КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Головуючий у суді першої інстанції: Матвєєва Ю.О.
Єдиний унікальний номер справи № 761/13143/22-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13076/2023
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мережко М.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія Міжнародні авіалінії України» про захист прав споживачів, стягнення збитку та відшкодування моральної шкоди за ненадані послуги перевезення через скасований рейс,
встановив:
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПАТ «Авіакомпанія Міжнародні авіалінії України» про захист прав споживачів, стягнення збитку та відшкодування моральної шкоди за ненадані послуги перевезення через скасований рейс.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 червня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Авіакомпанія Міжнародні авіалінії України» на користь ОСОБА_1 6 928,00 гривень.
В подальшому, 04 липня 2023 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Крят Л.Б. звернулася до суду із заявою про стягнення витрат на правову допомогу за наслідками розгляду справи, в якій просив у розмірі 32 000 грн.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 17 липня 2023 року у задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 - адвокат Крят Л.Б. - відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що заявник не надав суду належних та достатніх доказів понесених витрат, зокрема, детального розрахунку виконаних робіт та наданих послуг, а також доказів фактичної оплати послуг адвоката.
Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції, представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Крят Л.Б. подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву про стягнення витрат на правову допомогу.
У апеляційній скарзі вказує, що разом із заявою про розподілення судових витрат позивачкою в обґрунтування витрат на правничу допомогу до суду першої інстанції надано наступні документи:
- Договір №1003/7-Ц про надання правничої допомоги від 10 березня 2023 року
- Опис наданої правничої допомоги в рамках виконання договору №1003/7-Ц від 10 березня 2023 року
- Акт прийому-передачі наданої правничої допомоги за договором №1003/7-Ц про надання правничої допомоги від 30 червня 2023 року
Зазначає, що в заяві про розподілення судових витрат позивачка звернула увагу суду першої інстанції, що відповідно до умов договору про надання правової допомоги строк оплати послуг адвоката, у відповідності до умов договору про надання правничої допомоги не настав, в зв'язку з чим позивачка не додає до заяви документи на підтвердження їх оплати.
Щодо повноти наданого позивачкою опису наданої правової допомоги в рамках виконання договору №1003/7-Ц від 10 березня 2023 року, звертає увагу, що судом першої інстанції не було враховано, що надмірний формалізм при оцінюванні такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Вказує, що при подачі заяви про розподіл судових витрат (так і дату подання апеляційної скарги на додаткове рішення), строк оплати послуг адвоката, у відповідності до умов договору, не настав, в зв'язку з чим позивачка не додала до заяви документи на підтвердження оплати, про що в заяві міститься відповідне застереження.
Тож суд першої інстанції ухвалюючи додаткове рішення не врахував позиції Верховного суду, вимоги ст. 137 ЦПК України та не дослідив умови самого договору про надання правничої допомоги, в результаті чого постановлено рішення, яке порушує права та інтереси апелянта.
Відзиву інші учасники справи не подавали.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є захист прав споживача, стягнення збитку та відшкодування моральної шкоди за ненадані послуги перевезення через скасований рейс. Разом з цим, оскаржуваним додатковим рішенням вирішено питання щодо стягнення витрат на правову допомогу в межах розгляду даної справи у розмірі 32 000,00 гривень.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як видно із матеріалів справи, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 червня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Авіакомпанія Міжнародні авіалінії України» на користь ОСОБА_1 6 928,00 гривень.
В подальшому, 04 липня 2023 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Крят Л.Б. звернулася до суду із заявою про стягнення витрат на правову допомогу за наслідками розгляду справи, в якій просив у розмірі 32 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Даний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення є вичерпним.
Як роз'яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (ч.5 ст.270 ЦПК України).
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Судові витрати на правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Так, апеляційний суд, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що, подавши до суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу у загальній сумі 32 000, 00 гривень, позивачка не дотрималася встановленого процесуальним законом порядку подачі таких доказів, а саме порядку їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (стороні відповідача).
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 308/7190/21 (провадження № 61-10857св23) в якій зазначено, що «заявником у порушення свого процесуального обов'язку не направлено іншим учасникам справи всіх копій доказів на підтвердження дійсності понесення на правничу допомогу витрат, що призвело до порушення принципу змагальності, неможливості іншим учасникам судового розгляду ознайомитись із їхнім змістом, позбавило можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку. При цьому, саме зацікавлено сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У зв'язку з цим суд не може брати до уваги докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду відповідної заяви.
З урахуванням викладеного, колегія суддів бере до уваги всі доводи позивачки, викладені в апеляційній скарзі, але з урахуванням того, що позивачка не дотрималася встановленого процесуальним законом порядку подачі доказів, які підтверджують витрати на професійну правову допомогу, а саме порядку їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (стороні відповідача), апеляційний суд прийшов до висновку змінити додаткове рішення, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині додаткове рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.В. Мережко
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова