2/134/189/2023
Справа № 134/846/23
РІШЕННЯ
Іменем України
29 листопада 2023 року Крижопільський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого-судді: Лабая О.В.
з участю секретаря: Цибуляк А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядного загального позовного провадження в залі суду в смт. Крижопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та виселення без надання іншого житла,
ВСТАНОВИВ:
Своїм позовом до суду ОСОБА_1 просила усунути перешкоди в користуванні належним на праві приватної власності житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 без надання іншого житлового приміщення. В обґрунтування позову вказала, що є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Вказаний будинок нею успадковано після смерті її доньки ОСОБА_3 . У вказаному будинку на даний час, крім неї, зареєстровані та проживають її син ОСОБА_4 з дружиною ОСОБА_5 та дітьми ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . В лютому 2023 року, в будинок незаконно, проти її волі, вселився громадянин ОСОБА_2 , де і проживає до даного часу. Вона, як власник будинку, має намір проживати у власному будинку лише з членами своєї родини, тому проживання в будинку сторонніх осіб шкодить її правам та майновим інтересам.
Ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 12 червня 2023 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
07 вересня 2023 року від представника позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, а саме просив усунути перешкод у користуванні домогосподарства та виселення без надання іншого житла.
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 07 вересня 2023 року було прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог та закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач в попередньому судовому засіданні 15.08.2023 позовні вимоги не визнав, надав пояснення, що фактично проживає у літніх кухні, що знаходиться на території домогосподарства АДРЕСА_1 , посилився там бо колись в будинку проживав його дід, та вважає що позивачка неправомірно успадкувала житловий будинок.
В судове засідання відповідач 29.11.2023 від не з'явився причина неявки суду невідома, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, пояснення відповідача, суд приходить до висновків.
Встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.01.2015 позивач прийняла спадщину після смерті дочки ОСОБА_3 , яка складається із житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , до складу житлового , кам'яно-бутового будинку, означеного в плані літерею А, входять: прибудова - а, веренда - а1, вхідний майданчик -а2, літня кухня - Б, сарай - В, сарай -Г, кухня -Д, гараж -Е, огорожа -1-2. Загальна площа - 93,4 кв.м, житлова площа -64,9 кв.м.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.01.2015 , вбачається, що державна реєстрація права власносності на житловий будинок, з надвірними будівлями, об'єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 12.01.2015 року форма здійснено 12.01.2015 року на праві приватної власності, розмір частки 1 за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.01.2015.
Відповідно до довідки Городківської сільської ради, Тульчинського району, Вінницької області від 28.03.2023 № 565, що згідно даних погосподарського обліку по Городківській сільській раді (погосподарська книга № 14) за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_6 ..
Згідно відповіді отриманою від Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області про отримання інформації про особу, встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки Тульчинського районного центру комплектування та соціальної підтримки від 03.10.2023 року за № 2/2284 встановлено, що солдат ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 відповідно до списку наданого Вінницьким зональним відділом ВСП станом на 10.08.2023 року перебуває в розшуку, як такий що самовільно залишив військову частину чи місце несення служби з 09.04.2023 року.
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи Городківської ТГ від 23.10.2023 року комісією встановлено що при обстеженні приміщення підсобної будівлі за адресою АДРЕСА_1 знаходяться чоловічі речі у двох пакетах, зі слів ОСОБА_1 останні належать ОСОБА_2 , який на час обстеження у приміщенні не перебував.
З відповіді відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області від 27.04.2023 вбачається, що за участю ОСОБА_1 було зареєстровано звернення про конфлікт з відомою їй особою, однак постановою дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 1 Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області від 07.04.2023 кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12023025190000052 закрито у зв'язку з встановлення відсутності в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.
Відповідно до глави 23 ЦК України громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд.
Відповідно до ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї та інших осіб.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Частиною 4ст. 41 Конституції України встановлено принцип непорушності приватної власності.
За положеннями ч. 1 ст.317та ч. 1 ст.319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном і він реалізовує їх на власний розсуд.
Згідно із ч. 1ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Стаття 379 ЦК України вказує, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Глава 28 ЦК України визначає житло об'єктом права приватної власності.
Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод.
Згідно ст. 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша стаття 321 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України)).
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Верховним Судом у своїй постанові від 16.12.2020 року у справі № 182/7347/18 у справі про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, сформовано позицію, згідно з якою застосуванню у таких справах підлягають положення статей391, та глави32 «Право користування чужим майном» ЦК, оскільки застосування до регулювання житлових відносин положень ЖК, прийнятого 30 червня 1983 року не відповідає реаліям сьогодення та змісту нинішніх суспільних відносин. Натомість ЦК України є кодифікованим актом законодавства, який прийнято пізніше, а тому темпоральна колізія норм права має вирішуватися саме на користь норм ЦК України.
Отже, враховуючи зазначений висновок, у випадку виникнення протиріч між нормами вказаних законів, що регулюють одній ті самі правовідносини, застосуванню підлягають норми ЦК.
Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу № 447/455/17, у своїй постанові від 13.10.2020 року зробила висновок, що питання про визнання припиненим права користування житлом та зобов'язання відповідача звільнити житло у контексті пропорційності застосування такого заходу має оцінюватися з урахуванням обставин щодо об'єкта нерухомого майна та установлених статтею 50 ЖК УРСР вимог, що ставляться до жилих приміщень, а також наявності чи відсутності іншого житла.
ВП ВС врахувала вимоги позивача про визнання припиненим права користування спірним будинком на предмет пропорційності переслідуваній легітимній меті у світлі статті 8 Конвенції та зробила висновок, що припинення права користування відповідача спірним житлом відповідає такій пропорційності.
Законодавець, приймаючи ЦК України, не визначив особливостей застосування норм ЦК України до житлових правовідносин в цілому, разом з тим, відносини, які регулюються ЖК України, у своїй більшості є цивільно-правовими та мають регулюватися саме нормами ЦК України.
Дійсна сутність відповідних позовних вимог оцінюється судом виходячи з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві та висловлених у судовому засіданні, а не лише з формулювань прохальної частини первісного позову.
Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства ( наприклад, статті 71,72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК України), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями статті 405 ЦК України відповідно до положень якої члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Статтею 406 ЦК України унормовано питання припинення сервітуту, зокрема відповідно до пункту 4 частини першої зазначеної норми, сервітут припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.
Установивши, та оцінюючи виселення ОСОБА_2 з житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції, що ОСОБА_1 , як власник житлового будинку житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , категорично заперечує проти проживання у ньому відповідача, який без її згоди вселилися у спірне нежитлове приміщення літньої кухні, тоді як обставини, які надавали відповідачу право на проживання у зазначеному житловому будинку відсутні, оскільки ОСОБА_2 не є членом сім'ї власника, відсутнє право власності на житловий будинок, зареєстроване місце проживання за вищевказаної адресою не мав, ОСОБА_2 має місце реєстрації проживання за іншою адресою та перебуває у розшуку, як такий що самовільно залишив військову частину чи місце несення служби з 09.04.2023 року суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідачем доказів на підтвердження своїх доводів, ОСОБА_1 не є правомірним власником будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 до суду не надав, під час судового розгляду права користування відповідача на житловий будинок не здобуто.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
В силу статті 141 ЦПК України з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 1074,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні належним на праві приватної власності житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 з допоміжного приміщення літньої кухні, без надання іншого житлового приміщення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1074,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду через Крижопільський районний суд Вінницької області.
Найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), жителька АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .
Суддя: