ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
30 листопада 2023 року Справа № 280/4090/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/ адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ (18000, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок 23, ЄДРПОУ 21366538), ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (69005, Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 158-Б, ЄДРПОУ: 20490012) про визнання дій рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач - 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач - 2), в якій позивач, з урахуванням уточнень, просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком 24 березня 2023 року №084350003883 винесене ГОЛОВНИМ УПРАВЛІННЯМ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ;.
- зобов'язати ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ зарахувати періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_2 від 17 серпня 1981 року з 25 жовтня 1994 року по 17 травня 1995 року та призначити пенсію за віком з 17 березня 2023 року.
В обґрунтування позову вказано, що у березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком, яка з урахуванням принципу екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області та за наслідками розгляду якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу у зв'язку із відсутністю у нього необхідного страхового стажу. Позивач не погоджується із рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку, оскільки наявність у позивача необхідного страхового стажу підтверджується відповідними записами у трудовій книжці, копія якої надавалась органу пенсійного фонду разом із заявою про призначення пенсії. З огляду на вищевказане, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою судді від 19 червня 2023 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку із її невідповідністю вимогам статей 160-161 КАС України.
11 липня 2023 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 17 липня 2023 року відкрито провадження у справі №280/4090/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи.
02 серпня 2023 року відповідачем 1 через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» до суду подано відзив на позовну заяву у якому вказано, що 17 березня 2023 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України через ВЕБ-портал електронних послуг із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності звернення Позивача розглядалося Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області. За результатами розгляду вищевказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області 24 березня 2023 року прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком. Зауважує, що з 1 січня 2023 року Російська Федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», якою передбачалось, що пенсії громадянам, які проживали/працювали на території Російської Федерації, призначаються на умовах, визначених Законом № 1058-IV При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року. Відтак, станом на ату звернення позивача його страховий стаж становив 29 років 7 місяців 29 днів, що слугувало підставою для прийняття відповідачем - 1 рішення про відмову у призначенні пенсії від 06 березня 2023 року №084350003883.
Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позову просить відмовити.
08 серпня 2023 року відповідачем 2 через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» до суду подано відзив на позовну заяву у якому останній просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав, аналогічних підставам, викладених відповідачем 1 у відзиві на позовну заяву.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України (ID - картка) № НОМЕР_3 , виданим 12 липня 2017 року, копія якого міститься в матеріалах справи.
27 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 06 березня 2023 року № 084350003883, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058 в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно наданих документів та за даними реєстру застрахованих осіб страховий стаж становить 29 років 7 місяців 29 днів.
Також, вказаним рішенням позивача повідомлено про те, що відповідно до наданих документів до страхового стажу не зараховані періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_2 від 17 серпня 1981 року з 25 жовтня 1994 року по 17 травня 1995 року, оскільки з 1 січня 2023 року російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року №1058-1У "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року.
17 березня 2023 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 24 березня 2023 року № 084350003883, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058, оскільки страховий стаж склав 29 років 7 місяців 29 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком при досягненні віку 60 років.
Вважаючи протиправними дії відповідача 1 в частині не зарахування до його страхового стажу періоду роботи з 25 жовтня 1994 року по 17 травня 1995 року та відмови у призначенні пенсії за віком позивач звернувся з даним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачами докази, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За змістом пункту першого частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV.
Так, згідно з частиною 2 статті 26 Закону №1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
Аналіз вищевикладеного дає підстави вважати, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.
Відтак, для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком необхідна наявність двох обов'язкових умов у сукупності: вік 60 років та страховий стаж 30 років.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 на час звернення до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії за віком, згідно паспортних даних досяг віку 60 років, що не заперечується сторонами.
Зі змісту оскаржуваного рішення від 24 березня 2023 року № 084350003883 слідує, що згідно з наданими до документами, страховий стаж позивача становить 29 років 7 місяців 29 днів. Відтак, позивачу відмовлено у призначенні пенсії в зв'язку із відсутністю мінімально необхідного страхового стажу 30 років, у зв'язку із не зарахуванням до страхового стажу періоду роботи на території російської федерації з 25 жовтня 1994 року по 17 травня 1995 року, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, таким чином до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31 грудня 1991 року.
Надаючи оцінку вищенаведеним доводам відповідача 1, в тому числі щодо необхідності надання разом із трудовою книжкою додаткових документів на підтвердження факту наявності необхідного страхового стажу, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Абзацом 2 статті 56 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року за №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак таке право не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року за № 22- 1 (далі - Порядок № 22-1). Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.
Згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі №159/4178/16-а.
При цьому, суд зазначає, що на час заповнення трудової книжки ОСОБА_1 , діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20 червня 1974 року №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02 серпня 1985 року №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19 жовтня 1990 року №412), а з 29 липня 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року за №58.
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції №162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).
Відтак, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а також інші довідки що підтверджують відповідний період роботи.
Надаючи оцінку правомірності висновків відповідача 1 щодо не зарахування періоду роботи позивача на території російської федерації з 25 жовтня 1994 року по 17 травня 1995 року, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, таким чином до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31 грудня 1991 року, суд зазначає наступне.
За змістом частини другої статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Також слід звернути увагу на те, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори України» 29 червня 2004 року №1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Вказана вище правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №459/955/15-а, від 27 лютого 2018 року у справі №361/4899/17, від 12 червня 2018 року у справі №686/4998/15, а також в постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі №21-457а14.
Суд зазначає, що припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Крім того, у силу пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
А тому, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію повинен був бути врахований трудовий стаж, набутий ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території російської федерації.
Згідно матеріалів справи, у позивача є в наявності трудова книжка від 17 серпня 1981 року НОМЕР_2 , яка надана останнім відповідачам для розгляду питання про призначення пенсії за віком.
Так, згідно записів трудової книжки, ОСОБА_1 у період з 25 жовтня 1994 року по 17 травня 1995 року прийнятий філії "Монтажне управління № 3 АТВТ "Мосенергомонтаж" монтажником технологом трубопроводів за 6 розрядом вахтовим методом.
Суд звертає увагу, що записи в трудовій книжці позивача про спірні періоди роботи є чіткими, зроблені з посиланням на номер наказів про прийняття, переведення та звільнення з роботи, завірені (засвідчені) відповідними печатками підприємств, де працював ОСОБА_1 .
Також відповідачем 1 не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.
Таким чином, відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача період роботи з 25 жовтня 1994 року по 17 травня 1995 року з підстави припинення з 01 січня 2023 року участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, є неправомірною і не може бути підставою для відмови в зарахуванні наявного в трудовій книжці стажу роботи позивача та звужує його законне право на зарахування вказаного періоду до стажу роботи на вказаному підприємстві.
Відтак, відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058 та з урахуванням вимог Порядку №22-1, враховуючи наведені положення законодавства і встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 25 жовтня 1994 року по 17 травня 1995 року підлягає зарахуванню до його загального страхового стажу.
В результаті чого, рішення про відмову у призначенні пенсії від 24 березня 2023 року №084350003883 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Крім того, відповідно до пункту 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи приписи пункту 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд зазначає, що оскільки, позивач із заявою про призначення пенсії до пенсійного органу звернувся 17 березня 2023 року, тобто звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, відтак пенсія за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має бути призначена з 03 січня 2023 року.
При цьому, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача 2 призначити позивачу пенсію за віком, оскільки рішення про відмову у призначенні пенсії приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду в Чернігівській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
В той же час, з урахуванням вимог Порядку № 22-1 виплата пенсії здійснюється органом пенсійного фонду за місцем фактичного проживання пенсіонера. З огляду на той факт, що суд дійшов висновку про наявність підстав для призначення позивачу пенсії, з урахуванням місця його фактичного проживання, виплата пенсії за віком має здійснюватися відповідачем 2.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач 1, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду належними та допустимими доказами правомірність винесеного рішення щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, з огляду на що позов належить задовольнити шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 24 березня 2023 року №084350003883 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 03 січня 2023 року, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 25 жовтня 1994 року по 17 травня 1995 року; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком з 03 січня 2023 року.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом покладення обов'язку на відповідача подати звіт про виконання рішення суду у цій справі, слід зазначити про таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проаналізувавши наведені положення КАС України, суд приходить до висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд наділений правом саме під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Зазначена правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові по справі № 235/7638/16-а від 31 липня 2018 року.
Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі, оскільки судове рішення є обов'язковим до виконання, у тому числі, в примусовому порядку, а за невиконання рішення суду передбачена відповідальність.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас суд зауважує, що у даному спорі є два відповідача, однак тягар по відшкодуванню судових витрат слід покласти на відповідача 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, позаяк саме відповідач 1 прийняв спірне рішення, яке в подальшому судом визнане протиправним та скасоване. Тобто, вина у виникненні даних спірних правовідносин лежить лише на відповідачу 1.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 судовий збір в розмірі 2 147,20 грн.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 24 березня 2023 року №084350003883 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 03 січня 2023 року, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 25 жовтня 1994 року по 17 травня 1995 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком з 03 січня 2023 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 147,20 грн. (дві тисячі сто сорок сім гривень 20 копійок)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 30 листопада 2023 року.
Суддя Д.В. Татаринов