РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року м. Рівне №460/14294/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення за результатами розгляду рапорту про звільнення з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю II групи, яка одночасно є особою, що за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду та зобов'язання розглянути рапорт від 08 квітня 2023 року про звільнення з військової служби на підставі вказаного підпункту та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням висновків суду.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу за призовом під мобілізації та в квітні 2023 року звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю II групи, яка потребує постійного догляду. Стверджує, що відповідач, відмовляючи позивачу у задоволенні рапорту, по суті його не розглянув, оскільки останній надав оцінку іншим обставинам, на які позивач не покликався як на підставу для звільнення. Вважає, що надав до рапорту усі необхідні для звільнення з військової служби документи, а тому бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду його рапорту є протиправною. За таких обставин просив позов задовольнити та зобов'язати відповідача повторно розглянути поданий позивачем рапорт.
Ухвалою суду від 20.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що всі підстави для звільнення з військової служби, які передбачені ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ставляться в залежність з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. З огляду на наведене, вважає, що у командування військової частини відсутні правові підстави для звільнення позивача з військової служби, а тому просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши заяви по суті, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив таке.
Матрос ОСОБА_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 батальйону морської піхоти 1 роти 1 взводу, проходить військову службу за призовом під час мобілізації.
08.04.2023 позивач подав командиру Військової частини НОМЕР_1 рапорт, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за сімейними обставинами, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за його бабусею ОСОБА_2 ,1935 р.н., яка має інвалідність ІІ групи довічно, а також згідно з висновком ЛКК №37 від 24.01.2023 має когнітивні порушення, внаслідок яких потребує надання догляду на непрофесійній основі.
До рапорту позивачем додано копії: 1) паспорта ОСОБА_2 , 2) пенсійного посвідчення інваліда ІІ групи № НОМЕР_3 від 28.03.1989, 3) висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №37 від 24.02.2023, виданого ЛКК КНП "Гощанський центр первинної медико-санітарної допомоги" Гощанської селищної ради; 4) довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб від 27.01.2023 №09-03-03/51, 5) акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 16.03.2023 №02-29/763.
Листом від 06.05.2023 №182/4142 командир Військової частини НОМЕР_1 повідомив про те, що рапорт позивача розглянуто та зазначив, що наданий висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на професійній основі №37 від 24.01.2023, виданий Комунальним некомерційним підприємством “Гощанським центром первинної медико-санітарної допомоги” Гощанської селищної ради Рівненської області, не дає законні підстави командуванню військової частини НОМЕР_1 звільнити позивача з Лав Збройних Сил України за сімейними обставинами. При цьому, вказано, що для реалізації звільнення позивача з військової служби до його рапорту повинні бути долучені медичний висновок медико-соціальної експертної комісії або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Також відповідачем, з посиланням на постанову КМУ від 12.06.2013 №413 “Про затвердження Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу”, наголошено на можливості звільнитися з військової служби у зв'язку з сімейними обставинами і поважними причинами, зокрема як необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), у разі підтвердження такого відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду по суті рапорту про звільнення з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується та виходить з такого.
Відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII визначено такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби встановлені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначені частиною четвертою цієї статті.
При цьому, пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом другим - під час воєнного стану.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався (востаннє до 14.02.2024), тобто діє дотепер.
В свою чергу, Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Як зазначалося раніше, судом встановлено, що позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 .
08.04.2023 позивач виявив небажання продовжувати військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи своєю бабусею - ОСОБА_2 .
Згідно з підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах:
2) під час воєнного стану:
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років
перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Системний аналіз абзацу 8 пп «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XII дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд:
1) за особою з інвалідністю II групи АБО
2) за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду.
Як свідчить зміст рапорту, позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 щодо його звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-XII через сімейні обставини у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за бабусею ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, і інших осіб, які могли б здійснювати догляд за нею, у сім'ї немає. Крім того, зазначив, що ОСОБА_2 також є особою, яка потребує догляду на непрофесійній основі через наявність когнітивних порушень.
Тобто, позивач звернувся з рапортом про його звільнення з підстав, визначених абз.8 пп "г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ.
Відповідачем у листі від 06.05.2023 як на підставу для відмови зазначено: "щоб реалізувати Ваше звільнення з Лав Збройних Сил України у відповідності до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою бабусею, до Вашого рапорту мають бути долучені, а саме: - медичний висновок медико-соціальної експертної комісії або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я". .."Проте, додані до Вашого рапорту документи, а саме висновок "Про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на професійній основі" №37 від 24.01.2023, виданий Комунальним некомерційним підприємством "Гощанським центром первинної медико-санітарної допомоги" Гощанської селищної ради Рівненської області, не дає законні підстави командуванню військової частини НОМЕР_1 звільнити Вас з Лав Збройних Сил України за сімейними обставинами, з урахуванням вище викладеного".
Такі підстави відмови відповідача у задоволенні рапорту про звільнення та обґрунтування причин повернення рапорту позивача без реалізації, суд вважає помилковими і необґрунтованими з огляду на таке.
У листі від 06.05.2023 відповідач обґрунтовує необхідність подання позивачем до рапорту медичного висновку медико-соціальної експертної комісії або висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я з посиланням на ті положення пп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ і постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 “Про затвердження Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу”, згідно з якими необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), має підтверджуватися відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Разом з тим, необхідність здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, визначена абз.4 пп "г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, є іншою окремою і достатньою підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби під час воєнного стану, однак позивач з рапортом про своє звільнення з обґрунтуванням існування такої до відповідача не звертався.
Жодних доказів того, що позивач мав намір здійснювати постійний сторонній догляд за хворою дружиною, дитиною, а також батьками своїми чи дружини, або звертався про своє звільнення за цієї підставою відповідачем суду не надано і матеріали справи не містять.
Суд звертає увагу, що позивач у рапорті чітко зазначив підставу для звільнення з військової служби, а саме: необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд (абзац 8 пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-XII).
Натомість, згідно з листом від 06.05.2023 позивачу відмовлено у звільненні з військової служби у зв'язку недотриманням умов (ненаданням необхідних документів), що визначені для звільнення з військової служби з інших підстав.
Тобто, відповідач не розглянув рапорт позивача по суті поставлених у ньому питань, не перевірив достатності документів і дотримання умов, що підтверджують наявність підстав для звільнення згідно з абз.8 пп."г" п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ.
Таким чином, не розглянувши рапорт позивача стосовно порушених у ньому питань, та не прийнявши за результатами їх розгляду відповідного рішення, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, чим допустив протиправну бездіяльність.
З огляду на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 08.04.2023 про звільнення з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, і прийняти рішення за наслідками його розгляду у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення.
Враховуючи положення ч.1 ст.139 КАС України, на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неприйняття рішення за результатами розгляду рапорту від 08.04.2023 про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 08.04.2023 про звільнення з військової служби на підставі пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, та прийняти рішення за результатами його розгляду відповідно до вимог чинного законодавства.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 30 листопада 2023 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Суддя Н.С. Гудима