604/1489/23
3/604/837/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року сел. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області
в складі
головуючого судді - Сташків Н. Б.
за участі секретаря судового засідання Феньо О.В.,
захисника - адвоката Колцуняка Ю.В.,
розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 5 (смт. Підволочиськ) Тернопільського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 від 14.03.1997р., виданий Підволочиським РВ УМВС України в Тернопільській області, пенсіонера,
за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №569666 від 24 жовтня 2023 року ОСОБА_1 24.10.2023р. о 16 год за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме - спілкувався на підвищених тонах висловлювався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
В судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності вину у вчиненому правопорушенні не визнав та пояснив, що проживає з ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 . На господарстві мали мотоблок, але він вийшов з ладу та ремонту не підлягав, у зв'язку з чим здав його на металобрухт. Наміру придбавати інший не мав так як за станом здоров'я не може ним управляти. На днях пообіцяв колезі дати фризу від мотоблока для його городніх потреб. 24.10.2023року знайомий приїхав і почав грузити фризу. В той час його співмешканка вийшла з будинку та почала кричати, звинувачувати його в тім, що він незаконно вивозить з дому майно. Не виключив, що під час сварки, будучи обуреним діями потерпілої, міг ображати та вжити нецензурну лайку. Про те, що потерпіла викликала працівників поліції не знав, був зупинений на дорозі. Вважає, що ОСОБА_3 своїми діями та звинуваченнями спровокувала його, так як останнім часом між ними часті конфлікти, дружина (потерпіла) не доглядає за ним, не заховує сімейних цінностей. Вважає, що домашнього насильства не вчиняв.
Потерпіла в судовому засіданні покази, надані працівникам поліції підтримала в повному обсязі та зазначила що її співмешканець ОСОБА_1 у вересні 2023 року на обійсті викопав частину лохини та вивіз до сина від попереднього шлюбу. Через тиждень виконав решту лохини (пізно ввечері - щоб вона не бачила) та віддав дітям. ОСОБА_4 користувався особисто для власних потреб та допомагав сусідам, а згодом комусь віддав. Сусіди зазначали, що він допомагав їм мотоблоком обробляти город, за що отримував кошти. 24 жовтня 2023 року вирізав на господарстві 20 дерев. Останні 4 місяці припинив з нею спілкування. А 24 жовтня 2023 року хотів вивезти з обійстя фризу до мотоблока та мав намір здати її на металобрухт, що обурило її, так як фриза була придбана за її кошти. Викликала працівників поліції так як чоловік вивозив речі. Висловлювався в її адрес нецензурними словами.
Захисник особи, яка притягуються до адміністративної відповідальності заперечив факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 , просить закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на недоведеність вини останнього та відсутність належних та допустимих доказів.
Вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілої, заслухавши думку захисника, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави
Стаття 28 Конституції декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиенні адміністартивного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, долучено:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №0569666 від 24.10.2023 року, згідно якого, 24 жовтня 2023р. ОСОБА_1 о 16 год, за місцем проживання вчинив домашнє насильство психічного характеру відносно своєї співмешканки, а саме виражався образливими словами, говорив на повишених тонах та погрожував фізичною розправою;
-рапорт помічника чергового ВП №5 (смт.Підволочиськ) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 24.10.2023р. в якому зазначено що виїздом на місце події оглянено житловий будинок, визначено форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства - низький, винесено терміновий заборонний припис серії АА№304439 на 3 доби;
-протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від ОСОБА_2 , згідно якого 24.10.2023р. ОСОБА_1 близько 14 год 24.10.2023р. вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_5 домашнє насильство психологічного характеру - говорив на ппідвищених тонах, виражався нецензурною лексикою, погрожував фізичною розправою;
-письмові пояснення ОСОБА_2 , в яких потерпіла зазначає, що 24.10.2023 року близько 16-00 години її співмешканець ОСОБА_1 грузив на причіп фризу, при тім, кількома днями раніше вивіз з дому мотоблок, який був у несправному стані, а також плуг, картоплекопалку в невідомому їй напрямку. На запитання та зауваження - почав поводитись агресивно, ображати нецензурними словами, погрожувати фізичною розправою;
-письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких зазначає, що проживає з потерпілою ОСОБА_2 близько 25 років, протягом останнього року відносини значно погіршились. 24.10.2023р. мав намір позичити знайомому фризу до мотоблока, після погрузки на причіп - ОСОБА_2 почала вчиняти конфлікт. Потерпілу не ображав та фізичною розправою не погрожував.
Разом з тим, обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 173-2 КУпАП.
Зокрема, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення ним умисних діянь психологічного характеру, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілій, а сам факт наявності між ними конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні ст.173-2КУпАП та закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Так, відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про попередження насильства в сім'ї», насильство в сім'ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Статтею 1 Закону України від 7 грудня 2017року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено поняття домашнього та психологічного насильства, а саме: «3) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; 14) психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи». 17) фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Згідно із ч.2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб:
1)подружжя;
2) колишнє подружжя;
3) наречені;
4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя);
5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти;
6) особи, які мають спільну дитину (дітей);
7) батьки (мати, батько) і дитина (діти);
8) дід (баба) та онук (онука);
9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка);
10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка);
11) рідні брати і сестри;
12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука);
13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими;
14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням;
15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя.
Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.
Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
В ході розгляду справи встановлено, що згідно пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілої, вбачається, що між ними стався конфлікт. Будь-яких інших доказів, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (показів свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки ) матеріли справи не містять. При цьому до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не долучені будь які докази встановлення ступеню завданої шкоди психічному здоров'ю потерпілої.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Дійсним є лише факт того, що між співмешканцями сталась чергова конфліктна сімейна ситуація, однак не кожен конфлікт є домашнім насильством у розумінні норм чинного законодавства у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
У рішенні в справі «Опуз проти Туреччини» (Opuz v. Turkey no. 33401/02 від 09.06.2009) Європейський суд прийшов до висновку, що насильство в сім'ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також зазначив, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливішим є наявність ефективних механізмів їхньої реалізації.
Для того, щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов'язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством.
Так, конфлікт (від лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфліктом є також ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить. Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди. Типи конфліктів: 1) реальний конфлікт - це конфлікт, який об'єктивно існує і адекватно сприймається; 2) випадковий, або умовний, конфлікт залежить від обставин, що можуть змінюватися, але ці обставини не усвідомлюються конфліктуючими сторонами; 3) зміщений конфлікт реальний конфлікт, за яким приховується інший конфлікт, що є справжнім чинником конфліктної ситуації; 4) помилково дописаний конфлікт конфлікт, що помилково тлумачиться; 5) латентний конфлікт - конфлікт, який має відбутися, але не виникає тому, що не усвідомлюється; 6) хибний конфлікт у цьому випадку реальних підстав для конфлікту не існує, об'єктивно його немає, але він виникає у свідомості конфліктуючих сторін через помилкове сприймання та розуміння ситуації.
Фактично, зазначені у поясненнях обставини були викликані самою сваркою, а не протиправною поведінкою ОСОБА_1 , яка б підпадала під диспозицію ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Особу може бути визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто наявність усіх необхідних елементів об'єктивних та суб'єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення.
Відтак, обопільна сварка, яка сталася 24.10.2023р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю останньої, не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у випадку встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення не розкрито об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, не зазначено про можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпіій, відтак, вважаю за необхідне провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Підволочиський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя