ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" листопада 2023 р. справа № 300/1627/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап'юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі, -
ВСТАНОВИВ:
03.04.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі з 29.10.2021 до 02.01.2023 в розмірі 602 503, 38 гривень.
11.04.2023 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, а розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач позовні вимоги щодо предмету позову обґрунтовує тим, що за наслідками несвоєчасного виконання рішення суду від 24.03.2021 у справі № 300/853/20 про поновлення її на посаді першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, роботодавець без поважних причин своєчасно не видав відповідний наказ. В зв'язку з чим, має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення згідно з статтею 236 Кодексу законів про працю України за період з 29.10.2021 до 02.01.2023 в розмірі 602 503, 38 гривень.
Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Просив в задоволенні позову відмовити, з тих підстав, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2021 у справі за № 300/853/20 наказом Міністерства юстиції України «Про поновлення» за № 2608/к від 29.10.2021 ОСОБА_1 поновлено з 15.02.2020 на посаді першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про що її повідомлено листом за № 102720/14.3/31-21 від 03.11.2021. Позивача 26.11.2021 попереджено про наступне звільнення із займаної посади відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку з ліквідацією державного органу, про що ознайомлено її 02.12.2021, та запропоновано посади заступника начальника Управління - начальника відділу примусового викання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ). Посада першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області була віднесена до посади державної служби категорії «Б» підкатегорії «Б1». Посади, рівнозначні посаді першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, у Південно-Західному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), яке є правонаступником ліквідованого управління, були відсутні. До роботи в Головному територіальному управління юстиції в Івано-Франківській області позивач не приступила, у період з часу поновлення до 23.12.2022 згоди на переведення на запропоновані посади в Південно-Західному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) не надавала. На підставі заяви ОСОБА_1 від 23.12.2022 її переведено з 03.01.2023 на посаду начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). Таким чином, відповідачем вжито всі необхідні заходи щодо забезпечення позивача роботою, а відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Позивач направила суду відповідь на відзив із викладом своїх пояснень, міркувань та аргументів щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотивів відхилення.
Відповідач надав суду заперечення із викладам своїх пояснень щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 за №870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1 (пункт 1 Постанови) та утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2 (пункт 2 Постанови).
Відповідно до пункту 3 цієї Постанови установлено, що: територіальні органи Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов'язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції;
здійснення заходів, пов'язаних з ліквідацією територіальних органів згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням міжрегіональних територіальних органів згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Міністерство юстиції;
міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1:
Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області;
Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) - Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.
Згідно з додатками 1, 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 за №870 ліквідовується, серед інших, Головне територіальне управління юстиції в Івано-Франківській області, та утворюються, серед інших, Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17.10.2019 внесено запис про перебування Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області в стані припинення.
29.10.2019 проведено державну реєстрацію Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) як юридичної особи, про що до вказаного Реєстру внесено запис №1 119 102 0000 016926.
Наказом Міністерства юстиції України “Про звільнення” за №659/к від 13.02.2020 ОСОБА_1 , звільнено з займаної посади - першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області з 14.02.2020 відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України “Про державну службу” - у зв'язку із ліквідацією Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, з припиненням державної служби.
Правомірність винесення наказу “Про звільнення” за №659/к від 13.02.2020 була предметом розгляду у справі № 300/853/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Івано-Франківськ).
03.09.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за № 1001191110025005241 про припинення юридичної особи - Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 у справі за № 300/853/20 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства юстиції України №659/к від 13.02.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області з 14.02.2020 відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України “Про державну службу” у зв'язку ліквідацією Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, з припиненням державної служби. Зобов'язано Міністерство юстиції України видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області з 14.02.2020 шляхом переведення до Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Івано-Франківськ). Зобов'язано Міністерство юстиції України призначити ОСОБА_1 з 15.02.2020 на посаду першого заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), в порядку переведення. Стягнуто з Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 15.02.2020 по 24.03.2021 у розмірі 548 814 (п'ятсот сорок вісім тисяч вісімсот чотирнадцять) гривень 96 копійок. Допущено до негайного виконання рішення суду в межах стягнення з Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 невиплачену середньомісячну заробітну плату у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 41 757 (сорок одну тисячу сімсот п'ятдесят сім) гривень 56 копійок. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) з 15.02.2020. А також, вирішено питання судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2021 у справі за № 300/853/20, провадження № А/857/9988/21 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України та Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у справі № 300/853/20 в частині зобов'язання Міністерства юстиції України видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області з 14.02.2020 шляхом переведення до Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Івано-Франківськ) та призначити ОСОБА_1 з 15 лютого 2020 року на посаду першого заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), в порядку переведення скасовано та в цій частині прийнято постанову, якою поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області з 15 лютого 2020 року. В решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року у справі № 300/853/20 залишено без змін.
29.10.2021 Міністерство юстиції України відповідно до Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2021 у справі за № 300/853/20 видало наказ «Про поновлення» за № 2608/к, яким скасовано наказ Міністерства юстиції України від 13.02.2020 за № 659/к «Про звільнення» та поновлено ОСОБА_1 з 15.02.2020 на посаді першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.09.2022 у справі № 300/2861/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023, стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 296 280, 54 гривень. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду № 300/2861/22 від 27.09.2022 набрало законної сили 01.02.2023.
Підставами для стягнення з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення її на роботі були висновки суду про те, що наказ про поновлення останньої на роботі було видано відповідачем 29.10.2021, тому наявні правові підстави для стягнення такого середнього заробітку з 25.03.2021 по 28.10.2021.
Враховуючи встановлені обставини суд встановив, що 29.10.2021 позивача поновлено з 15.02.2020 на посаді першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, тобто на посаді ліквідованої юридичної особи з 03.09.2020.
Крім того, суд встановив, що згідно листа Міністерства юстиції України за № 114136/134818-32-21/14.3 від 24.11.2021 посада першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області була віднесена до посади державної служби категорії «Б» підкатегорії «Б1». У Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) відсутні вакантні посади, рівнозначні посаді першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, зокрема посада першого заступника начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) не є вакантною.
Відповідно до листа Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) за № 7395/11-21/997 від 07.12.2021 посада першого начальника Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області в структурі та штатному розписі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) не передбачена.
Також, суд встановив, що позивач відмовилася на переведення на вакантну посаду державної служби категорії «Б» Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) - заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), оскільки така посада не є рівнозначною посаді, яку позивач обіймала до звільнення.
24.01.2022 позивач звернулася до відповідача, а 01.09.2022 повторно, із заявою про переведення її на посаду начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), яка є вакантною та рівнозначною посаді, яку вона займала (категорія «Б» підкатегорія «Б1»).
18.12.2022 позивач дала згоду та заяву на переведення її на посаду начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
Наказом Міністерства юстиції України «Про ОСОБА_1 » за № 5825/5 від 26.12.2022 переведено ОСОБА_1 , першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, з 03.01.2023 на посаду начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) з посадовим окладом згідно зі штатним розписом, збереженням 4 рангу державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби.
Таким чином, суд встановив, що фактично позивача переведено на рівнозначну посаду посаді - першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області 03.01.2023 і, як наслідок, відповідач виконав судове рішення про поновлення позивача на роботі з 03.01.2023.
Відповідно до частин 1, 2 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
За змістом статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Обчислення середнього заробітку здійснюється згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати".
Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до чіткої й усталеної практики ЄСПЛ право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі "Immobiliare Saffi" проти Італії", заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).
У цьому розумінні виконання рішення повинно бути повним та вичерпним, а не частковим (Matheus v. France (Матецс проти Франції), § 58; Sabin Popescu v. Romania (Sabin проти Франції), §§ 68-76), і рішення не може не виконуватись, бути позбавлено юридичної сили, або незаконно відкладено (Immobiliare Saffi v. Italy (Іммобільяре Саффі проти Італії) [ВП], § 74).
Суд зазначає, що вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалося порушення прав працівника (незаконне звільнення) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.08.2020 у справі №501/2316/15-ц, від 21.04.2021 у справах №826/19766/16, №640/6398/19, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.10.2020 у справі №712/9213/18.
Окрім того, Верховний Суд неодноразово досліджував питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, за результатами чого сформовано сталу правову позицію щодо тлумачення змісту та застосування статті 236 Кодексу законів про працю України у спорах про стягнення оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №711/8446/16-ц зроблений правовий висновок, згідно якого затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі за змістом статті 236 Кодексу законів про працю України необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення.
Суд також зауважує, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 813/4668/16, від 21.03.2018 у справі №243/2748/16-ц, від 27.06.2019 у справі №821/1678/16, від 02.10.2019 в справі №823/1507/18, від 29.01.2020 у справі № 820/2894/16, від 05.03.2020 у справі №280/360/19, від 24.12.2020 в справі №807/2434/15, від 19.04.2021 в справі №826/11861/17, від 30.06.2021 у справі №640/7825/19, від 01.09.2021 у справі №540/677/20.
Суд зазначає, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України). Ця відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.
Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Суд також зазначає, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період. До вимушеного прогулу прирівнюється затримка виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі (стаття 236 Кодексу законів про працю України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №140/3020/19.
Разом з тим, у спірних правовідносинах судове рішення про поновлення позивача на роботі, яке в цій частині підлягало до негайного виконання, ухвалене Івано-Франківським окружним адміністративним судом 24.03.2021, а наказ про поновлення останньої на роботі було видано відповідачем 29.10.2021.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.09.2022 у справі № 300/2861/22 стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 296 280, 54 гривень за період з 25.03.2021 до 28.10.2021.
Однак, враховуючи ту обставину, що поновлення позивач відбулося на посаду ліквідованого Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області з 03.09.2020, що є наслідком формального поновлення позивача на роботі не є фактичним виконання судового рішення про поновлення на роботі.
Фактичне виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі та призначення на рівнозначній посаді є 03.01.2023, що підтверджується наказом Міністерства юстиції України «Про ОСОБА_1 » за № 5825/5 від 26.12.2022.
Таким чином, наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за період затримки виконання рішення про поновлення на роботі з 29.10.2021 до 02.01.2023.
Суд зазначає, що виконання рішення про поновлення на посаді покладається головним чином на орган влади, якому слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конституції та законів України, а також Конвенції, як міжнародного договору обов'язкового для виконання та такого, що є частиною національного законодавства.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Таким чином, з огляду на встановлені державні гарантії обов'язковості виконання судових рішень, суд зазначає, що державний орган, який був учасником адміністративного процесу у справі №300/853/20 відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України мав негайно вчинити дії та прийняти відповідне рішення щодо поновлення позивача на посаді. Затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.
При цьому, суд зазначає, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
В той же час, будь-які організаційні чи структурні зміни в державному органі не можуть мати наслідком недотримання вимог законодавства в частині невідкладного виконання судових рішень, які належать до негайного виконання та не можуть нівелювати закріплене у статті 43 Конституції України право на працю, наявність якого у позивача підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.
Проте, як вже зазначалося вище, відповідачем видано наказ про фактичне поновлення позивача з 03.01.2023 на посаді лише 26.12.2022.
Таким чином, з врахуванням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.09.2022 у справі № 300/2861/22, суд вважає, що стягненню підлягає саме середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у справі № 300/853/20, який відповідно до норм чинного законодавства фактично є санкцією за несвоєчасне виконання судового рішення.
Висновками рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду № 300/2861/22 від 27.09.2022, яке набрало законної сили, встановлено, що розмір заробітної плати позивача за останні 2 календарні місяці роботи - грудень 2019 року та січень 2020 року складав 83 515,11 гривень. Розмір середньомісячної заробітної плати складав 41 757, 56 гривень. Відповідно, розмір середньоденної заробітної плати позивача становив - 1 988, 46 гривень.
Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В даних правовідносинах суд встановив, що період затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі становить 303 робочих дні (з 29.10.2021 до 02.01.2023).
Таким чином, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за вказаний період, який необхідно стягнути з Міністерства юстиції України складає 602 503, 38 гривень (303 дні х 1 988, 46 гривень).
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати, які відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають розподілу, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Міністерства юстиції України (індекс 01001, вулиця Городецького, будинок 13, місто Київ, код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 29.10.2021 до 02.01.2023 в розмірі 602 503 (шістсот дві тисячі п'ятсот три) гривні 38 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.