РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2023 Справа №607/20895/23
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Братасюка В.М.
за участі секретаря Тинкалюк Є.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ГУНП в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ГУНП в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 646670 від 19.10.2023 року, якою його визнано винним за ч.2 ст. 122, ч.1 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Заявлені позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувана постанова винесена незаконно, зазначає, що його притягнуто до відповідальності за те, що він здійснив об'їзд транспортного засобу без ввімкненого покажчика повороту та що у нього тоноване лобове скло, проте він нікого не об'їжджав та працівники поліції не мали спеціального пристрою, що вимірює тонування скла. Тому просить зазначену постанову скасувати.
В судове засідання позивач не з'явився, просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, позов підтримує.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечили з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, згідно якого вважають оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, винесену уповноваженою посадовою особою, за наявності в діях позивача складу адміністративних правопорушень передбачених ч.2 ст.122, ч.1 ст.121 КУпАП. Розгляд справи просили здійснювати за відсутності представника.
Дослідивши докази, Судом встановлені наступні обставини.
Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 646670 від 19.10.2023 року, близько 18год. 10 хв. 19.10.2023року по вул. Грушевського у смт. Скала Подільська, Чортківського району, Тернопільської області ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки ВАЗ модель 2101, д.н.з. НОМЕР_1 перед зміною напрямку руху, а саме об'їзді припаркованих транспортних засобів не увімкнув покажчик повороту, чим порушив п. 9.2 (б) ПДР України. В подальшому під час зупинки транспортного засобу працівниками поліції було виявлено, що на лобовому склі транспортного засобу марки ВАЗ модель 2101, д.н.з. НОМЕР_1 нанесено покриття, яке обмежує оглядовість з місця водія, і погіршує його прозорість як наслідок водієм було порушено вимоги п. 31.4.7 (в) ПДР України, чим скоїв адмінправопорушення, передбачені ч.2 ст. 122, ч.1 ст.122 КУпАП.
Вказаною постановою ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.
Згідно з п.1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих вплів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Як випливає із рішення Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.
Відповідно п. 9.1 а ПДР України, покажчики поворотів є попереджувальними сигналами.
Згідно 9.2 (б) ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Сигнал лівого повороту подаються перед початком руху від правого краю проїзної частини, перестроюванням на ліву смугу, поворотом ліворуч, розворотом, початком обгону, а також перед зупинкою біля лівого краю проїзної частини.
Сигнали правого повороту подаються перед початком руху від лівого краю проїзної частини, перестроюванням на праву смугу, поворотом праворуч, зупинкою біля правого краю проїзної частини, а також при завершенні виконання обгону.
Частиною 2 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність зa порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Позивач стверджує, що він нічого не обїжджав. Разом з тим, оглянувши відеозапис з місця події, зорема під №1,2 судом встановлено, що таранспорний засіб марки ВАЗ модель 2101, д.н.з. НОМЕР_1 без увімкненого покажчика повороту здійснив об'їзд припаркованих транспортних засобів (в напрямку руху автомобіля). Також встановлено, що скло у транспортному засобі є тонованим, та візуально є абсолютно не прозорим.
Відповідно до Правил дорожнього руху України п.31.4.7 пп.в заборонено встановлення на скло додаткових предметів або нанесення покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість, крім самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов'язкового технічного контролю транспортним засобом, яка розміщується в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу, що підлягає обов'язковому технічному контролю. При цьому, згідно примітки: на верхній частині вітрового скла автомобілів і автобусів можуть бути прикріплені прозорі кольорові плівки. Дозволяється застосовувати тоновані стекла (крім дзеркальних), світлопропускання яких відповідає вимогам ГОСТ 5727-88. Дозволяється застосовувати занавіски на бокових вікнах автобусів.
Частиною 1 статті 121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
З аналізу наведеної норми слідує, що відповідальність за частиною 1 статті 121КУпАП настає у разі керування водієм транспортним засобом, що має технічні несправності, з якими, відповідно до встановлених правил, експлуатація його забороняється.
Всановлно, що єдиним можливим тонуванням скла автомобіля може бути - тоноване скло (крім дзеркальних), світлопропускання яких відповідає вимогам ГОСТ 5727- 88.
Відповідно до п.2.2.4 ГОСТ 5727-88 Світлопропускання скла, забезпечуючих видимість для водія, повинно бути не менше 75% - для вітрового скла, 70% - для скла, яке не є вітровим, які входять до нормативного поля обзору та визначає передню оглядовість.
Такі ж вимоги містяться у ДСТУ 3649:2010 "Колісні транспортні засоби. Вимоги до безпеки технічного стану та методи контролю", згідно яких не допускається розміщувати предмети (за винятком талона технічного огляду в правій нижній частині вітрового скла та інших документів відповідно до законодавства) або наносити покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, відволікають його увагу, погіршують прозорість скла і можуть стати причиною травмування учасників дорожнього руху. Як виняток, у верхній частині вітрового скла дозволяється використовувати смуги з прозорої кольорової плівки, ширина якої не перевищує мінімальної відстані між верхньою межею вітрового скла і зоною очищення склоочисників. За наявності зовнішніх дзеркал на легкових автомобілях дозволяється встановлювати на задньому склі жалюзі або шторки.
Світлопропускання вітрового скла має бути не менше 75 %, а всіх інших стекол - не менше 70 %. Світлопропускання стекол, які не належать до зони передньої оглядовості водія з його місця, може бути меншим 70 % за умови встановлення зовнішніх дзеркал з обох боків транспортного засобу.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, що мають функції фото- та відеозйомки, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (даті - Закон) поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП)
Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відтак, хоча обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності і покладається на відповідача, проте позивач мав би довести, що тонуванням скла керованого ним автомобіля відповідає вимогам ГОСТ 5727- 88, іншими словами, що власником автомобілядотримано вимоги щодо безпечності технічного стану транспортного засобу. Означеної обставини ОСОБА_1 не доведено належними, допустимим та достатніми доказами.
Частиною 1 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Інспектором патрульної поліції встановлена особа правопорушника, ступінь його вини та інші обставини, жодних переконливих підстав своєї невинуватості позивачем не надано, постанова винесена згідно ст.258 КУпАП.
Перед судом не доведено порушення відповідачем будь-яких правових норм щодо розгляду справи, не встановлено невикористання відповідачем передбачених законом засобів доказування, обов'язковість використання яких була б встановлена законом. Таким чином, складена інспектором поліції постанова є належним і допустимим доказом правомірності рішення, дій відповідача по справі, судом не встановлено порушень під час її складання, які були б беззаперечною підставою для її скасування.
Відповідачем з урахуванням принципу «раціонального сумніву» доведено правові підстави для реалізації наданих йому повноважень, аналогічно цьому в справі ЄСПЛ «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 3 квітня 2008 року вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для сумніву, що відповідач діяв неправомірно. Навпаки, відповідно до п. 2 ст. 90 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Пояснення позивача вказують лише на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв'язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача.
При цьому суд критично оцінює доводи сторони позивача, оскільки при винесенні постанови інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, чим повністю виконав вимоги ст.19 Конституції України.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Із врахуванням встановлених обставин та наведених вище положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 646670 від 19.10.2023 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 510 грн. за вчинення ним адміністративних правопорушень за ч.2 ст. 122, ч.1 ст.121 КУпАП є законною та не підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 255, 286 КАС, суд, -
ВИРІШИВ:
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 646670 від 19.10.2023 рокупро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122, ч.1 ст.121 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 510грн. - залишити без змін, а позов без задоволення.
Судові витрати компенсувати за рахунок державного бюджету.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення суду.
Головуючий суддяВ. М. Братасюк