Провадження №2/359/1376/2023
Справа №359/4956/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Семенюти О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Моргушко Л.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
за участю відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
встановив:
1. Короткий виклад вимог пред'явленого позову.
В серпні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом та обґрунтовує його тим, що 17 жовтня 2014 року він уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_4 зобов'язалась відчужити у власність позивача земельну ділянку та недобудований на ній дачний будинок АДРЕСА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району. У виконання цього договору ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 14000 доларів США. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, її спадкоємцем є ОСОБА_2 . В жовтні 2017 року ОСОБА_3 пред'явив позов про визнання дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та дачного будинку, укладеного 17 жовтня 2014 року між ним та ОСОБА_4 . Позивач посилається на те, що постановою Київського апеляційного суду від 7 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 21 січня 2022 року, у задоволенні позову, пред'явленого ОСОБА_3 , було відмовлено. У зв'язку з цим у ОСОБА_2 виникло зобов'язання повернути позивачу грошові кошти в розмірі 14000 доларів США. Відповідач відмовляється від добровільного виконання цього грошового зобов'язання.
Тому ОСОБА_3 просить суд застосувати до договору купівлі-продажу земельної ділянки та дачного будинку, укладеного 17 жовтня 2014 року між позивачем та ОСОБА_4 , наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 511840 гривень 00 копійок, що еквівалентні 14000 доларам США.
2. Інформація про рух цивільної справи.
Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 5 серпня 2022 року (а.с.43-44) вбачається, що цивільна справа за позовом, пред'явленим ОСОБА_3 , була розподілена судді Бориспільського міськрайонного суду Журавському В.В.
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 3 листопада 2022 року (а.с.50-51) цивільну справу було передано на розгляд Васильківському міськрайонному суду.
Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 грудня 2022 року (а.с.57) вбачається, що цивільна справа за позовом, пред'явленим ОСОБА_3 , була розподілена судді Васильківського міськрайонного суду Кравченко Л.М.
Ухвалою судді Васильківського міськрайонного суду від 20 грудня 2022 року (а.с.58-59) цивільну справу було передано на розгляд Бориспільського міськрайонного суду.
Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 березня 2023 року (а.с.65) вбачається, що цивільна справа за позовом, пред'явленим ОСОБА_3 , була розподілена судді Бориспільського міськрайонного суду Семенюті О.Ю.
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 22 березня 2023 року (а.с.66) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 26 червня 2023 року (а.с.98) було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 7 вересня 2023 року (а.с.114) було витребувано копію спадкової справи №717/2015, заведеної після смерті ОСОБА_4 .
3. Ставлення учасників процесу до пред'явленого позову.
У судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 підтримують позов та наполягають на його задоволенні.
ОСОБА_2 не визнає позов та заперечує проти його задоволення. В обґрунтування своїх заперечень він посилається на відсутність доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 отримала від позивача грошові кошти в розмірі 14000 доларів США. Крім того, ОСОБА_3 пред'явив позов після закінчення строку, передбаченого ст.1281 ЦК України. Тому ОСОБА_2 просить суд відмовити у задоволенні позову.
4. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
17 жовтня 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підписали угоду (а.с.40), за якою ОСОБА_4 зобов'язалась відчужити у власність позивача земельну ділянку та недобудований на ній дачний будинок АДРЕСА_1 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району. В той же день вони склали розписку (а.с.41), зі змісту якої вбачається, що у виконання угоди ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 14000 доларів США.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 16 грудня 2014 року (а.с.121 зворот).
За час свого життя, а саме 11 травня 2011 року, ОСОБА_4 склала заповіт (а.с.125-126), за яким все своє майно спадкодавиця заповіла ОСОБА_2 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2018 року (а.с.134-137) ОСОБА_2 був визначений додатковий строк протягом двох місяців з дня набрання судовим рішенням законної сили для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини. 24 травня 2018 року ОСОБА_2 подав до Десятої київської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 (а.с.138). 18 серпня 2021 року державний нотаріус Десятої київської державної нотаріальної контори Ткач Т.В. видав відповідачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с.150 зворот) відносно 3/4 часток в квартирі АДРЕСА_2 , а 10 вересня 2021 року - свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с.156) відносно земельної ділянки площею 0,05 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:1959 з цільовим призначенням для ведення колективного садівництва, розташованої по АДРЕСА_3 на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району.
Спірні правовідносини регулюються главою 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» підрозділу 2 «Недоговірні зобов'язання» розділу ІІІ «Окремі види зобов'язань» книги п'ятої «Зобов'язальне право» та главою 87 «Здійснення права на спадкування» книги шостої «Спадкове право» ЦК України. Зокрема, при вирішенні спору суд застосовує ст.1281 ЦК України в редакції, що була чинною на день відкриття спадщини, тобто станом на 15 грудня 2014 року.
5. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.2, ч.3 ст.1281 ЦК України в редакції, чинній на 15 грудня 2014 року, кредиторові спадкодавця належало протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він мав право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Згідно з ч.4 ст.1281 ЦК України кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені ч.2, ч.3 цієї статті, позбавляється права вимоги.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.
а. щодо виникнення у ОСОБА_4 зобов'язання повернути безпідставно отримані грошові кошти.
Встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 20 жовтня 2020 року (а.с.8-19) було визнано дійсним договір купівлі-продажу недобудованого дачного будинку та земельної ділянки, укладений 17 жовтня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Постановою Київського апеляційного суду від 7 квітня 2021 року (а.с.20-30), залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2022 року (а.с.32-37) було скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду від 20 жовтня 2020 року та ухвалено нове судове рішення, яким було відмовлено у задоволенні позову, пред'явленого ОСОБА_3 . Зі змісту судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій вбачається, що підставою для відмови у задоволенні позову було те, що договір купівлі-продажу недобудованого дачного будинку та земельної ділянки, підписаний 17 жовтня 2014 року позивачем та ОСОБА_4 , був визнаний неукладеним. Ця обставина свідчить про відсутність юридичних підстав для передачі ОСОБА_4 грошових коштів в розмірі 14000 доларів США. Тому на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України у неї виникло зобов'язання повернути ОСОБА_3 грошові кошти у вказаному розмірі.
Факт отримання ОСОБА_4 від позивача грошових коштів в розмірі 14000 доларів США підтверджується її особистими підписами, що містяться в розписці від 17 жовтня 2014 року (а.с.41) та письмовому переліку номерів переданих купюр (а.с.42). Зі змісту оглянутого у судовому засіданні висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №12138-12140/18-32 від 18 лютого 2019 року (а.с.165-171 т.1 справи №359/7771/17) вбачається, що підписи від імені ОСОБА_4 у вказаній розписці та у письмовому переліку номерів переданих купюр були виконані ОСОБА_4 , а не іншою особою. Тому суд критично оцінює посилання ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_4 не отримувала від ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 14000 доларів США.
Як роз'яснила Велика Палата Верховного Суду в п.п.6.56-6.58 постанови від 15 червня 2021 року у справі №904/5726/19 (провадження №12-95гс20) у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах. Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу «jura novit curia».
В обґрунтування пред'явленого позову ОСОБА_3 посилається на ч.1 ст.216 ЦК України та просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Однак спірні правовідносини виникли між позивачем та ОСОБА_4 у зв'язку з отриманням нею грошових коштів без жодної правової підстави. Такі правовідносини регулюються ст.1212 ЦК України. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.8 постанови №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не може бути визнаний недійсним правочин, який не було вчинено. Тому суд критично оцінює посилання ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_5 на ст.216 ЦК України, яка не регулює спірні правовідносини. Відтак, при вирішенні спору суд застосовує положення ст.1212 ЦК України.
Таким чином, до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , ввійшло зобов'язання з повернення ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 14000 доларів США.
б. щодо строку пред'явлення кредитором вимог до спадкоємця.
За правилом, передбаченим ч.3 ст.5 ЦК України, при вирішенні спору суд застосовує ч.2 ст.1281 ЦК України в редакції, чинній на день смерті ОСОБА_4 , а не в редакції, яка є чинною на день ухвалення рішення суду. Відтак, як вбачається з диспозиції ч.2 ст.1281 ЦК України в редакції, що була чинною станом на 15 грудня 2014 року, ОСОБА_3 був зобов'язаний пред'явити вимогу про повернення грошових коштів протягом шести місяців від дня, коли позивач дізнався про спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , незалежно від настання строку вимоги.
В провадженні Бориспільського міськрайонного суду перебувала цивільна справа №359/7771/17 за позовом ОСОБА_3 до Гнідинської сільської ради про визнання дійсним договору купівлі-продажу недобудованого дачного будинку та земельної ділянки. З оглянутого у судовому засіданні протоколу судового засідання від 19 серпня 2019 року (а.с.253 т.1 справи №359/7771/17) вбачається, що в означеному судовому засіданні до матеріалів цивільної справи було приєднано копію спадкової справи №717/2015, заведеної після смерті ОСОБА_4 . Крім того, Гнідинську сільську раду було замінено на ОСОБА_2 , який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 . Зі змісту іншого протоколу судового засідання від 5 грудня 2019 року (а.с.15-17 т.2 справи №359/7771/17) вбачається, що ОСОБА_3 особисто приймав участь у розгляді цивільної справи. Тому щонайменше 5 грудня 2019 року позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_6 прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 . Ця обставина свідчить про те, що з 6 грудня 2019 року у ОСОБА_3 розпочався шестимісячний строк для пред'явлення відповідачу вимоги про повернення грошових коштів в розмірі 14000 доларів США. Перебіг цього строку закінчився 6 червня 2020 року. Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України позивач та його представник ОСОБА_5 не подали жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_3 пред'явив ОСОБА_2 вимогу про виконання означеного грошового зобов'язання в період часу з 6 грудня 2019 року до 6 червня 2020 року. Тому на підставі ч.4 ст.1281 ЦК України позивач позбавлений права вимоги до ОСОБА_2 про повернення грошових коштів в розмірі 14000 доларів США, які були безпідставно отримані спадкодавицею ОСОБА_4 . Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №522/407/15-ц (провадження №14-53цс18), зі змісту якої вбачається, що відповідно до ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов'язанням у зв'язку з припиненням такого зобов'язання.
Очевидно, що потреба у пред'явленні позову про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів виникла у позивача лише 1 лютого 2022 року, тобто з дня оприлюднення в ЄДРСР постанови Верховного Суду від 21 січня 2022 року (а.с.32-37), якою було остаточно вирішено спір про визнання дійсним договору купівлі-продажу недобудованого дачного будинку та земельної ділянки. Однак строки пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців є присічними та не підлягають поновленню незалежно від поважності причин їх пропуску. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі №676/1958/16-ц, зі змісту якої вбачається, що матеріально-правові строки, передбачені ч.2, ч.3 ст.1281 ЦК України, є преклюзивними. У зв'язку з тим, що вони не підлягають поновленню, недотримання цих строків позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємця. Крім того, навіть якщо відраховувати шестимісячний строк пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців з дня опублікування постанови суду касаційної інстанції, перебіг цього строку закінчився 1 серпня 2022 року. Зі змісту штампу, розміщеного на титульному аркуші позову (а.с.1), вбачається, що ОСОБА_3 пред'явив позов лише 5 серпня 2022 року. Ці обставини свідчать про те, що відмова у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку, передбаченого ч.2 ст.1281 ЦК України, не тільки ґрунтується на ч.4 цієї ж статті, а також відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності, які згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України відносяться до загальних засад цивільного законодавства.
З огляду на це суд висновує, що підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача грошових коштів в розмірі 511840 гривень 00 копійок відсутні. Тому у задоволенні позову, пред'явленого ОСОБА_3 , належить відмовити в повному обсязі.
7. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п.9 ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
З копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , виданого 1 жовтня 2013 року на ім'я ОСОБА_3 (а.с.38) вбачається, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи. На підставі п.9 ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору. Крім того, у задоволенні пред'явленого ним позову відмовлено в повному обсязі.
З огляду на це суд висновує, що підстави для стягнення з ОСОБА_2 судового збору, зокрема в дохід держави, відсутні.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів відмовити.
Повний текст рішення складений 30 листопада 2023 року.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.Ю. Семенюта