ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.11.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/451/23
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Оліфіренко О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стемакс"
вул. Б. Хмельницького, 55, м. Київ, 01054
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Єрмоленка Юрія Григоровича
АДРЕСА_1
про стягнення 18 450,00 грн.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Стемакс" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Єрмоленка Юрія Григоровича про стягнення суборенди нежитлового приміщення за договором № 07/18/2 від 02.07.2018 в сумі 18 450,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, водночас направив суду пояснення по справі вих. № 185 від 17.11.2023 (вх. № 16839/23 від 21.11.2023). Позов мотивує тим, що в порушення умов п. 3.3 договору відповідач не повернув забезпечувальний платіж в сумі 9 225,00 грн, а також не повернув зайво сплачені кошти в сумі 9 225,00 грн за вимогою № 45 від 28.03.2023. Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 13, 16, 203, 509, 525, 526, 530, 599, 629, 631 Цивільного кодексу України та ст. 180, 193, 202 Господарського кодексу України.
Відповідач в судове засідання не з'явився, однак електронною поштою направив суду клопотання про поновлення процесуального строку, в якому просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату та час (вх. № 16985/23 від 23.11.2023).
Згідно ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи.
При розгляді цієї справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Суд звертає увагу представника відповідача, що: - розгляд справи в суді обмежено часовими рамками; - сторони зобов'язані добросовісно користуватися наданими їм правами та обов'язками, у відповідності до норм Господарського процесуального кодексу України; - відповідач не обмежений колом певних осіб для представництва його інтересів при розгляді даної справи.
Водночас, суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Представником відповідача в обґрунтування клопотання не наведено доводів щодо неможливості вирішення спору у даному судовому засіданні, а здійснення представником відповідача адвокатської діяльності та його участь у іншій судовій справі не може превалювати над завданнями та строками проведення судового розгляду даної справи.
З огляду на таке у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи.
Відзив у встановлений судом строк відповідачем суду не надано.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні норми містяться в ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Окрім того, у матеріалах справи наявне клопотання відповідача про ознайомлення матеріалами справи вих. № 2023/06-19 від 09.06.2023 (вх. № 8686/23 від 09.06.2023), водночас правом на ознайомлення останній не скористався.
Беручи до уваги: - приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми ч. 1 та 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представників сторін за матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМК Дірект Сістем" (далі - суборендар) та Фізичною особою-підприємцем Єрмоленком Юрієм Григоровичем (далі - орендар) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 07/18/2 від 02.07.2018 (далі - договір).
Предмет суборенди на підставі акта приймання-передачі нежитлового приміщення переданий орендарем та прийнятий суборендарем 02.07.2018 в день укладення договору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СМК Дірект Сістем" змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Стемакс", що підтверджується протоколом № 102 Загальних Зборів Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "СМК Дірект Сістем" від 15.05.2019 та зареєструвало оновлену назву в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до п. 1 договору, орендар передав суборендареві за плату на термін, визначений даним договором, частину нежитлового офісного приміщення, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Левинського, 3А, корпус 2, площею - 82 кв.м (вісімдесят два метрів квадратних), (далі - об'єкт суборенди).
Пунктом 3.1 договору визначено, що орендна плата складає 9 225,00 грн (дев'ять тисяч двісті двадцять п'ять гривень 00 коп.) на місяць.
Після підписання даного договору, суборендар сплачує орендну плату за перший та останній місяці оренди. Сума за останній місяць оренди є забезпечувальним платежем. У випадку дострокового розірвання договору, сума забезпечувального платежу повертається суборендарю протягом трьох банківських днів, з моменту підписання акту приймання-передачі/повернення об'єкта оренди або зараховується, як орендний платіж за останній місяць (п. 3.3 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору, сторони домовилися, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.05.2019. За погодженням сторін цей строк може бути продовжений, шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди до договору.
Додатковою угодою № 2 від 30.10.2019 до договору, сторони внесли зміни в п. 5.1 договору та подовжили строк його дії до 31.05.2021.
Додатковою угодою № 3 від 27.03.2020 до договору, сторони дійшли згоди до зменшення розміру місячної орендної плати з 01 квітня по 30 червня 2021 року та встановили її в сумі 4 612,50 грн.
На виконання умов договору, позивач сплатив орендну плату за перший та останній місяці оренди в загальній сумі 18 450,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3686880567 від 10.07.2018.
Протягом дії договору позивач оплатив орендну плату за останній місяць оренди за травень 2021, що підтверджується платіжним дорученням № 4880 від 19.05.2021 на суму 9 870,00 грн та двічі оплатив орендну плату за квітень 2020, що підтверджується платіжними дорученнями № 2838 від 27.04.2020 на суму 9 225,00 грн та № 2839 від 27.04.2020 на суму 4 612,50 грн.
28.03.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 45 про повернення сплачених коштів в сумі 18 450,00 грн, докази направлення містяться в матеріалах справи.
У зв'язку із закінченням договору суборендар повернув приміщення орендарю, про що сторони підписали акт приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення від 31.05.2021.
Як зазначено позивачем, станом на день звернення до суду забезпечувальний платіж в сумі 9 225,00 грн та помилково сплачену орендну плату за квітень 2020 в сумі 9 225,00 грн відповідач не повернув.
Таким чином, предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення 18 450,00 грн.
Зі змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
За змістом ч. 1, 3 та 6 ст. 283 Господарського кодексу України вбачається, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди можуть бути, зокрема нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (ст. 761 Цивільного кодексу України).
Приписами ст. 774 Цивільного кодексу України визначено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
У пунктах 1.4 та 1.5 договору зазначено, що об'єкт суборенди, що передається, належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Аверс-Ю.Г." на підставі свідоцтва про право власності та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 21000550 від 18.02.2004. Орендар має право передавати об'єкт оренди в суборенду на підставі договору оренди № 07/18 від 01.07.2018.
Згідно ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Укладаючи договір суборенди сторони погодили всі його істотні умови.
Статтею 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Отже, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
З урахуванням зазначеного, зобов'язання (повернення забезпечувального платежу в сумі 9 225,00 грн) відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, виникло у відповідача у зв'язку із закінченням обумовленого сторонами строку договору та підписаного акта приймання-передачі/повернення об'єкта оренди, тобто з 31.05.2021. Кінцевим строком повернення забезпечувального платежу була 03.06.2021 згідно з умовою пункту 3.3 договору.
Водночас з моменту належним чином направленої вимоги № 45 від 28.03.2023 у відповідача в термін визначений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України виник обов'язок повернути помилково повторно сплачену суборендну плату за квітень 2020 у сумі 9 225,00 грн.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом положень ч. 1 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Із наявних в матеріалах справи платіжних доручень за весь період співпраці по договору суборенди нежитлового приміщення № 07/18/2 від 02.07.2018, а саме з липня 2018 до травня 2021 включно вбачається, що позивач сплатив орендну плату за перший та останній місяці оренди в сумі 18 450,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3686880567 від 10.07.2018, орендну плату за останній місяць оренди за травень 2021, що підтверджується платіжним дорученням № 4880 від 19.05.2021 на суму 9 870,00 грн та подвійну орендну плату за квітень 2020, що підтверджується платіжним дорученням № 2838 від 27.04.2020 на суму 9 225,00 грн та платіжним дорученням № 2839 від 27.04.2020 на суму 4 612,50 грн на підставі додаткової угоди № 3 від 27.03.2020 до договору, якою зменшено розмір місячної орендної плати.
Отже, враховуючи умови п. 3.3 договору та здійснену орендну плату позивачем за останній місяць за травень 2021, у відповідача виник обов'язок повернути позивачу забезпечувальний платіж в сумі 9 225,00 грн, як і - повернути повторно сплачені кошти за квітень 2020 в сумі 9 225,00 грн.
Також судом взято до уваги те, що у платіжних дорученнях з 10.07.2018 до 10.08.2020 у призначенні платежу не міститься посилання на договір суборенди нежитлового приміщення № 07/18/2 від 02.07.2018.
На що суд зазначає, що відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 (чинна на час спірних правовідносин), реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".
Враховуючи зазначені правила складання документів первинного бухгалтерського обліку визначені інструкцією, досліджуючи зміст платіжних документів по договору суборенди нежитлового приміщення № 07/18/2 від 02.07.2018, додаткових угод № 2, 3 від 30.10.2019 та 27.03.2020 за увесь період договірних відносин на відповідність фактичним обставинам, суд приходить до висновку, що відсутність посилання в платіжних документах за період з 10.07.2018 до 10.08.2020 у призначенні платежу на договір суборенди нежитлового приміщення № 07/18/2 від 02.07.2018 не позбавляє можливості суд встановити факт повторної сплати суборенди за квітень 2020 у сумі 9 225,00 грн, яка підлягає поверненню, як і не позбавляє можливості встановити факт неповернення відповідачем забезпечувального платежу у сумі 9 225,00 грн.
Згідно із ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
При цьому відповідач не скористався правом на подання відзиву, не заперечував сплату суборенди та не надав доказів у підтвердження можливого існування інших договірних відносин з позивачем.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 18 450,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 684,00 грн (платіжна інструкція № 916124480 від 02.05.2023).
Інших судових витрат позивач не заявив.
За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позову в повному обсязі, судовий збір в сумі 2 684,00 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 2, 13, 42, 123, 129, 165, 178, 202, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стемакс" до відповідача Фізичної особи-підприємця Єрмоленка Юрія Григоровича про стягнення 18 450,00 грн задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Єрмоленка Юрія Григоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стемакс" (вул. Б. Хмельницького, 55, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код 40212649) 18 450,00 грн заборгованості та 2 684,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 29.11.2023.
Суддя С. М. Кобецька