Справа № 627/967/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.11.2023смт. Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі
головуючої ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області кримінальне провадження № 12023221010000640 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Костянтинівка Краснокутського району Харківської області, громадянина України, українця, військовозобов'язаного, який має повну загальну середню освіту, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 , будучи особою, раніше неодноразово притягнутою, а саме 08.09.2022 ,19.02.2023, 22.04.2023, 20.06.2023 Краснокутським районним судом Харківської області до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за ч.1,2 ст. 173-2 КУпАП відносно своєї співмешканки ОСОБА_5 , з якою він спільно проживає, вчинив умисний злочин проти життя та здоров'я особи за наступних обставин.
Так, 14.10.2023 року, близько 13 год 00 хв, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за місцем свого мешкання, за адресою АДРЕСА_2 , під час конфлікту , усвідомлюючи злочинний характер своїх протиправних дій, переслідуючи при цьому прямий умисел на заподіяння психологічного насильства,умисно , систематично та цілеспрямовано, вчинив стосовно своєї співмешканки ОСОБА_5 психологічне насилля, а саме залякував потерпілу застосуванням щодо неї фізичного насильства, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, чим принижував її гідність, в результаті чого завдав їй психологічних страждань.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, визнав повністю, не заперечував факту його вчинення при вищевикладених обставинах, пояснивши, що неодноразово вчиняв домашнє насильство відносно ОСОБА_5 , з якою перебуває у сімейних відносинах.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення при обставинах встановлених у ході судового розгляду та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, роз'яснивши при цьому учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
Таким чином суд вважає за можливе розглянути вказану справу в порядку ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження в частині відомостей, які характеризують особу винного.
Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого в обсязі обвинувачення, викладеного у обвинувальному акті, повністю доведена і його дії необхідно кваліфікувати за ст.126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
Визначаючи міру покарання для ОСОБА_4 суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Крім того, суд враховує думку потерпілої щодо призначеного покарання, яка на суворому покаранні обвинуваченому не наполягає та претензій до нього не має, про що зазначила у відповідній заяві.
Відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, передбаченої ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 , відноситься до категорії нетяжких злочинів.
Вивченням особи ОСОБА_4 судом встановлено, що він осудний, не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога КНП «Краснокутська центральна районна лікарня» Краснокутської селищної ради не перебуває, не одружений, не працює, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрований та проживає на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, яка компрометуючими матеріалами відносно нього не розраховує.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
Частиною 2 ст.50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» звертає увагу на те, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне обрати відносно ОСОБА_4 покарання в межах санкції ст.126-1 КК України, у виді громадських робіт. На думку суду, призначене покарання відповідає характеру та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також є достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування не обирався. Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Цивільний позов не заявлявся. Судових витрат та речових доказів по справі немає.
Керуючись статтями 369-371, 373-375 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, і призначити йому покарання за цим законом у виді 200 (двісті ) годин громадських робіт.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Краснокутський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1