ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 р.Справа № 592/13705/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Дуднік Н.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми (головуючий І інстанції Алфьоров А.М.) від 11.10.2023 року по справі № 592/13705/23
за позовом ОСОБА_1
до Сумського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми із позовною заявою, в якій просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення СУ № 445/2023 від 28.08.2023 р., винесену Сумським районним ТЦК та СП в особі начальника Мостовича А., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, винесена з порушенням чинного законодавства, викладені в ній обставини та підстави порушення військового обліку в особливий період такі, що не відповідають дійсності, а розгляд справи є неповним та необ'єктивним, оскільки він не міг з'явитися до Сумського районного ТЦК та СП у визначений у повістці день, тому що перебував на лікуванні.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.10.2023 року по справі № 592/13705/23 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
За правилами ч. 1 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Сторони про дату, час і місце розгляду справи повідомлені шляхом оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідного повідомлення.
Відповідач надав до суду клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без його участі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення СУ 445/2023 від 28.08.2023 р., ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 850 грн. Підставою винесення оскаржуваної постанови стало те, що 08.07.2023 р. ОСОБА_1 була вручена повістка, згідно якої він повинен був з'явитися 10.07.2023 р. о 09 год. 00 хв. до третього відділу Сумського РТЦК та СП, що підтверджується розпискою про отримання повістки. 10.07.2023 р. під час дії особливого стану, ОСОБА_1 до третього відділу Сумського РТЦК та СП не з'явився, про причину неявки не повідомив, чим порушив п.п. 2 п. 1 Додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затверджених Постановою КМУ 30.12.2022 р. № 1487 та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП. Вказані обставини підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення від 14.08.2023 р. СУ/2023.
Не погодившись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку про безпідставність заявлених вимог.
В доводах апеляційної скарги позивач по справі послався на те, що під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 присутній не був, адже перебував на стаціонарному лікуванні, копію постанови отримав нарочно 06.09.2023 року, що підтверджується розпискою на постанові.
Зазначив, що відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії СУ/2023 від 14.08.2023 року, начальником третього відділу Сумського РТЦК та СП підполковником ОСОБА_2 , згідно якого громадянину ОСОБА_1 08 липня 2023 року була вручена повістка, за якою він повинен був з'явитися 10 липня 2023 року о 09-00 год. до третього відділу Сумського РТЦК та СП, що підтверджується розпискою про вручення. Однак, 10.07.2023 року під час дії особливого періоду, громадянин ОСОБА_1 до відділу не з'явився, про причину неявки не повідомив, чим порушив підпункт 2 пункту 1 додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених Постановою КМУ 30.12.2022 № 1487, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП.
Також вказує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення було призначено на 22.08.2023 року. Представником ОСОБА_1 було направлено відповідачу письмові заперечення на протокол, де зазначено, що ОСОБА_1 10.07.2023 року не з'явився до третього відділу Сумського РТЦК та СП з поважною причини, адже перебував на амбулаторному лікуванні в КНП «Краснопільський ЦП МСД» з діагнозом - гіпертонічна хвороба 2 стадії, 2 ступінь, неускладнений гіпертонічний криз, що підтверджується довідкою від 10.07.2023 року за підписом лікаря ОСОБА_3 з відтиском печатки медичного закладу. Згідно заключення лікаря, ОСОБА_1 за станом здоров'я потребує подальшої госпіталізації в терапевтичне відділення КНП «Краснопільський ЦП МСД».
Посилається на те, що напередодні цього, у ОСОБА_1 стався епілептичний приступ, у зв'язку з чим, його стан здоров'я різко погіршився, 19.07.2023 року ОСОБА_1 пройшов обстеження у вигляді комп'ютерної томографії головного мозку, та йому був встановлення діагноз - ознаки перенесеного інфаркту в ВББ, КТ ознаки помірно вираженої церебральної мікроангіопатії. Протоколом УЗД серця в медичному центрі «Медея» від 24.07.2023 року ОСОБА_1 встановлено діагноз - невелике збільшення порожнини ЛП, гіпертрофія міокарда ЛШ, недостатність МК, ТК 1 ст., порушення діастолічної функції ЛШ 1 тип, тахікардія. Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста КНП СОР «Сумський обласний клінічний кардіологічний центр» від 10.08.2023 року, ОСОБА_1 діагностовано гіпертонічну хворобу 3 ст., наслідки гострого порушення мозкового кровообігу. У зв'язку з різким погіршенням стану здоров'я 10.08.2023 року ОСОБА_1 було госпіталізовано до КНП «Краснопільська лікарня», що підтверджується медичною картою стаціонарного хворого № 819.
Таким чином, поважність причини неявки ОСОБА_1 на виклик за повісткою підтверджується вищенаведеними медичними висновками, які як окремо та і у своїй сукупності підтверджують хворобу особи, та неможливість прибути до ТЦК та СП, у зв'язку з чим ОСОБА_1 не мав можливості повідомити Сумський РТЦК та СП про поважну причину неявки оскільки перебував в тяжкому стані через хворобу, проходив обстеження, у зв'язку з чим був госпіталізований, та на момент розгляду справи перебував на лікуванні.
На підставі цього вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутня вина, адже він не з'явився за викликом через хворобу, яка відповідно до законодавства є поважною причиною неявки, а отже відсутня суб'єктивна сторона правопорушення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
У відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Отже, на дату вчинення правопорушення діяв особливий період.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП є порушення військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин в особливий період.
Згідно вимог ст. ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки). Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.
Відповідно до абз. 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Згідно ч.ч. 3, 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (Закон № 2232-ХІІ), військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку; громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 р., призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Статтями 15, 22 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що вік призовників до 27 років, від 27 років до 60 років - військовозобов'язані. За рішенням ВЛК при визнанні військовозобов'язаного не придатним до військової служби, громадянин може бути списаним з військового обліку за віком ще до досягнення 60 років.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», військовозобов'язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю мають право на звільнення від призову на військову службу під час мобілізації. Отримання звільнення від призову на військову службу за мобілізацією застосовується за умови подання підтверджуючих документів до РТЦК та СП.
Відповідно до ст 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно абз. 3 ч. 9 ст. 29 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно постанови КМУ від 28.07.2010 № 673 «Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до військового комісаріату для призову на збори» поважною причиною неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки визнається, зокрема, хвороба, підтверджена відповідними документами (довідками).
В свою чергу, згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 391 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” призов громадян України на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та їх оповіщення здійснюються командирами військових частин - стосовно громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом та/або зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву, та керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки - стосовно громадян України, які після їх звільнення з військової служби зараховані до військового оперативного резерву. Резервісти зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих повістках (повідомленнях).
Положеннями ч. 5 ст. 391 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” визначено, що поважними причинами неприбуття до військових частин або на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих повістках (повідомленнях), визнаються підтверджені відповідними документами: 1) перешкода стихійного характеру, хвороба або інші обставини, що позбавили можливості особисто прибути в зазначені частину, пункт і строк; 2) смерть близького родича (чоловіка, дружини, сина, дочки, батька, матері, діда, баби або рідного (повнорідного, неповнорідного) брата чи сестри) або близького родича подружжя.
Надаючи оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень законодавства про військову службу, оборону та мобілізацію, на громадян, які вручено повістку, покладається обов'язок прибути до ТЦК та СП у строки вказані у повістці, а у разі неможливості прибуття, повідомити відповідний орган про поважність причин не прибуття за повісткою, які визначені Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Судовим розглядом встановлено, що 08.07.2023 р. позивач отримав повістку про прибуття до Сумського РТЦК та СП (третього відділу) 10.07.2023 р. о 09 год. 00 хв., що позивачем не заперечується. Однак, позивач до третього відділу Сумського РТЦК та СП 10.07.2023 р. за викликом не прибув, про поважні причини своєї неявки не повідомив.
З метою складення протоколу про адміністративне правопорушення, відповідач звертався до органів Національної поліції України для здійснення заходів доставлення ОСОБА_1 до Сумського ТЦК та СП (третій відділ), оскільки приписами КУпАП не передбачено складення протоколу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У зв'язку з цим, протокол про адміністративне правопорушення був складений відповідачем лише 14.08.2023 р., після особистої явки ОСОБА_1 до третього відділу Сумського ТЦК та СП, шляхом доставлення його працівниками органів Національної поліції України.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 14.08.2023 р., ОСОБА_1 8 липня 2023 року була вручена повістка, згідно якої він повинен був з'явитися 10 липня 2023 року о 09:00 год. до третього відділу Сумського РТЦК та СП, що підтверджується розпискою про отримання повістки. Однак, 10 липня 2023 року під час дії особливого стану, громадянин ОСОБА_1 до третього відділу Сумського РТЦК та СП не з'явився, про причину неявки не повідомив, чим порушив підпункт 2 пункту 1 додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених Постановою КМУ 30.12.2022 року № 1487, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення позивачу було роз'яснено зміст статті 63 Конституції України та 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення (особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.). Також до позивача було доведено його права та обов'язки, які передбачені статтею 268 КУпАП (знайомитися з матеріалами справи, давати роз'яснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі). Про доведення зазначених норм позивачем у протоколі про адміністративне правопорушення було поставлено свій особистий підпис. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення позивач надав пояснення, що з його змістом не згодний та пояснення надасть в суді, про що є відповідний запис, зроблений позивачем та підпис ОСОБА_1 .
Згідно цього протоколу, розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності був призначений на 22.08.2023 р. о 10 год. 00 хв. Копію протоколу вручено ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис.
Як вказує відповідач, третій відділ Сумського РТЦК та СП є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_1 .
21.08.2023 р. на адресу Сумського РТЦК та СП від адвоката Руднєва Є.Г. надійшло заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, в якому адвокат також просив перенести розгляд справи на іншу дату та час.
Вказане заперечення було розглянуто начальником Сумського РТЦК та СП та розгляд справи було відкладено на 28.08.2023 р. на 12 год. 00 хв. Крім того, 22.08.2023 р. на електронну адресу адвоката Руднєва Є.Г. направлено повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , з метою своєчасного його сповіщення.
Під час розгляду справи 28.08.2023 р. встановлено, що відповідно до довідки КНП «Краснопільський ЦП МСД» від 10.07.2023 р., ОСОБА_1 знаходиться на амбулаторному лікуванні і дообстеженні з подальшою госпіталізацією в терапевтичне відділення КНП «Краснопільська лікарня» з діагнозом: гіпертонічна хвороба II стадія, 2 ступінь, неускладнений гіпертонічний криз. Проте, госпіталізація ОСОБА_1 була здійснена лише 10.08.2023, що підтверджується Медичною картою стаціонарного хворого № 819 від 10.08.2023, копія якої міститься в матеріалах справи.
Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що в межах спірних правовідносин протокол про адміністративне правопорушення складено 14.08.2023 р., а на виклик особа мала прибути 10.07.2023 р., тобто із значним пропуском 24-годинного строку, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У зв'язку з цим, протокол про адміністративне правопорушення був складений відповідачем 14.08.2023 р., після особистої явки ОСОБА_1 до третього відділу Сумського ТЦК та СП, шляхом доставлення його працівниками органів Національної поліції України, тобто відповідачем не порушено 24-годинного строку на складення протоколу, який обчислюється саме з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.
Що стосується посилання апелянта, як на поважну причину неявки позивача до Сумського РТЦК та СП 10.07.2023 р., на приписи ч. 9 ст. 29 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” та приписи постанови КМУ від 28.07.2010 № 673 «Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до військового комісаріату для призову на збори», колегія суддів зазначає наступне.
Як вказувалося вище, згідно абз. 3 ч. 9 ст. 29 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, згідно постанови КМУ від 28.07.2010 р. № 673 «Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до військового комісаріату для призову на збори» поважною причиною неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки визнається, зокрема, хвороба, підтверджена відповідними документами (довідками).
Разом з тим, аналіз ст. 29 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” свідчить, що ця норма визначає порядок проходження саме зборів військовозобов'язаними та резервістами та не регулює питання поважності причин для неприбуття військовозобов'язаного та резервіста під час мобілізації, яке унормовано приписами ст. 391 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Щодо посилання апелянта на неправильне трактування відповідачем приписів ч. 5 ст. 391 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, то позивач посилається на те, що хвороба ОСОБА_1 , в день виклику зазначеного в повістці, підтверджена належними медичним документом та є самостійною поважною причиною неявки, які завадили особі особисто прибути до ТЦК та СП.
Колегія суддів зазначає, що приписів ч. 5 ст. 391 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” визначено, що поважними причинами неприбуття до військових частин або на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих повістках (повідомленнях), визнаються підтверджені відповідними документами: 1) перешкода стихійного характеру, хвороба або інші обставини, що позбавили можливості особисто прибути в зазначені частину, пункт і строк; 2) смерть близького родича (чоловіка, дружини, сина, дочки, батька, матері, діда, баби або рідного (повнорідного, неповнорідного) брата чи сестри) або близького родича подружжя.
Тобто, для визнання причини неприбуття до ТЦК та СП, перешкода стихійного характеру, хвороба чи інша обставина, має мати характер такої, які позбавляють можливості особисто прибути в зазначені частину, пункт і строк.
Згідно довідки КНП «Краснопільський ЦП МСД» від 10.07.2023 р., позивачу встановлено діагноз - гіпертонічна хвороба ІІ стадія, 2 ступінь, неускладнений гіпертонічний криз. Також у цій довідці вказано про те, що хворий знаходиться на амбулаторному лікуванні і дообстеженні з подальшою госпіталізацією в терапевтичне відділення КНП «Краснопільська лікарня». Вказана довідка підписана лікарем ОСОБА_3 з відтиском печатки медичного закладу.
Колегія суддів зазначає, що амбулаторна спеціалізована медична допомога - це допомога, яку пацієнт отримує без госпіталізації до лікарні, тобто консультації від лікарів, а також проведення ними лікувальних процедур або малих хірургічних втручань, досліджень та обстежень.
Наведене свідчить про те, що довідка від 10.07.2023 р. підтверджує лише звернення ОСОБА_1 10.07.2023 р. на прийом до лікаря, проте не підтверджує факт встановлення діагнозу чи хвороби, яка призвела до тимчасової втрати працездатності та перешкоджала йому особисто прибути до третього відділу Сумського РТЦК та СП. При цьому, суд враховує і те, що лише 10.08.2023 р. ОСОБА_1 було госпіталізовано, що підтверджується медичною картою стаціонарного хворого № 819 від 10.08.2023 р. яка була врахована відповідачем під час винесення постанови від 28.08.2023 р.
Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по-батькові, особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення): місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення: нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення: прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності: інші відомості, необхідні для вирішення справи.
На підставі встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність поважних причин неприбуття позивача 10.07.2023 р. до Сумського РТЦК та СП, у зв'язку з чим постанова у справі про адміністративне правопорушення СУ № 445/2023 від 28.08.2023 р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. не підлягає скасуванню.
Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.10.2023 року по справі № 592/13705/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 30.11.2023 року