.01.2004 по 28.02.2021.
Згідно ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Згідно з ч. 1 ст. 114 Закону України № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими ї важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.
Відповідно до пп. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема, з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання зарахування до пільгового стажу періодів роботи, набутих на території Російської Федерації, слід керуватися Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року та Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Відповідно до частини другої статті 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Зміст зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі № 555/2250/16-а та від 20.07.2020 у справі № 174/421/17(2-а/174/64/2017).
Колегія суддів зауважує, що між сторонами відсутній спір з приводу того, що позивач працював на роботах, що передбачені за Списком №1, та які, за умови дотримання певних вимог, дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Натомість пенсійним органом було не зараховано до страхового та пільгового стажу позивача період роботи на території Російської Федерації на підприємстві АТ "Полюс Красноярськ" у зв'язку з недотриманням форми довідки (Додатку 5) щодо кількості підписів та зазначення дати проведення атестації, а також у зв'язку з відсутністю підтвердження компетентними органами факту сплати внесків до пенсійного фонду РФ.
Що стосується атестації робочих місць, то колегія суддів звертає увагу, що 19.02.2020 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі № 520/15025/16-а, в якій зазначено, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 у справі № 21-183а13, від 25.11.2014 у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14.04.2015 у справі № 21-383а14, від 02.12.2015 у справі № 21-1329а15, від 10.02.2016 у справі № 21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
У постанові від 20.07.2020 у справі № 174/421/17 Верховний Суд констатував, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 19.02.2020, може бути застосована за аналогією і щодо атестації робочих місць за умовами праці в Російській Федерації.
Колегія суддів вважає, що вказані висновки Верховного Суду підтягаються застосуванню і до вирішення даної справи.
За таких обставин, висновки пенсійного органу про відсутність підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність дати проведення атестації робочих місць є помилковими.
Крім того, посилання пенсійних органів у спірних рішеннях на недотримання форми Додатку 5 пункту 20 постанови КМУ від 12.08.1993 № 637 при складанні вказаних довідок в частині кількості підписів, на переконання колегії суддів, не може слугувати підставою для відмови у призначенні позивачці пенсії на пільгових умовах, так як основним документом, що підтверджує пільговий стаж є трудова книжка позивачки і певні недоліки в уточнюючих довідках не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку пільгового стажу при призначенні пенсії.
Так, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а вказав на те, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Тому колегія суддів вважає необґрунтованими доводи пенсійного органу про те, що уточнююча довідка не відповідає вимогам чинного законодавства через те, що у ній відсутні три підписи, адже таке не спростовує наявності у позивача стажу на виробництві та роботах, що віднесені до списку №1, та наявності у нього права для призначення пенсії на пільгових умовах.
Водночас щодо відсутності підтвердження компетентними органами факту сплати внесків до пенсійного фонду РФ, то колегія суддів зауважує, що правова позиція з даного питання була висловлена Верховним Судом у постанові від 29.03.2023 у справі № 360/4129/20. У вказаній справі підставою для незарахування спірного періоду роботи позивача на зазначених посадах до стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії, слугував висновок пенсійного органу, з яким погодилися суди попередніх інстанцій, про непідтвердження сплати страхових внесків до Пенсійного Фонду російської федерації за цей період роботи.
З цього приводу Верховний Суд зауважив, що обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Згідно із статтею 2 Федерального Закону Російської Федерації № 173-ФЗ від 17.12.2001 «Про трудові пенсії в Російській Федерації», який застосовувався до 01 січня 2015 року, страховий стаж - та, що враховується при визначенні права на трудову пенсію, сумарна тривалість періодів роботи та (або) іншої діяльності, протягом якої сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду Російської Федерації, а також інші періоди, що зараховуються до страхового стажу.
Відповідно до частини першої статті 10 наведеного вище Федерального Закону № 173-ФЗ до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території Російської Федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного Федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду Російської Федерації.
При підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону від 01.04.1996 № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов'язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації (частина перша статті 14 Федерального Закону № 173-ФЗ).
Згідно із частиною другою статті 14 Федерального Закону № 173-ФЗ при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального Закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ "Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов'язкового пенсійного страхування" підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.
Аналогічні за змістом положення щодо визначення страхового стажу, періодів роботи та (або) іншої діяльності, що включаються до страхового стажу, та правил обчислення та порядку підтвердження страхового стажу містяться і у Федеральному Законі Російської Федерації від 28.12.2013 № 400-ФЗ «Про страхові пенсії» (статті 3, 11, 14).
В контексті обставин цієї справи, колегія суддів зауважує, що страховий стаж за період роботи позивача з 01.01.2004 по 28.02.2021 в АТ "Полюс Красноярськ" (Російська Федерація) має бути підтверджений на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації. Водночас, обов'язковою умовою для включення зазначеного періоду роботи, яка виконувалась на території Російської Федерації, до страхового стажу є сплата страхових внесків до Пенсійного Фонду Російської Федерації за цей період.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач не підтвердив страховий стаж за спірний період відомостями індивідуального (персоніфікованого) обліку та не надав доказів сплати страхових внесків за цей період до Пенсійного Фонду Російської Федерації.
Колегія суддів зазначає, що зарахування як загального страхового стажу, так і стажу на пільгових умовах необхідного для призначення відповідної пенсії можливе лише за сукупності законодавчо визначених підстав, що визначають право на пільгову пенсію.
За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок пенсійного органу про відсутність підстав для зарахування як до страхового, так і до пільгового стажу періоду роботи позивача період роботи позивача з 01.01.2004 по 28.02.2021 в АТ "Полюс Красноярськ" (Російська Федерація).
Таким чином, зроблені в цій частині висновки суду першої інстанції про зворотнє є помилковими.
Водночас, відмовляючи у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи позивача в АТ "Полюс Красноярськ" (Російська Федерація) в частині періоду з 14.12.2001 по 01.01.2004, пенсійний орган обґрунтував свою відмову виключно тим, що не дотримана форма Додатку 5 пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, яка передбачає три підписи, а також через те, що не зазначено статтю 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та відсутні дати проведення атестації.
В свою чергу відсутність підтвердження компетентними органами сплати внесків до пенсійного фонду РФ була підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи, починаючи з 01.01.2004.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині протиправності відмови позивачу у зарахуванні до пільгового стажу по Списку №1 періоду роботі з 14.12.2001 по 01.01.2004, а відтак і з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення ГУПФ в Рівненській області від 26.04.2022 № 163850003595 в цій частині.
При цьому, як було зауважено судом першої інстанції, пенсійний орган визнає за позивачем страховий стаж, що становить 24 роки 00 місяців 28 днів, який є достатнім для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, колегія суддів в цілому погоджується з наявністю підстав для визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії від 26.04.2022 №163850003595, однак частково не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зарахування до стажу позивача періоду роботи з 01.01.2004 по 28.02.2021, викладеними в мотивувальній частині рішення, про що було вказано вище.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права..
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що судом першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково та зобов'язано пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків, сформульованих судом першої інстанції у рішенні, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів та підстав для задоволення позову з урахуванням цієї постанови.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 по справі № 440/4573/22 - змінити в частині мотивів та підстав часткового задоволення позову, виклавши їх в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.М. Мінаєва