Справа № 761/37027/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/524/2023
Головуючий у суді першої інстанції: Саадулаєв А.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Матвієнко Ю.О., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2022 року про забезпечення позову, постановлену у складі судді Саадулаєва А.І., у цивільній справі № 761/37027/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, про визначення місця проживання дитини,-
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, про визначення місця проживання дитини. Просив визнати місце проживання дитини ОСОБА_3 з ним. Заборонити ОСОБА_2 та/або будь-яким іншим особам змінювати місце проживання дитини ОСОБА_3 з місця проживання з батьком на місце проживання з матір'ю ОСОБА_2 та/або будь-якою іншою особою. Зобов'язати ОСОБА_2 та/або будь-яких інших осіб, за обставин зміни місця проживання дитини ОСОБА_3 , повернути дитину її батьку протягом одного календарного дня та передати дитину батькові. У разі не повернення дитини ОСОБА_3 її батьку протягом одного календарного дня відібрати/відбирати негайно у матері ОСОБА_2 та/або будь-яких інших осіб, у яких знаходиться дитина ОСОБА_3 , та повернути дитину її батьку.
В лютому 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, про визначення місця проживання дитини. Просила визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір'ю.
У лютому 2022 року ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення її зустрічного позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме заборони виїжджати за кордон відповідачу ОСОБА_1 та встановлення ОСОБА_1 обов'язку вчинити певні дії, а саме забезпечити безперешкодне спілкування з малолітнім ОСОБА_3 кожної суботи з 10:00 год. до 18:00 год. та щонайменше два рази на тиждень з 16:00 до 20:00 год. в присутності та(або) під контролем представника Служби у справах дітей Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації. Зазначала, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволенні її позову.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2022 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково.
Встановлено ОСОБА_1 обов'язок вчинити певні дії, а саме забезпечити ОСОБА_2 безперешкодне спілкування з неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи з 10:00 год. до 18:00 год. та щонайменше два рази на тиждень з 16:00 год. до 20:00 год.
В іншій частині заяви відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволені заяви ОСОБА_2 в повному обсязі або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначає, що судом першої інстанції не встановлено фактичні обставини справи, не з'ясовано думку дитини та постановлено оскаржувану ухвалу всупереч інтересам останньої, яка через систематичні дії матері, що мають ознаки насильства, не бажає контактувати з нею, що випливає зі змісту висновків психологів, які судом також не взято до уваги. Звертає увагу на те, що судом не з'ясовано місце перебування дитини та не визначено місце зустрічей дитини з матір'ю. Також зазначає, що постановляючи ухвалу, суд не вказав, якими саме доказами підтверджується факт перешкоджання батьком дитини в спілкуванні дитини з матір'ю. Вважає, що вимоги заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову є тотожними до заявлених позовних вимог. Крім того, заява про забезпечення позову подана ОСОБА_2 без додержання вимог ст. 151 ЦПК України. Заява не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення. В матеріалах справи відсутні докази того, що не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Звертає увагу на те, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_2 не вказала в чому саме полягає загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Якименко М.М.апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити з наведених у ній підстав.
ОСОБА_2 , представники Служби у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, Органу опіки та піклування виконавчого комітету Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення її зустрічного позову до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також ефективний захист прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1 -1 ) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п.п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII, всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини.
Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права і обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Як вбачається з матеріалів справи, після розірвання шлюбу між сторонами малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишився проживати разом матір'ю ОСОБА_2 .
З липня 2019 року та станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали малолітній ОСОБА_3 проживав разом з батьком ОСОБА_1 .
Також з матеріалів справи вбачається, що в зв'язку з тим, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалий час проживає з батьком, між дитиною та матір'ю було втрачено сталий емоційний зв'язок, що зокрема, прослідковується з Висновку кандидата психологічних наук ОСОБА_4 , складеного за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 , від 15 жовтня 2020 року та Висновку кандидата психологічних наук, професора кафедри психології Навчально-наукового інституту міжнародних відносин і соціальних наук ПрАТ «Вищий навчальний заклад» МАУП, психотерапевта ОСОБА_5, складеного за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 , від 13 травня 2021 року (т.1, а.с. 129-138, 139-151).
Так, згідно Висновку кандидата психологічних наук ОСОБА_4 , складеного 15 жовтня 2020 року, вбачається, що за результатами проведення психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 за тестом «Сімейна соціограма», він зображував членів своєї родини у наступній послідовності: тато, мама, татова дружина, бабуся (мама мами), друга бабуся (мама тата), дідусь (тато тата), двоюрідний брат, прабабуся. При цьому, зображував себе у центрі найбільшою фігурою. На однаковій відстані від себе розміщує маму й тата. Решта вказаних членів родини зображені маленькими та розміщені на віддаленні від зображення дитини (т.1, а.с. 135).
Разом з тим, згідно Висновку кандидата психологічних наук, професора кафедри психології Навчально-наукового інституту міжнародних відносин і соціальних наук ПрАТ «Вищий навчальний заклад» МАУП, психотерапевта ОСОБА_5, складеного 13 травня 2021 року, вбачається, що за результатами проведення психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 за проективною малюнковою методикою «Моя сім'я» він зображував чотирьох осіб, фігуру батька намалював вищою, більшою - тим самим надає йому винятковий статус, а близькість розташування своєї фігури, тримання фігури батька за руку, свідчить про надійну прив'язаність до фігури батька. Дистанція між фігурою мати та щільне штрихування та сильний натиск олівця при зображені її фігури показують відчуття тривоги, яке відчуває дитина по відношенні до неї, та ознаки емоційного віддалення від неї. (т.1, а.с. 148).
Отже, з метою запобігання подальшої втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршенню психоемоційного зв'язку між ними на період розгляду справи в суді, забезпечення позову відповідає нормам процесуального права.
Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час судового процесу неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ. Зокрема, у рішенні від 04 вересня 2018 року у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява № 6221/14), ЄСПЛ зазначив, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі, зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися із сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя, а тому допустимим є встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
У справі, що розглядається, суд першої інстанції вважав обґрунтованими доводи ОСОБА_2 щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням права матері на особисте спілкування з дитиною, її ставлення до виконання своїх обов'язків, відсутність підстав, які обмежують право на таке спілкування, а також враховуючи ту обставину, що їх зустрічі будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері з її малолітньою дитиною, і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Зустрічі та спілкування матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин і предметом спору не є визначення способів участі матері у вихованні дитини. Забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_1 надати можливість безперешкодного спілкування та побачення матері з дитиною протягом певного проміжку часу, не вирішує спір по суті, а лише спрямоване на збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з матір'ю.
Суд враховує, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітнього сина з матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину. А тому з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітнім сином, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання дитини, застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову є необхідним.
Аналогічні висновки викладені в ухвалі Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 466/2317/20 (провадження № 61-11539ск20), постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), ухвалі Верховного суду від 03 березня 2021 року у справі №756/326/20, постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21 (провадження № 61-6056св22).
Суд першої інстанції здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з'ясував співмірність виду забезпечення позову позовним вимогам, належним чином обґрунтував необхідність вжиття таких заходів.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення її зустрічного позову у вигляді встановлення графіку зустрічей ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідатиме вимогам розумності та обґрунтованості.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що постановляючи ухвалу, суд першої інстанції не з'ясував думку дитини є необґрунтованими, оскільки вирішуючи питання про забезпечення позову, суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову та не зобов'язаний з'ясовувати думку інших учасників справи та думку дитини щодо цього питання.
Посилання ОСОБА_1 на те, що судом не з'ясовано місце перебування дитини та не визначено місце зустрічей дитини з матір'ю колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки при вирішенні питання про забезпечення позову у вигляді встановлення графіку зустрічей з дитиною не є обов'язковим визначення конкретного місця зустрічей з дитиною, визначальним при вирішенні такого питання є забезпечення прав та інтересів дитини. При цьому, ОСОБА_1 не доведено, що вжиття таких заходів негативно впливало б на дитину та шкодило її розвитку.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо невідповідності заяви про забезпечення позову формі і змісту такої заяви, не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення питання про забезпечення позову. Заява ОСОБА_2 про забезпечення її зустрічного позову містить обґрунтування необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.
Колегія суддів звертає увагу на те, що заходи забезпечення мають тимчасовий характер та діють до набрання рішенням у справі законної сили.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суд першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2022 року - без змін.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 27 листопада 2023 року.
Суддя-доповідач
Судді