КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Головуючий у суді першої інстанції: Українець В.В.
Єдиний унікальний номер справи № 760/29207/17
Апеляційне провадження № 22-ц/824/8832/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
секретар - Олешко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Медичне науково-практичне об'єднання «Медбуд» Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», третя особа ОСОБА_2 про стягнення майнової та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДП «Медичне науково-практичне об'єднання «Медбуд» Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про стягнення майнової та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 03 березня 2017 року він був оглянутий штатними лікарями відповідача, а саме заввідділенням ОСОБА_3 та лікарем ОСОБА_2 .
У результаті медичного огляду йому було встановлено діагноз «Викривлення носової переділки, кіста в/щ пазухи справа, зліва», що підтверджується копією листа огляду від 03 березня 2017 року.
На підставі цього діагнозу, лікарями відповідача йому було рекомендовано оперативне втручання - септопластику носа, що підтверджується передопераційним епікризом від 03 березня 2017 року.
Після цього, 15 березня 2017 року він був госпіталізований до стаціонарного відділення відповідача, а потім до хірургічного відділення для проведення операційного втручання з метою виправлення недоліків носа. 15 березня 2017 року йому було проведено оперативне втручання - септопластику носа, двобічну вазотомію, гайморотомію зліва, справа штатним лікарем відповідача ОСОБА_2 .
Після операції він відчув біль та тяжкість в районі очей, а також відчув, що погано бачить на праве око та зображення подвоюється.
Позивач вказував, що 16 березня 2021 року йому була проведена мультиспіральна комп'ютерна томографія лицьового скелету, що підтверджується висновком лікаря-рентгенолога від 16 березня 2017 року. За наслідками цього дослідження був зроблений висновок про його стан після оперативного втручання: перелом нижньої стінки правої орбіти, пошкодження нижнього прямого м'язу, патологічний вміст в при носових пазухах.
Таким чином, під час проведення оперативного втручання лікарем ОСОБА_2 було допущено неналежне виконання своїх обов'язків, а саме заподіяння травми правої орбіти ока та прилеглого до ока м'язу. Зазначене призвело до порушення фокусування ока, відсутності руху ока вверх та вниз, порушення поля зору (засліпи) справа та знизу, погіршення рівня зору.
Відповідно до висновку лікарів, які проводили виправлення помилок лікаря відповідача та його реабілітацію, повністю відновити зір неможливо та він залишиться калікою на все життя.
Після неналежного надання йому медичної допомоги лікарем відповідача він був змушений звернутись за медичною допомогою хірургів в офтальмологічне відділення Олександрівської клінічної лікарні для усунення наслідків заподіяння травм лікарем ОСОБА_2 . Зокрема, йому була проведена операція, в результаті якої в область ока йому поставили титанову пластину і решітку, якою закрили зроблену лікарем відповідача дірку між гайморовими пазухами та орбітами ока, а також витягли з-під ока розтрощені лікарем відповідача дві кістки.
Після цього через 6 місяців лікарі Олександрівської клінічної лікарні провели другу операцію, під час якої видалили пластину та на її місце встановили решітку.
На проведення хірургічного втручання в Олександрівській клінічній лікарні для виправлення помилки лікаря відповідача ним було витрачено 12 864 гривні, а також завдана моральна шкода, що викликана невиправним ушкодженням здоров'я, зміною нормального способу життя, витратами часу на подальше лікування.
На підставі викладеного, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача завдану майнову шкоду у розмірі 12864 гривні, а також моральну шкоду в сумі 800 000 гривень.
Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20 червня 2018 року до участі у справі залучено третю особу - ОСОБА_2 .
Відповідач під час розгляду справи проти задоволення позову заперечував. Вказував, що несприятливий результат лікування у позивача міг статися у зв'язку із наявною у позивача ускладненою отоларингологічною ситуацією та не є наслідком неналежного лікування.
У подальшому, після проведення судової експертизи та переходу до розгляду справи по суті, представниця відповідача частково визнала пред'явлений позов. Пояснила суду, що відповідальність медичного закладу виникла через помилку третьої особи - лікаря ОСОБА_2 в силу положень ст. 1172 ЦК України. Безпосередньо медичний заклад неправомірних дій не допускав. Сторона відповідача визнає суму майнової шкоди, яку просить стягнути позивач.
Разом з тим, розмір відшкодування моральної шкоди, на думку відповідача, є неспівмірним та покладає на медичний заклад непомірний тягар. Завдана моральна шкода була дійсно спричинена працівником - лікарем ОСОБА_2 внаслідок його лікарської помилки, але суд також при визначенні розміру відшкодування має враховувати і майновий стан відповідача, оскільки під час війни медичний заклад не здійснював господарської діяльності, а його приміщення використовувались для забезпечення потреб оборони міста та соціальних призначень.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 27 лютого 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Дочірнього підприємства «Медичне науково-практичне об'єднання «Медбуд» Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду в розмірі 12 864 гривні, на відшкодування моральної шкоди 200 000 гривень та 1280 гривень судового збору.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не встановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27 лютого 2023 року та постановити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є суттєво заниженим та не відповідає критеріям розумності та справедливості. Вказує, що суд першої інстанції не урахував фізичний біль та страждання позивача, необхідність лікування та реабілітації після заподіяної відповідачем травми, характер ушкоджень та незворотність їх наслідків, тяжкість заподіяних позивачеві тілесних ушкоджень, завдання додаткових незручностей, тривалих змін в організації життя, не вчинення відповідачем жодних дій по відшкодуванню заданої позивачем шкоди протягом тривалого часу (шести років).
Своїм правом на подачу відзиву інші учасники справи у встановлений строк не скористалися.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи за адресами, які були зазначені в матеріалах справи, заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило. Позивач ОСОБА_1 , його представник адвокат Поліщук О.М. та представниця відповідача ОСОБА_4 взяли участь у судовому засіданні в апеляційному суді.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 03 березня 2017 року позивач ОСОБА_1 був оглянутий штатними лікарями ДП «Медичне науково-практичне об'єднання «Медбуд» Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», а саме завідувачем відділенням ОСОБА_3 та лікарем ОСОБА_2 .
У результаті медичного огляду позивачу було встановлено діагноз «Викривлення носової переділки, кіста в/щ пазухи справа, зліва», що підтверджується копією листа огляду від 03 березня 2017 року.
На підставі цього діагнозу, лікарями відповідача позивачу було рекомендовано оперативне втручання - септопластику носа, що підтверджується передопераційним епікризом від 03 березня 2017 року (т. 1, а.с. 34).
Також встановлено, що 15 березня 2017 року позивачу було проведено оперативне втручання - септопластику носа, двобічну вазотомію, гайморотомію зліва, справа штатним лікарем відповідача ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 43-45).
Позивач зазначив, що після операції він відчув біль та тяжкість в районі очей, а також відчув, що погано бачить на праве око та зображення подвоюється.
В подальшому, 16 березня 2021 року позивачу була проведена мультиспіральна комп'ютерна томографія лицьового скелету, що підтверджується висновком лікаря-рентгенолога від 16 березня 2017 року. За наслідками цього дослідження був зроблений висновок про його стан після оперативного втручання: перелом нижньої стінки правої орбіти, пошкодження нижнього прямого м'язу, патологічний вміст в при носових пазухах.
На підтвердження вказаних обставин позивачем надано суду копію медичної картки ОСОБА_1 ДП «Медичне науково-практичне об'єднання «Медбуд» Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» № 220573 (т. 1, а.с. 200-208).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач стверджував, що під час проведення оперативного втручання лікарем ОСОБА_2 було допущено неналежне виконання своїх обов'язків, а саме заподіяння травми правої орбіти ока та прилеглого до ока м'язу. Зазначене призвело до порушення фокусування ока, відсутності руху ока вверх та вниз, порушення поля зору (засліпи) справа та знизу, погіршення рівня зору. Відповідно до висновку лікарів, які проводили виправлення помилок лікаря відповідача та його реабілітацію, повністю відновити зір неможливо та він залишиться калікою на все життя.
Після неналежного надання позивачу медичної допомоги лікарем відповідача ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою хірургів в офтальмологічне відділення Олександрівської клінічної лікарні.
Позивачу була проведена операція, в результаті якої в область ока останньому поставили титанову пластину і решітку, якою закрили зроблену лікарем відповідача дірку між гайморовими пазухами та орбітами ока, а також витягли з-під ока розтрощені лікарем відповідача дві кістки.
Після цього, через 6 місяців лікарі Олександрівської клінічної лікарні провели другу операцію, під час якої видалили пластину та на її місце встановили решітку.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду копію медичної картки стаціонарного хворого № 4202325 Олександрівської клінічної лікарні м. Києва (т. 1, а.с. 209-245).
На проведення хірургічного втручання в Олександрівській клінічній лікарні позивач витратив 12 864 гривні, що підтверджується наданими суду копіями квитанцій (т. 1, а.с. 73-79).
У судовому засіданні 27 вересня 2019 року позивач та його представник подали до суду клопотання про призначення в справі судово-медичної експертизи та визначили питання, які просять поставити перед експертом.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 27 вересня 2019 року в справі призначена судово-медична експертиза.
Відповідно до висновку експерта № 368/19 від 24 листопада 2020 року (т. 2, а.с. 88-186) внаслідок неналежного надання медичної допомоги (технічно не правильно проведеної операції «гайморотомії») лікарем-отоларингологом хірургічного відділення ДП «Медичне науково-практичне об'єднання «Медбуд» Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» під час проведення оперативного втручання 15 березня 2017 року було спричинено порушення анатомічної цілості правої орбіти з ушкодженням її структур. На теперішній час незворотними наслідками вказаної травми правої орбіти є функціональні порушення правого ока. З огляду на характер травми, слід вважати, що «100 % одужання, відновлення зору та функцій рухомості ока після отримання такої травми внаслідок оперативного втручання лікарем ДП «Медбуд» 15 березня 207 року», неможливе. Між неналежним наданням медичної допомоги (технічно не правильно проведеної операції «гайморотомії») лікарем-отоларингологом хірургічного відділення ДП «Медичне науково-практичне об'єднання «Медбуд» Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» та вищенаведеними наслідками вбачається прямий причинний зв'язок.
Відповідно до Інструкції № 2 «Про порядок організації і проведення лікарсько-страхової експертизи» від 1986 року наслідки травми орбіти, що спричинені неналежним наданням медичної допомоги лікарем-отоларингологом хірургічного відділення ДП «Медичне науково-практичне об'єднання «Медбуд» Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», такі як:
-перелом орбіти, який не проникав в порожнину черепа з ушкодженням прямого нижнього м'яза та зміщенням очного яблука, згідно зі ст. 23.б) становить 20 % постійної втрати загальної працездатності;
-зниження гостроти зору - з 1,0 до травми до 0,5 після травми без врахування корекції, згідно з таблицею до ст. 24 становить 10 % постійної втрати загальної працездатності;
-концентричне звуження поля зору до 60 градусів, згідно зі ст. 14 становить 10 % постійної втрати загальної працездатності.
Зазначена травма у ОСОБА_1 обумовила необхідність повторних хірургічних втручань у КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» для ліквідації дефекту правої орбіти та збереження функції її ушкоджених структур, викликала у ОСОБА_1 розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою (постійною) втратою загальної працездатності (40%), а тому згідно з п. 2.1.1.г) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» від 17 січня 1995 року № 6, відносить до тяжких тілесних ушкоджень.
Представниця відповідача у судовому засіданні в суді першої інстанції зазначені обставини не оспорювала.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо підтвердженості доводів позивача про несприятливий результат лікування ОСОБА_1 у зв'язку із неналежним пряденням такого лікування.
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування шкоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Суд першої інстанції правильно виснував, що доводи позивача про завдання йому майнової шкоди та її розмір знайшли своє підтвердження в судовому засіданні належними доказами.
Крім того, такі обставини та розмір майнової шкоди були визнані представником відповідача у судовому засіданні.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Так, сторонами не оспорювалось що третя особа у справі - лікар ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ДП «Медичне науково-практичне об'єднання «Медбуд» Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд».
Висновок експерта № 368/19 від 24 листопада 2020 року підтверджує прямий причинний зв'язок між неналежним наданням медичної допомоги лікарем-отоларингологом хірургічного відділення ДП «Медичне науково-практичне об'єднання «Медбуд» Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» та несприятливими наслідками для позивача від оперативного втручання.
На проведення хірургічного втручання в Олександрівській клінічній лікарні позивачем було витрачено 12 864 гривні, що підтверджується наданими суду копіями квитанцій (т. 1, а.с. 73-79).
Таким чином, враховуючи наявність вини працівника відповідача у заподіянні шкоди позивачу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що стягненню з ДП «Медичне науково-практичне об'єднання «Медбуд» Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь позивача підлягає завдана шкода в сумі 12 864 гривні.
Апеляційний суд також погоджується із висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення моральної шкоди
Так, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивачу була завдана моральна шкода, оскільки внаслідок неналежного надання медичної допомоги, позивач отримав травми і його повне одужання та відновлення неможливе.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до роз'яснень, викладених в постанові Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При визначені розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд першої інстанції врахував, що у діях працівника відповідача, яка призвела до негативних наслідків для позивача, вбачається не умисна, а необережна форма вини через лікарську помилку. Безпосередньо медичний заклад неправомірних дій не допускав, проте й не заперечує наявність в діях свого працівника лікарської помилки. У судовому засіданні представниця відповідача частково визнала позовні вимоги, посилалась лише на об'єктивні обставини для зменшення розміру моральної шкоди.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення на відшкодування моральної шкоди 200 000 грн.
Доводи апеляційної скарги в цілому повторюють доводи позовної заяви, належна оцінка яким надана судом першої інстанції, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку ,що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасуванні відсутні.
Керуючись ст.ст. 141, 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено 29 листопада 2023 року.
Головуючий:
Судді: