КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
апеляційне провадження 22-ц/824/12270/2023
справа №754/15923/20
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2023 року м.Київ
Київський апеляційний суду в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Мережко М.В., Невідомої Т.О.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Стефановича Олександра Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Галась І.А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на садибного житлового будинку, -
встановив:
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання права власності на 1/2 садибного житлового будинку.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 03 квітня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 40 000 ГРН.
Не погодившись з ухваленим додатковим рішенням, адвокатом Стефановичем О.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що 15 квітня 2023 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Піпко В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення. Заява подана в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , проте згідно прохальної частини заяви представник просить суд стягнути витрати лише на правову допомогу ОСОБА_2 . Уважає, що суд першої інстанції самостійно визначив, кому з відповідачів підлягає компенсація судових витрат.
Посилається на порушення норм процесуального права, оскільки заява про ухвалення додаткового рішення, яка надійшла до суду 15 квітня 2023 року, позивачу направлена лише 21 квітня 2023 року, відтак суду не могли бути надані докази направлення вказаної заяви позивачу.
Посилається на порушення порядку прийняття доказів та недотримання судом першої інстанції принципу змагальності, оскільки сторону позивача позбавлено висловити свої заперечення щодо клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Піпко В. від 12 квітня 2023 року з додатками у вигляді акту приймання-передачі робіт та послуг та квитанцій.
Вказує, що копії договорів про надання правової допомоги, зокрема договору №28/10-22 від 18 жовтня 2022 року, укладеного між АБ "Приходько та Партнери" та ОСОБА_2 , не містить розділу про розмір винагороди та порядку розрахунку між сторонами. Звертає увагу, що правову допомогу стороні відповідача у справі надає саме Адвокатське бюро "Приходько та Партнери". Разом з цим, Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту.
Посилається на відсутність доказів понесення судових витрат та суми витрат відповідачів на професійну правничу допомогу, відсутність детального опису робіт (наданих послуг).
Наявний в матеріалах справи договір про надання правової допомоги, укладений між АБ "Приходько та Партнери" та ОСОБА_2 , не засвідчує факт наявності у адвоката Піпко В. повноважень на надання правової допомоги у справі, відтак відсутні підстави стягувати витрати на правову допомогу адвоката без повноважень.
Мотивуючи наведеним, просить суд додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
14 вересня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Ан І.М., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на апеляційну скаргу.
Вказує, що доводи апеляційної скарги в частині процесуальних порушень не заслуговують на увагу, оскільки оскаржуване рішення містить обґрунтування в частині процесуальних строків подання заяви.
Зазначає, що доводи апеляційної скарги в частині позбавлення позивача права на подання заперечень спростовуються матеріалами справи. Вказує, що позивач зазначає, що клопотання про ухвалення додаткового рішення йому було направлено. Окрім цього, в оскаржуваному рішенні зазначено, що адресу суду надійшли заперечення представника позивача.
Вказує, що матеріали справи містять необхідні докази на підтвердження понесених судових витрат, зокрема, договір про надання правової допомоги, додаткову угоду до договору, акт прийому-передачі робіт та послуг від 10 квітня 2022 року, що містить детальний опис робіт, квитанцію до прибуткового касового ордеру.
Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Стефанович І.В. доводи апеляційної скарги підтримала.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Ан І.М. проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились в судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольнивши заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції зробив висновок, що матеріали справи містять належні докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та врахував ступінь складності справи та обсяг виконаних робіт, принципи співмірності та розумності судових витрат.
Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із статтею 134 ЦПК України:
1. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно із статтею 137 ЦПК України:
1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
6. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Установлено, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 03 квітня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 садибного житлового будинку відмовлено.
21 квітня 2023 року засобами поштового зв'язку адвокатом Піпко В.С., який діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , подано заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить суд ухвалити додаткове рішення про відшкодування витрат на правову допомогу ОСОБА_2 (том 2 а.с. 220-221).
Із доповідної записки судді Галась І.А. від 25 травня 2023 року убачається, що представником відповідачів - адвокатом Піпко В.С. в судовому засіданні 03 квітня 2023 року заявлено клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу. 12 квітня 2023 року до суду через підсистему "Електронний суд" надійшов супровідний лист з додатками адвоката Піпко В.С. за №ЕП-3714/23-вх. Однак в судовому засіданні 25 травня 2023 року під час розгляду заяви представника відповідачів - адвоката Піпко В.С. про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу, виявлено відсутність в матеріалах справи супровідного листа з додатками від 12 квітня 2023 року за №ЕП-3714/23-вх. (том 3 а.с.1).
З матеріалів справи також убачається, що 18 жовтня 2022 року між Адвокатським бюро "Приходько та партнери" в особі керуючого ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги №28/10-22. Відповідно до пункту 1.1 договору адвокатське бюро зобов'язується надати клієнту консультаційні та правові послуги по захисту його прав та інтересів, в тому числі підготовку позову до суду та здійсненню представництва інтересів клієнта в судових інстанціях, правоохоронних органах, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності, на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно пункту 2.1 послуги надаються клієнту шляхом: усного та письмового консультування з правових питань; складання та підписання необхідних процесуальних документів: заяв, скарг, клопотань, запитів, претензій, позовних заяв, зустрічного позову, заперечень на позов (апеляційну, касаційну скаргу), апеляційних та касаційних скарг; особистої участі та представництва клієнта в судових інстанціях, правоохоронних органах, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності, вчинені інших процесуальних дій.
Відповідно до пункту 3.2 клієнт зобов'язаний здійснювати оплату послуг, наданих йому за даним договором Адвокатським бюро, в порядку та на умовах, визначеному додатковими угодами до Договору (том 2 а.с.151-152).
Окрім того, до заяви про ухвалення додаткового рішення додано акт прийому-передачі робіт та послуг №01/04-23 від 10 квітня 2022 року, складений між адвокатським бюро "Приходько та партнери" та ОСОБА_2 , відповідно до якого, клієнт засвідчив своїм підписом, що правнича допомога надана повністю в об'ємі та обсязі, а саме:
- дослідження обставин матеріалів справи №754/15923/20;
- проїзд до будівлі суду з метою ознайомлення з матеріалами справи (виконав адвокат В. Піпко, затрачений час - 2 години 30 хвилин);
- аналіз матеріалів справи (виконав адвокат В. Піпко, затрачений час 5 годин);
- аналіз положень, що передбачені СК України, ЦК України, дослідження актуальної судової практики, що стосується предмету позову в рамках справи №754/15923/20 (виконав адвокат В. Піпко, затрачений час - 3 години 30 хвилин)
Вартість вказаних робіт 22 000,00 гривень.
- підготовка правового висновку по справі, формування стратегії представництва інтересів клієнта (затрачений час 3 години);
- підготовка та подання клопотань про допит свідків в режимі відео конференції (затрачений час - 1 година);
- представництво інтересів клієнта у залі судового засідання, з урахуванням часу витраченого на дорогу від офісу Адвокатського бюро до приміщення суду (5 годин 45 хвилин).
Вартість вказаних робіт 18 000,00 гривень (том 3 а.с. 6).
Згідно Акту прийому-передачі робіт та послуг №01/04-23 від 10 квітня 2022 року, такий складено за послуги в межах надання правової допомоги за договором від 18 жовтня 2020 року. Проте такого договору матеріали справи не містять.
Відповідно до квитанції №б/н від 10 квітня 2023 року адвокатським бюро "Приходько та партнери" прийнято від ОСОБА_2 40 000,00 гривень (том 3 а.с. 7).
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вказує на таке.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині долучення до матеріалів справи клопотання представник відповідача ОСОБА_2 - адвоката Піпко В. від 12 квітня 2023 року вх.3714 з додатками, колегія суддів вказує, що такі обставини не впливають на вирішення по суті заяви про ухвалення додаткового рішення. При цьому, технічні недоліки місцевим судом було виправлено, що убачається із даних Висновку за результатами перевірки щодо нестачі в матеріалах справи супровідного листа з додатками, окрім того, представник позивача копію заяви про ухвалення додаткового рішення отримав та надав заперечення від 11 травня 2023 року.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині відсутності доказів наявності у адвоката Піпко В. повноважень на надання правової допомоги ОСОБА_2 у цій справі, колегія суддів зазначає про таке.
Статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» унормовано, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Згідно статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.
Як установлено вище, матеріали справи містять Договір про надання правової допомоги №28/10-22 від 18 жовтня 2022 року про надання правової допомоги від 18 жовтня 2022 року, що укладений Адвокатським бюро "Приходько та партнери" та ОСОБА_2, а також копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, Серія РН №2056, згідно якого Піпко В.С. має право на заняття адвокатською діяльністю, підстава: рішення Ради адвокатів Рівненської області від 29 жовтня 2021 року №234.
Окрім цього, на підтвердження повноважень адвокатом надано ордер серії ВК №1057372 від 25 жовтня 2022 року оформлений у відповідності до вимог Закону.
Матеріали цивільної справи містять всі необхідні документи на підтвердження повноважень адвоката представляти інтереси ОСОБА_2 , відтак доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів відхиляє, як такі, що суперечать обставинам справи.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що правову допомогу стороні відповідача у справі надає саме Адвокатське бюро "Приходько та Партнери", що є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив.
Частиною 5 вищевказаної статті визначено, що стороною договору про надання правничої допомоги є адвокатське бюро.
Згідно частини 6 статті 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське бюро зобов'язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
Колегія суддів, констатує, що матеріали цивільної справи містять достатньо належним чином складених документів на підтвердження повноважень адвоката Піпко В.В. представляти інтереси ОСОБА_2 .
Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
За змістом статті 137, статті 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19 та від 22 листопада 2019 у справі № 910/906/18.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договору про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність";
2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім того, на такий договір поширюється дія загальних норм та принципів договірного права, включаючи, але не обмежуючись визначені главою 52 Цивільного кодексу України;
3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Указані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Указане передбачено як положеннями цивільного права, так і нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічну правову позицію наведено в постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.
У цій справі установлено, що відповідно до умов договору про надання правової допомоги №28/10-22 від 18 жовтня 2022 року сторони погодили, що клієнт зобов'язаний здійснювати оплату послуг, наданих йому за даним договором адвокатським бюро, в порядку та на умовах, визначеному додатковим угодами до договору (пункт 3.2 Договору).
При цьому, апеляційний суд зазначає, що предмет договору становить надання широкого спектру консультаційних і правових послуг та не обмежується наданням правничої допомоги в межах цієї цивільної справи.
Аналіз пункту 3.2 Договору №28/10-22 від 18 жовтня 2022 року дозволяє зробити висновок, що сторонами окремо обумовлена необхідність додаткового погодження вартості таких послуг, безпосередньо в самому договорі вартість або порядок обрахунку гонорару адвоката за представництво інтересів ОСОБА_2 у цій справі не визначені.
Разом з цим, матеріали справи не містять додаткових угод до укладеного договору, на підставі яких суд може встановити обґрунтованість нарахованої суми за виконану роботу. Твердження в судовому засіданні представника відповідача адвоката Ан І.М. про те, що сплачена сума є фіксованим розміром гонорару адвоката , відхиляються апеляційним судом, оскільки таке не підтверджено належними та допустимими доказами.
Отже у цій справі апеляційний суд констатує, що заявником не надано доказів на підтвердження узгодженого між клієнтом та адвокатом розміру та/або порядку обчислення витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що Акт прийому-передачі робіт та послуг №01/04-23 складено 10 квітня 2022 року в межах надання правової допомоги за договором від 18 жовтня 2020 року, який відсутній в матеріалах справи.
Відтак, суд першої інстанції, не дослідивши вказані обставини, зробив помилковий висновок про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
За установлених обставин, колегія суддів робить висновок, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, додаткове рішення - скасуванню та у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення належить відмовити з підстав недоведеності.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката Стефановича Олександра Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 червня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви адвоката Піпка Володимира Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 29 листопада 2023 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді М.В. Мережко
Т.О. Невідома