Рішення від 27.11.2023 по справі 910/9944/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2023Справа № 910/9944/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ»

(вул. Патріарха Мстислава Скрипника, буд. 40, офіс 24, м. Київ, 03035)

до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «БРОКБІЗНЕС»

(вул. Білоруська, буд. 3, м. Київ, 04050)

про стягнення 100 000,00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ» (далі - позивач, ТОВ «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ») звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «БРОКБІЗНЕС» (далі - відповідач, ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС») про стягнення 100 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «СК «Альфа Страхування» за Договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.1303341.101 від 11.05.2017, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, в якості страхового відшкодування виплачено страхувальнику матеріальну шкоду, завдану транспортному засобу, у зв'язку чим, на підставі ст. 993 та ст. 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду (суброгації), яке було відступлене ТОВ «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ» відповідно до Договору про відступлення права вимоги № 6 від 10.04.2023, укладеного між ПрАТ «СК «Альфа Страхування» та ТОВ «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ». Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу, з вини водія якого трапилось дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована в ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС», ТОВ «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ» просить стягнути з останнього витрати, пов'язані зі сплатою ПрАТ «СК «Альфа Страхування» страхового відшкодування, в межах ліміту згідно полісу.

Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/9944/23 та справу передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою суду від 13.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

10.08.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» було розглянуто лист представника ПрАТ «СК «Альфа Страхування» (вх. № 279 від 16.01.2023) про сплату страхового відшкодування в порядку регресу по Заяві від 31.10.2017 № 1122/2017 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу та встановлено, що кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ «СК «Альфа Страхування» є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , до якого, як громадянина Російської Федерації, рішенням Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 19.10.2022, введеного в дію Указом Президента України від 19.10.2022 № 726/2022, застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), в тому числі й зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань, тому враховуючи зазначене, з метою забезпечення виконання вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361-IX від 06.12.2019, Закону України «Про санкції» № 1644-VII від 14.08.2014, постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» № 187 від 03.03.2022, рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 19.10.2022, введеного в дію Указом Президента України від 19.10.2022 № 726/2022, постанови Правління Національного банку України «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» № 654 від 01.10.2015, було прийняте рішення не здійснювати виплату страхового відшкодування на користь ПрАТ «СК «Альфа Страхування», про що повідомлено останнього листом від 10.02.2023 Вих. № 238-05.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначав, що Договір про відступлення права вимоги № 6 від 10.04.2023, укладений між ПрАТ «СК «Альфа Страхування» та ТОВ «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ», не відповідає вимогам Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим відсутні належні докази про перехід права вимоги, що може свідчити про фіктивність правочину.

Також, відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу позивача на 70% таких заявлених витрат.

15.08.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечував проти доводів відповідача та зазначав, що, на його думку, цілком правомірним є вчинення правочину з набуття у ПрАТ «СК «Альфа Страхування» права вимоги до відповідача у зобов'язанні зі сплати боргу у розмірі 100 000,00 грн. Наразі, контрагентом за Договором про відступлення права вимоги № 6 від 10.04.2023 є ПрАТ «СК «Альфа Страхування», тобто юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства України, та позивачем прийнято до уваги відсутність інформації про зупинення видаткових операцій ПрАТ «СК «Альфа Страхування» обслуговуючими банками, а за інформацією, отриманою відповідачем з сервісу «You Control», кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ «СК «Альфа Страхування» (Код ЄДРПОУ 30968986) визначено: ОСОБА_1, АДРЕСА_1. Тип бенефіціарного володіння: Непрямий вирішальний вплив. Відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 31.29.

Також позивач зазначив, що укладення Договору відступлення не є фінансовою операцією в розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а тому не потребує наявності у ПрАТ «СК «Альфа Страхування» чинної ліцензії з надання фінансових послуг.

Позивач також звертав увагу, що згідно п. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

27.08.2023 від відповідача надійшло клопотання/заява, в якій останній зазначав про наявність у ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» судових витрат, серед яких, зокрема, витрати на правничу допомогу, які сторона має понести у зв'язку з розглядом справи, та докази яких буде надано протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду згідно з вимогами частини восьмої ст. 129 ГПК України.

14.11.2023 від відповідача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.

17.11.2023 від відповідача надійшла заява про вирішення питань розподілу судових витрат.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною восьмою ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України ).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва.

ВСТАНОВИВ:

05.09.2017 о 21 год. 45 хв. за адресою: Київ. обл., м. Київ, Печерській р-н, вул. Велика Васильківська, 71/6 відбулася дорожньо-транспортна подія між транспортним засобом «Volkswagen Golf», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та транспортним засобом «Audi F7», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_4 , та транспортним засобом «Porsche Cayenne», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_5 , у зв'язку з чим транспортному засобу останнього завдано механічні пошкодження.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 17.08.2022 у справі №757/53383/17-п провадження по справі відносно ОСОБА_3 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП

Постановою Київського апеляційного суду від 20.12.2022 у справі № 757/53383/17-п (апеляційне провадження № 33/824/2898/2022) постанову Печерського районного суду м. Києва від 17.08.2022 у справі № 757/53383/17-п скасовано та ухвалено нову постанову, якою провадження у справі закрити у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Вказанню постановою встановлено вину ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме, що зіткнення відбулось через те, що ОСОБА_3 при перестроюванні не впевнився в безпечності свого маневру чим порушив вимоги п. 10.1. ПДВ України, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за що передбачена відповідність за ст. 124 КУпАП.

11.05.2017 між ПрАТ «СК «Альфа Страхування» як Страховиком, та ОСОБА_5 , як Страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №046.1303341.101 від 11.05.2017, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним цим Договором наземним транспортним засобом «Porsche Cayenne», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 .

Цивільна-правова відповідальність ОСОБА_3 , якому наложить транспортний засіб «Volkswagen Golf», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної події була застрахована ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» згідно полісу серії АК № 003665704, який станом на дату дорожньо-транспортної події - 05.09.2017 був діючим.

05.09.2017 ОСОБА_5 звернувся до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» з Заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (за договором КАСКО та ОСЦПВВНТЗ).

Згідно висновку Звіту ТОВ «ЕКЛІС» № 372 від 21.07.2017, матеріальний збиток, завданий власникові Porsche Cayenne держномер НОМЕР_3 в результаті його пошкодження при ДТП за розцінками та згідно рахунку ТОВ «ВІННЕР ПЦКА» складає: 312 135,48 грн.

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Porsche Cayenne», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , у розмірі 300 821,77 грн визначено на підставі ремонтної калькуляції № 372/2017 від 21.09.2017 та рахунків ТОВ «ВІННЕР ПЦКА» № 1040437 від 19.09.2017 на суму 293 166,25 грн та № 1041249 від 20.10.2017 на суму 7 655,52 грн.

ПрАТ «СК «Альфа Страхування» було здійснено оплату рахунків ТОВ «ВІННЕР ПЦКА» № 1040437 від 19.09.2017 на суму 293 166,25 грн та № 1041249 від 20.10.2017 на суму 7 655,52 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 24979 від 27.10.2017 та № 25365 від 01.11.2017.

ТОВ «ВІННЕР ПЦКА» було здійснено ремонт транспортного засобу «Porsche Cayenne», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , на загальну суму 300 821,77 грн, що підтверджується Актами виконаних робіт № 6028993 від 19.10.2017 на суму 205 553,68 грн, № 6030597 від 18.12.2017 на суму 87 612,57 грн та № 6029546 від 07.11.2017 на суму 7 655,52 грн.

31.10.2017 представник ПрАТ «СК «Альфа Страхування» звернувся до ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» з Заявою вих. № 1122/2017 про виплату відшкодування в порядку регресу, в якому просив здійснити відшкодування в межах ліміту за полісом ОСПЦПВ ОСОБА_3 у розмірі 100 000,00 грн та здійснити відшкодування поза лімітом полісу у розмірі 200 821,77 грн.

30.12.2022 представник ПрАТ «СК «Альфа Страхування» звернувся до ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» з листом вих. № 1122.206.17.01, в якому у відповідь на лист ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС», в якому було наведено перелік документів по даній справі, які ПрАТ «СК «Альфа Страхування» має надати, надав постанову Київського апеляційного суду від 20.12.2022, якою встановлено вину ОСОБА_3 .

10.02.2023 ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» звернулось до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» з листом вих. № 238/05 про неможливість здійснення виплати страхового відшкодування, в якому повідомило, що Страховим актом № 106577/1 від 10.02.2023 вказана ДТП визнана страховим випадком та визначено суму страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн та повідомило, що оскільки кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ «СК «Альфа Страхування» є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , до якого, як громадянина Російської Федерації, рішенням Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 19.10.2022, введеного в дію Указом Президента України від 19.10.2022 № 726/2022, застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), в тому числі й зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань, та, на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» № 187 від 03.03.2022, вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361-IX від 06.12.2019 та постанови Правління Національного банку України «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» № 654 від 01.10.2015, ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» не має права здійснювати виплату страхового відшкодування на користь ПрАТ «СК «Альфа Страхування».

10.04.2023 між ПрАТ «СК «Альфа Страхування» (далі - «Первісний кредитор») та ТОВ «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ» (далі - «Новий кредитор») було укладено Договір відступлення права вимоги № 6 (далі - Договір), згідно п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, «Первісний кредитор» відступає «Новому кредитору» належне «Первісному кредитору» право вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес», ідентифікаційний код за даними ЄДРПОУ 20344871, 04050, місто Київ. вул. Білоруська, будинок 3 (далі іменується «Боржник» у відповідних відмінках) страхових відшкодувань, які виникають згідно (далі - «право вимоги страхового відшкодування»): Заяви на виплату страхового відшкодування в порядку регресу вих. № 1122/2017 від 31.10.2017 на суму 100 000,00 грн (номер страхової справи Первісного кредитора 1122.206.17.01).

Відповідно до п. 1.3. та п. 1.4. Договору передбачено, що до «Нового кредитора» переходить право вимагати (замість «Первісного кредитора») від «Боржника» належного та реального виконання обов'язків щодо виплати страхового відшкодування, визначеного в п. 1.1. цього Договору, у сумі 100 000,00 грн та інших платежів, шо виникають у зв'язку з переданням «права вимоги страхового відшкодування». До «Нового кредитора» переходить «право вимоги страхового відшкодування» у Боржника, у розмірі визначеному п. 1.3. цього Договору.

У випадку, якщо починаючи з дня, коли «Новий кредитор» здійснив розрахунок за цим Договором з «Первісним кредитором» відповідно до п. 2.1.1. цього Договору, «Боржник» або будь-яка третя особа здійснюватиме погашення заборгованості по страховому відшкодуванню на користь «Первісного кредитора», «Первісний кредитор» зобов'язаний протягом 3 (трьох) банківських днів перераховувати такі надходження «Новому кредиторові» (п. 1.6. Договору).

Умовами пп. 2.1.1. п. 2.1. Договору передбачено, що «Новий кредитор» зобов'язаний перерахувати «Первісному кредитору» за реквізитами вказаними в статті 7 цього Договору, відшкодування за відступлення «права вимоги страхового відшкодування», у сумі 85 000,00 грн, у місячний термін з дня підписання.

Згідно з пп. 2.2.1. п. 2.2. Договору, «Первісний кредитор» зобов'язаний передати після підписання цього Договору, оригінали усіх документів, які свідчать про «право вимога страхового відшкодування», та інформацію, яка важлива для реалізації даного права, а саме: Заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Факт передачі «Первісним кредитором» «Новому кредитору» документів засвідчується складанням Акту прийому передачі, який підписується повноважними представниками «Первісного кредитора» та «Нового кредитора».

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріпленням печатками Сторін і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за ним Договором (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору, всі права кредитора у відношенні до «Боржника», що належали до цього «Первісному кредитору», а саме «право вимоги страхового відшкодування» виникає у «Нового кредитора» з моменту - набрання чинності цим Договором ь порядку передбаченому п. 4.1. цього Договору.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що «Первісний кредитор» відповідає перед «Новим кредитором» за недійсність переданого за цим Договором «права вимоги страхового відшкодування». Обсяг відповідальності за домовленістю Сторін складає 85 000,00 грн.

Цей Договір спрямований на врегулювання цивільних правовідносин, шо виникають з приводу та у зв'язку з відступленням в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, «Первісним кредитором» «Новому кредитору» права вимоги, належного «Первісному кредитору», в межах яких «Новий кредитор» набуває «право вимоги страхового відшкодування» у «Боржника». Сторони з цим погоджуються, відповідно до статті 656 Цивільного кодексу України, що до цього Договору застосовуються положення Цивільного Кодексу України шо регулюють операції купівлі-продажу майнових прав (права вимоги). Для уникнення сумніву, наслідком продажу вимог є їх відступлення від «Первісного кредитора» «Новому кредитору» згідно з положеннями про відступлення прав вимоги, передбаченими ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України. Зокрема, але не обмежуючись цим, намір Сторін полягає в тому, щоб відступлення вимог «Первісним Кредитором» «Новому Кредитору» за цим Договором становило та тлумачилося як операція купівлі-продажу. Сторони підтверджують, що цей Договір не оформляє (не передбачає) та/або не документує операцію факторингу, а також не оформляє (не передбачає) та або не документує частину операції факторингу.

13.04.2023 ТОВ «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ» звернулось до ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» з листом вих. № 54/47-22, в якому повідомило про укладення Договору відступлення права вимоги № 6 від 10.04.2023 та відступлення права вимоги страхового відшкодування, яке виникло згідно Заяви на виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 1122/2017 від 31.10.2017 на суму 100 000,00 грн, відтак, наразі ТОВ «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ» є кредитором по відношенню до ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС», у зв'язку з чим просило останнього здійснити відшкодування в порядку регресу у розмірі 100 000,00 грн.

В якості доказів надсилання вказаного листа були надані копії опису вкладення у цінний лист 0303515468563 від 13.04.2023, накладної Укрпошти № 0303515468563 від 13.04.2023 та фіскального чеку від 13.04.2023.

09.05.2023 між ПрАТ «СК «Альфа Страхування» (далі - «Первісний кредитор») та ТОВ «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ» (далі - «Новий кредитор») було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору відступлення права вимоги № 6 від 10.04.2023, згідно п. 1 якої, пункт 2.1.1. Договору викладено в наступній редакції: «Перерахувати «Первісному кредитору» за реквізитами вказаними в статті 7 цього Договору відшкодування за відступлення «права вимоги страхового відшкодування», у сумі 85 000,00 грн у строк до « 31» вересня 2023 року».

Оскільки ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» не було здійснено відшкодування в порядку регресу у розмірі 100 000,00 грн за Заявою ПрАТ «СК «Альфа Страхування» на виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 1122/2017 від 31.10.2017 на суму 100 000,00 грн, і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Згідно визначення ст. 1 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР (далі - Закону України «Про страхування»), страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування», добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Як зазанчалось, 11.05.2017 між ПрАТ «СК «Альфа Страхування» як Страховиком, та ОСОБА_5 , як Страхувальником, було укладено Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.1303341.101 від 11.05.2017, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним цим Договором наземним транспортним засобом «Porsche Cayenne», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 .

Відповідно до п. 10 Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.1303341.101 від 11.05.2017, строк його дії встановлений з 12.05.2017 по 11.05.2018.

Як передбачено ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Аналогічні визначення поняття «договір страхування» містяться в ст. 354 ГК України.

За визначенням ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як зазначалось, постановою Київського апеляційного суду від 20.12.2022 у справі № 757/53383/17-п (апеляційне провадження № 33/824/2898/2022) встановлено вину ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме, що зіткнення відбулось через те, що ОСОБА_3 при перестроюванні не впевнився в безпечності свого маневру чим порушив вимоги п. 10.1. ПДВ України, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за що передбачена відповідність за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до частини четвертої ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Норми ст. 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013 у справі № 5020-660/2012 та від 06.03.2014 у справі № 910/11595/13.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Таким чином, постанова Київського апеляційного суду від 20.12.2022 у справі № 757/53383/17-п (апеляційне провадження № 33/824/2898/2022) має преюдиціальне значення, а встановлені у вказаному судовому акті факти повторного доведення не потребують.

Відповідно до п. 3 частини першої ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом п. 3 частини першої ст. 20 Закону України «Про страхування», до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 статті 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з частиною першою ст. 25 Закону України «Про страхування», виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аналогічні приписи містяться в частинах першої та другої ст. 990 ЦК України, згідно яких страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

ТОВ «ВІННЕР ПЦКА» було визначено вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Porsche Cayenne», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , у розмірі 300 821,77 грн на підставі ремонтної калькуляції № 372/2017 від 21.09.2017 та рахунків № 1040437 від 19.09.2017 на суму 293 166,25 грн та № 1041249 від 20.10.2017 на суму 7 655,52 грн, а також здійснено ремонт вказаного транспортного засобу на загальну суму 300 821,77 грн, що підтверджується Актами виконаних робіт № 6028993 від 19.10.2017 на суму 205 553,68 грн, № 6030597 від 18.12.2017 на суму 87 612,57 грн та № 6029546 від 07.11.2017 на суму 7 655,52 грн.

ПрАТ «СК «Альфа Страхування» було складено Страховий акт № 1122.206.17.01.01 від 17.10.2017 з розрахунком до нього, згідно якого страхове відшкодування становить 7 655,52 грн та Страховий акт № 1122.206.17.01.02 від 26.10.2017 з розрахунком до нього, згідно якого страхове відшкодування становить 293 166,25 грн, а разом - 300 821,77 грн та здійснено оплату рахунків ТОВ «ВІННЕР ПЦКА» № 1040437 від 19.09.2017 на суму 293 166,25 грн та № 1041249 від 20.10.2017 на суму 7 655,52 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 24979 від 27.10.2017 та № 25365 від 01.11.2017.

Відповідно до частини першої ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною першою ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За змістом ст.ст. 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором № 046.1303341.101 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу від 11.05.2017, ПрАТ «СК «Альфа Страхування» набуло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки цивільна-правова відповідальність ОСОБА_3 , власника транспортного засобу «Volkswagen Golf», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» згідно Полісу серії АК № 003665704, який станом на дату дорожньо-транспортної події - 05.09.2017 був діючим, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу «Volkswagen Golf», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , власнику транспортного засобу «Porsche Cayenne», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом серії АК № 003665704).

Відповідно до частини першої ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до частини другої ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною першою ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до п. п. д) п. 1.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

Норма частин першої ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Таким чином, належним та допустимим доказом вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу є: ремонтні калькуляції № 372/2017 від 21.09.2017, рахунки № 1040437 від 19.09.2017 та № 1041249 від 20.10.2017, а також Акти виконаних робіт № 6028993 від 19.10.2017, № 6030597 від 18.12.2017 та № 6029546 від 07.11.2017, відповідно до яких фактична вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Porsche Cayenne», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , становить 300 821,77 грн.

Відповідно до п. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Положеннями п. 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395), вказано, що значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.

Судом встановлено, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 05.09.2017, строк експлуатації транспортного засобу «Porsche Cayenne», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 (2011 року випуску згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ), який вироблений не у країнах СНД, не перевищував 7 років, у зв'язку з чим значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю та підстав для застосування значення коефіцієнта фізичного зносу при визначенні вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Porsche Cayenne», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , відсутні.

Крім того, згідно Звіту ТОВ «ЕКЛІС» № 372 від 21.07.2017 про оцінку втомобіля Porsche Cayenne держномер НОМЕР_3 , коефіцієнт фізичного зносу (Ез) складає: 0,0000.

Відповідно до п. 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Згідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

В силу ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як встановлено судом, розмір франшизи за Полісом серії АК № 003665704 становить 0,00 грн, а ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 100 000,00 грн.

Крім того, згідно абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

За змістом вказаної норми у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.

Таким чином, вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, від 02.10.2018 у справі № 910/171/17 та від 05.04.2018 у справі № 910/3165/17.

Верховний Суд у постанові від 28.02.2018 у справі № 757/22706/15-ц вказав, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування.

Як вбачається із матеріалів справи, страхова сума була сплачена ПрАТ «СК «Альфа Страхування» платнику податку на додану вартість послуг по ремонту застрахованого об'єкта - ТОВ «ВІННЕР ПЦКА», що підтверджується платіжними дорученнями № 24979 від 27.10.2017 та № 25365 від 01.11.2017, у зв'язку з чим податок на додану вартість входить до суми страхового відшкодування та включається до вартості ремонту.

Таким чином, оскільки ПрАТ «СК «Альфа Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування за Договором № 046.1303341.101 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу від 11.05.2017 у сумі 300 821,77 грн, беручи до уваги, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Porsche Cayenne», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , становить 300 821,77 грн, а коефіцієнт фізичного зносу (Ез) складає 0,00 грн, розмір франшизи за Полісом серії АК № 003665704 складає 0,00 грн та ліміт відповідальності 100 000,00 грн, суд дійшов висновку, що ПрАТ «СК «Альфа Страхування» набуло право вимоги до ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» на суму 100 000,00 грн.

В силу вимог частини першої ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частино. третьою ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на те, що Договір про відступлення права вимоги № 6 від 10.04.2023 не відповідає вимогам Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим відсутні належні докази про перехід права вимоги, що може свідчити про фіктивність правочину, а також зазначав, що ним було прийняте рішення не здійснювати виплату страхового відшкодування на користь ПрАТ «СК «Альфа Страхування», по Заяві на виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 1122/2017 від 31.10.2017, оскільки встановлено, що кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ «СК «Альфа Страхування» є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , до якого, як громадянина Російської Федерації, рішенням Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 19.10.2022, введеного в дію Указом Президента України від 19.10.2022 № 726/2022, застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), в тому числі й зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань, а також враховуючи виконання вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361-IX від 06.12.2019, Закону України «Про санкції» № 1644-VII від 14.08.2014, постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» № 187 від 03.03.2022, рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 19.10.2022, введеного в дію Указом Президента України від 19.10.2022 № 726/2022, постанови Правління Національного банку України «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» № 654 від 01.10.2015.

Так, 03.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації», в якій для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації встановлено, до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на:

1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором): - громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; - юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; - юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації; - юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов'язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Зазначене обмеження не застосовується до юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України: - які є банками або за рахунками яких на підставі нормативно-правових актів або рішень Національного банку дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій; - визначених розпорядженням Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій, прийнятим відповідно до Порядку оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2004 р. № 812 «Деякі питання оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану» (Офіційний вісник України, 2004 р., № 26, ст. 1696); - щодо яких за поданням міністерства, іншого державного органу у зв'язку з провадженням такими юридичними особами діяльності, необхідної для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України або подолання її наслідків, Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про тимчасове управління державою відповідними акціями, корпоративними правами або іншими правами участі (контролю), що належать Російській Федерації або особі, пов'язаній з державою-агресором;

2) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання Російською Федерацією або особами, пов'язаними з державою-агресором, крім: безоплатного відчуження/передачі на користь держави Україна; задоволення вимог Національного банку за наданими кредитами рефінансування з підтримки ліквідності банків;

3) відчуження, передачу в заставу, будь-які інші дії, які мають чи можуть мати наслідком відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів, повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання на користь осіб, пов'язаних з державою-агресором, або Російської Федерації, крім набуття ними права власності на такі об'єкти на підставі рішення суду або свідоцтва про право на спадщину.

Вказаною Постановою встановлено, що: 1) правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 цієї постанови, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними.

Як вбачається з загальнодоступної інформації, наявної в мережі інтернет, серед власників ПрАТ «СК «Альфа Страхування» (код ЄДРПОУ 30968986) значиться ОСОБА_1 (Кінцевий бенефіціарний власник), а також ABH Ukraine Limited (частка 95,2246%).

В свою чергу, єдиним учасником ABH Ukraine Limited є ABH Holdings S.A.

Відповідно до інформації, яка розміщена в мережі інтернет, зокрема на сайті Wikipedia за посиланням https://uk.wikipedia.org/wiki/ABH_Holdings_S.A., ABH Holdings S.A. (ABHH) - приватна інвестиційна холдингова компанія зі штаб-квартирою в Люксембурзі, яка відкрито підтримує вторгнення Росії в Україну, та має інвестиції в банківські групи в Україні, країнах СНД і Європи. Належить групі бізнесменів, серед яких ізраїльсько-російський бізнесмен єврейського походження ОСОБА_6 .

Власниками ОСОБА_7 є:

1. народжений у Львові громадянин Ізраїля та РФ і мешканець ОСОБА_8 - 36,47%,

2. народжений в Києві громадянин Ізраїля та РФ і мешканець ОСОБА_9 - 23,27%,

3. громадянин РФ і мешканець ОСОБА_10 - 18,12%,

4. громадянин РФ і мешканець ОСОБА_11 - 13,76%,

5. громадянин РФ і мешканець ОСОБА_12 - 4,08%

6. The Mark Foundation for Cancer Research - 4,3%.

Також, згідно Додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 07.2023 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 05.07.2023 № 371/2023, юридичними особами, до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), зазначені: ЕйБіЕйч Холдингз СА (ABH Holdings SA), ЕйБіЕйч Юкрейн Лімітед (ABH Ukraine Limited), вид обмежувального заходу строком на 10 років:

1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

2) запобігання виведенню капіталів за межі України;

3) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність.

За наведених обставин, враховуючи власників (учасників) ПрАТ «СК «Альфа Страхування», ABH Ukraine Limited та ABH Holdings S.A. та оскільки укладений між ПрАТ «СК «Альфа Страхування» та ТОВ «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ» Договір відступлення права вимоги № 6 від 10.04.2023 є оплатним та передбачав отримання ПрАТ «СК «Альфа Страхування» за відступлення прав вимоги грошових коштів у розмірі 85 000,00 грн, суд дійшов висновку, що вказаний Договір відступлення прав вимоги підпадає під регулювання пп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації», у зв'язку з чим є нікчемним, оскільки є укладеним з порушенням мораторію, визначеного пунктом 1 вказаної постанови.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною першою ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, оскільки укладений між ПрАТ «СК «Альфа Страхування» та ТОВ «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ» Договір відступлення права вимоги № 6 від 10.04.2023 є нікчемним (недійсним в силу закону), позивач у даній справі (ТОВ «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ») не набув жодних прав вимоги, які вказані у ньому, в тому числі права вимагати страхового відшкодування за Полісом серії АК № 003665704 з відповідача.

За приписами ст.ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Частинами першою та другою ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ» про стягнення з ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» страхового відшкодування за Полісом серії АК № 003665704 у сумі 100 000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Щодо вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 200,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини третьої ст. 123 ГПК України).

Частиною першою ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України).

У відзиві на позовну заяву було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести в зв'язку із розглядом справи (п. 7 ч. 3 с. 165 ГПК України), складає витрати на професійну правничу допомогу адвоката: в суді 1-ї інстанції - 10 000,00 грн.

27.08.2023 від представника відповідача надійшло клопотання/заява, в якій останній зазначав про наявність у ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» судових витрат, серед яких, зокрема, витрати на правничу допомогу, які сторона має понести у зв'язку з розглядом справи, та докази яких буде надано протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду згідно з вимогами частини восьмої ст. 129 ГПК України.

17.11.2023 від представника відповідача надійшла заява про вирішення питання розподілу судових витрат, в якій просив суд ухвалити додаткове рішення у справі № 910/9944/23, яким стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 200,00 грн.

Положеннями пп.2) частини першої ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Статтею 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 частини третьої ст. 2 ГПК України).

Згідно із частинами першою та другою ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма ст. 129 ГПК України).

Статтею 131-2 Конституції України передбачено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною першою ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналогічний висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем у встановлений ст. 129 ГПК України строк подано, зокрема, Договір № 1201/0121 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.12.2021, укладений між ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» (далі - Замовник) та Адвокатським бюро «ГОЛЯР І ПАРТНЕРИ» (далі - Виконавець) (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, Замовник доручає, а Виконавець протягом дії даного Договору приймає на себе зобов'язання надати Замовнику за винагороду професійну правничу (правову) допомогу з питань, що цікавлять Замовника (далі за тестом - правнича допомога).

Конкретні питання, щодо яких за винагороду надається правнича допомога, погоджуються Сторонами письмово та зазначаються в Протоколах (актах) погодження договірної ціни (далі - Протоколи), які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 1.4. Договору, форми надання правничої допомоги визначаються Замовником та зазначаються Сторонами в Протоколах погодження договірної ціни.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що розмір винагороди (гонорару) Виконавця за надання правничої допомоги згідно з даним Договором, підстави і порядок розрахунків визначаються Сторонами у Протоколах погодження договірної ціни, які є невід'ємними частинами до даного Договору, та може бути розрахований, виходячи із розцінок Виконавця (вартість однієї години правничої допомоги, щомісячна фіксована оплата систематичної правничої допомоги, фіксована оплата за окремий замовлений вид правничої допомоги чи інше) та/або кількості витраченого часу.

Відповідно до п. 3.4. Договору, підставою для оплати правничої допомоги є підписаний або схвалений Сторонами в порядку, передбаченому п. 3.5. даного Договору, Акт прийому наданої професійної правничої допомоги (далі - Акт) та Рахунок, наданий Замовнику Виконавцем. Замовник зобов'язаний оплатити розмір правничої допомоги зазначений в Акті, не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту надання Виконавцем Рахунку, якщо інше не зазначено в Протоколах погодження договірної ціни.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє протягом двох років. Якщо одна із Сторін має наміри не продовжувати строк дії Договору, вона повинна не пізніше одного місяця до закінчення дії даного Договору попередити про це письмово іншу Сторону. Якщо жодна із Сторін не має таких намірів, Договір пролонгується на наступний період, що .дорівнює раніше встановленому Сторонами строку дії Договору (п. 7.1. Договору).

25.07.2023 ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» звернулось до Адвокатського бюро «ГОЛЯР І ПАРТНЕРИ» із Заявою про надання професійної правничої (правової) допомоги по справі № 910/9944/23 за позовом ТОВ «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ» до ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС») про стягнення 100 000,00 грн.

25.07.2023 між ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» та Адвокатським бюро «ГОЛЯР І ПАРТНЕРИ» було укладено Протокол погодження договірної ціни до договору № 1201/0121 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.12.2021 (далі - Протокол).

Відповідно до п. 2.1. Протоколу, враховуючи складність справи, значний обсяг матеріалів справи і кількість часу, яка необхідна Виконавцю на виконання відповідних робіт (послуг), обсяг цих робіт (послуг), ціну позову та особливе значенням справи для Замовника, Сторони домовились, що за надання професійної правничої допомоги, визначеної в п. 1.1 цього Протоколу вартість однієї години роботи (послуг) Виконавця поза судовим засіданням становить 1 000,00 грн; вартість участі адвоката в судовому засіданні (в тому числі попередньому) становить 2 000,00 грн, незалежно від тривалості такого засідання.

Згідно з п. 2.2. Протоколу, після надання професійної правничої допомоги відповідно до п. 1.1. даного Протоколу, Виконавець готує та надає на підпис Замовнику Акт прийому наданої професійної правничої допомоги (далі - Акт).

Оплата правничої допомоги здійснюється Замовником протягом 30 (тридцяти) днів з дати набрання законної сили судовим рішенням по суті, в якому вирішено питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надану по відповідному Акту (пп. 2.4.2.п. 2.4. Протоколу).

Пунктом 3.1. Протоколу передбачено, що даний Протокол вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і скріплення її печатками Сторін та є невід'ємною частиною Договору.

13.11.2023 ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» та Адвокатським бюро «ГОЛЯР І ПАРТНЕРИ» було підписано Акт прийому наданої професійної правничої допомоги до договору № 1201/0121 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.12.2021, з детальним описом наданих послуг та їх вартості.

Адвокатським бюро «ГОЛЯР І ПАРТНЕРИ» було виставлено рахунок від 13.11.2023 на оплату за договором № 1201/0121 від 01.12.2021 за правничу допомогу по справі № 910/9944/23 на суму 10 200,00 грн.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя ст. 126 ГПК України).

Як зазанчалось, відповідачем було подано Акт прийому наданої професійної правничої допомоги до договору № 1201/0121 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.12.2021, з детальним описом наданих послуг та їх вартості, а саме: детальний правовий аналіз позовної заяви та доданих до неї документів - 500,00 грн (0,5год.), складання та надсилання відзиву від 07.08.2023 на позовну заяву з додатками, що включає в себе: формування правової позиції Замовника, формування відзиву з додатками і надсилання на адресу позивача та до суду - 4 000,00 грн (4 год.), складання та надсилання листа від 07.08.2023 до Апарату Ради національної безпеки і оборони України - 1 000,00 грн (1 год.), складання та надсилання листа від 20.09.2023 до Кабінету Міністрів України - 500,00 грн (0,5 год.), складання та надсилання через систему Електронний суд заяви від 27.09.2023 в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України щодо надання доказів судових витрат які відповідач поніс або має понести - 200,00 грн (0,2 год.), складання та надсилання заяви про долучення доказів до матеріалів справи від 09.11.2023 з додатками, що включає в себе: пошук рішень судів в аналогічних справах, формування заяви з додатками і надсилання на адресу позивача та до суду - 2 000,00 грн (2 год.), складання і надсилання заяви про вирішення питань розподілу судових витрат від 13.11.2023 та доказів судових витрат, що включає: формування відзиву з додатками і надсилання на адресу позивача та до суду - 2 000,00 грн (2 год.).

Загальна вартість правничої допомоги, наданої Виконавцем за цим Актом становить 10 200,00 грн без ПДВ (п. 2 Акту).

Пунктом 4 та 5 вказаного Акту погоджено, що Замовник підтверджує, що послуги надані в повному обсязі, якісно і своєчасно та не має претензій та зауважень до якості, повноти та своєчасності гаданих послуг, зазначених у пункті 1 цього Акту.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, у рішеннях від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові КГС ВС від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 14.11.2019 по справі № 826/15063/18, судам при вирішенні питання про розмір гонорару слід досліджувати факт підписання адвокатом процесуальних та інших документів, участь в судових засіданнях, надання консультацій по справі та інші обставини, наявність договорів та узгоджених сторонами актів виконаних робіт.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною четвертою ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як зазначалось, в обґрунтування вимоги про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 200,00 грн, відповідачем було надано: копії Договору № 1201/0121 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.12.2021, Заяви про надання професійної правничої (правової) допомоги від 25.07.2023, Протоколу погодження договірної ціни від 25.07.2023 до договору № 1201/0121 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.12.2021, Акту наданих послуг від 13.11.2023 до договору № 1201/0121 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.12.2021 та рахунку від 13.11.2023.

Також до матеріалів справи було долучено копію ордера на надання правничої (правової) допомоги та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

При розгляді заяви відповідача про вирішення питання розподілу судових витрат, судом приймається до уваги складення та підписання представником відповідача - Адвокатом І. Голяр: відзиву на позовну заяву (на 7 (семи) сторінках) і направлення його позивачу з доданими до нього документами, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист № 0420000055319, накладної Укрпошти № 0420000055319 від 07.08.2023 та фіскального чеку від 07.08.2023; клопотання/заяви щодо надання доказів судових витрат, які відповідач поніс і має понести (на 2 (двух) аркушах) заяви про долучення доказів до матеріалів справи (на 7 (семи) аркушах) і направлення її позивачу з доданими до неї документами, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист № 0405049855559, накладної Укрпошти № 0405049855559 від 09.11.2023 та фіскального чеку від 09.11.2023; заяви про вирішення питання розподілу судових витрат (на 13 (тринадцяти) сторінках) і направлення її позивачу з доданими до неї документами, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист № 0405049855494, та фіскального чеку від 13.11.2023.

Частиною п'ятою ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами частини шостої ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

21.11.2023 представником позивача надані заперечення на клопотання (заяву) щодо розподілу судових витрат, пов'язаних з отриманої ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС» професійної правничої допомоги у розмірі 10 200,00 грн, в якій останній просив суд відмовити в задоволенні вимог щодо стягнення судових витрат пов'язаних зі сплатою професійної правничої допомоги в розмірі 10 200,00 грн.

В обґрунтування вказаних заперечень представник позивача посилався на критерій реальності адвокатських витрат при визначені їх відшкодування, а також зазначав, що беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом відповідача документів, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 ст. 12 ГПК України, заявлені адвокатом відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10 200,00 грн не є співрозмірним, а навпаки значно завищеним, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що представником позивача заявлено про повну відмову у задоволенні вимоги про стягнення витрат відповідача на оплату правничої допомоги адвоката, а не їх співрозмірного зменшення.

Як зазанчалось, положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «"East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, п. 269). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 у справі № 914/434/17.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до частини п'ятої та шостої ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятої-сьомої та дев'ятої ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Водночас, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертої ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, норми, якими встановлено, що «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі № 907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини п'ятої ст. 129 ГПК України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Серед іншого, суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Окрім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19).

Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (п. 21 додаткової постанови від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтримала цей висновок.

Перевіривши подані відповідачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, витрачених годин, дослідивши співмірність заявленої відповідачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), оцінивши необхідність поданих представником відповідача документів в обґрунтування позиції заперечення, а також їх зміст, враховуючи позицію представника відповідача щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу позивача на 70%, викладену у відзиві на позовну заяву, та її обґрунтування, суд вважає, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на оплату правничої (правової) допомоги не є співмірним із складністю даної справи, у зв'язку з чим, суд вважає правомірним нарахування витрат на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236-241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Заяву Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «БРОКБІЗНЕС» про вирішення питань розподілу судових витрат - задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ» (вул. Патріарха Мстислава Скрипника, буд. 40, офіс 24, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код юридичної особи: 43520794) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «БРОКБІЗНЕС» (вул. Білоруська, буд. 3, м. Київ, 04050; ідентифікаційний код юридичної особи: 20344871) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (П'ять тисяч) грн 00 коп.

4. В іншій частині вимог заяви - відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 27.11.2023.

Суддя М.Є. Літвінова

Попередній документ

115297162

Наступний документ

115297164

Інформація про рішення:

№ рішення:	115297163
№ справи:	910/9944/23
Дата рішення:	27.11.2023
Дата публікації:	04.12.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; страхування

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (27.11.2023)
Дата надходження:	22.06.2023
Предмет позову:	про стягнення 100 000,00 грн.

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ЛІТВІНОВА М Є

відповідач (боржник):

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес"

позивач (заявник):

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОСТУПНІ ФІНАНСИ»

представник позивача:

Лук'янчук Артем Володимирович