РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року м. Рівне №460/19430/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправною відмову відповідача щодо незарахування до страхового стажу період роботи позивача з 2006 по 2018 рік на посаді столяра на підприємствах ЗАО "МонАрх и С", ЗАО "Строительно-монтажное управление - 1М", ООО "Строймонтаж" та ООО "СтройМонилит";
зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача з 2006 по 2018 рік на посаді столяра на підприємствах ЗАО "МонАрх и С", ЗАО "Строительно-монтажное управление - 1М", ООО "Строймонтаж" та ООО "СтройМонилит".
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності, однак відповідач відмовив у призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - не менше 10 років, передбаченого ст. 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Так, відповідачем не зараховано до страхового стажу період проходження військової служби (03.12.1993 по 26.06.1995), період роботи в колгоспі Радянська Україна (22.06.1992 по 30.09.1993) та в колгоспі "Україна" (з 01.07.1996 по 32.12.1998) та період на роботи на території Російська Федерація.
Ухвалою від 17.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позовну заяву.
У відзиві на позов представник відповідача позовних вимог не визнав, вважає позов необґрунтованим і безпідставним та просить відмовити в його задоволенні. Свою позицію обґрунтовує тим, що позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області №24913-22175/В-02/8-1700/23 від 29.06.2023 відмовлено позивачу у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу станом на дату звернення з заявою. Зазначає, що підставою для неврахування до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації слугувала обставина припинення участі рф в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. З огляду на викладене просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Згідно з вимогами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
01.06.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яке викладено в листі від 29.06.2023 №24913-22175/В-02/8-1700/23, позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку із відсутність у позивача необхідного страхового стажу.
Із даної відмови вбачається, що позивачу було враховано лише 2 роки 5 місяців 2 дні страхового стажу, а для призначення пенсії по інвалідності для осіб з інвалідністю третьої групи необхідно не менше 10 років трудового стажу.
До страхового стажу не було зараховано:
період проходження військової служби з 03.12.1993 по 26.06.1995 на підставі військової кваитка НОМЕР_1 , оскільки у вказаному документі не вірно вказана дата народження. Довідка територіального центру комплектування та соціальної підтримки про період проходження служби відсутня;
період роботи в колгоспі "Радянська Україна" Сарненського району Рівненської області з 22.06.1992 по 30.09.1993 та в колгоспі "Україна" з 01.07.1996 по 31.12.1998, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , оскільки відсутні довідки про фактично відпрацьовані людино - дні.
Також не зараховано до страхового стажу період роботи на території російської федерації у 2004 -2018 роках.
Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Умови призначення пенсії по інвалідності визначені ст. 32 Закону №1058-IV, так зокрема, в ч.1 вказано, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп - від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років.
Відповідно до ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом (до 01.01.2004). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Згідно з ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Трудовий стаж встановлюється на підставі уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці.
Таким чином, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17 (адміністративне провадження № К/9901/24469/18).
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 від 30.09.2009 ОСОБА_1 працював з 30.04.2009 по 29.04.2010 та з 30.04.2010 по 09.02.2011 теслею на підприємстві ЗАО «МонАрх и О»; з 10.02.2011 по 01.03.2011, 02.03.2011 по 30.04.2011 теслею 4 розряду в на підприємстві ООО "СУ-1М"; з 16.05.2011 по 07.02.2012, з 22.02.2012 по 14.01.2013, з 07.02.2013 по 27.11.2013 теслею 4 розряду ЗАО "Строительно-монтажное управление -1М"; з 15.05.2014 по 28.02.2015, з 18.05.2015 по 12.04.2016, з 12.05.2016 по 01.04.2018, з 21.06.2018 по 27.08.2018 теслею 4 розряду в ООО "Строймонтаж".
Записи в трудовій книжці щодо працевлаштування позивача додатково підтверджуються довідками ЗАО «МонАрх и О», ЗОА "Строительно-монтажное управление - 1М", ООО "Строймонтаж".
Як трудова книжка так і вказані вище довідки були надані позивачем для відповідача, однак не були останнім враховані при призначенні пенсії за віком.
Згідно з п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Таким чином, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, чинної на момент роботи позивача (далі Угода від 13.03.1992) передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якого вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка підписана Україною 13.03.1992 року, передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Відповідно до ст. 6 Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугою років, громадянам держав учасниць Угоди, враховується трудовий стаж, набутий на території будь якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди.
Необхідні для пенсійного забезпечення документи, що видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, що входили у склад СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (ст. 11 Угоди від 13.03.1992).
Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу.
Наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
З огляду на викладене, цією Угодою від 13.03.1992 визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при визначенні розміру пенсії.
Відповідно до Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про міжнародні договори України» припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов'язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону України «Про міжнародні договори України» припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов'язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов'язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у місті Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023 року, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України необхідно дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, осіб які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, відповідачем безпідставно не зараховано періодів роботи позивача з 30.04.2009 по 27.08.2018 на посаді теслі на підприємствах ЗАО "МонАрх и С", ЗАО "Строительно-монтажное управление - 1М", ООО "Строймонтаж" та ООО "СтройМонилит".
Разом з тим, для відновлення порушених прав та інтересів позивача, з урахуванням положень ч. 1 ст. 5, ч. 2 ст. 9 КАС України, дискреційних повноважень відповідача, а також тієї обставини, що при призначенні позивачу по інвалідності відповідачем була досліджена як трудова книжка НОМЕР_3 , так і довідки ЗАО «МонАрх и О», ЗОА "Строительно-монтажное управление - 1М", ООО "Строймонтаж", однак не взяті органом Пенсійного фонду до уваги , належним способом захисту позивача буде визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 30.04.2009 по 27.08.2018 на посаді теслі на підприємствах ЗАО "МонАрх и С", ЗАО "Строительно-монтажное управление - 1М", ООО "Строймонтаж" та ООО "СтройМонилит"; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи на посаді теслі на підприємствах ЗАО "МонАрх и С", ЗАО "Строительно-монтажное управление - 1М", ООО "Строймонтаж" та ООО "СтройМонилит" з 30.04.2009 по 27.08.2018.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дії у порядку статті 77 КАС України щодо відмови у зарахуванні періодів роботи позивача з 30.04.2009 по 27.08.2018 на посаді теслі на підприємствах ЗАО "МонАрх и С", ЗАО "Строительно-монтажное управление - 1М", ООО "Строймонтаж" та ООО "СтройМонилит", а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.
За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 на посаді теслі на підприємствах ЗАТ "МонАрх и С", ЗАТ "Строительно-монтажное управление - 1М", ТОВ "Строймонтаж" та ТОВ "СтройМонилит".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на посаді теслі на підприємствах ЗАТ "МонАрх и С", ЗАТ "Строительно-монтажное управление - 1М", ТОВ "Строймонтаж" та ТОВ "СтройМонилит".
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 30 листопада 2023 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя С.М. Дуляницька