КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/10324/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2023року місто Київ
справа №757/29295/22-ц
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Матійчук Г.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», третя особа: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання відсутності права вимоги та зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив:
визнати відсутність права вимоги стягнення заборгованості у ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» з ОСОБА_1 за договором №26201300572261;
зобов'язати ТОВ «Українське бюро кредитних історій» виключити із кредитної історії ОСОБА_1 інформацію про наявність заборгованості за договором №26201300572261 (SAMDN51000118627509) надану АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та внести інформацію про закриття кредитного договору №26201300572261 (SAMDN51000118627509).
В мотивування вимог посилався на те, що 10 червня 2022 року він звернувся до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» щодо отримання інформації про його кредитну історію. Відповідно до інформації, наведеної у виписці, його поточна заборгованість за кредитним договором №26201300572261 (SAMDN51000118627509) перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» складає 2960,81 грн.
Вказував, що з метою отримання належної та достовірної інформації про актуального кредитора, він звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із запитом, у відповідь на який отримав лист №20.1.0.0.0/7-220804/12230, де АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомив, що у 2014 році між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» укладено договір відступлення права вимоги, на підставі якого ТОВ Фінансова компанія «Фінілон» набуло права вимоги за договором SAMDN51000118627509, який було укладено між банком та ОСОБА_1 .
Зазначав, що він та його представник зверталися до ТОВ Фінансова компанія «Фінілон» з метою виконання зобов'язання за договором №26201300572261 (SAMDN51000118627509), однак ТОВ Фінансова компанія «Фінілон» відсутній за адресою реєстрації, контактні засоби зв'язку на сайті ТОВ Фінансова компанія «Фінілон» втратили свою актуальність, а саме за номером телефону, який ТОВ Фінансова компанія «Фінілон» вказав у себе на сайті не здійснюється прийом вхідних дзвінків.
Вважає, що кредитор ТОВ Фінансова компанія «Фінілон» ухиляється від прийняття виконання позивачем зобов'язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором №26201300572261.
Позивач посилався на те, що 12 вересня 2022 року він сплатив на користь ТОВ Фінансова компанія «Фінілон» через приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. грошові кошти у розмірі 2960,81 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.2670847829.1 та квитанцією №8 від 14вересня 2022 року.
Вказував, що 20 вересня 2022 року його представник звернувся до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» із заявою, в якій просив виключити інформацію стосовно ОСОБА_1 із реєстру ТОВ «Українське бюро кредитних історій» як про боржника за договором №26201300572261 (SAMDN51000118627509) y зв'язку із погашенням заборгованості.
Зазначав, що між ним та ТОВ Фінансова компанія «Фінілон», на момент звернення до суду із даною позовною заявою, відсутній будь-який спір з приводу стягнення заборгованості за договором №26201300572261, останній не звертався до нього щодо стягнення вказаної заборгованості, а також ним було вчинено всіх можливих дій щодо погашення заборгованості, однак ТОВ Фінансова компанія «Фінілон» ухиляється від прийняття виконання позивачем зобов'язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором №26201300572261.
Посилався на те, що оскільки ТОВ «Українське бюро кредитних історій» не виключило інформацію стосовно нього із реєстру ТОВ «Українське бюро кредитних історій» як про боржника за договором №26201300572261 (SAMDN51000118627509) yзв'язку із погашенням заборгованості, а наявність вказаної інформації порушує його права, а тому існує необхідність у визнанні відсутності права вимоги стягнення заборгованості та виключення інформації про заборгованість із реєстру Українського бюро кредитних історій.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано відсутність права вимоги стягнення заборгованості у ТОВ«Фінансова компанія «Фінілон» з ОСОБА_1 за договором №26201300572261 (SAMDN51000118627509).
Зобов'язано ТОВ «Українське бюро кредитних історій» виключити із кредитної історії ОСОБА_1 інформацію про наявність заборгованості за договором №26201300572261 (SAMDN51000118627509) надану АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та внести інформацію про закриття кредитного договору №26201300572261 (SAMDN51000118627509).
Стягнуто із ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Стягнуто із ТОВ «Українське бюро кредитних історій» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ТОВ «Українське бюро кредитних історій» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що у порушення вимог ст.81 ЦПК України позивач не надав до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» дійсно ухиляється від прийняття виконання зобов'язань ОСОБА_1 .
Вказував, що кошти ОСОБА_1 переведено на депозитний рахунок нотаріуса, а не на рахунок погашення заборгованості.
Вважає, що суд першої інстанції дозволив не виконувати зобов'язання ОСОБА_1 , оскільки, після реального виконання рішення заборгованість за кредитним договором залишиться не погашеною, а кошти з депозитного рахунку нотаріуса скоріш за все будуть повернуті ОСОБА_1.
Зазначав, що інформація, яка міститься в кредитній історії не визнана такою, що не відповідає дійсності, а тому відсутні підстави для її видалення.
Посилався на те, що враховуючи, що на цей час не було встановлено та визнано факту відсутності кредитного договору, договір не було визнано недійсними, не був встановлений факт відсутності письмової згоди позивача на використання та розповсюдження інформації щодо нього, а тому у відповідача не має підстав для спростування та вилучення такої інформації та відповідно, позовні вимоги у такому разі не можуть бути задоволені.
Відзиву на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідачі: ТОВ «Українське бюро кредитних історій», ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» та третя особа: АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» щодо отримання інформації про його кредитну історію.
Відповідно до інформації, наведеної у виписці ТОВ «Українське бюро кредитних історій» щодо ОСОБА_1 , поточна заборгованість останнього за кредитним договором №26201300572261 (SAMDN51000118627509) перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» складає 2960,81 грн.
Згідно кредитної історії ТОВ «Українське бюро кредитних історій» актуальної на 10 червня 2022 року, за кредитним договором №26201300572261 станом на лютий 2014 року існувала заборгованість у розмірі 2960,81 грн.
16червня 2022 року представник позивача - адвокат Бабенко С.С. звернувся до ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» із адвокатським запитом, в тому числі щодо погашення заборгованості за договором SAMDN51000118627509. Вказаний запит був отриманий ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» 25 червня 2022 року, що підтверджується копією квитанції та витягом з АТ «Укрпошта».
Однак відповіді від ТОВ Фінансова компанія «Фінілон» не надійшло, ТОВ Фінансова компанія «Фінілон» відсутній за адресою реєстрації, контактні засоби зв'язку на сайті ТОВ Фінансова компанія «Фінілон» втратили свою актуальність, а саме за номером телефону, який ТОВ Фінансова компанія «Фінілон» вказав у себе на сайті не здійснюється прийом вхідних дзвінків.
З метою отримання належної та достовірної інформації про актуального кредитора, позивач 26 липня 2022 року звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із запитом, у відповідь на який отримав лист №20.1.0.0.0/7-220804/12230 від 22 серпня 2022 року, де АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомив, що у 2014 році між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» укладено договір відступлення права вимоги, на підставі якого ТОВ Фінансова компанія «Фінілон» набуло права вимоги за договором SAMDN51000118627509, який було укладено між банком та ОСОБА_1 .
У зв'язку з наведеним, 12 вересня 2022 року ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ Фінансова компанія «Фінілон» через приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. грошові кошти у розмірі 2960,81 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.2670847829.1 та квитанцією №8 від 14 вересня 2022 року.
20 вересня 2022 року представник позивача звернувся до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» із заявою, у якій просив виключити інформацію стосовно ОСОБА_1 із реєстру ТОВ «Українське бюро кредитних історій» як про боржника за договором №26201300572261 (SAMDN51000118627509) y зв'язку із погашенням заборгованості.
Заперечуючи проти позову, відповідач ТОВ «Українське бюро кредитних історій» подав до суду першої інстанції пояснення щодо позовних вимог, в яких вказував на те, що між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №SAMDN51000118627509. У 2014 році між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» укладено договір відступлення права вимоги, на підставі якого ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» набуло права вимоги за договором SAMDN51000118627509. Отже, новим кредитором за укладеним ОСОБА_1 договором №SAMDN51000118627509 є ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон». Отже, інформація, яка міститься в кредитній історії ОСОБА_1 відповідає дійсності та є такою, що не підлягає видаленню.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало до суду першої інстанції пояснення щодо позову, в яких зазначив, що 18 листопада 2014 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір відступлення права вимоги, на підставі якого ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» передало ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон», а ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» прийняло права грошової вимоги у тому числі, і до ОСОБА_1 за кредитним договором №SAMDN51000118627509, залишок заборгованості за яким складав на момент укладання договору відступлення права вимоги - 4208,33 грн., а саме: 3018,07 грн. - тіло кредиту, 1015,05 грн. - неустойка, 175,21 грн. - відсотки (комісії). Вказував, що позивач помилково вважає, що сума його заборгованості перед кредитором за договором №SAMDN51000118627509 складає 2960,81 грн., ототожнюючи такий розмір боргу з сумою поточної заборгованості (вказана у роздруківці від 10 червня 2022 року «Кредитна історія УБКІ») станом на 28 лютого 2014 року (дата останнього оновлення відповідно до даних УБКІ). З урахуванням того, що видача кредитних коштів передбачає щомісячне нарахування відсотків на розмір як поточної, так і простроченої заборгованості боржника, відповідно, сума боргу позивача за кредитним договором №SAMDN51000118627509 перед новим кредитором не може складати розмір менший а ніж той, який був проданий банком ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» та така сума щонайменше може скласти розмір 4208, 33 грн.
Позивач, ознайомившись з поясненнями АТ КБ «ПРИВАТБАНК», 16 лютого 2023 року сплатив на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» для погашення заборгованості за кредитним договором №26201300572261 (SAMDN51000118627509) через приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. грошові кошти у розмірі 1247,52 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.2862683641.1 та квитанцією №10 від 17 лютого 2023 року.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що між ним та ТОВ Фінансова компанія «Фінілон», на момент звернення до суду із даною позовною заявою, відсутній будь-який спір з приводу стягнення заборгованості за договором №26201300572261, останній не звертався до нього щодо стягнення вказаної заборгованості, а також ним було вчинено всіх можливих дій щодо погашення заборгованості, однак ТОВ Фінансова компанія «Фінілон» ухиляється від прийняття виконання позивачем зобов'язання щодо сплати заборгованості за кредитним договором №26201300572261. Вважає, що існує необхідність у визнанні відсутності права вимоги стягнення заборгованості та виключення інформації про його заборгованість із реєстру Українського бюро кредитних історій.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч.2 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).
У зобов'язальних відносинах суб'єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов'язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відповідно до ч.ч.2-3 ст.603 ЦК України у разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Згідно із ч.1 ст.537 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора.
Частиною 1 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених ч.4 ст.545 цього Кодексу.
Згідно частини четвертої статті 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №554/2542/16-ц (провадження № 61-1207св18) зроблений висновок по застосуванню частини першої статті 613 ЦК України та вказано, що прострочення кредитора полягає або в безпідставній відмові від прийняття належного виконання, або в невиконанні кредиторських обов'язків, або в інших діях чи бездіяльності з боку кредитора, які не дозволяють боржнику виконати зобов'язання належним чином. Якщо прострочення боржника - це прострочення в виконанні зобов'язання, то прострочення кредитора - це прострочення в прийнятті виконання зобов'язання.
У разі відсутності кредитора в місці виконання зобов'язання або ухилення ним від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з його боку боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей у депозит нотаріуса, нотаріальної контори (пункти 1, 2 частини першої статті 537 ЦК України).
У постанові від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц Верховий Суд дійшов висновку, що задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов'язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.
Ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Встановивши, що позивач та його представник зверталися до ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» з метою виконання зобов'язання за договором №26201300572261 (SAMDN51000118627509), однак останній ухиляється від прийняття виконання позивачем зобов'язання щодо плати заборгованості за кредитним договором №26201300572261, враховуючи те, що позивачем сплачено на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» для погашення заборгованості за кредитним договором №26201300572261 (SAMDN51000118627509) через приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. грошові кошти у розмірі 4208,33 грн., суд першої інстанції дійшов вірного висновку про виконання ОСОБА_1 свого зобов'язання перед ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон», а отже про визнання відсутності права вимоги стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у зв'язку із виконанням зобов'язання.
ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» не надано будь-яких інших розрахунків вказаної заборгованості.
При цьому колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 , як споживач є слабшою стороною в цивільних відносинах з фінансовими установами. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
А відтак, погашення ОСОБА_1 в повному обсязі заборгованості у розмірі 4208,33 грн. не буде порушувати прав ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон».
Посилання в апеляційній скарзі на те, що кошти ОСОБА_1 переведено на депозитний рахунок нотаріуса, а не на рахунок погашення заборгованості, колегія суддів відхиляє, оскільки нормами чинного законодавства визначено, що у разі відсутності кредитора у місці виконання зобов'язання або ухилення ним від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з його боку боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей у депозит нотаріуса, нотаріальної контори (пункти 1, 2 частини першої статті 537 ЦК України).
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дозволив не виконувати зобов'язання ОСОБА_1 , оскільки, після реального виконання рішення заборгованість за кредитним договором залишиться не погашеною, а кошти з депозитного рахунку нотаріуса скоріш за все будуть повернуті ОСОБА_1. ґрунтуються на припущеннях, оскільки відповідно до положень статті 85 Закону України «Про нотаріат» нотаріус у передбачених законодавством України випадках приймає від боржника в депозит грошові суми і цінні папери для передачі їх кредитору. Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому грошові суми і цінні папери.
Згідно ст.3 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» бюро кредитних історій (далі - Бюро) - юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію.
Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» визначено, що джерелами формування кредитних історій є: відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб'єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю.
Згідно із п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» кредитна історія містить таку інформацію відомості про грошове зобов'язання суб'єкта кредитної історії: а) відомості про кредитний правочин та зміни до нього (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину); б) сума зобов'язання за укладеним кредитним правочином; в) вид валюти зобов'язання; г) строк і порядок виконання кредитного правочину; ґ) відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов'язання за кредитним правочином; д) дата виникнення прострочення зобов'язання за кредитним правочином, його розмір і стадія погашення; е) відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо); є) відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання.
Частиною 11 ст. 13 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» визначено, що суб'єкт кредитної історії має право оскаржити в судовому порядку дії Бюро або Користувача, які порушують його права.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» Бюро вилучає з кредитної історії:
1) інформацію, яка передбачена пунктом 2 частини першої статті 7, у разі відсутності кредитного правочину, договору або визнання їх недійсними;
2) всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб'єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього;
3) інформацію, яка передбачена пунктами 2-4 частини першої статті 7, у разі закінчення терміну зберігання інформації в кредитній історії.
З урахуванням наведеного вище, а також того, що позовна вимога про зобов'язання ТОВ «Українське бюро кредитних історій» виключити з кредитної історії позивача інформацію за договором №26201300572261, надану АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є похідною від вимоги про визнання відсутності права вимоги стягнення заборгованості у ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» з позивача, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога про зобов'язання ТОВ «Українське бюро кредитних історій» виключити із кредитної історії ОСОБА_1 інформацію про наявність заборгованості за договором №26201300572261 (SAMDN51000118627509) надану АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та внести інформацію про закриття кредитного договору №26201300572261 (SAMDN51000118627509) підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» -залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 30 листопада 2023 року.
Головуючий:
Судді: