Справа № 484/4217/22
Провадження № 1-КП/484/127/23
КП № 12017150000000526
УХВАЛА
про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою
30 листопада 2023 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі колегії:
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
за участю прокурора - ОСОБА_5
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальній справі за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Могильне Гайворонського району Кіровоградської області, громадянки України, освіта неповна середня, розлученої, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, матері двох неповнолітніх дітей, не працюючої, зареєстрованої в АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , раніше не судимої;
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, розлученого, наразі перебуває у фактичних шлюбних відносинах, неповнолітній дітей не має, працюючого слюсарем по обслуговуванню тепломереж КП «Теплокомуненерго» в м. Олександрія, зареєстрованого в АДРЕСА_3 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
ВСТАНОВИВ:
В судовому засіданні 30.11.2023 року прокурор звернувся до суду з клопотаннями про продовження ОСОБА_7 і ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи тим, що вони обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, а саме у незаконному придбанні, перевезенні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинених повторно, організованою групою, в особливо великих розмірах.
Прокурор зазначає, що достовірно знаючи про наявність у суді кримінального провадження щодо них, обвинувачені з місця проживання зникли, їх місцезнаходження було суду невідоме, телефонний зв'язок відсутній, тобто вони ухилялися від суду; при цьому мають репутацію осіб, схильних до правопорушень, до обману, таких, що вже переховувалися від суду, що може призвести до вчинення ними нових злочинів, а також беззаперечно перешкоджає розгляду справи. Такі обставини вказують на їх негативну репутацію.
За таких обставин, посилаючись на обґрунтованість підозри, наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, які не змінилися і не відпали, та на недоцільність застосування іншого запобіжного заходу, прокурор просив продовжити обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні обвинувачені проти подальшого їх тримання під вартою заперечували і просили змінити їм запобіжний захід на домашній арешт з підстав, про які вони зазначали під час розгляду попередніх клопотань.
Захисники просили змінити запобіжний захід на домашній арешт, посилаючись на те, що обвинувачені не мали наміру ховатися від суду, вони помилково не повідомили суд про місце проживання; ОСОБА_7 офіційно працевлаштований, а ОСОБА_6 доглядає їх спільних неповнолітніх дітей, вони мають постійне місце проживання, не мають наміру ховатися від суду або іншим чином перешкоджати судовому розгляду. Вважають, що досудове розслідування і судовий розгляд тривають занадто довго і подальше тримання обвинувачених під вартою не є виправданим. Захисник ОСОБА_8 наголосив на тому, що перебуваючи під вартою, обвинувачені усвідомили наслідки порушення процесуальних обов'язків і не будуть порушувати їх в подальшому. Захисник ОСОБА_9 надала суду документи щодо ОСОБА_7 , отримані нею із слідчого ізолятора, з яких вбачається, що він там характеризується позитивно, порядок не порушує, працює.
Розглянувши клопотання прокурора, дослідивши матеріали щодо осіб обвинувачених, заслухавши думку прокурора, обвинувачених та їх захисників, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо обох обвинувачених обґрунтовані і підлягають задоволенню з таких підстав.
12.02.2018 року до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017150000000526, відомості про яке внесені до ЄРДР 25.05.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, який переданий на розгляд колегії суддів у складі головуючого - судді ОСОБА_14 , суддів ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . Справі присвоєно єдиний унікальний номер № 484/572/18.
Ухвалою суду від 15.02.2018 року справу призначено до судового розгляду на 23.02.2018 року, а також обрано запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_12 у виді домашнього арешту. В подальшому ухвалою суду від 13.04.2018 року обвинуваченій ОСОБА_12 строк дії домашнього арешту та обов'язків був продовжений.
Крім того, 02.05.2018 року до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018150000000034 від 01.02.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_17 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, який переданий на розгляд колегії суддів у складі головуючого - судді ОСОБА_18 , суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 07.05.2018 року справу призначено до судового розгляду на 17.05.2018 року; об'єднано кримінальне провадження з кримінальним провадженням № 12017150000000526, передано на розгляд колегії у складі головуючого - судді ОСОБА_14 , суддів ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , присвоєно єдиний унікальний номер справи № 484/572/18.
На підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 25.09.2019 року головуючого у справі ОСОБА_14 замінено суддею ОСОБА_1 .
Щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на досудовому розслідуванні був обраний запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, який судом не скасовувався.
Ухвалою суду у справі № 484/572/18 від 29.11.2022 року провадження у справі щодо ОСОБА_13 закрите у зв'язку з її смертю.
Ухвалами суду у справі № 484/572/18 від 29.11.2022 року надано дозвіл на затримання обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 з метою їх приводу для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оголошено їх в розшук та зупинено провадження у справі в частині обвинувачення щодо вказаних осіб.
Ухвалою суду у справі № 484/572/18 від 29.11.2022 року виділено в окреме провадження з об'єднаного кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150000000526 від 25.05.2017 року та № 12018150000000034 від 01.02.2018 року, справа № 484/572/18, провадження 1-кп/484/17/22 за обвинуваченням ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_17 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 307 КК України, матеріали щодо обвинувачення ОСОБА_12 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 307 КК України у зв'язку із розшуком вказаних осіб та зупиненням провадження щодо них. Виділені матеріали в копіях згідно опису передано до канцелярії Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області для подальшої реєстрації та розподілу.
Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.11.2022 року виділену справу на підставі ст. 35 КПК України зареєстровано як таку, що надійшла вперше, справі присвоєно єдиний унікальний номер № 484/4217/22 і відповідно до ст. ч.2 ст. 31 КПК України передано на одноособовий розгляд судді ОСОБА_1 .
Обвинувачена ОСОБА_6 неодноразово в судові засідання не з'являлася. Раніше їй був обраний запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, проте вона залишила своє місце проживання, у зв'язку з чим суд був позбавлений можливості змінити їй запобіжний захід і розглянути справу. Двічі судом оголошувався привід ОСОБА_6 , який не був виконаний через її відсутність за місцем проживання. Телефонний зв'язок з нею був відсутній.
Також і обвинувачений ОСОБА_7 неодноразово в судові засідання не з'являвся. Раніше йому був обраний запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, проте він залишив своє місце проживання, у зв'язку з чим суд був позбавлений можливості змінити йому запобіжний захід і розглянути справу. Двічі судом оголошувався привід ОСОБА_7 , який не був виконаний через його відсутність за місцем проживання. Телефонний зв'язок з ним був відсутній.
29.11.2022 року прокурор звернувся до суду з клопотаннями про обрання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, про їх затримання та оголошення розшуку.
Як зазначено вище, ухвалами суду від 29.11.2022 року оголошено розшук ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , надано дозвіл на їх затримання з метою приводу для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно протоколів затримання ОСОБА_6 і ОСОБА_7 фактично затримані 07.03.2023 року о 14.50 годині і 08.03.2023 року доставлені до суду для розгляду клопотання про взяття під варту.
Ухвалою суду від 08.03.2023 року обвинуваченим ОСОБА_6 і ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 06.05.29023 року з можливістю внесення застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 268 400 грн. протягом усього часу тримання під вартою.
Також ухвалою суду від 01.05.2023 року обвинуваченим продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 29.06.2023 року включно з можливістю внесення застави. Ухвалами Миколаївського апеляційного суду така ухвала залишена без змін.
Ухвалою суду від 23.06.2023 року обвинуваченим продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 22.08.2023року, 15.08.2023 року - на строк до 14.10.2023 року включно, 02.10.2023 року - на строк до 01.12.2023 року включно.
Заставу обвинуваченими не внесено, наразі вони перебувають під вартою.
Згідно до ч.1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку тримання під вартою обвинуваченого незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження цього строку, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Відповідно до ст. 199 КПК України суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики враховані при застосуванні такого запобіжного заходу не зменшилися.
Судом встановлено, що підозра щодо обох обвинувачених обґрунтована зібраними у межах кримінального провадження доказами, що визначено на стадії досудового розслідування. Питання щодо обґрунтованості та доведеності обвинувачення суд зможе вирішити лише за результатами судового розгляду і не вправі оцінювати докази у справі наперед з цієї точки зору. Також суд вважає доведеною наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, зокрема через загрозу суворого покарання (від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна) з метою ухилитися від кримінальної відповідальності обидва обвинувачених можуть ухилитися від суду, перешкодити здійсненню процесуальних дій, втекти тощо; продовжити злочинну діяльність з метою отримати засоби до існування, оскільки іншого доходу не мають. Наявність таких ризиків цілком обґрунтована репутацією обвинувачених, даними про їх особи, змістом обвинувачення, переховуванням від суду, невиконанням процесуальних обов'язків, неповідомленням про зміну свого місця проживання, роботи, внаслідок чого неодноразово судом оголошувалися їх приводи, а ухвалою суду від 29.11.2022 року обох оголошено в розшук і надано дозвіл на їх затримання.
З повідомлень Укрпошти на конвертах, що повернуті до суду, вбачається, що виклики обвинуваченим не були вручені через їх відсутність за місцем проживання, яке вони зазначали суду раніше. З аналогічних причин не були виконані приводи. Тобто, достовірно знаючи про наявність кримінального провадження в суді, обвинувачені ухилялися від суду, не виходили на зв'язок навіть зі своїми захисниками, які неодноразово повідомляли суду, що їм нічого не відомо про місцезнаходження підзахисних та причини неявки до суду. Обвинувачені змінили місце проживання і їх місцезнаходження тривалий час не було відомо суду.
Наведені вище ризики на даний час не змінилися і продовжують існувати.
На думку суду, зазначеним ризикам неможливо запобігти, застосувавши до обвинувачених будь-який більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою. Тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються підсудні, відповідно до п.4 ч.2 ст. 183 КПК України дозволяє застосувати відносно них запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави відповідно до ч.3 ст. 183 КПК. Оскільки судовий розгляд триває, продовження запобіжного заходу обґрунтоване. З наведених вище підстав клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт не підлягають задоволенню. При цьому суд враховує, що раніше обвинуваченим вже були обрані більш м'які запобіжні заходи, але вони виявилися неефективними і не забезпечили розгляду справи в розумні строки. При цьому довідки про склад сім'ї з нового місця проживання обвинувачених не спростовують зазначених у клопотанні ризиків, так само як і інформація про працевлаштування ОСОБА_7 . Наявність неповнолітніх дітей не перешкоджає триманню особи під вартою, як і не перешкоджає вчиненню злочинів, тому вказана обставина не впливає на рішення суду в даному випадку.
Подальше тримання ОСОБА_6 і ОСОБА_7 під вартою є виправданим і в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».
Відповідно до вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України» (п. 79) передбачає, що тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
В даному випадку такі обставини наявні. Лише після взяття обвинувачених під варту суд отримав можливість розпочати судовий розгляд наданої справи і перейти до дослідження доказів. Позитивна характеристика ОСОБА_7 з СІЗО не спростовує встановлених вище обставин.
З наведених вище підстав клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обох обвинувачених є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки інакше неможливо забезпечити розгляд справи. Відповідно, клопотання обвинувачених та їх захисників про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягають.
З врахуванням вимог п.3 ч.5 ст. 182 КПК України суд визначає обвинуваченим заставу, яку може бути внесено ними протягом усього часу тримання під вартою. Відповідно до ч.4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на них обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Відповідно до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, застава визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину в розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи обставини обвинувачення, а також враховуючи дані про особи обвинувачених та їх матеріальний стан, суд визначає заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Суд вважає, що саме такий розмір гарантуватиме виконання обвинуваченими покладених на них в подальшому обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 314, 331, 369-372 КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, тобто до 29 січня 2024 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню. Строк дії ухвали - 60 днів, до 01.12.2023 року включно.
Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та(або) ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти у разі внесення ними особисто або іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями) застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (для однієї особи) в сумі 268 400 (двісті шістдесят вісім тисяч чотириста) грн. протягом усього часу тримання під вартою.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_6 та(або) ОСОБА_7 такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з постійного місця проживання, яке він(вона) зазначить суду; повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування), роботи. Попередити ОСОБА_6 та(або) ОСОБА_7 про наслідки невиконання таких обов'язків у разі, якщо вони будуть на нього покладені.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її винесення, а обвинуваченими в той же строк з моменту вручення їм копії ухвали.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
ГОЛОВУЮЧИЙ:
СУДДІ: