ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.11.2023 Справа № 917/1663/23
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Михатило А. В. розглянувши справу № 917/1663/23
за позовом Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк», вул. В. Чорновола, 8, м. Київ, 01135,
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінтехно», вул. Європейська, 21, оф. 207, м. Полтава, 36000,
2) ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про солідарне стягнення 550 468,85 грн заборгованості
Без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Полтавської області 07.09.2023 року надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінтехно», ОСОБА_1 про солідарне стягнення 550 468,85 грн заборгованості за договором №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року про надання гарантії, з яких: 534 66,49 грн основна заборгованість, 15 802,36 грн - прострочена заборгованість за процентами за період з 11.07.2023 року по 27.08.2023 року (вх. № 1778/23).
Також в позивач просив, керуючись ч. 10 ст. 238 ГПК України, зазначити в рішенні суду про нарахування в частині стягнення процентів, починаючи з 29.08.2023 року і до моменту виконання цього рішення, а також стягнути отриману суму процентів солідарно із відповідачів.
Ухвалою суду від 12.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановлено відповідачам строки: для подання відзиву на позов, оформленого з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.ст. 167,184 ГПК України; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідачів відзивів на позов.
09.10.2023 року до суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 12818), в якому зазначено, що:
- відповідач 1 не заперечує проти виконання своїх зобов'язань, взятих на себе відповідно до умов договору №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року та прикладає всі зусилля для погашення вказаної заборгованості;
- залучення другого відповідача ОСОБА_1 є недоречним та таким, що порушує принципи та завдання господарського судочинства;
- не погоджується із орієнтовним розрахунком судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 257,04 грн (просить виключити витрати пов'язані з участю представника у судових засіданнях (12 000,00 грн), оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін);
- нарахування процентів у розмірі 28 % річних від суми основного боргу буде надмірним тягарем для підприємства, оскільки відповідач 1 є достатньо молодою компанією (дата створення 28.12.2021 року), яка працює в достатньо економічно-нестабільній ситуації, при цьому справно сплачує податки та підтримує економіку країни;
- вважає за доцільне зменшити нарахування відсотків та пені до моменту виконання рішення з 28 % річних до 3 % річних.
В підсумку відповідач 1 просить:
- закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо солідарного стягнення з відповідача 1 та відповідача 220 000,00 грн заборгованості за договором №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року;
- відмовити позивачу у задоволенні солідарного стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 заборгованості в частині зазначення в рішенні суду про нарахування в частині стягнення процентів, починаючи з 29.08.2023 року і до моменту виконання цього рішення;
- відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідачів 1, 2 судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог в частині розміру судових витрат на професійну правничу допомогу за участь в судових засіданнях (12 000,00 грн);
- закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за договором №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року та стягнення судових витрат з ОСОБА_1
17.10.2023 року до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №13160), де зазначено:
- відповідачем здійснювалося часткове погашення заборгованості, внаслідок чого заборгованість по договору про надання гарантії №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року станом на 16.10.2023 року становить 418 126,62 грн;
- щодо заперечення відповідача 1 про належну юрисдикцію спору у частині позовних вимог до поручителя ОСОБА_1 за договором поруки - договором поруки забезпечено виконання господарського зобов'язання за договором про надання гарантії, який укладено між юридичними особами, тому даний спір має розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки стороною основного зобов'язання є юридична особа;
- щодо заперечення відповідача 1 про нарахування процентів на суму боргу за положеннями п. 10 ст. 238 ГПК України - банк не заявляв у даній справі позовних вимог про стягнення штрафних санкцій (штрафу, пені). Сторонами за взаємною згодою встановили в договорі про надання гарантії розмір процентів річних - 28%;
- тривале порушення прав банку зі сторони відповідачів завдає збитків банку, тому що відповідач продовжує користуватися кредитними коштами, не сплачуючи відсотки за користування ними, з яких банк зобов'язаний сплачувати проценти своїм клієнтам та компенсувати свої витрати на організацію банківської діяльності;
- щодо помилки у формулі для нарахування відсотків позивач зазначає, що дійсно було допущено технічну помилку, а тому просить зазначити в резолютивній частині судового рішення наступні формулювання: в частині стягнення процентів за договором про надання гарантії: органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати, починаючи з 29.08.2023 року і до моменту виконання цього рішення, проценти за такою формулою: (СОБ х РП х КДП): 365:100= сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого відповідачем 1, РП - розмір процентів, 28% річних; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу, 365 кількість днів у році, і стягнути отриману суму процентів із відповідачів на користь позивача.
Також, 17.10.2023 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. №13161, а. с. 97, 98), де зазначено, що відповідачем здійснювалося часткове погашення заборгованості, внаслідок чого заборгованість по договору про надання гарантії №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року станом на 16.10.2023 року становить 418 126,62 грн, з яких: 412 670,20 грн - заборгованість за простроченою сумою кредиту, 5 456,42 грн - заборгованість за простроченими процентами.
Згідно статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Початок та закінчення процесуальних строків визначено статтею 116 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №917/1663/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) 12.09.2023 року.
Отже, позивач мав право вчинити процесуальну дію - подати заяву про зменшення розміру позовних вимог до 12.10.2023 року включно, тоді як дану заяву подано лише 17.10.2023 року. Тобто, строк для позивача на подачу заяви про зменшення розміру позовних вимог до суду закінчився.
Клопотання про поновлення строку на подачу заяви про зменшення розміру позовних вимог не надходило.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У зв'язку з вищенаведеним, суд залишає без розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. 13161 від 17.10.2023 року).
30.10.2023 року до суду від відповідача 1 надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №13856), де зазначає, що ним було частково погашено заборгованість за договором №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року у розмірі 220 000,00 грн. Також відповідач 1 не погоджується з розрахунком заборгованості, що поданий до заяви про зменшення розміру позовних вимог. Позивач не має правових підстав здійснювати нарахування процентів у розмірі 28% згідно договору №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року після спливу, визначеного договором, строку кредитування (7 календарних днів) та пред'явлення повідомлення (вимоги) про виконання порушених зобов'язань №5496/03-2 від 18.07.2023 року. На думку відповідача 1 розрахунок заборгованості має виглядати наступним чином: 603 266,49 грн (сума, на яку позивач вказав у повідомленні (вимозі) про виконання порушених зобов'язань (а. с. 33, 34)) - 220 000,00 грн (загальна сума сплачена відповідачем 1 в рахунок погашення заборгованості) = 383 266,49 грн.
Щодо нарахування процентів на суму боргу за положенням ч. 10 ст. 238 ГПК України відповідач 1 зазначає про заперечення проти вказаного нарахування, посилаючись на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання ( п. 54 постанови ВП ВС від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12).
Отже відповідач 1 просив:
- закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів 220 000,00 грн заборгованості за договором №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року;
- відмовити позивачу у задоволенні солідарного стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 заборгованості в частині зазначення в рішенні суду про нарахування в частині стягнення процентів, починаючи з 29.08.2023 року і до моменту виконання цього рішення;
- відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідачів 1, 2 судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог в частині розміру судових витрат на професійну правничу допомогу за участь в судових засіданнях (12 000,00 грн);
- закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за договором №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року та стягнення судових витрат з ОСОБА_1 .
Копія ухвали від 12.09.2023 року, що направлялась на адресу відповідача 2 згідно відповіді №220377 від 11.09.2023 року з ЄДРЮОФОПГФ ( АДРЕСА_1 ), повернулась до суду з поштовою відміткою - «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. а. 64 - 67).
Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу копій ухвали суду від 12.09.2023 року є 20.09.2023 року.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Таким чином, суд належним чином повідомляв відповідача 2 про розгляд справи.
Відповідач 2 своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
15.02.2023 року між Акціонерним товариством «Український будівельно-інвестиційний банк» (далі - позивач, гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінтехно» (далі - відповідач1, принципал) укладено договір №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року (далі - договір гарантії, а. с. 13 - 15). У відповідності до цього договору гарант за дорученням принципала надає на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України" банківську гарантію повернення авансового платежу (в подальшому «Гарантія») на суму 599 999,82 грн згідно договору № 4600007236 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 13.02.2023 року, який укладений між принципалом та бенефіціаром за результатами відкритих торгів UA-2022-12-07-003107-а на закупівлю за предметом: магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (труби сталеві квадратні, прямокутні) єдиний закупівельний словник ДК021:2015-44160000-9 - магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби та умови гарантії, наведеними у додатку №1 до цього договору (п. 1.1 договору гарантії).
Відповідно до умов договору, терміни в цьому договорі вживаються в такому значенні:
1) базові відносини - відносини між принципалом та бенефіціаром, які виникають на підставі договору, інших правочинів, тендерної документації, законодавчих актів щодо зобов'язань принципала на користь бенефіціара, виконання яких забезпечує гарантія;
2) банк бенефіціара - банк, що обслуговує бенефіціара за гарантією;
3) банк-гарант - банк, який надає гарантію на користь бенефіціара;
4) бенефіціар - особа, на користь якої надається гарантія;
5) вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта сплатити кошти за гарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подасться у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій мас зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту;
6) гарантійний випадок - одержання банком-гарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин;
7) гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії;
8) належне представлення - представлення документів за гарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями;
9) представлення - означає доставку документа за гарантією банку-гаранту;
10) принципал (аплікант, наказодавець) - особа, зазначена в гарантії як така, яка має зобов'язання за базовими відносинами, що забезпечуються такою гарантією.
Відповідальність гаранта обмежується сумою наданої гарантії (п. 1.2 договору гарантії).
Гарантія надається на термін до 01.08.2023 року включно і набуває чинності з 15.02.2023 року (п. 1.3 договору гарантії).
Гарантія надається принципалу для подальшої передачі бенефіціару (п. 1.5 договору гарантії).
Забезпеченням виконання зобов'язань принципала за цим договором є порука фізичної особи ОСОБА_2 . Договір поруки укладається одночасно з цим договором (п. 1.8 договору гарантії).
Гарант зобов'язується:
- протягом 2 (двох) банківських днів з дати підписання цього договору випустити гарантію, за умови виконання принципалом вимог, передбачених п. 2.2.1. цього договору;
- у разі настання гарантійного випадку, та отримання письмової вимоги бенсфіціара, розглянути вимогу разом з доданими до неї документами, перевірити достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення;
- не пізніше 2 (другого) банківського дня з моменту отримання письмової вимоги бенсфіціара, яка становить належне представлення, надіслати принципалу повідомлення про настання гарантійного випадку разом з копією вимоги бенефіціара та документів, якими вона супроводжувалася;
- за умови отримання вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, сплатити бенсфіціару кошти за гарантією, сума яких не може перевищувати суму наданої гарантії, у встановлений у гарантії строк та за рахунок грошових коштів, перерахованих принципалом гаранту у відповідності до умов п. 2.2.6. цього договору;
- у разі невиконання принципалом умов п. 2.2.6. цього договору, щодо перерахування гаранту суми, належної до сплати за вимогою бенефіціара, сплатити бенефеціару суму вимоги, яка не може перевищувати суму наданої гарантії, за рахунок власних коштів, та повідомити принципала в письмовій формі про виконання зобов'язань за гарантією (п. п. 2. 1 - 2.1.5 договору гарантії).
Принципал зобов'язується:
- протягом 2 (двох) банківських днів з дня отримання повідомлення про настання гарантійного випадку з копією вимоги бенефіціара разом з доданими до неї документами, перерахувати гаранту належну до сплати бенефіціару за умовами гарантії суму, згідно з реквізитами, вказаними гарантом у повідомленні про настання гарантійного випадку;
- у разі виконання гарантом зобов'язання за гарантією за рахунок власних коштів, у відповідності до п. 2.1.5, вважається, що відбулось кредитування принципала і принципал зобов'язаний сплачувати відсотки за платіж за гарантією в розмірі 28 % річних від сплаченої гарантом та невідшкодованої принципалом суми, до моменту повного відшкодування на користь гаранта сум , сплачених останнім за гарантією. Строк дії кредиту становить 7 календарних днів. Принципал зобов'язується повернути гаранту суму кредиту та нараховані відсотки не пізніше наступного дня після закінчення строку дії кредиту. Керуючись п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України сторони домовились, що у разі прострочення принципалом повернення суми кредиту за цим договором, принципал зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 28 % річних від простроченої суми за весь час прострочення (п. 2.2.6 - 2.2.7 договору гарантії).
Гарант має право на зворотну вимогу до принципала в межах суми, сплаченої ним за гарантією, відсотками, нарахованими у випадку кредитування принципала згідно з п. 2.2.7 цього договору, іншими витратами гаранта, що виникли під час обслуговування гарантії згідно з п. 2.2.2. цього договору, витрат інших банків, що виникли лід час обслуговування гарантії згідно з п. 2.2.3. цього договору (п. 2.3. договору гарантії).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 3.1 договору гарантії).
Усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром за зазначеними адресами сторін, або вручені уповноваженій особі принципала чи гаранта. Сторони домовилися вважати днем одержання повідомлення (вимоги) четвертин день з дати вказаної в квитанції, яка надається гаранту відділенням зв'язку або кур'єрській службі при відправленні повідомлення, а при особистому врученні уповноваженій особі принципала чи гаранта дата їх вручення.
Зобов'язання за договором №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року забезпечено договором поруки № BGV/UA/03-2-00734/Р1 від 15.02.2023 року (далі - договір поруки а. с. 18, 19), укладеними між Акціонерним товариством «Український будівельно-інвестиційний банк» та ОСОБА_3 (далі - відповідач 2, поручитель).
Відповідно до п. 2.1. договору поруки поручитель зобов'язується перед гарантом в повному обсязі відповідати всім належним йому майном за виконання принципалом зобов'язань, що випливають з договору гарантії, та усіх додаткових договорів до нього (в тому числі тих, що будуть укладені в майбутньому), а саме:
- погашення основної суми гарантії у розмірі 599 999,82 грн, у строк до 15.08.2023 року включно відповідно до умов договору гарантії;
- погашення процентів у розмірі 28,0% (двадцять вісім процентів) річних, у порядку та строки, що визначені договором гарантії.
Відповідно до п. 2.2. договору поруки, сторони домовляються про відсутність необхідності додаткового погодження з поручителем про внесення змін до договору гарантії, укладання додаткових договорів до договору гарантії та подальшого інформування Поручителя про внесення змій до договору гарантії та укладені додаткові договори (у тому числі такі, внаслідок яких збільшується обсяг його відповідальності за цим договором).
Відповідно до п. 4.1. договору поруки, у випадку невиконання принципалом взятих на себе зобов'язань по договору гарантії, поручитель несе солідарну відповідальність перед гарантом у тому ж обсязі, що і принципал, включаючи сплату повної суми гарантії за договором гарантії, нарахованих відсотків за користування коштами та неустойки, передбачених договором гарантії, витрат, що виникають у зв'язку зі стягненням боргу, та інших збитків гаранта, які викликані невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань принципала.
Відповідно до п. 4.2. договору поруки, у разі невиконання принципалом зобов'язань за договором гарантії у встановлені ним строки, поручитель зобов'язується оплатити заборгованість принципала в десятиденний строк з дати пред'явлення гарантом вимоги. Датою пред'явлення гарантом вимоги про оплату заборгованості принципала є або день вручення гарантом вимоги поручителю особисто, або четвертий день з дня здачі такої вимоги до установи зв'язку. До вимоги гаранта додається розрахунок суми заборгованості. про одержання вимоги гаранта поручитель зобов'язаний повідомити принципала.
Згідно п. 6.1 договору поруки, порука встановлена даним договором, припиняється належним виконанням в повному розмірі принципалом взятих на себе зобов'язань за договором гарантії чи виконанням поручителем своїх зобов'язань , згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 6.2. Договору поруки Порука припиняється, якщо Гарант в межах п'ятнадцятирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до Поручителя у відповідності з п. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.
На виконання вимог договору гарантії позивач надав безвідкличну банківську гарантію№BGV/UA/03-2-00734від 15.02.2023 року (додаток №1 до договору гарантії, а. с. 16).
Як зазначає позивач, ним було отримано SWIFT - повідомлення через банк бенефіціара від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України" вимогу про сплату гарантом 599 999,82 грн за банківською гарантією №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року на суму 599 999,82 грн у зв'язку з настанням гарантійного випадку (а. с. 28, 29).
Сторонами не заперечується, що листом вих. № 71 від 05.07.2023 року позивач надіслав відповідачу 1 повідомлення про необхідність в термін до 07.07.2023 року сплатити 599 999,82 грн (а. с. 30).
Листом вих. № 317/03-2 від 12.07.2023 року позивач повідомив відповідача 1 про сплату 11.07.2023 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України" суми в розмірі 599 999,82 грн згідно вимоги від 04.07.2023 року та зазначив, що в строк по 17.07.2023 року відповідач 1 повинен сплатити кредит в сумі 599 999,82 грн та відсотки за користування кредитними коштами в сумі 2 800,00 грн (а. с. 31).
Сплата позивачем 599 999,82 грн Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України" за банківською гарантією №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року підтверджується платіжним дорученням №110983668 від 11.07.2023 року (а. с. 31).
Листами вих. № 5495/03-2 та вих. № 5496/03-2 від 18.07.2023 року позивач повідомив відповідачів, що станом на 18.07.2023 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінтехно» за договором № BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року становить 603 266,49 грн та просив погасити вказану заборгованість (а. с. а. с. 33 - 36). Направлення вказаних листів підтверджується фіскальними чеками від 18.07.2023 року (№ 0113516836872, №0113516836880) (а. с. 37).
Як вбачається з позовної заяви, наданих позивачем виписок по особовому рахунку відповідача 1, наданої відповідачем 1 платіжної інструкції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будінтехно» 21.07.2023 року перерахувало на рахунок позивача 70 000,00 грн (платіжна інструкція № 373 від 21.07.2023 року, призначення платежу: сплата грошових зобов'язань згідно договору №BGV/UA/03-2-00734 про надання гарантії від 15.02.2023 року без ПДВ). При цьому згідно наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором (а. с. 9), позивач здійснив зарахування зазначених 70 000,00 грн наступним чином: 65 333,33 грн - в погашення основної заборгованості, а 4 666,67 грн - в погашення процентів (28% річних).
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідач 1 здійснив часткове погашення заборгованості після звернення до суду і станом на 16.10.2023 року розмір заборгованості відповідачів становить 418 126,62 грн.
Відповідач 1 також підтвердив сплату ним (після звернення позивача з позовом) на користь позивача 150 000,00 грн (платіжна інструкція №444 від 04.09.2023 року на суму 50 000,00 грн, платіжна інструкція № 486 від 15.09.2023 року на суму 50 000,00 грн та платіжна інструкція № 518 від 29.09.2023 року на суму 50 000,00 грн).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2 - 534 666, 49 грн заборгованості за простроченою сумою кредиту та 15 802,36 грн заборгованості за простроченими процентами.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (копії): розрахунок заборгованості за кредитним договором, виписку з ЄДРЮОФОПГФ відносно позивача, безкоштовний запит на інформацію з ЄДРЮОФОПГФ відносно відповідача 1, безкоштовний запит на інформацію з ЄДРЮОФОПГФ відносно Т ОГВ «Оператор газотранспортної системи України», заяву про надання гарантії забезпечення від 14.02.2023 року, договір про надання гарантії №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року, Банківська гарантія №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року (додаток 1 до договору гарантії), протокол №23/09-22 загальних зборів учасників ТОВ «Будінтехно» від 23.09.2022 року, договір поруки №BGV/UA/03-2-00734/Р1 від 15.02.2023 року, договір №4600007236 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 13.02.2023 року, специфікація (додаток №1до договору №4600007236 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 13.02.2023 року), додаток №2 до договору №4600007236 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів, форма-зразок банківської гарантії повернення авансового платежу (додаток 2 до договору №4600007236 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів), SWIFT - повідомлення від 04.07.2023 року, повідомлення про отримання вимоги вих. № 71 від 05.07.2023 року, лист вих. № 5317/03-2 від 12.07.2023 року, платіжне доручення №110983668 від 11.07.2023 року на суму 599 999,82 грн фіскальний чек від 12.07.2023 року, повідомлення (вимога) про виконання порушених зобов'язань вих. № 5495/03-2 увід 18.07.2023 року з додатком, повідомлення (вимога) про виконання порушених зобов'язань вих. № 5496/03-2 увід 18.07.2023 року з додатком, фіскальні чеки від 18.07.2023 року, виписки по особовим рахункам з 01.01.2023 року по 28.08.2023 року,довіреність №58 від 30.12.2022 року, довіреність №1 від 10.10.2023 року, наказ № 257-к від 30.04.2021 року, посадова інструкція (положення), виписки по особовим рахункам з 11.07.2023 по 16.10.2023.
На підтвердження своїх заперечень на позовну заяву відповідач надав наступні докази (копії): трекінг-лист з інтернет сайту АТ «Укрпошта» про отримання поштового відправлення № 3600116225164, наказ №24/10 від 24.10.2022 року, платіжна інструкція №373 від 21.07.2023 року на суму 70 000,00 грн, платіжна інструкція №444 від 04.09.2023 року на суму 50 000,00 грн, платіжна інструкція №486 від 15.09.2023 року на суму 50 000,00 грн, платіжна інструкція №518 від 29.09.2023 року на суму 50 000,00 грн.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд.
Предметом доказування в даній справі є порушення відповідачем 1 договір про надання гарантії №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року, порушення відповідачем 2 договору поруки, наявність боргу, обґрунтованість розрахунків.
Відносини, що виникли між сторонами у справі, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим Постановою Правління Національного банку України №639 від 15.12.2004.
У пункті 9 частини 3 розділу I Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах визначено, що гарантія це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Вказаним Положенням передбачено, що безвідклична гарантія гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; безумовна гарантія гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
Статтею 561 ЦК України передбачено, що гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
Згідно зі ст. 562 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Відповідно до ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.
Згідно зі ст. 568 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; закінчення строку дії гарантії; відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією. Гарант, якому стало відомо про припинення гарантії, повинен негайно повідомити про це боржника.
Статтею 569 ЦК України визначено, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Як встановлено матеріалами справи позивачем надано безвідкличну банківську гарантію №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року на користь бенефіціара Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», для забезпечення виконання принципалом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінтехно», своїх платіжних зобов'язань за договором № 4600007236 від 13.02.2023 року. За умовами договору гарантії №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року банк прийняв на себе безвідкличні зобов'язання у разі невиконання принципалом умов п. 2.2.6. цього договору, щодо перерахування гаранту суми, належної до сплати за вимогою бенефіціара, сплатити бенефеціару суму вимоги, яка не може перевищувати суму наданої гарантії, за рахунок власних коштів, та повідомити принципала в письмовій формі про виконання зобов'язань за гарантією (п. п. 2. 1.4 договору гарантії).
До закінчення строку дії гарантії (01.08.2023 року) бенефіціар Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», звернувся до позивача з вимогою (отримано SWIFT - повідомлення через банк бенефіціара) про сплату гарантом 599 999,82 грн за банківською гарантією №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року на суму 599 999,82 грн у зв'язку з настанням гарантійного випадку.
Листом вих. № 71 від 05.07.2023 року позивач надіслав відповідачу 1 повідомлення про необхідність в термін до 07.07.2023 року сплатити 599 999,82 грн (а. с. 30).
Встановивши, що вимога бенефіціара та додані до неї документи відповідають вимогам гарантії, що відповідачами не спростовано, позивач у виконання умов договір про надання гарантії №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року сплатив бенефіціару суму гарантійного платежу у розмірі 599 999,82 грн за рахунок власних коштів, що підтверджується банківськими виписками, та платіжним доручення №110983668 від 11.07.2023 року, доданими до матеріалів справи.
Листом №5317/03-2 від 12.07.2023 року позивач (банк) повідомив Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінтехно», про сплату гарантійного платежу на суму 599 999,82 грн за рахунок власних коштів. Направлення вказаного листа підтверджується фіскальним чеком від 12.07.2023 року (№ 0405046787609) (а. с. 32).
Листом вих. № 5495/03-2 від 18.07.2023 року позивач повідомив відповідача 1, що станом на 18.07.2023 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінтехно» за договором № BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року становить 603 266,49 грн та просив погасити вказану заборгованість (а. с. а. с. 33, 34). Направлення вказаного листа підтверджується фіскальним чеком від 18.07.2023 року ( № 0113516836872, а. с. 37).
В матеріалах справи відсутні докази того, що в строки, визначені п.2.2.6.договір про надання гарантії - протягом 2 (двох) банківських днів з дня отримання повідомлення про настання гарантійного випадку з копією вимоги бенефіціара разом з доданими до неї документами, відшкодував позивачу кошти у сумі 599 999,82 грн, сплачені позивачем за гарантією за рахунок власних коштів.
Несвоєчасне виконання відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінтехно», зобов'язання з відшкодування, сплачених за гарантією коштів є порушенням зобов'язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.
З огляду на невиконання відповідачем 1 прийнятих на себе зобов'язань з відшкодування, сплачених за гарантією коштів у строк, встановлений про надання гарантії, суд дійшов висновку, що відповідач 1 згідно з ч. 1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов'язання.
Положеннями Цивільного кодексу України передбачені спеціальні способи захисту майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ст. 553 ЦК України).
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно зі ст. 554 ЦК України боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.
Згідно зі ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відповідно до ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Строк, визначений ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки.
В забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінтехно» за договором гарантії між позивачем та відповідачем 2 укладено договір поруки №BGV/UA/03-2-00734/Р1 від 15.02.2023 року
Враховуючи умови розділу 2 договору поруки, суд дійшов висновку, що сторонами визначено обсяг зобов'язань відповідача 2 як поручителя за всіма зобов'язаннями за договором гарантії.
Судом встановлено, що позивач реалізував свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання у строк дії поруки шляхом пред'явлення протягом зазначеного у розділі 6 договору поруки строку позовної заяви з вимогою до поручителя.
За таких обставин та з урахуванням умов договору поруки позивач набув право вимоги до поручителя - відповідача 2 як солідарного з відповідачем 1 боржника щодо погашення заборгованості за умов договір про надання гарантії №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 21.07.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будінтехно» перерахувало на рахунок позивача 70 000,00 грн (платіжна інструкція № 373 від 21.07.2023 року, призначення платежу: сплата грошових зобов'язань згідно договору №BGV/UA/03-2-00734 про надання гарантії від 15.02.2023 року без ПДВ). При цьому згідно наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором (а. с. 9), позивач здійснив зарахування зазначених 70 000,00 грн наступним чином: 65 333,33 грн - в погашення основної заборгованості, а 4 666,67 грн - в погашення процентів (28% річних).
Як зазначалось вище, відповідачем 1 у відзиві (а. с. 68 - 75) вказано про сплату ним (після звернення позивача до суду) на користь гаранта відповідно до умов договору №BGV/UA/03-2-00734 про надання гарантії від 15.02.2023 року 150 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №444 від 04.09.2023 року на суму 50 000,00 грн, № 486 від 15.09.2023 року на суму 50 000,00 грн та № 518 від 29.09.2023 року на суму 50 000,00 грн (а. с. 79 - 81). Дану обставин позивач не заперечив.
Вирішуючи питання щодо вказаного повідомлення суд враховує таке.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку, коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення позивача з позовом за умови подання доказів такого врегулювання. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом 04.09.2023 року. Дата надсилання позовної заяви до суду підтверджується відміткою Укрпошти на конверті, адресованому Господарському суду Полтавської області (а. с. 54).
За вказаних обставин, враховуючи, що під час розгляду справи в суді відповідач 1 сплатив позивачу частину суми боргу за договором гарантії, що підтверджується наданими до суду доказами, провадження у справі в частині солідарного стягнення заборгованості за простроченою сумою кредиту в сумі 150 000,00 грн підлягає закриттю за відсутністю предмету спору відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Стосовно посилання відповідача 1 на те, що залучення відповідачем 2 ОСОБА_1 є недоречним та таким, що порушує принципи та завдання господарського судочинства, та прохання закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості за договором №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року та стягнення судових витрат з ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Стосовно правової природи правовідносин, які виникли між сторонами у справі, слід зазначити таке.
15.02.2023 року між Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінтехно» укладено договір про надання гарантії №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року .
Тобто правовідносини виникли між юридичними особами і за своїм змістом були господарськими.
Зобов'язання за договором №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року забезпечено договором поруки № BGV/UA/03-2-00734/Р1 від 15.02.2023 року, укладеними між Акціонерним товариством «Український будівельно-інвестиційний банк» та ОСОБА_3 .
Позивач у зв'язку з неналежним виконанням принципалом Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінтехно» своїх зобов'язань за договором гарантії звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінтехно» та ШахбазовоїЗої Іванівни про солідарне стягнення заборгованості за договором гарантії.
Сторонами основного зобов'язання - договору про надання гарантії №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року - є АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» та ТОВ «Будінтехно», що юридичними особами, а договір - господарським.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2022 у справі № 345/1537/21 вказала, що з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» спір щодо правочину, укладеного на забезпечення виконання основного зобов'язання, належить до юрисдикції господарського суду, якщо таке основне зобов'язання є господарським і спір щодо нього підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №753/12916/15-ц).
Тому спір між АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» та фізичною особою ОСОБА_3 підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Таким чином, на момент ухвалення судом даного рішення обґрунтованою є вимога про солідарне стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінтехно» та ОСОБА_1 заборгованості за простроченою сумою кредиту у розмірі 384 666,49 грн (534 666,49 грн - 150000,00 грн).
За ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 2.2.6. договору гарантії протягом 2 (двох) банківських днів з дня отримання повідомлення про настання гарантійного випадку з копією вимоги бенефіціара разом з доданими до неї документами, перерахувати гаранту належну до сплати бенефіціару за умовами гарантії суму, згідно з реквізитами, вказаними гарантом у повідомленні про настання гарантійного випадку.
Пунктом 2.2.7 договору гарантії передбачено, що у разі виконання гарантом зобов'язання за гарантією за рахунок власних коштів, у відповідності до п. 2.1.5, вважається, що відбулось кредитування принципала і принципал зобов'язаний сплачувати відсотки за платіж за гарантією в розмірі 28 % річних від сплаченої гарантом та невідшкодованої принципалом суми, до моменту повного відшкодування на користь гаранта сум , сплачених останнім за гарантією. Строк дії кредиту становить 7 календарних днів. Принципал зобов'язується повернути гаранту суму кредиту та нараховані відсотки не пізніше наступного дня після закінчення строку дії кредиту. Керуючись п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України сторони домовились, що у разі прострочення принципалом повернення суми кредиту за цим договором, принципал зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 28 % річних від простроченої суми за весь час прострочення
Як установлено судом із фактичних обставин справи, 11.07.2023 року позивачем сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України" за банківською гарантією №BGV/UA/03-2-00734 від 15.02.2023 року 599 999,82 грн (платіжне доручення №110983668 від 11.07.2023 року (а. с. 31)).
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, ним було нараховано 28 % річних на суму 599 999,82 грн за період з 11.07.20223 року по 20.07.2023 року у розмірі 4 666,67 грн та на суму заборгованості 534 666, 49 грн (з урахуванням проплати 65 333,33 грн) за період з 21.07.2023 року по 27.08.2023 року у розмірі 15 802,37 грн. При цьому позивачем було враховано проплату відповідача 1 у розмірі 4 666,67 грн та заявлено до стягнення загальну суму 28% річних - 15 802,36 грн.
Отже, за твердженням позивача відповідачі 1, 2 мають сплатити йому солідарно 28 % річних за час кредитування та 28 % річних від простроченої суми за весь час прострочення у загальному розмірі 15 802,36 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 навела висновок про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 наведено висновки про те, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.
У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за ч. 1 ст.1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Велика Палата Верховного Суду наголосила, що вона вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Отже, за правомірне користування кредитними коштами (в межах строку дії кредитного договору) стягуються проценти на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України, а за неправомірне користування кредитними коштами (поза межами строку дії кредитного договору) - на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Умовами договору гарантії передбачено розмір процентів за час кредитування - 28 % річних та розмір процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення - 28%.
Відповідно до п. 2.2.7., у зв'язку з виконанням гарантом зобов'язання за гарантією за рахунок власних коштів, вважається що 11.07.2023 року відбулось кредитування принципала.
Строк дії кредиту становить 7 календарних днів, тобто позивач має право нараховувати 28 % річних за час кредитування (плата за наданий кредит) за період з 11.07.2023 року по 17.07.2023 року.
При цьому позивач, у наданому розрахунку заборгованості не розмежував нарахування процентів річних за час кредитування та проценти за час прострочення виконання зобов'язання.
Здійснивши перерахунок 28 % річних за час кредитування (плата за наданий кредит) (за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "Ліга 360") за період з 11.07.2023 року по 17.07.2023 року, суд вважає обґрунтованими вимоги про солідарне стягнення 3 221,92 грн.
Щодо нарахування 28% річних за час прострочення виконання зобов'язання (п. 2 ст. 625 ЦК України) суд зазначає наступне .
За п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (із змінами), в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває до цього часу.
Отже, відповідачі 1, 2 звільняються від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України. А тому підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 28 % річних за час прострочення виконання зобов'язання у розмірі 12 580,44 грн у суду відсутні.
Суд враховує, що позивачем було здійснено зарахування проплати відповідача 1 в розмірі 4 666,67 грн (частина від 70 000,00 грн) у сплату процентів річних. При цьому суд прийшов до висновку, що є обґрунтованими та підлягають солідарному стягненню з відповідачів 1, 2 лише 3 221,92 грн (28 % річних за час кредитування (плата за наданий кредит)). Тому решта суми у розмірі 1 444,75 грн (4 666,67 - 3 221,92) підлягає зарахуванню в суму основного боргу.
Щодо вимоги позивача в частині зазначення в рішенні суду про нарахування 28% річних до моменту виконання рішення суду.
Відповідно до п. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Як встановлено вище судом, позивач має право нараховувати 28 % річних за час кредитування (плата за наданий кредит) лише за період з 11.07.2023 року по 17.07.2023 року, а підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 28 % річних за час прострочення виконання зобов'язання відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у суду відсутні, тому суд зазначає про відсутність правових підстав для зазначення в рішенні суду про нарахування 28 % річних до моменту виконання рішення суду.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а отже, про наявність підстав для частково задоволення позову.
З урахуванням вищевикладеного, вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів 1, 2 на користь позивача заборгованості за простроченою сумою кредиту у розмірі 383 221, 74 грн (534 666,49 - 150 000,00 - 1 444,75 грн) та 28 % річних за час кредитування (плата за наданий кредит) у розмірі 3 221,92 грн за період з 11.07.2023 року по 17.11.2023 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В іншій частині солідарного стягнення простроченої суми кредиту в розмірі 1 444,75 грн та 28 % річних за час прострочення виконання зобов'язання у розмірі 12 580,44 грн позов є безпідставним, а отже задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати в частині суми основного боргу 150 000,00 грн, по якій судом закрито провадження у справі на підставі п. 2 ст. 231 ГПК України, підлягають поверненню з Державного бюджету України за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (відповідно до приписів п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").
Керуючись ст. 129, 130,231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ :
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. В частині стягнення 150 000,00 грн заборгованості за простроченою сумою кредиту - закрити провадження у зв'язку з відсутністю предмету спору.
3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінтехно» (вул. Європейська, 21, оф. 207, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44503083) та з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» (вул. В. Чорновола, 8, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 26547581) 383 221, 74 грн за простроченою сумою кредиту та 3 221,92 грн 28 % річних за час кредитування (плата за наданий кредит).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінтехно» (вул. Європейська, 21, оф. 207, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44503083) на користь Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» (вул. В. Чорновола, 8, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 26547581) 2 898,33 грн - відшкодування витрат зі сплати судового збору.
4. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» (вул. В. Чорновола, 8, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 26547581) 2 898,33 грн - відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Видати накази із набранням цим рішенням законної сили.
5. В іншій частині позову відмовити.
Повне рішення складено та підписано 30.11.2023 року (після виходу судді з лікарняного).
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України. Порядок та строки оскарження рішення встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.
Суддя О. М. Тимощенко