КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 759/12082/20 Головуючий у І інстанції Сенько М.Ф.
Провадження №22-з/824/1349 /2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
додаткова
15 листопада 2023 рокуКиївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Сушко Л.П.,
за участі секретаря Спис Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Бойко Наталії Василівнипро ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, визнання права власності, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» (далі - ТОВ «Мегаінвест Сервіс»), ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, визнання права власності.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 14 лютого 2020 року між ТОВ «Мегаінвест Сервіс»» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. за реєстровим № 8. Припинено право власності ОСОБА_2 на квартиру, набуте нею на підставі договору купівлі-продажу (номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: 35502659). У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просиласкасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Додатковим рішенням цього ж суду від 29 листопада 2022 року вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 06 березня 2023 року постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
За результатами нового апеляційного розгляду постановою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
24 жовтня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду від представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Бойко Н.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідачів: ОСОБА_2 та ТОВ «Мегаінвест Сервіс» на користь позивача витрат на оплату професійної правничої допомоги, пов'язаної із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 50 000 грн. До заяви представником позивача додано копію Договору про надання правничої допомоги №28/10-20 від 28.10.2020 року, копію Додаткової угоди №4 від 16.03.2023, копію Акту №5 приймання-передачі наданих послуг від 22.10.2023, копію рахунку-фактури №22/10-1 від 22.10.2023, копію квитанції АТ «УніверсалБанк» № МР74-18К9-9А57-5ЕХЕ від 23.10.2023.
13 листопада 2023 року від представника відповідачів ОСОБА_2 та ТОВ «Мегаінвест Сервіс» - адвоката Шеремета М.О. надійшли письмові заперечення на заяву представника позивача щодо компенсації витрат на правничу допомогу. Зокрема, представник відповідачів просить суд апеляційної інстанції залишити без розгляду подану представником позивача заяву про стягнення судових витрат як таку, що подана з порушенням процесуальних строків. Вказує, що представник позивача - адвокат Бойко Н.В. до початку судових дебатів та навіть після не заявляла про компенсацію витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції. Крім того, зазначив, що доданий до заяви акт № 5 виконаних робіт не відповідає вимогам частин другої, третьої статті 137 ЦПК України, відсутній детальний опис робіт, витрачений час, обсяг наданих послуг, та вартість за кожну надану послугу.
В судове засідання по розгляду заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Бойко Н.В. про ухвалення додаткового рішення сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином. Від представника позивача надійшла заява про вирішення питання за заявою без участі позивача та представника позивача.
Перевіривши матеріали справи, доводи заяви про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бойко Н.В. про ухвалення додаткового рішення, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 статті 270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою, другою статті141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з пунктами 4,6,9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Статтею 29 Закону України "Про адвокатуру" визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
Згідно зі ст.30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі "Заїченко проти України" (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який поданий до Київського апеляційного суду 18 жовтня 2022 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Бойко Н.І. навела попередній розрахунок витрат, які позивач поніс або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, зокрема витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 80 000,00 грн.
Крім того, при новому апеляційному розгляді, представник позивача 10.07.2023 року подала до апеляційного суду додаткові заперечення на апеляційну скаргу, в яких також вказала попередній розрахунок витрат, які позивач поніс або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, зокрема витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 80 000,00 грн.
Постанову за результатами розгляду апеляційної скарги Київським апеляційним судом прийнято 18 жовтня 2023 року. Таким чином, з урахуванням положень частини восьмої статті 141 ЦПК України, останнім днем для подання сторонами доказів понесення судових витрат є 24 жовтня 2023 року.
Заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача ОСОБА_1 було подано до Київського апеляційного суду 24 жовтня 2023 року, отже вимоги частини першої статті 134 та частини восьмої статті 141 ЦПК України представником позивача дотримані, у зв'язку із чим доводи представника відповідачів щодо наявності підстав для залишення заяви без розгляду не заслуговують на увагу.
З поданих представником позивача до апеляційного суду доказів вбачається, що правничу допомогу у Київському апеляційному суді позивачу ОСОБА_1 надавала адвокат Бойко Н.В., яка діяла на підставі укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Адвокатська фірма «Наталії Бойко» Договору про надання правничої допомоги №28/10-20 від 28 жовтня 2020 року та Ордеру на надання правничої допомоги.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 16 березня 2023 року ОСОБА_1 уклала з Адвокатським бюро «Адвокатська фірма «Наталії Бойко» додаткову угоду № 4 до Договору про надання правничої допомоги №28/10-20 від 28 жовтня 2020 року, у пункті 1.1 якої сторони дійшли згоди, що ціна (вартість) правничої допомоги /правових послуг за Договором про надання правничої допомоги №28/10-20 від 28 жовтня 2020 року за здійснення представництва Клієнта у Київському апеляційному суді у цивільній справі №759/12082/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року у справі позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності, визнання права власності, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., включаючи але не виключно підготовку та подання усіх необхідних документів по суті справи, інших процесуальних документів та документів правового характеру, участь у розгляді зазначеної справи у суді апеляційної інстанції, встановлюється сторонами у фіксованому розмірі, який становить 50 000,00 грн та не залежить від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу на надання правових послуг.
Відповідно до Акту прийому-передачі № 5 від 22.10.2023 року, Адвокатське бюро надало, а Клієнт прийняв послуги правничої допомоги зі здійснення представництва клієнта у Київському апеляційному суді у цивільній справі №759/12082/20, які включають підготовку та подання відзиву і додаткових заперечень на апеляційну скаргу, а також участь у судових засіданнях, усього на суму 50 000,00 грн.
Згідно квитанції АТ «УніверсалБанк» від 23.10.2023 року ОСОБА_1 сплатила надані Адвокатським бюро «Адвокатська фірма «Наталії Бойко» та прийнтяі ОСОБА_1 за актом №5 від 22.10.2023 року правові послуги у справі №759/12082/20 усього на суму 50 000,00 грн.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить із наступного.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу на стадії апеляційного перегляду справи, колегія суддів враховує наступне.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу, конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має істотного значення для визначення розміру гонорару.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Оцінюючи заявлений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції, на предмет їх доцільності, пропорційності й реальності, колегія суддів бере до уваги їх розмір, заявлений стороною позивача у заяві про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат, поданійдо суду апеляційноїінстанції 11 листопада 2022 року, в якій заявлений до відшкодування розмір судових витрат на професійну правничу допомогу становив 40 000,00 грн.
Заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу, визначений 16 березня 2023 року у Додатковій угоді № 4 до Договору про надання правничої допомоги №28/10-20 від 28.10. та акті виконаних робіт (наданих послуг) № 5 від 22 жовтня 2023 року у новій редакції колегія суддів вважає необґрунтованим, з огляду на те, що обсяг наданих адвокатом послуг у суді апеляційної інстанції при новому розгляді не був змінений.
Подані представником відповідачів адвокатом Шереметом М.О. заперечення на заяву представника позивача щодо компенсації витрат на правову допомогу не містять вимог щодо зменшення судом розміру таких витрат.
Поруч з цим, відсутність письмових заперечень щодо співмірності заявлених вимог або клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу протилежної сторони не є безумовною підставою для задоволення цих витрат в повному обсязі, з огляду на таке.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 15.09.2021 у справі №924/675/20, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менше, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і в пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Враховуючи складність справи, суть спору (захист права власності), необхідність надання адвокатом позивачапослуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та їх характер, розгляд справи в суді апеляційноїінстанції, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, щопокладення на відповідачів витрат на правову допомогу у заявленому позивачем розмірі, не буде обґрунтованим.
Проаналізувавши надані заявником докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначено здійснені адвокатом роботи (послуги), а також застосувавши правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні питання розподілу судових витрат, колегія суддів приходить до висновку, що розмір витрат на правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції в розмірі 50 000 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру; такі витрати не співрозмірні з виконаною роботою під час розгляду справи судом апеляційної інстанції та є завищеними.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторін тощо (постанова Верховного Суду від 01.09.2022 №640/16093/21).
За вказаних обставин та з огляду на фактичний об'єм послуг, наданих адвокатом Бойко Н.В. у суді апеляційної інстанції, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в загальному розмірі - 20 000,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи. Таким чином, з кожного із відповідачів на користь позивача підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в рівних частинах - по 10 000,00 грн з кожного.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 268, 270, 382-383 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Бойко Наталії Василівнизадовольнити частково.
Ухвалити у даній справі додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАІНВЕСТ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 42237969, 01061, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 4, офіс 9) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені останньою у суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 )на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )понесені останньою у суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 24.11.2023 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Сушко Л.П.