ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
30.11.2023Справа № 910/14984/23
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Поп Олени Нуцівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОР-СТАЛЬ УКРАЇНА"
про стягнення 176 619,17 грн,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У вересні 2023 року Фізична особа-підприємця Поп Олена Нуцівна (далі - позивач, Підприємець, Перевізник, Експедитор) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОР-СТАЛЬ УКРАЇНА" (далі - відповідач, Товариство, Клієнт) про стягнення 176 619,17 грн, з яких 152 000,00 грн боргу та 24 619,17 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором міжнародних перевезень вантажів № 02062022 від 22.07.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/14984/23 та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Відповідач в установлений строк відзив до суду не надав.
Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи суд зазначає наступне.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та розгляд справи, ухвала від 18.08.2023 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка також була зазначено позивачем у позовній заяві, а саме: Україна, 02099, місто Київ, вулиця Ремонтна, будинок 8-А та Україна, 02105, місто Київ, вулиця Тампере, будинок 11А, 4й поверх (адреса для листування). Проте, поштові конверти (0600050699711 та 0600050700264) було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з підстави - «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про неможливість вручення поштового відправлення особі за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Беручи до уваги наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 29.09.2023 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2023, не подав до суду відзив, тому останній не скористався наданими йому процесуальними правами, у зв'язку із чим за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
02.06.2022 ФОП Поп Оленою Нуцівною, як Експедитором/Перевізником, та ТОВ «ГОР-СТАЛЬ УКРАЇНА», як Клієнтом, був укладений Договір №02062022 на транспортні та експедиційні послуги (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. договору Підприємець зобов'язався за плату і за рахунок Клієнта виконати, а при необхідності - також і організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а клієнт зобов'язується прийняти на оплатити належним чином надані послуги.
Згідно з пунктом 1.2. договору конкретний перелік послуг і інформація про них зазначаються в заявці на перевезення вантажу (далі - Заявка) підписаної обома сторонами яка є невід'ємною частиною цього договору. Заявка підписана уповноваженою на те особою клієнта і скріплена печаткою клієнта, направляється Експедитору/Перевізнику в сканованому вигляді засобами електронного зв'язку з подальшим направленням оригіналу цієї заявки (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, кур'єрською службою або шляхом вручення під розписку).
Відповідно до розділу 3 «Порядок розрахунків» зазначеного договору вартість послуг по забезпеченню перевезення та експедирування конкретного вантажу вказується у Заявці Клієнта і може бути змінена тільки за письмовою згодою обох Сторін (пункт 3.1.). Після надання послуг Експедитор/Перевізник направляє Клієнту Акт приймання-передачі наданих послуг та рахунок на оплату послуг, в яких також зазначаються суми додаткових витрат Експедитора /Перевізника, що підлягають відшкодуванню Клієнтом (пункт 3.2.).Клієнт підписує наданий йому Експедитором/Перевізником Акт приймання-передачі наданих послуг протягом 7-ми (семи) робочих днів з дати його отримання або надає мотивовану письмову відмову від прийняття послуг (пункт 3.3). Оплата послуг Експедитора/Перевізника за цим договором і додаткових витрат здійснюється Клієнтом на підставі наданих Експедитором/Перевізником Акта приймання - передачі наданих послуг та рахунку (пункт 3.5). Клієнт сплачує послуги та додаткові витрати Експедитора/Перевізника протягом 7-ми (семи) банківських днів з дати підписання обома сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг і отримання від Експедитора оригіналу рахунку на оплату.
На виконання договору №02062022 відповідачем були надані Підприємцю оригінали Заявок № 85 від 22.09.2022 та № 87 від 28.09.2022.
У Заявці №85 від 22.09.2022 зазначено: Клієнт: ТОВ «Гор-Сталь Україна»; вантажовідправник: S.C/IMPRO S.R.L; дата завантаження: 22.09.2022; вантажоотримувач: ТОВ «Гор-Сталь Україна»; дата розвантаження: __09.2022; місце розвантаження: Уманський район, с.Червоний кут; пункт погранпереходу: Дяково; найменування товару: сендвіч-панелі, вага 8 тон, об'єм 100 м3; інформація про транспортний засіб та оплату транспортно-експедиційних послуг: автомобіль/причіп д.р.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; водій Влад Іван Михайлович, ставка фрахту 92 000,00 грн, оплата безготівкова згідно оригіналів документів.
У Заявці №87 від 28.09.2022 зазначено:
Клієнт: ТОВ «Гор-Сталь Україна»; вантажовідправник: S.C/IMPRO S.R.L; дата завантаження: 29.09.2022; вантажоотримувач: ТОВ «Гор-Сталь Україна»; дата розвантаження: __.10.2022; місце розвантаження: Уманський район, с.Червоний кут; пункт погранпереходу: Дяково; найменування товару: сендвіч-панелі, вага 8 тон, об'єм 100 м3; інформація про транспортний засіб та оплату транспортно-експедиційних послуг: автомобіль/причіп д.р.н.з. НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ; водій Попше Іон; ставка фрахту 90 000 грн, оплата безготівкова згідно оригіналів документів.
Пунктом 2 вказаних заявок передбачено, що оплата по заявці здійснюється протягом (10 днів після отримання оригіналів документів).
Позивач зазначає, що Клієнт 22.09.2022 передав Підприємцю оригінал підписаної заявки № 85 від 22.09.2022. Факт здійснення вказаного перевезення згідно з заявкою № 85 підтверджується представленими суду копіями Акту виконаних робіт № 348 від 27.09.2022, рахунку-фактуру № 348 від 27.09.2022.
28.09.2022 Клієнт передав Підприємцю оригінал підписаної заявки № 87 від 28.09.2022. Факт здійснення вказаного перевезення згідно з заявкою № 87 підтверджується представленими суду копіями Акту виконаних робіт № 354 від 04.10.2022, рахунку-фактуру № 354 від 04.10.2022.
Підприємець зазначив, що відповідач частково виконав свій обов'язок щодо оплати наданих послуг з перевезення, сплативши 30.12.2022 на картковий рахунок позивача 30 000,00 грн.
06.07.2023 Підприємцем була скерована на адресу відповідача претензія № 69 від 05.07.2023, в якій було зазначено про необхідність проведення повної оплати отриманих рахунків, а також пені за прострочення виконання зобов'язань, згідно із пунктом 4.7 договору.
Оскільки Товариство залишило претензію без виконання, грошові кошти відповідачем не сплачені, Підприємець звернувся із цим позовом до суду, в межах якого просить суд стягнути 152 000,00 грн боргу та 24 619,17 грн пені.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений між сторонами 02.06.2022 договір № 02062022 за своєю правовою природою є договором перевезення.
Відповідно до пункту 2 статті 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Згідно положень статей 901 та 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до приписів статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Згідно зі статтею 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вказано судом вище пунктом 2 Заявок № 85 та № 87 передбачено, що оплата по заявці здійснюється протягом (10 днів після отримання оригіналів документів).
Таким чином, оскільки оригінали актів отримані та підписані відповідачем без зауважень, також отримані рахунки та інші документи, тому протягом 10 днів з дня отримання актів надані послуги з перевезення мали бути оплачені.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на вказане суд дійшов висновку про те, що Заявка № 85 мала бути оплачена не пізніше 07.10.2022, а Заявка № 87 не пізніше 14.10.2022. При цьому суд критично оцінює визначення позивачем періоду оплати Заявки № 85 з 22.09.2022 по 02.10.2022, оскільки акт виконаних робіт по Заявці № 85 датований 27.09.2022, тобто вказаний документ не міг бути переданий відповідачу (та відповідно документи передані Товариству позивачем) 22.09.2022.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи те, що строк виконання обов'язку з оплати наданих позивачем послуг, обумовлених договором №02062022 від 02.06.2022, заявкою № 85 від 22.09.2022, заявкою № 87 від 28.09.2022, настав, сума боргу відповідача, яка складає 152 000,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 24 619,17 грн, нарахованих за кожною Заявкою.
За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 4.7. договору №02062022 Товариство зобов'язане сплатити пеню через порушення строків оплати наданих послуг в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Водночас, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (пункту 2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Судом здійснений перерахунок пені на суму 92 000,00 грн (Заявка № 85) за період 08.10.2022-29.12.2022 (5 230,14 грн), на суму 62 000,00 грн (залишок боргу за Заявкою № 85) за період 30.12.2022-29.06.2023 (7 728,76 грн), на суму 90 000,00 грн (Заявка № 87) за період 15.10.2022-14.04.2023 (11 219,18 грн). Визначення періоду нарахування пені обумовлено тим, що період прострочення виконання обов'язку з оплати Заявки № 85 слід відліковувати з 08.10.2022 (з дня наступного за 07.10.2022, про що вказано судом вище). Внаслідок здійсненого перерахунку суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення пені, а саме в розмірі 24 178,08 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.
Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі №914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Беручи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд вважає за необхідне звернути увагу Підприємця на те, що згідно з приписами ГПК України та Закону України «Про судовий збір» сервісний збір банківських установ за розрахунково-касове обслуговування не входять до складу судових витрат, а тому не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов Фізичної особи-підприємця Поп Олени Нуцівни про стягнення 176 619,17 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОР-СТАЛЬ УКРАЇНА" (Україна, 02099, місто Київ, вулиця Ремонтна, будинок 8-А; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41636516) на користь Фізичної особи-підприємця Поп Олени Нуцівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) 152 000,00 грн (сто п'ятдесят дві тисячі гривень 00 копійок) боргу, 24 178,08 грн (двадцять чотири тисячі сто сімдесят вісім гривень 08 копійок) пені та 2 677,30 грн (дві тисячі шістсот сімдесят сім гривень 30 копійок) витрат зі сплати судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
4. У стягненні 441,09 грн пені та 6,70 грн судового збору відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ