Справа № 595/2031/23
Провадження № 2-а/595/63/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2023
Бучацький районний суд Тернопільської області
у складі: головуючого судді Тхорик І.І.
за участі: секретаря судового засідання Пастушака І.Д.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бучач справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковальчин М.Я., звернувся в суд з адміністративним позовом до ГУНП в Тернопільській області, в якому просить визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову серії БАД №850212 від 17 жовтня 2023 року, винесену інспектором СРПП ВП №2 (м. Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Василишиним Д.І., згідно якої на нього накладене адміністративне стягнення за ч.1 ст.121-3 КУпАП, а провадження у справі закрити. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що вважає вищевказану постанову такою, що винесена незаконно, упереджено, з грубим порушенням норм КУпАП, при відсутності події та складу правопорушення, доказів вчинення такого, що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення. Так, 17.10.2023 о 22 год. 25 хв. він не порушував вимог п.2.9 «в» ПДР та, відповідно, не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, оскільки 17.10.2023 о 22 год. 25 хв., керуючи автомобілем по вул. Галицькій, 8, в м. Бучач, він рухався із освітленим заднім державним номерним знаком в темну пору доби. Матеріали справи не містять доказів протилежного. Зазначає, що перед виїздом зі свого місця роботи додому, задній номерний знак в його т/з освітлювався, несправності такого він не помічав. На його думку, якщо би було присутнє мерехтіння освітлюваності заднього номерного знаку, то працівник поліції, згідно ПДР України, мав би запропонувати йому усунути недоліки на місці зупинки, чи запропонувати супроводити його до найближчої станції технічного обслуговування чи додому для заміни непрацюючої однієї із двох ламп підсвітки заднього номерного знаку, а не безпідставно виносити постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Окрім того, інспектор СРПП ВП №2 (м. Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Василишин Д.І., не роз'яснив йому його права на захист при розгляді ним адміністративної справи на місці. На його зауваження про реалізацію його права на захист і виклик адвоката, йому було безпідставно відмовлено. Відтак, він не вчиняв жодних дій, спрямованих на умисне приховування номерного знаку. За наведених обставин, просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 02 листопада 2023 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
13 листопада 2023 року від представника відповідача - Головного управління Національної поліції в Тернопільській на адресу суду надійшов відзив, в якому такий просив відмовити у задоволенні позову через його безпідставність, посилаючись на те, що 17 жовтня 2023 року поліцейським СРПП ВП №2 (м. Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Василишиним Д.І. винесено постанову серії БАД №850212 на позивача ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що він в м. Бучач, по вул. Галицька, 8, керував т/з марки «Мерседес Бенц С-180», д.н.з. НОМЕР_1 , у якого був неосвітлений задній державний номерний знак в темну пору доби, чим порушив вимоги п.2.9 «в» ПДР України за що відповідальність передбачена ч.1 ст.121-3 КУпАП. Зазначає, що підставою зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 були очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу, а саме не працювала підсвітка державного номерного знаку в темну пору доби. Після зупинки вказаного т/з, працівник поліції представився та повідомив водієві про технічну несправність автомобіля та надав можливість на місці зупинки усунути зазначені недоліки. Однак, такі не були усунуті, що стало підставою для притягнення водія до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП. Вважає, що постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП підтверджується відеозаписом, який долучено до відзиву. Відтак, доводи позивача щодо необґрунтованості винесення постанови є безпідставними та жодними доказами не підтвердженими. За наведених обставин просить в задоволенні позову відмовити.
Позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Ковальчин М.Я. в судове засідання не прибули.
Представник позивача Ковальчин М.Я. подав до суду письмову заяву, в якій просить суд розгляд справи проводити у його та позивача відсутності, заявлені позивачем вимоги підтримав.
Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву просив справу слухати у відсутності представника відповідача, у задоволенні позову ОСОБА_1 просив відмовити через його безпідставність.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
За змістом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 850212 від 17 жовтня 2023 року, прийнятої поліцейським СРПП відділення поліції №2 (м. Бучач) Василишиним Д.І., Стефанюк В.І. 17 жовтня 2023 року о 22 год. 25 хв. в м. Бучач по вул. Галицька, 8, керував автомобілем марки « Mercedes-Benz С-180», д.н.з. НОМЕР_1 , в якому був неосвітлений задній державний номерний знак в темну пору доби, чим порушив п.2.9 «в» ПДР України, та відповідно, скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.121-3 КУпАП, за що було накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Пунктом 11 ч. 1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Пунктом 1.9. ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Як встановлено п. 2.9 «в» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Згідно ч.1 ст.121-3 КУпАП відповідальність за вказаною статтею настає у випадку керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала умисел на керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком.
Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об'єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
На підтвердження вчинення інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення відповідачем надано суду відеозапис з місця вчинення правопорушення, з якого вбачається, що працівники поліції зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , оскільки у керованому ним автомобілі не працювала підсвітка заднього номерного знаку. Оглянувши номерний знак разом з працівниками поліції, ОСОБА_1 зауважив, що не працює одна лампочка, проте такий пояснив, що коли їхав на роботу то все працювало (наведене слідує лише з розмови працівника поліції із ОСОБА_1 , самого номерного знака поліцейськими не зафіксовано). Зазначив, що лампочка, ймовірно, згоріла по дорозі і просив дати йому змогу доїхати до місця ремонту, щоб усунути дану несправність. Пояснював, що він не знав і не міг знати про несправність однієї лампочки, оскільки така виникла під час руху. Наполягав на тому, що раніше усе працювало.
Суд звертає увагу, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, саме на відповідача покладено обов'язок доказування правомірності складення оскаржуваної постанови.
Оскільки представником ГУНП в Тернопільській області не надано належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача та наявності умислу в його діях, суд приходить до висновку про неправомірність винесення оскаржуваної постанови.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Наявність обставин, яким обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
У відповідності до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач задокументував правопорушення та виніс оскаржувану постанову таким чином, що унеможливлює встановлення судом об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні, не спростував доводів позивача, про відсутність факту порушення ним правил дорожнього руху, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена «поза розумним сумнівом», а тому суд приходить до переконання, що позов є підставним, відтак постанова серії БАД №850212 від 17.10.2023 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 грн, винесена поліцейським ВП №2 (м. Бучач) РВП ГУНП в Тернопільській області Василишиним Д.І. підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Щодо клопотання відповідача про виклик свідка суд зазначає наступне.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив викликати в якості свідка працівника поліції СРПП ВП №2 (м. Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області сержанта поліції ОСОБА_2 13 листопада 2023 року дане клопотання розглянуто судом та задоволено. Проте свідок ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, будучи належно повідомленим про час та місце розгляду справи, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка про одержання 17.11.2023 відділенням поліції №2 (м. Бучач) повістки про виклик до суду на 12.50 год. 29.11.2023 ОСОБА_2 . Враховуючи, що відповідач в судове засідання також не прибув та не наполягав на виклику в судове засідання даного свідка, суд вважає за необхідне розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Разом з тим, суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 29.04.2020, прийнятій у справі № 161/5372/17, зазначив, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися, для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.
Натомість на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Таким чином, обставини, що підтверджуються показаннями свідка, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.
Щодо заявленої вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП, така фактично охоплюється вимогами про скасування оскаржуваної постанови, а тому додаткового вирішення не потребує, через що в цій частині заявлений позов задоволенню не підлягає.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином із відповідача ГУНП в Тернопільській області слід стягнути судові витрати у розмірі 536,80 грн.
Керуючись ст. 19, 61 Конституції України, ст. ст. 9, 122, 245, 247, 251, 279, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст.2 ,5, 9, 72-77, 122, 139, 159, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Постанову серії БАД №850212 від 17 жовтня 2023 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст.121-3 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн на ОСОБА_1 , винесену інспектором СРПП відділення поліції №2 (м. Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Василишиним Д.І., скасувати, а провадження у справі закрити.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 536 грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: вул. Валова, 11, м. Тернопіль, 46001, ЄДРПОУ 40108720.
Суддя: І. І. Тхорик