ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 р. Справа № 480/3224/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.05.2023, головуючий суддя І інстанції: Бондар С.О., вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 31.05.23 по справі № 480/3224/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 15.03.2023 №184250009330 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із недосягненням пенсійного віку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах (список №1), у відповідності до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня звернення з заявою про призначення пенсії, тобто з 07.03.2023, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваного рішення пенсійного органу.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 15.03.2023 №184250009330.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 , пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 з 07.03.2023.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 , витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення 47 річного віку, 07.03.2023 звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 15.03.2023 №184250009330 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за відсутністю необхідного віку та зазначено, що 29.06.2025 є датою з якої позивач матиме право на пенсійну виплату. Також в рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 32 роки, 06 місяців, 22 дні; пільговий стаж (за списком № 1) становить 7 років, 08 місяців, 22 дні.
Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову в призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
03.10.2017 Верховною Радою України ухвалено Закон № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", що доповнив Закон від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-ІV) розділом XIV-1, який містить пункт 1 ч. 2 ст. 114 такого змісту:
"На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років у жінок і не менше 20 років страхового стажу, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 12 Закону від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон № 1788-XII), право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з п. "а" ст. 13 Закону № 1788-XII (в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом "а" ст. 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти "б" - "г" ст. 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (п. 1 рішення).
Згідно з п. 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, п.п. "б" - "г" ст. 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Тобто, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на момент прийняття оскаржуваного рішення існувала колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. У зв'язку з цим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 при перегляді зразкової справи №520/15025/16-а дійшла висновку, що таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. п. 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).
При цьому, Велика Палата Верховного Суду також послалась на правовий висновок, сформульований у постанові від 19.02.2020 по справі №520/15025/16-а, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Як вже вище зазначалось, на час звернення з заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 досягла 47 років та згідно оскаржуваного рішення, відповідачем зараховано до її страхового стажу - 32 роки 06 місяців 22 дні та до пільгового стажу (за Списком № 1) 07 років 08 місяців 22 дні.
Тобто, у відповідності до п. "а" ст. 13 Закону № 1788-XII позивач на пільгових умовах має право на пенсію за віком.
Проте, за наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком відповідачем прийнято оскаржуване рішення про відмову у призначені пенсії позивачу відповідно до ст. 114 Закону № 1058- IV за відсутності необхідного віку.
З урахуванням встановлених по справі обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову позивачу у призначенні пенсії від 15.03.2023 №184250009330 не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 15.03.2023 №184250009330 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із недосягненням пенсійного віку, а відтак наявності підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах (список №1), у відповідності до п. "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з часу звернення позивача за її призначенням, тобто з 07.03.2023, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
Проте, в спірних правовідносинах відсутня дискреція щодо повноважень відповідача, оскільки за наявності встановлення факту досягнення особою трьох визначених п. "а" ст. 13 Закону № 1788 умов (вік, загальний і спеціальний стаж) пенсійний орган зобов'язаний прийняти рішення про призначення такій особі пенсії за віком на пільгових умовах.
Отже, в даному випадку, чинне законодавство не передбачає іншого варіанту поведінки відповідача, крім призначення пенсії.
Відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як вбачається з копії паспорта позивача, 45 років вона досягла 28.06.2020, а з заявою про призначення пенсії звернулася до пенсійного органу 07.03.2023.
Враховуючи, що позивач звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії поза межами встановленого ст. 45 Закону №1058-VI тримісячного строку після досягнення пенсійного віку, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що пенсію позивачу має бути призначено з дня звернення з відповідною заявою до пенсійного органу, тобто з 07.03.2023.
З урахуванням встановлених по справі обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 по справі №480/3224/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.С. Рєзнікова
Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц