Справа № 638/17971/20
н/п 1-кс/953/9359/23
УХВАЛА
"30" листопада 2023 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши заяву захисника - адвоката ОСОБА_3 , про відвід головуючої судді ОСОБА_4 щодо розгляду об'єднаного кримінального провадження № 12020220000000067 від 20.01.2020 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 27 ч. 3 - 191 ч. 5, 27 ч. 3, 28 ч. 3 - 366 ч. 1 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 191 ч. 5, 28 ч. 3 - 366 ч. 1 КК України, № 12020220000001033 від 20.08.2020 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 191 ч. 5, 28 ч. 3 - 366 ч. 1 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 27 ч. 3 - 191 ч. 5, 27 ч. 3, 28 ч. 3 - 366 ч. 1 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 27 ч. 5 - 191 ч. 5, 27 ч. 5, 28 ч. 3 - 366 ч. 1 КК України та №12021220000000324 від 09.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 191 ч. 5, 28 ч. 3 - 366 ч. 1 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
На електронну адресу Київського районного суду м. Харкова, надійшла заява захисника - адвоката ОСОБА_3 , про відвід головуючої судді ОСОБА_4 щодо розгляду об'єднаного кримінального провадження № 12020220000000067 від 20.01.2020, яке надійшло до Київського районного суду м. Харкова за наслідками розгляду Харківським апеляційним судом клопотання захисника ОСОБА_3 про передачу справи на розгляд із Дзержинського районного суду м. Харкова, в якій вказано про недовіру судді з підстав її упередженості, яка проявилася в тому, що суддя ОСОБА_4 під час підготовчого засідання 10.10.2023 відмовила адвокату ОСОБА_3 у розгляді його клопотання про закриття кримінального провадження. Крім того, суддя ОСОБА_4 спочатку задовольнила клопотання адвоката ОСОБА_11 про участь обвинуваченого ОСОБА_8 у підготовчому судовому засіданні 10.10.2023 в режимі відео конференції за допомогою власних технічних засобів, а потім відклала розгляд справи на іншу дату, чим затягнула судовий процес. Відкладаючи судове засідання суддя ОСОБА_4 зобов'язала захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_12 забезпечити участь його підзахисного в судовому засіданні в режимі відео конференції в приміщенні консульства чи іншої дипломатичної установи України в Туреччині, що не передбачено КПК України. Крім того, вважає, що авто розподіл у справі був здійснений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки 24.04.2023 до Київського районного суду м. Харкова надійшов лише 1 том справи, на підставі якого був здійснений авто розподіл, а інші 7 томів справи на момент авто розподілу перебували в Дзержинському районному судді м. Харкова.
Заявник в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд заяви у його відсутність, заяву підтримує та просить задовольнити.
Суддя ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд заяви про відвід у її відсутність, при вирішенні питання про відвід покладалась на розсуд суду.
Прокурор в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд заяви у його відсутність, в задоволені заяви про відвід просить відмовити.
Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином.
Перевіривши матеріали справи, суд встановив, наступне.
За змістом положень ч. 1 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. Відповідно до ч.2 цієї статті у складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Отже, положеннями ст. 75 КПК України визначений вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя підлягає відводу.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Зі змісту наведеної статті можна зробити висновок, що одним з важливих складових елементів справедливого правосуддя є принцип «незалежності та безсторонності судді» при розгляді справи у судовому провадженні, тобто його неупередженості.
Принцип неупередженості та об'єктивності судді є другим в переліку принципів, визначених Бангалорськими принципами поведінки судді, схвалених 27.07.2006 Резолюцією ЕКОСОР ООН. Відповідно до цього документу, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Згідно п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Статтею 2 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. Цей Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах «Piersac vs Belgium», «Grieves vs UK»). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium», суд має бути неупередженим і безстороннім.
Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об'єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб'єктивному і об'єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб'єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об'єктивним тестом, тобто з'ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.
У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що Європейському суду з прав людини потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» Європейський суд з прав людини вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.
У справі «Шкрля проти Хорватії» Європейський суд з прав людини зазначив: що будь-який суддя, стосовно якого є законні підстави сумніватися в його неупередженості, повинен бути відведеним. Без сумніву, судді повинні демонструвати високі стандарти поведінки та особисто дотримуватися цих стандартів, щоб підтримувати чесність судової влади. Будь-яке порушення таких стандартів зменшує довіру громадськості, яку в демократичному суспільстві суди мають викликати у суспільстві. І коли судді під час судового провадження стали відомі обставини, які виправдовують його відвід від участі в розгляді справи ще до початку слухання, яке призвело до засудження заявника, Європейський суд з прав людини не вважав необхідним з'ясовувати, чи насправді заявник, як він стверджував, подавав клопотання про відвід судді або, як заявляє уряд, жодної такої заяви подано не було. У цій конкретній ситуації, Європейський суд з прав людини вважав доречним той факт, що зобов'язання судді, який бере участь у справі, негайно повідомити голову суду про обставини, що підтверджують його відведення від участі в розгляді справи, чітко визначене у національному законодавстві. Отже, в першу чергу суддя, який був обізнаний з обставинами, повинен був клопотати перед головою суду про відсторонення його від участі у справі.
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» («Wettstein v. Switzerland») та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» («Castillo Algar v. Spain»), від 28.10.1998, пункт 45).
Такі самі висновки містяться також у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України».
В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 8 КПК України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.
Вивчивши матеріали заяви захисника - адвоката ОСОБА_3 про відвід, суддя дійшов висновку, що обставини, викладені заявником, не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду, і з наведених в його заяві підстав не вбачається наявність заінтересованості судді ОСОБА_4 або її упередженості у результатах судового провадження. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» («Wettstein v. Switzerland»), безсторонність суду презюмується, а наявність підстав для недовіри має бути обґрунтована відповідними доказами.
Проте, з метою запобігання можливих безпідставних звинувачень у необ'єктивному розгляді справи, усунення в подальшому можливих сумнівів щодо упередженості судді у розгляді даного кримінального провадження та з морально-етичних міркувань, суд вважає доцільним задовольнити заяву захисника - адвоката ОСОБА_3 задля дотримання високих стандартів правосуддя, задекларованих у Європейській Конвенції з прав людини та викладених у рішеннях Європейського Суду з прав людини, до яких прагне і українське правосуддя.
Керуючись ст. 75, 81, ч. 2 ст. 369, 372 КПК України, суддя -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву захисника - адвоката ОСОБА_3 , про відвід головуючої судді ОСОБА_4 щодо розгляду об'єднаного кримінального провадження № 12020220000000067 від 20.01.2020 (№ 638/17971/20, н/п 1-кп/953/847/23) - задовольнити.
Відвести суддю Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 від розгляду об'єднаного кримінального провадження № 12020220000000067 від 20.01.2020 (№ 638/17971/20, н/п 1-кп/953/847/23).
Матеріали об'єднаного кримінального провадження № 12020220000000067 від 20.01.2020 (№ 638/17971/20, н/п 1-кп/953/847/23) передати до канцелярії суду для визначення складу суду автоматизованою системою документообігу відповідно до ст. 35 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя ОСОБА_1