ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.11.2023Справа № 910/13473/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства « 45 експериментальний механічний завод» (21100, м. Вінниця, вул. Стрілецька, буд. 57)
до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 6)
про стягнення 10 782 319, 97 грн.
за участі представників сторін:
від позивача: Могир О.Ю.
від відповідача: Хлань В.М.
У судовому засіданні 29.11.2023, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду міста Києва звернулося Державне підприємство « 45 експериментальний механічний завод» з позовом до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості в сумі 10 782 319, 97 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання умов договору про закупівлю послуг за державні кошти № 370/3/5/2/1/31 від 22.03.2022 ДП « 45 експериментальний механічний завод» у 2023 році було передано замовнику виробу (фактично надано послуги з ремонту 4 одиниць техніки) згідно акту приймання-передачі виробів № 2 від 24.03.2023.
24.03.2023 листом № 304 позивач направив на адресу відповідача протокол № 2 погодження договірної (фактичної) ціни надання послуг з ремонту виробів, однак, відповідачем даний протокол підписано лише 05.05.2023 (поза межами дії договору). Згідно вказаного протоколу № 2 погодження договірної (фактичної) ціни надання послуг з ремонту виробів сторони погодили та зафіксували суму що підлягає оплаті за надані послуги з ремонту виробів - 10 782 319,97 грн. з ПДВ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №910/13473/23, підготовче засідання призначив на 04.10.2023.
19.09.2023 відповідачем через загальний відділ діловодства суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого Міністерства оборони України зазначає про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/1087/23 від 11.10.2023 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 , матеріали судової справи №910/13473/23 передано на повторний автоматичний розподіл.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу №910/13473/23 передано на розгляд судді Пукшин Л.Г.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 суддею Пукшин Л.Г. прийнято справу №910/13473/23 до свого провадження, підготовче засідання у справі призначено на 08.11.2023.
16.10.2023 загальним відділом діловодства суду зареєстроване клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду
26.10.2023 на електрону адресу суд від позивача надійшла відповідь на відзив. Вказана відповідь на відзив надійшла до суду засобами поштового зв'язку 30.10.2023.
У підготовчому засіданні 08.11.2023 судом було проголошені протокольні ухвали про поновлення процесуального строку та долучення відповіді на відзив до матеріалів справи та закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті у судовому засіданні на 22.11.2023.
У судовому засіданні 22.11.2023 судом заслухано пояснення представників сторін та оголошено перерву до 29.11.2023 та надано час позивачу до подачі суду копії акту № 2.
27.11.2023 загальним відділом діловодства суду зареєстроване клопотання позивача про долучення до матеріалів справи документів.
У судовому засіданні 29.11.2023 судом долучено до матеріалів справи подані докази позивачем, досліджено докази, які наявні в матеріалах справи, та заслухано заключні слова перстеників сторін.
У судовому засіданні 29.11.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
22.03.2022 між Міністерством оборони України (надалі - замовник/відповідач) та Державним підприємством « 45 експериментальний механічний завод» (надалі - виконавець/позивач) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 370/3/5/2/1/31 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується надати замовникові послуги з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення (50630000-0) (Регламентований ремонт майстерень технічного обслуговування МТО-80 та їх модифікацій, танкоремонтних майстерень ТРМ-80 та їх модифікацій з доведенням до виду МТО-80Д) (далі - послуги з ремонту Виробів) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у календарному плані надання послуг з ремонту Виробів (додаток 1 до договору), що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що підставою для укладення договору відповідно Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (зі змінами) та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №169 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" (зі змінами) є протокол від 17.02.2022 року № 717/4/264 переговорів щодо закупівлі послуг з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення (50630000-0) Регламентований ремонт майстерень технічного обслуговування МТО-80 та їх модифікацій, танкоремонтних майстерень ТРМ-80 та їх модифікацій з доведенням до виду МТО-80Д).
Результатом надання послуг з ремонту виробів є працездатних стан виробів (їх частин, вузлів, агрегатів, комплектуючих) та відповідність робочих параметрів вимогам експлуатаційної документації виробів (п. 1.3. договору).
За умовами п. 3.1 договору ціна цього договору становить 24 260 220,00 грн з ПДВ, за загальним фондом КПКВ 2101150/7, КЕКВ 2260, код видатків 050/7/30 кошторису Міністерства оборони України, в тому числі ПДВ - 4 043 370,00 грн.
У п. 3.3 договору визначено, що обсяги закупівлі послуг з ремонту виробів, зазначені в Календарному плані надання послуг з ремонту виробів (Додаток 1 до договору), можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків замовника, з відповідним зменшенням ціни договору. Замовник у 10-ти денний термін письмово повідомляє виконавця про зменшення обсягів, на підставі цього сторони вносять відповідні зміни до договору.
Відповідно до п. 3.4. договору ціна договору не може бути перевищена виконавцем, таке перевищення оплаті не підлягає.
У відповідності до п. 3.6 договору замовник оплачує надані та прийняті послуги з ремонту виробів, які передбачені Календарним планом надання послуг з ремонту виробів (Додаток 1 до договору), за договірною ціною, погодженою сторонами та зафіксованою у Протоколі погодження договірної (фактичної) ціни послуг з ремонту виробів (Додаток 2 до договору) та прийнятих замовником з урахуванням встановленого чинним законодавством рівня прибутку.
Замовник здійснює розрахунки з виконавцем поетапно за фактично надані послуги з ремонту виробів протягом 30 банківських днів з дати підписання замовником Акту приймання наданих Послуг з ремонту Виробів, який є невід'ємною частиною цього Договору (додаток 4 до Договору), відповідно до наданих виконавцем рахунків, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України (п. 4.1 договору).
У п. 4.2 договору визначено, що до рахунку виконавцем додається:
Акти приймання-передачі виробів (Додаток 3 до договору);
Акт приймання наданих послуг з ремонту виробів (Додаток 4 до договору);
Посвідчення (Додаток 5 до договору), видане філією 4222 ВП МОУ про приймання наданих послуг з ремонту виробів (в цілому по завершенню надання послуг за етапи, або кожного окремого виробу);
виконані наряди на ремонт (копії нарядів у разі їх часткового виконання);
копії доручень на отримання майна після ремонту представниками військових частин та установ Збройних Сил України.
На підставі зазначених документів не пізніше 10-денного терміну сторонами оформляється та затверджується Акт приймання наданих Послуг з ремонту Виробів (Додаток 4 до договору) за договором, який є підставою для проведення розрахунків.
У відповідності до п. 4.3. договору замовник протягом п'яти календарних днів повертає рахунки виконавцю без оплати у наступних випадках:
а) при перевищенні ціни договору, визначеної п. 3.1 цього договору;
б) при неналежному оформленні документів (відсутності печатки, підписів, невідповідності форми та змісту актів формам, наведеним у додатках до договору тощо);
в) при наданні документів на оплату після закінчення строку дії договору;
г) відсутності повного комплекту документів, передбаченого п. 4.2 договору.
Документи не оформлені встановленим чином повертаються виконавцю для усунення недоліків, розрахунки за даними документами проводяться після усунення недоліків.
Розрахунки із співвиконавцями, постачальниками здійснюються виконавцем за власний рахунок.
За умовами п. 5.15 договору приймання виробів після проведення ремонту здійснюється представниками (представником) військової частини, у відповідності до вимог нормативно-технічної документації на здачу виробів в ремонт та їх видачу з ремонту, та оформляється Актом приймання-передачі виробів (Додаток 3 до договору), підписується уповноваженими особами виконавця, начальником ВТК виконавця, представниками (представником) військової частини та затверджується виконавцем.
Затверджений Акт приймання-передачі виробів складається у 4-х примірниках: 2 примірника - для замовника, 1 примірник для представника військової частини, 1 примірник - для виконавця та копію Акту приймання-передачі до філії 4222 ВП МОУ.
Цей договір відповідно до п. 10.1. в редакції додаткової угоди № 2 від 12.12.2022, набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 30 березня 2023 року, в частині розрахунків до повного виконання сторонами фінансових зобов'язань по цьому договору, з питань гарантійних зобов'язань до закінчення гарантійного терміну.
Закінчення строків договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, які мали місце під час дії договору (п. 10.2. договору).
Як вбачається із матеріалів справи додатковою угодою № 3 від 30.12.2022 сторонами внесено зміни в Календарний план надання послуг з ремонту виробів, виклавши його в новій редакції.
Додатковою угодою № 4 від 17.03.2023 внесено зміни у п. 3.1. договору, зокрема - ціна цього договору становить 24 260 220,00 грн з ПДВ, за загальним фондом КПКВ 2101150/7, КЕКВ 2260, код видатків 050/7 кошторису Міністерства оборони України, в тому числі ПДВ - 4 043 370,00 грн. Обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання за загальним фондом (КПКВ 2101150/7 у 2022 році складає 13 477 899,96 грн. Обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання за загальним фондом (КПКВ 2101150/7) у 2023 році складає 10 782 320,04 грн.
Даною угодою також внесено зміни у Специфікацію надання послуг з ремонту Виробів (додаток № 8 до договору), виклавши її в новій редакції.
За доводами позивача, 24.03.2023 виконавцем було направлено на адресу замовника протокол № 2 погодження договірної (фактичної) ціни надання послуг з ремонту виробів, що підтверджується експрес накладною ТОВ «Нова пошта № 59000946450176.
Поряд з цим, відповідачем даний протокол був підписаний лише 05.05.2023, тобто поза межами дії договору.
Згідно з протоколом № 2 погодження договірної (фактичної) ціни надання послуг з ремонту виробів, сторони погодили та зафіксували суму, що підлягає оплаті за надані послуги з ремонту виробів - 10 782 319,97 грн.
У зв'язку з тим, як вказує позивач, що відповідачем було підписано протокол № 2 лише 05.05.2023, повний пакет документів, визначений п. 4.1., 4.2. договору, позивач направив на адресу відповідача 09.05.2023 листом № 513, що підтверджується експрес накладною ТОВ «Нова пошта № 59000969135511.
Однак, як зазначає позивача, відповідачем, станом на момент подачі даного позову, не повернуто документи на оплату, з підстав обумовлених п. 4.3. договору, як і не було повернуто підписаний акт приймання-передачі наданих послуг з ремонту виробів.
Оскільки, як вказує позивач, відповідачем не проведено розрахунок за договром у повному обсязі, то в останнього існує заборгованість перед позивачем у сумі 10 782 319,97 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що у замовника, відповідно до умов договору, виникає обов'язок протягом 30 банківських днів оплатити з дати підписання акту наданих послуг.
Проте, як вказує відповідач в матеріалах справи відсутній акт приймання наданих послуг з ремонту виробів, підписаний сторонами договору. Наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі виробів, на думку відповідача, не може підтверджувати надання відповідачем послуг з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення, оскільки він підписаний 24.03.2023, тоді як посвідчення № 78 та протокол № 2 погодження договірної (фактичної) ціни надання послуг з ремонту виробів до договору підписані 05.05.2023, які передують підписанню Акту приймання наданих послуг з ремонту виробів замовником.
За доводами відповідача, матеріали справи не місять визначених сторонами належних доказів на підтвердження дати надання послуг з ремонту виробів, відповідно до п.п. 4.1., 5.18. договору, щоб стверджувати про настання у відповідача обов'язку здійснити їх оплату.
Також відповідач зазначає, що незважаючи на підписання відповідачем посвідчення № 78 від 05.05.2023 та протоколу № 2 від 05.05.2023 погодження договірної (фактичної) ціни надання послуг з ремонту виробів до договору, позивач не здійснив дій щодо направлення первинних документів на оплату наданих послуг, чим порушив вимоги п.п. 4.1., 4.2. договору
А відтак, за твердженням відповідача, оскільки позивач порушив порядок надання документів на оплату, з огляду на що у Міноборони були відсутні підстави для реєстрації зобов'язань та оплати коштів за надані послуги, а тому сума коштів, яку просить стягнути позивач з Міноборони, виникла з вини виконавця.
У відповіді на відзив на позовну заяву, позивач зазначив, що з метою доведення факту отримання відповідачем від позивача повного пакету документів передбаченого п. 4.1, 4.2 договору, позивач направив па адресу відповідача офіційного листа № 1188 від 17.10.2023.
19.10.2023 від відповідача на адресу позивача надійшла відповідь (лист № 717/4/15133 від 18.10.023) в якому відповідач підтверджує факт отримання від позивача повного пакету документів передбаченого п. 4.1,4.2 договору.
Оскільки, як вказує позивач, відповідачем не заперечується факт отримання повного пакету документів, а не здійснення обов'язку оплатити вартість наданих послуг з ремонту виробів за договром, мотивоване лише закінченням строку дії договору, що суперечить нормам чинного законодавства та умовам самого договору, зокрема п. 10.1. в редакції додаткової угоди № 2 від 12.12.2022, набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 30 березня 2023 року, в частині розрахунків до повного виконання сторонами фінансових зобов'язань по цьому договору, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до приписів ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором підряду та договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 61 та Глави 63 Цивільного кодексу України відповідно.
Так, за змістом ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Частинами 1-3 ст. 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Таким чином, ціна договору підряду погоджується сторонами під час укладення договору і після укладення договору може бути змінена лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається із матеріалів, позивачем на виконання умов договору № 370/3/5/2/1/31 від 22.02.2022, виконано роботи/надано послуги з ремонту виробів на загальну суму 10 782 319,97 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі виробів від 24.03.2023, нарядом № 217/22 від 23.03.2023, посвідчення № 80 від 05.05.2023, підписаного уповноваженими представниками сторін (належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи) а також актом № 2 приймання-надання послуг з ремонту виробів від 08.05.2023, підписаного з боку позивача.
Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивачем направлено на адресу відповідача листа від 09.05.2023 № 513, зі змісту якого вбачається, що на виконання п. 4.2., в тому числі договору № 370/3/5/2/1/31 від 22.02.2022, направляється комплект супровідних документів для проведення оплати, зокрема: рахунок-фактура № СФ-0000032 від 08.09.2023, Акт приймання-надання послуг з ремонту виробі, Акт приймання-передачі виробів від 24.03.2023, наряд № 217/22 від 23.03.2023, посвідчення № 80 від 05.05.2023, доручення від 24.03.2023 № 99 (що підтверджується експрес накладною ТОВ «Нова пошта № 59000969135511).
Відповідач вказує, що позивачем порушено порядок надання документів на оплату з посиланням на п. 4.2-4.3 договору, а відтак Міноборони вважає, що відсутні підстави для реєстрації зобов'язань та оплати коштів за надані послуги, а тому сума коштів, яку просить стягнути позивач з Міноборони, виникла з вини виконавця.
Так, у п. 4.2. договору визначено перелік документів, які надаються до Рахунку.
В той же час абз. 8 п. 4.2. договору передбачено, що на підставі зазначених документів не пізніше 10-денного терміну сторонами оформлюється та затверджується Акт приймання наданих послуг з ремонту виробів за договором, який є підставою для проведення розрахунків.
У відповідності до приписів п. 4.3. договору замовник протягом п'яти календарних днів повертає рахунки виконавцю без оплати у випадку надання документів на оплату після закінчення строку дії договору та/або відсутності повного комплекту документів, передбаченого пунктом 4.2. договору.
Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що відповідно до положень п. 4.2 договору, яким встановлено перелік документів та передбачено, що на підставі зазначених документів не пізніше 10-денного терміну сторонами оформляється та затверджується Акт приймання наданих послуг з ремонту виробів (додаток 4 до договору) за договором, який є підставою для проведення розрахунків.
Однак, матеріалами справи не містять доказів повернення відповідачем пакету документів, згідно приписів п. 4.3. договору, як і не надано доказів відмови від підписання акта приймання наданих послуг з ремонту виробів.
Слід зазначити, що відповідачем не заперечується факт виконаних позивачем робіт, а лише зауважується на тому, що позивачем не дотримано встановлений договором строк для надання пакету документів для оплати.
У відповідності до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Як встановлено судом, позивачем надано докази на підтвердження того, що виконавцем за договором № 370/3/5/2/1/31 від 22.02.2022, виконано роботи та надано послуги з ремонту виробів на загальну суму 10 782 319,97 грн, про що зазначено вище.
В свою чергу, відповідач жодними належними засобами доказування не підтверджує факт невиконання позивачем робіт на вказану суму та/або не прийняття відповідачем вказаних робіт/послуг.
Отже, роботи за вказаними актами вважаються прийнятими, а замовник, який в порушення ст.ст. 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем виконано умови договору та виконано роботи/надано послуги за вказаним договором. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 4.1 договору, замовник здійснює розрахунки з виконавцем поетапно за фактично надані послуги з ремонту виробів протягом 30 банківських днів з дати підписання замовником Акту приймання наданих послуг з ремонту виробів, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток 4 до договору), відповідно до наданих виконавцем рахунків, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті за надані послуги з ремонту виробів за договором про закупівлю послуг за державні кошти № 370/3/5/2/1/31 від 22.02.2022 суду не подано.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 10 782 319,97 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач наявності обставин та підстав звільнення від обов'язку оплати отриманої продукції на заявлену суму не довів, доказів оплати суду не надав.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві, про відсутність у нього підстав для оплати спірної заборгованості з тих підстав, що термін дії договору закінчився, а у Міноборони відсутні зарезервовані фінансові зобов'язання на даний договір, у зв'язку з чим первинні документи на зазначену суму не можуть бути опрацьовані та реалізовані, не приймаються судом до уваги з огляду на таке.
Так, умовами договору сторони погодили, що він діє до 30 березня 2023 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами фінансових зобов'язань по цьому договору.
Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України). Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України). Виходячи з переліку підстав, наведених у статтях 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.
Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.
Окрім того, згідно з ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку
Вказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 22.01.2019 у справі № 904/889/18.
Також судом взято до уваги, що за змістом ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність державної організації, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, про що, зокрема, зазначено також у Постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 922/541/17, від 03.04.2018 у справі № 924/29/17, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17, від 11.04.2018 у справі № 915/13/17, від 12.04.2018 у справі № 924/22/17 та у справі № 921/254/18 від 16.09.2019.
Таким чином, суд дійшов висновку, що чинне законодавство України не містить будь-яких особливих вимог до договорів, які укладаються з установами, які фінансуються з бюджету; виконання зобов'язання, що виникло на підставі договору повинно здійснюватися на загальних підставах.
Частиною 2 статті 218 ГК України та статті 617 ЦК України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Отже, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 236-239, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Державного підприємства « 45 експериментальний механічний завод» (21100, м. Вінниця, вул. Стрілецька, буд. 57; ідентифікаційний код 08341806) заборгованість у розмірі 10 782 319 грн 97 коп. витрати зі сплати судового збору у розмірі 161 734 грн 80 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30.11.2023.
Суддя Л. Г. Пукшин