РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.11.2023 Справа №607/11358/23
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі головуючого судді Братасюка В.М.,
за участю секретаря судового засідання Тинкалюк Є.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області - Варивода Дмитро Васильович, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області - Грисюк Олена Василівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення стягнутих коштів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 завернувся в суд із позовом, ТОВ «Качай Гроші», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області - Варивода Д.В., приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області - Грисюк О.В., у якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області - Грисюк Олени Василівни від 15 липня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №100022, яким звернуто стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай гроші» заборгованості за кредитним договором №00-524746 від 24.11.2019 року у сумі 28560 гривень та повернути стягнуті кошти. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що йому стало відомо про наявність відкритого відносно нього виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області - Грисюк Олени Василівни від 15 липня 2021 року, від 20.10.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №67210924, яким звернуто стягнення із ньго на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай гроші» заборгованості за кредитним договором №00-524746 від 24.11.2019 року у сумі 28560 гривень. Вважає, що при винесенні спірного виконавчого напису приватним нотаріусом порушено вимоги законодавства. Вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки приватним нотаріусом не дотримано вимог ст. 88 Закону «Про нотаріат» щодо безспірності заборгованості, не надана доказів на підтвердження того, що нотаріусу були надані первинні бухгалтерські документи на підтвердження наявності заборгованості, а також відповідач не направляв йому вимоги про погашення заборгованості. За вказаних обставин просить позов задовольнити.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області суду від 23.06.2023 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, подано заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
Представник відповідача ТОВ «Качай Гроші» повторно у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надіслано клопотання про зменшення судових витрат до 1000грн.
Треті особи приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області - Варивода Д.В. та приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області - Грисюк О.В. у судове засідання не з'явилися, хоча про дату час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Суд, проаналізувавши матеріали справи, встановив наступні обставини:
15 липня 2021 року приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області - Грисюк Оленою Василівною вчинений виконавчий напис за реєстровим номером №100022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай гроші» заборгованості за Кредитним договором №00-524746 від 24.11.2019 року у сумі 28560 гривень, у тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 8400 гривень; прострочена заборгованість за комісією становить 15120 гривень; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 5040 гривень. Строк платежу за Кредитним договором №00-524746 від 24.11.2019 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 23.12.219 року по 05.07. 2021 року.
20 жовтня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Вариводою Дмитром Васильовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №67210924 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» заборгованості в розмірі 28560 гривень.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із статтею 88 Закону України «Про нотаріат», у редакції, чинній на час вчинення спірних правовідносин, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Процедуру вчинення виконавчого напису врегульовано у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява (підпункт 2.1пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5), а нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (стаття 88 Закону України "Про нотаріат", підпункти 3.1, 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).
Суд зауважує на помилковому застосуванні при вчинені виконавчого напису пункту 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172.
Ним визначено, що для одержання виконавчого напису за кредитними договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Вказаний пункт внесено в зміст переліку документів на підставі п.2 «Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 662. («Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин»)
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України N 662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, зокрема, п.2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001 року.
Для одержання виконавчого напису згідно даної редакції подаються: оригінал нотаріально посвідчено угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника.
Матеріали цивільної справи не містять доказів надавання відповідачем нотаріусу нотаріально посвідченого кредитного договору за яким стягнуто заборгованість виконавчим написом нотаріуса.
Натомість відповідачем не надано жодних доказів на спростування зазначених обставин.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти до висновку про те , що нотаріус вчиняє виконавчі написи лише у випадку, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Визнання судом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню можливе не лише з підстав недотримання нотаріусом порядку та процедури вчинення виконавчого напису, а й у зв'язку із наявністю спору між кредитором та стягувачем щодо розміру та в цілому наявності будь-якої заборгованості.
Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 05 липня 2017 року при розгляді справи № 6-887цс17, предметом якої був спір про оспорення виконавчого напису нотаріуса, де суд вказав, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання письмової вимоги боржнику про усунення порушень.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статтей 15, 16, 18 ЦК України, статтей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Матеріали цивільної справи не містять доказів на підтвердження того, що при вчиненні напису нотаріус отримав від банку первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), у зв'язку з чим, у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком та процентів, зазначені у написі, є безспірними.
Також, у матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «Качай гроші» направляло ОСОБА_1 не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису письмову вимогу про порушення кредитних зобов'язань.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стороною відповідача не надано суду жодних належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин.
Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, суд приходить до переконання, що оспорюваний виконавчий напис був вчинений нотаріусом з порушенням чинного законодавства, тому, у даному випадку має місце порушення прав позивача, які підлягають до захисту шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Щодо позовних вимог про повернення стягнутих коштів, суд зазначає наступне.
В силу вимог ч. 1 ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом.
Одним із випадків, коли відпала підстава набуття (збереження) майна, може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Як вбачається із повідомлення приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Дмитра Васильовича від 01.08.2023року №5591, у нього на виконанні перебувало ВП №67210924 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області - Грисюк Олени Василівни від 15 липня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №100022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» заборгованості в розмірі 28560 гривень. За період з 20.10.2021року по 01.08.2023року сума стягнутих коштів з ОСОБА_1 становить 0.00грн.
З огляду на викладене, позовна вимога ОСОБА_1 про повернення стягнутих коштів є безпідставною та до задоволення не підлягає.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо судових витрат на правову допомогу, суд приходить до наступних висновків.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з частинами 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом установлено, що 25.05.2023 року між адвокатом Баган О.В. та Петрик М.М. укладено договір про надання правничої допомоги №11 від 25.05.2023року, надано також Додаток №1 до даного договору, в якому зазначено, що вартість наданих послуг складає 5400грн., рахунок - фактуру №1 від 25.05.2023року а суму 5400грн., довідку №1 про отримання гонорару та ордер адвоката.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд приходить до висновку, що з огляду на складність справи та фактично виконаній адвокатом роботі (наданих послуг), часові, витраченому на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг), вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» в користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2700грн., при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить звимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України та конкретних обставин справи.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 223, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 15,16,18 Цивільного кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області - Варивода Дмитро Васильович, приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області - Грисюк Олена Василівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення стягнутих коштів - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №5591 вчинений Приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області - Грисюк Олени Василівни від 15 липня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» заборгованості в розмірі 28560 гривень за кредитним договором №00-524746 від 24.11.2019 року.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» на користь ОСОБА_1 1073 гривень судового збору та 2700грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня з дня складання повного тексту.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші», адреса місцезнаходження - вул. І. Федорова, 64/16, м. Київ, код ЄДРПОУ 41697872.
Треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області - Варивода Дмитро Васильович, адреса місцезнаходження - вул. Живова, 32-а/23, м. Тернопіль.
Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області - Грисюк Олена Василівна, адреса місцезнаходження - вул. Європейська, 11/2, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область.
Головуючий суддяВ. М. Братасюк