ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
29.11.2023Справа № 910/7424/23
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Фізичної особи-підприємця Семерик Наталії Петрівни
про стягнення 28 860,00 грн,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - позивач, ВЧ) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Семерик Наталії Петрівни (далі - відповідач, Підприємець) про стягнення 28 860,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 565/В33-2022 від 28.09.2022 в частині здійснення своєчасної та в повному обсязі поставки товару.
Суд встановив, що подана позовна заява відповідає вимогам статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження відсутні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/7424/23 та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
24.05.2023 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва відповідачем був поданий відзив на позовну заяву.
01.06.2023 до суду від ВЧ через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.
13.06.2023 відповідачем до суду були подані заперечення на відповідь на відзив.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
28.09.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, як замовником, та Фізичною особою-підприємцем Семерик Наталією Петрівною, як постачальником, був укладений договір поставки товару № 565/ВЗЗ-2022 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1. договору відповідач зобов'язався поставити ВЧ якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору, а позивач - прийняти і оплатити такі товари.
Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару зазначена в додатку № 1 до цього договору. Код ДК 021:2015:03210000-6- Зернові культури та картопля.
Відповідно до додатку № 1 до договору (специфікації) найменування товару (асортимент) - Картопля. Загальна кількість Товару, що закупляється - 1 000 000 кг.
Згідно з пунктом 4.1. договору ціна договору складає: 12 000 000 грн без ПДВ.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що дата та місце поставки Товару зазначається у письмовій заявці Підприємця, яка вручається під особистий підпис відповідачу (представнику відповідача) або у разі не прибуття вищезазначених осіб, надсилається відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення або цінним листом з листом з описом вкладеного, направленим на адресу відповідача, зазначену в розділі 14 договору.
У заявці зазначається найменування Товару, місце поставки Товару, кількість Товару та інша необхідна інформація для поставки Товару.
У випадку корегування інформації, яка зазначена в заявці, Позивач має право здійснити таке корегування засобами зв'язку, з обов'язковим письмовим підтвердженням в подальшому. У разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається недійсним.
Пунктом 6.2. договору визначено, що передача (приймання-здача) Товару здійснюється в пункту відвантаження за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А. та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), визначених заявкою позивача.
Відповідно до пункту 6.7. договору право власності на Товар переходить від відповідача до ВЧ після прийняття Товару на складі позивача, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та замовника на відповідній видатковій накладній. Датою прийняття Товару замовником вважається дата, вказана уповноваженою особою замовника на видатковій накладній.
Згідно з пунктами 7.3.1. та 7.3.2. договору Підприємець зобов'язаний забезпечити поставку якісного Товару у строки, встановлені цим договором, а також забезпечити поставку Товару, якість якого відповідає умовам, встановленим цим договором.
Відповідно до пункту 11.1. договору він набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного часу в Україні», від 18.04.2022 №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 17.05.2022 №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та від 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строк дії воєнного стану в Україні» , а в частині слати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в України», але не довше ніж 31.12.2022.
Згідно з пунктом 12.8. договору повідомлення, будь-яке листування тощо за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним, засобами електронного поштового зв'язку на адреси, вказані у розділі 14 цього Договору). У будь-якому разі позивач вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а відповідач з моменту направлення позивачем відповідного листа (на електронну пошту відповідача, вказану у розділі 14 цього договору; передання до поштового відділення зв'язку та отримання фіскального чеку; поставлення на копії документа будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання Відповідачем).
07.10.2022 ВЧ було надано під особистий підпис представнику відповідача (Федоров А. М.) заявку № 78/8/2-1711 від 30.09.2022 про необхідність поставки Товару в загальній кількості 90 000 кг у відповідні строки та відповідні місця постачання.
За твердженнями позивача Товар, визначений заявкою від 30.09.2022 вих. № 78/8/2-1711, відповідачем поставлено було з порушенням термінів поставки, а саме: 17.10.2022 відповідачем поставлено Товар у кількості 10 000 кг на загальну суму 120 000,00 грн, що підтверджує складена відповідачем видаткова накладна № 84 від 17.10.2022; 28.10.2022 відповідачем поставлено Товар у кількості 10 000 кг на загальну суму 120 000,00 грн, що підтверджує складена відповідачем видаткова накладна № 211 від 28.10.2022; 28.10.2022 відповідачем поставлено Товар у кількості 5 000 кг на загальну суму 60 000,00 грн, що підтверджує складена відповідачем видаткова накладна № 230 від 28.10.2022; 05.12.2022 відповідачем поставлено Товар у кількості 10 000 кг на загальну суму 120 000,00 грн, що підтверджує складена відповідачем видаткова накладна № 210 від 05.12.2022; 14.12.2022 відповідачем поставлено Товар у кількості 10 000 кг на загальну суму 120 000,00 грн, що підтверджує складена відповідачем видаткова накладна № 83 від 14.12.2022.
З огляду на вказане ВЧ здійснено нарахування пені та штрафу, згідно з приписами пунктів 8.1, 8.3 договору, та заявлено їх до стягнення в межах цього позову.
Відповідач заперечує проти позову та зазначає, що Підприємцем не були пропущені строки поставки Товару, оскільки заявка відповідачем не отримувалась. Такі доводи Підприємця ґрунтуються на тому, що відповідач не уповноважував Федорова А. М. на отримання заявок від ВЧ, а крім того 05.09.2022 довіреність Федорова А. М. було скасовано, що унеможливлює отримання ним заявки 07.10.2022.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, у силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і в статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
За своєю правовою природою договір № 565/В33-2022 від 28.09.2022 є договором поставки.
Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Норми вказаної статті кореспондуються з приписами статті 712 ЦК України.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасної поставки Товару в строк, передбачений заявкою Військової частини від 30.09.2022 № 78/8/2-1711 та пунктом 6.1. договору.
Приписами статті 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Керуючись вказаними нормами процесуального закону, суд критично оцінює доводи відповідача проти позову з підстав того, що сам факт поставки Товару свідчить про обізнаність Підприємця про обов'язок поставити Товар в установлені строки, а скасування довіреності Федорова А. М. згідно наказу від 05.09.2022 не спростовує вказаного факту. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що матеріали справи не містять повідомлення відповідачем Військової частини про скасування такої довіреності на момент укладення договору та протягом періоду здійснення поставки.
Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) передбачено, що цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також іншими чинними нормативно-правовими актами України та цим Договором.
Сторони узгодили між собою, що за порушення строку поставки Товару, зазначеного у заявці Позивача, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1 % вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого Товару (пункт 8.3 договору).
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суд здійснив перерахунок заявлених Військовою частиною сум штрафних санкцій, визначивши періоди прострочення та базу нарахування пені та штрафу наступним чином: з 14/10/2022 до 16/10/2022 на суму 240 000,00 грн, з 17/10/2022 до 18/10/2022 на суму 120 000,00 грн, з 19/10/2022 до 20/10/2022 на суму 360 000,00 грн, з 21/10/2022 до 26/10/2022 на суму 420 000,00 грн, з 27/10/2022 до 27/10/2022 на суму 660 000,00 грн, з 28/10/2022 до 28/10/2022 на суму 600 000,00 грн, з 29/10/2022 до 04/12/2022 на суму 840 000,00 грн, з 05/12/2022 до 13/12/2022 на суму 720 000,00 грн. За розрахунком суду розмір пені та штрафу перевищує заявлений позивачем до стягнення, а тому в силу приписів частини 2 статті 237 ГПК України, якими передбачено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача у заявленому розмірі - 12 060,00 грн пені та 16 800,00 грн штрафу.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.
Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі №914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Беручи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення 28 860,00 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Семерик Наталії Петрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 12 060,00 грн (дванадцять тисяч шістдесят гривень 00 копійок) пені, 16 800,00 грн (шістнадцять тисяч вісімсот гривень 00 копійок) штрафу та 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) витрат зі сплати судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ