ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 р.Справа № 440/16607/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Дуднік Н.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтава (головуючий І інстанції Микитенко М.М.) від 20.03.2023 року по справі № 440/16607/21
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора взводу 1 роти 1 Управління патрульної поліції в Полтавській області Пічки Олексія Григоровича
про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову від 19.11.2021 (серія БАА № 498961) про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 1 ст. 127 КУпАП.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2021 р. передано справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора взводу 1 роти 1 БУПП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Пічки Олексія Григоровича про визнання протиправною та скасування постанови до Октябрського районного суду м. Полтави для розгляду.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувана постанова є протиправною та винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказав, що дійсно 18.11.2021 року о 23 год 50 хв. в м. Полтава по вул. Маршала Бірюзова, 2а він переходив проїзну частину поза межами пішохідного переходу в невстановленому для цього місці, чим порушив вимоги п. 4.7 ПДР України. В результаті вказаних дій до нього застосовано адміністративне стягнення в сумі 255 грн. Однак вважає, що ч. 1 ст. 127 КУпАП, за якою він був притягнутий до відповідальності, передбачає також альтернативне стягнення у виді попередження, яке до нього не було застосоване, незважаючи на його скрутне матеріальне становище. Зокрема, те, що він навчається на денній формі навчання, має на утримані матір - особу з інвалідністю 3 групи і не має можливості сплатити штраф, до адміністративної відповідальності раніше не притягувався, вину визнає повністю та щиро кається. Вважає, що при складанні оспорюваної постанови було порушено його право на захист, оскільки не було роз'яснено його право на отримання безоплатної правової допомоги на місці правопорушення.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 20.03.2023 року по справі № 440/16607/21 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову від 19.11.2021 року (серія БАА № 498961) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 1 ст. 127 КУпАП та звільнити позивача від покарання з випробувальним терміном або замінити адміністративне стягнення на суспільно-корисні роботи, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.
За правилами ч. 1 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Сторони про дату, час і місце розгляду справи повідомлені шляхом оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідного повідомлення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до постанови серії БАА № 498961 від 19.11.2021 року на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн за ч. 1 ст. 127 КУпАП за те, що він 18.11.2021 року о 23 годині 50 хвилині у місті Полтава по вулиці М. Бірюзова, 2А переходив проїзну частину поза межами пішохідного переходу в невстановленому для цього місці, чим порушив п. 4.7 ПДР України, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 127 КУпАП.
Не погодившись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку про безпідставність заявлених вимог.
В доводах апеляційної скарги позивач по справі послався на те, що йому не було роз'яснено право на надання безоплатної правової допомоги при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності. Також вказав, що відповідач при виконанні посадових обов'язків не лише не роз'яснив позивачу його права, а й складав постанову в порушення процедури. Зокрема, не встановив особу позивача, а лише зазначив з його слів, вручив йому постанову, порадив підписати (що позивач і зробив).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами статті 14 Закону України від 30.06.1993 р. № 3353 "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У п. 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Положеннями п. 4.14 «г» ПДР визначено, що пішоходам забороняється переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири та більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження.
Згідно з ч. 1 ст. 127 КУпАП, непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху-тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями п. 1 ст. 247 КУпАП визначено, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.
Так, нормами вказаної статті передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У статті 222 КУпАП зазначено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: зокрема, про порушення правил дорожнього руху, передбачені частиною першою статті 122 КУпАП.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами статті 283 КУпАП у постанові мають міститися: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. У постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, вказуються відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
За змістом п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. Зокрема, у ній мають бути наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, у разі надання посадовою особою суб'єкта владних повноважень доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність прийнятого останнім рішення, позивач повинен спростувати ці доводи.
Дослідивши зміст спірної постанови, судом встановлено, що вона відповідає ст. ст. 283, 284 КУпАП, зокрема, в ній інформація про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, зміст правопорушення, а також міститься посилання на технічний прилад, яким зафіксовано вчинене правопорушення (відео з боді-камери ВІ-0100, 0089), підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про роз'яснення їй прав, передбачених ст. 268 КУпАП та підпис про отримання копії постанови.
При цьому, після відкриття провадження у справі відповідачем до суду першої інстанції надався відзив на позовну заяву, в якому серед іншого, відповідач послався на те, що відповідно до п. 3 Розділу VIII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 р., строк зберігання відеозаписів становить: з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА - 30 діб.
Вказані обставини спростовують доводи апелянта про те, що відповідач не роз'яснив позивачу його права та не встановив особу позивача.
Щодо посилання апелянта на те, що йому не було роз'яснено право на надання безоплатної правової допомоги, то як вказувалося вище, про те, що позивачу роз'яснені його права, що визначені ст. 268 КУпАП, серед яких є і право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, свідчить підпис позивача та жодних зауважень щодо цієї обставини чи письмових пояснень позивачем під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності не надавалося.
При цьому, суд враховує, що позивач як при поданні позовної заяви, так і в апеляційній скарзі підтверджує факт того, що він дійсно переходив проїзджу частину поза межами пішохідного переходу в не встановленому для цього місці, чим порушив п. 4.7.ПДР України.
Що стосується доводів позивача про наявність підстав для звільнення позивача від покарання з випробувальним терміном або заміною адміністративного стягнення на суспільно-корисні роботи, а також посилання в позовній заяві на те, що приписи ч. 1 ст. 127 КУпАП передбачають такий вид стягнення, як попередження, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 127 КУпАП (в редакції, яка діяла на момент складення спірної постанови), непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, приписами ч. 1 ст. 127 КУпАП не передбачено такого виду стягнення як попередження.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013).
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі викладено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції постанова від 19.11.2021 серії БАА № 498961 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 1 ст. 127 КУпАП є правомірною та підстави для її скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують.
Що стосується посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, посилання на те, що позивач не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що ухвалою Октябрського районного суду м. Полтава від 27.02.2023 року по справі № 440/16607/21, зокрема, відкрито провадження у адміністративній справі № 440/16607/21 за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Пічки Олексія Григоровича про визнання протиправною та скасування постанови серії БАА № 498961 від 19.11.2021 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження об 11 годині 50 хвилин 20 березня 2023 року, без виклику сторін.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що приписами ст. 268 КАС України визначено особливості повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду окремих категорій адміністративних справ.
Так, ч. 1 цієї статті визначено, що у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Враховуючи, що предметом спору у цій справі є скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, а особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені приписами ст. 286 КАС України, колегія суддів дійшла до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині неповідомлення сторін у справі про дату, час і місце судового засідання.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ч. 2 ст. 317 КАС України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи те, що вказане порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції з цих підстав відсутні.
Що стосується посилання апелянта на те, що у рішенні суду першої інстанції неправильно зазначено дату його ухвалення, а саме вказано « 20.03.2022 року» замість « 20.03.2023», колегія суддів зазначає, що у тексті судового рішення вказано дату документа - 20.03.2023 р., а також зазначено і дату 20.03.2022 р., що свідчить про те, що судом першої інстанції було допущено описку (технічну помилку), яка фактично на зміст рішення суду не впливає та може бути виправлена в порядку ч. 1 ст. 253 КАС України.
З урахуванням вище викладених обставин, колегія суддів дійшла до висновку, про відсутність підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції з мотивів, що наведені позивачем в доводах апеляційної скарги.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 20.03.2023 року по справі № 440/16607/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 30.11.2023 року