"29" листопада 2023 р. Справа № 756/7022/18
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2023 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Котлярової І.Ю.,
за участі секретаря Тищенко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгород заяву адвоката Духоти Віталія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа: АТ КБ «ПриватБанк» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, -
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Духота В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що на виконання постанови Київського апеляційного суду від 13.07.2022 року Вишгородським районним судом Київської області 02.08.2022 року відносно кожного боржника - ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видано виконавчі листи № 756/7022/18 окремо по кожному боржнику про звернення стягнення на нерухоме майно так і про стягнення судового збору. 22.08.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бережним Ярославом Вікторовичем, на підставі даних виконавчих листів, відкриті виконавчі провадження відносно боржників ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в межах яких винесені постанови про арешт майна боржників, стягнення з боржників витрат на проведення виконавчих дій, а також про стягнення основної винагороди приватного виконавця у сумі 925 041,13 грн. з кожного боржника. Зазначив, що оскаржувані виконавчі листи в частині звернення стягнення на нерухоме майно, які є виконавчими документами, повинні відповідати встановленим до них вимогам, а саме, у разі якщо рішення ухвалено проти кількох відповідачів, у виконавчих листах повинно бути визначено, в якій частині необхідно виконати таке рішення відносно кожного із боржників. Згідно судового рішення воно ухвалено проти трьох відповідачів, яким вирішено звернути стягнення на нерухоме майно, частки в якому чітко визначені за відповідачами, відповідно і у виконавчих листах, які видані окремо по кожному із боржників, повинно бути зазначено в якій частині необхідно виконати рішення відносно кожного із боржників, тобто якщо боржнику належить 1/3 частина нерухомого майна, а відтак відносно цього боржника можливо виконати рішення про звернення стягнення 1/3 частини належного йому майна, а не відносно всього нерухомого майна, як зазначено в оспорюваних виконавчих листах. Відтак вважає, що виконавчі листи про звернення стягнення на офісно-побутовий будинок будівельної бази не відповідають вимогам ч.2 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», а тому вони можуть бути визнані такими, що не підлягають виконанню. На підставі викладеного, просив суд визнати виконавчі листи № 756/7022/18 видані Вишгородським районним судом Київської області 02.08.2022 року відносно боржників ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині звернення стягнення на нерухоме майно такими, що не підлягають виконанню.
Представник заявників у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути заяву за відсутності заявників та їх представника, вимоги заяви підтримує та просить її задовольнити.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву в якій просив суд провести розгляд заяви за його відсутності, щодо задоволення заяви заперечує та просив відмовити у її задоволенні. Крім того, подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що в резолютивній частині рішення чітко вказаний розмір часток відповідачів та виконавчі листи відповідають вимогам ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Постанова Київського апеляційного суду Київської області від 13.07.2022 року не скасована, а тому підлягає обов'язковому виконанню.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 лютого 2021 року в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення кредитором спадкодавця відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 лютого 2021 року змінено у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2021 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 липня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено, скасовано рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 лютого 2021 року та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19 жовтня 2007 року № КІVVGА00000029, укладеним з ОСОБА_5 , перед АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 252 960,50 дол. США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 14 серпня 2017 року складає 6 500 000 грн, звернуто стягнення на офісно-побутовий будинок будівельної бази загальною площею 482,2 кв. м, який знаходиться на АДРЕСА_1 та складається з: «А» - офісно-побутового будинку будівельної бази загальною площею 482,2 кв. м; «Б» - убиральні, «В» - будинку охорони, «І-IV» - каналізаційних споруд, «V» - питної колонки, «VІ» - вимощення, «1-6» - огорожі, який належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - по 1/3 частині кожному, шляхом його продажу на публічних торгах. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 148 433 грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 148 433 грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 148 433 грн судового збору.
21.07.2022 року до Вишгородського районного суду Київської області від представника АТ КБ «ПриватБанк» надійшло клопотання про видачу виконавчих листів.
02.08.2022 року Вишгородським районним судом Київської області було направлено на адресу АТ КБ «ПриватБанк» шість виконавчих листів.
06.10.2022 року до суду від представника заявників надійшла заява про визнання виконавчого листа, таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного суду від 13 липня 2022 року представником заявників було подано касаційну скаргу.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.09.2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Духота Віталій Володимирович, про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Духота Віталій Володимирович, залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 13 липня 2022 року залишено без змін. Поновлено виконання постанови Київського апеляційного суду від 13 липня 2022 року.
Згідно ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувана або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов'язку повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Судова практика допускає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, з підстав його помилкової видачі, якщо вже після видачі виконавчого листа по справі рішення суду було скасоване.
Як роз'яснено у Інформаційному листі, підготовленому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" від 25 вересня 2015 року необхідно звернути увагу судів, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Серед основних засад судочинства в Україні, згідно із пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України, є «обов'язковість рішень суду».
Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною першою статті 18 ЦПК України закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» саме виконавче провадження являється завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами.
ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).
Згідно ч. 1, 2 ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Як на обставину про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, представник заявників посилається на те, що виконавчі листи, не відповідають вимогам ч.2 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме не зазначено в якій частині необхідно виконати рішення відносно кожного із боржників.
Проте, суд не бере до уваги вказані мотиви, оскільки виконавчі листи відповідають вимогам визначеним у ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та містять резолютивну частину постанови Київського апеляційного суду від 13.07.2022 року, в якій зокрема зазначено про належність офісно-побутового будинку будівельної бази на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - по 1/3 частині кожному.
Обставини, на які посилається представник заявників не ототожнюються з підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Окрім, того матеріалами справи не підтверджується, що боржниками виконано зобов'язання за кредитним договором, виконавчі листи видані на підставі постанови Київського апеляційного суду, яка не скасована в касаційному порядку, доказів дублювання виконавчого листа суду також не надано.
Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись наведеними положенням цивільного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259,260,432,353 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви адвоката Духоти Віталія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа: АТ КБ «ПриватБанк» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.
Суддя І.Ю. Котлярова