ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
іменем України
30.11.2023 Справа №905/1290/23 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця” (код ЄДРПОУ 40075815, вул. Єжи Гедройця, буд.5, м.Київ,03680) в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” (код ЄДРПОУ 40081237, пр. Дмитра Яворницького, буд.108, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49038)
до Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська” (код ЄДРПОУ 36028628, вул. Строїтельна, буд.17, місто Білозерське, місто Добропілля, Донецька область, 85013)
про стягнення штрафу у розмірі 198885,00 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Предмет та підстави спору
На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” до Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська”” про стягнення штрафу 198885,00 грн.
Позов обґрунтований тим, що під час контрольного зважування вагону № 68026723 відправленого за накладною № 48423966 від 25.04.2023 було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою 1700 кг.
Тобто відповідачем допущено невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №68026723 тій, що зазначена у накладній № 48423966 від 25.04.2023, чим порушено вимоги статей 118 та 122 Статуту залізниць України, у зв'язку із чим позивачем нарахований штраф у розмірі 198885,00 грн.
На підтвердження вищезазначених обставин, позивач до матеріалів справи надав належним чином засвідчені копії: накладних № 48423966 від 25.04.2023, № 46743944 від 11.05.2023; актів загальної форми № 30149 від 11.05.2023, № 30143 від 28.04.2023; № 386 від 11.05.2023; № 2144т від 26.04.2023; № 371 від 28.04.2023; копії телеграм № 1720 від 28.04.2023, № 698 від 11.05.2023; оригіналу комерційного акту № 450003/154 від 28.04.2023; копія комерційного акту № 450003/154/75 від 28.04.2023 з відмітками станції призначення; копія технічного паспорту на ваги № 14 станції Нижньодніпровськ Вузол Придніпровської залізниці (витяг); копія технічного паспорту на ваги станції Бурштин Львівської залізниці залізниці (витяг); копію наказу № 12 від 05.01.2023 щодо відповідальних працівників станції Нижньодніпровськ Вузол Придніпровської залізниці бути відповідальними особами на підписання від імені залізниці комерційних актів; копія посадової інструкції працівників станції Нижньодніпровськ Вузол Придніпровської залізниці № ДС-ПІ-018/1 від 14.01.2022 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; копія посадової інструкції працівників станції Бурштин Львівської залізниці № ДН-4-ПІ-174/1 від 26.08.2021 ОСОБА_3 ; копія посадової інструкції працівників станції Бурштин Львівської залізниці № ДН-4-ПІ-175/1 від 26.08.2021 ОСОБА_4 ; копія посадової інструкції працівників станції Бурштин Львівської залізниці № ДН-4-ПІ-263/1 від 25.10.2021 ОСОБА_5 ; копія посадової інструкції працівників станції Нижньодніпровськ Вузол Придніпровської залізниці № ДНС-1-01 від 01.08.2022 ОСОБА_6 ; копія робочої інструкції, б/н від 01.06.2017 ОСОБА_7 ; копія положення про регіональну філію “Придніпровська залізниця”, виписки з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах по станції Нижньодніпровськ Вузол Придніпровської залізниці, станції Бурштин Львівської залізниці за 28.04.2023 та 16.05.2023.
Заперечення учасників процесу
15.11.2023, через підсистему “Електронний суд”, б/н від 15.11.2023 (вх. № 07-10/5421/23) надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_8 , в якому останній просить суд в разі встановлення факту невірного зазначення відповідачем у накладній №48423966 (вагон №68026723) маси вантажу за спірним перевезенням та задоволення позову Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» до Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська”” про стягнення 198885,00 грн, застосувати ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України зменшити суму штрафу.
Зазначає, що сума штрафу, яка заявлена позивачем до стягнення, є завищеною та необґрунтованою, заявлена до стягнення сума не має компенсаторного характеру, а є додатковим засобом отримання прибутку для позивача. Вказано, що відповідачем за перевезення вантажу сплачено провізну плату та додаткові збори за всю відстань перевезення вантажу, за повну вагу вказану в перевізному документі, що підтверджується даними графи 34 накладної, а тому залізниця фактично отримала надлишкову плату (переплату) залізничного тарифу, оскільки відповідач здійснив оплату провізної плати та додаткових зборів за надлишкову масу вантажу. Наголошено, що будь-яких збитків внаслідок того, що відповідачем було зазначено не вірну масу вантажу у залізничній накладній, позивач не зазнав.
Окрім цього, відповідач вказує, що Товариство з додатковою відповідальністю Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська”” розташоване та функціонує на території Донецької області, де ведуться активні бойові дії, забезпечує роботою велику кількість працівників і робить вклад у функціонування енергетичної системи країни.
Хід розгляду справи та процесуальні дії
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.10.2023 відкрито провадження у справі № 905/1290/23; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд
ВСТАНОВИВ:
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами
25.04.2023, Товариство з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська”” (вантажовідправник, відповідач) зі станції Добропілля Донецької залізниці відправило вантажоодержувачу - ДТЕК “Бурштинська ТЕС”, на станцію Бурштин Львівської залізниці, за накладною № 48423966 від 25.04.2023 у вагоні № 68026723 вугілля кам'яне.
Згідно відомостей з накладної № 48423966 від 25.04.2023 маса вантажу визначена вантажовідправником у вагоні № 68026723 - 68600 кг, тара - 20500 кг; спосіб визначення маси - на вагонних вагах (150 т), заводський № 147СВ 150000В/2(вантажовідправник); пакування вантажу насипом; вугілля кам'яне марки г-газовий (Г2)(0-200); завантаження вантажу на рівні бортів; вантаж завантажено вантажовідправником; вагони УТЛЦ.
28.04.2023, на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці був складений акт загальної форми №371 в присутності начальника станції ОСОБА_6 , прийомоздавальника вантажу та багажу ОСОБА_7 , агента з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_2 про проведення контрольної перевірки маси вантажу.
На підставі акту загальної форми №371 від 28.04.2023 було проведено контрольне зважування вагону № 68026723 на справних 150 тонних електро-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, заводський номер № 032, державна повірка 14.03.2023, прийнятих до обліку СП «Дніпровська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» під № 14.
Зі змісту акту вбачається, що фактична маса брутто вагону № 68026723 - 90800 кг; тара вагону за накладною № 48423966 - 20500 кг; вага вантажу нетто за накладною № 48423966 - 68600 кг; вага вантажу нетто фактична - 70300 кг, що більше ніж вказано в накладній №48423966 на 1700 кг; понад вантажопідйомність вагону № 68026723 на 1300 кг; вагон затриманий для відвантаження надлишку вантажу.
При зважуванні було встановлено, що маса вантажу в вагоні № 68026723, вказана вантажовідправником в залізничній накладній №48423966 в графі «маса вантажу в кг, визначена відправником» не відповідає масі вантажу встановленій при проведенні контрольного зважування вантажу. А саме: маса нетто по накладній № 48423966 - 68600 кг, маса нетто при зважуванні - 70300 кг, різниця - 1700 кг.
За наслідками контрольного зважування станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці повідомлено на станцію відправлення Добропілля Донецької залізниці, що підтверджується телеграмою № 1720 від 28.04.2023.
28.04.2023, на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці був складений акт загальної форми № 30143 в присутності начальника станції ОСОБА_6 , агента з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_2 про проведення контрольної перевірки маси вантажу.
Зі змісту акту вбачається, що встановлено комерційну несправність (код - 7011003), вагон № 68026723 завантажено понад його вантажопідйомність; при зважуванні встановлено вага брутто - 90800 кг; тара по документу - 20500 кг; вага нетто - 70300 кг; більше документа на 1700 кг; понад вантажопідйомність вагону на 1300 кг; вагон затриманий для відвантаження надлишку вантажу.
Враховуючи положення ст. 129 Статуту залізниць України та п. 4 «Правил складання актів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було складено комерційний акт № 450003/154 від 28.04.2023, відповідно до якого проведено комерційний огляд і контрольне зважування вагону №68026723 в присутності: начальника станції Іванова С. Б., прийомоздавальник вантажу та багажу ОСОБА_7 , агента з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_2 ; проведена перевірка маси вантажу на справних 150 т. електронно-тензометричних вагах № 032 Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці (держповірка 14.03.2023).
В комерційному акті № 450003/154 від 28.04.2023 встановлено, що 28.04.2023 проводилось контрольне зважування вагона №68026723, який прибув зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію Нижньодніпровськ Вузол Придніпровської залізниці, станція призначення Бурштин Львівської залізниці; за документом значиться вантаж «Вугілля кам'яне марки г-газове. Вугілля кам'яне марки Г(Г2) 0-200», насипом, в твердому стані, навантаження на рівні бортів, маркування трьома паралельними борознами вздовж довжини вагона, вага брутто не вказана, тара - 20500 кг, вага нетто - 68600 кг; при переваженні вагону в статичному режимі, в присутності начальника станції ОСОБА_6 , прийомоздавальник вантажу та багажу ОСОБА_7 , агента з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_2 , на справних 150 т електронно-тензометричних вагах станцію Нижньодніпровськ Вузол Придніпровської залізниці, заводський № 032, що пройшли держповірку 14.03.2023 виявилась вага брутто - 90800 кг, тара за документом - 20500 кг, вага нетто 70300 кг, що більше вказаної в документі на 1700 кг, понад вантажопідйомності на 1300 кг; навантаження вагону на рівні бортів, маркування із застосуванням катку, трьома повздовжніми борознами вздовж довжини вагону; поглиблень нема, маркування не порушене; вагон глуходонний без торцевих дверей; течі вантажу немає; в технічному відношенні вагон справний; вагон затриманий для відвантаження надлишку вантажу; зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.
11.05.2023 був складений акт загальної форми №30149 від 11.05.2023 в присутності начальника станції Іванова С. Б., агента з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_1 , згідно з яким надлишок вантажу з вагону № 68026723 (код за уТСНВ - 161113), вугілля кам'яне марки г-газовий вагою 1700 кг відвантажено в вагон № 56298649.
11.05.2023 був складений акт загальної форми №386 від 11.05.2023 в присутності начальника станції Іванова С. Б., агента з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_1 , згідно з яким була проведена перевірка маси вантажу у вагоні; фактична маса брутто вагона склала 24300 кг, тара вагону з ПД 22600 кг; маса вантажу нетто за ПД 1700 кг; фактична маса вантажу нетто 1700 кг, що менше документа на 0 кг; в вагон № 56298649 згідно накладної №46743944 відвантажено надлишок вантажу вагою 1700 кг з вагона № 68026723.
Відповідно до технічного паспорту на засіб ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) № 14 станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці міжповірочний інтервал ЗВВТ - 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ - 6 місяців, повірка виконана 14.03.2023, перевірка ваг проводилась 14.03.2023, про що свідчить відповідні записи у технічному паспорті ваг.
Відповідно до виписки з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, запис № 863 від 28.04.2023 у вагоні № 68026723 наявне перевантаження у розмірі 1700 кг.
Вагон №68026723 було затримано на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці для усунення комерційної несправності шляхом перевантаження надлишку вантажу у вагон № 56298649, що підтверджується актами загальної форми (ГУ-23) № 30149 від 11.05.2023 та № 386 від 11.05.2023 , та відправлено на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці за досилочною накладною № 46743944.
Вагон №68026723 після усунення комерційної несправності відправлено зі станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці за накладною № 48423966.
Відповідно до виписки з книги переважування по станції Бурштин Львівської залізниці від 16.05.2023 у вагонах № 68026723 та № 56298649 вага в межах норми.
За інформацією зі станції призначення, яка міститься в розділі “Є” комерційного акту №450003/154/75 від 28.04.2023, під час перевірки маси вантажу різниці проти цього акту не виявлено.
Вказані обставини щодо невідповідності зазначених відповідачем даних маси вантажу стали підставою для нарахування штрафу та звернення позивача з даним позовом до суду.
Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду
Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, та подані заяви й заперечення, дослідивши надані сторонами в порядку статті 74 Господарського процесуального кодексу України письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення штрафу за невірно зазначену масу вантажу вантажовідправником.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Як встановлено частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
За змістом статті 6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Залізнична накладна № 48423966 оформлена у встановленому законом порядку та підтверджує виконання договору перевезення вантажу залізничним транспортом.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Положеннями статті 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Позивач скористався своїм правом на таку перевірку та перевірив дані, що внесені вантажовідправником у залізничну накладну № 48423966.
Зокрема, судом встановлено, що завантаження вагону № 68026723 та визначення маси вантажу за залізничною накладною № 48423966 здійснено вантажовідправником, правильність відомостей щодо навантаження вагону підтвердив у розділі 55 відповідної накладної своїм підписом представник відправника шляхом накладення електронного цифрового підпису - прийомоздавальник вантажу та багажу ОСОБА_9 .
Таким чином, вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладних.
Відповідно до частини 1 статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Пунктом “а” частини 2 статті 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
З матеріалів справи вбачається, що комісійне контрольне зважування вагону №68026723 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці проводилось на підставі акту загальної форми № 371 від 28.04.2023.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу (ч.3 ст.129 Статуту).
Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.
З метою засвідчення обставин щодо невірного зазначення вантажовідправником маси вантажу за залізничною накладною №48423966 у вагоні № 68026723 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено комерційний акт №450003/154 від 28.04.2023.
Вказаним комерційним актом встановлено, що 28.04.2023 проводилось контрольне зважування вагона №68026723, який прибув зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію Нижньодніпровськ Вузол Придніпровської залізниці, станція призначення Бурштин Львівської залізниці; за документом значиться вантаж «Вугілля кам'яне марки г-газове. Вугілля кам'яне марки Г(Г2) 0-200», насипом, в твердому стані, навантаження на рівні бортів, марківання трьома паралельними борознами вздовж довжини вагона, вага брутто не вказана, тара - 20500 кг, вага нетто - 68600 кг; при переваженні вагону в статичному режимі, в присутності начальника станції Іванова С. Б., прийомоздавальник вантажу та багажу ОСОБА_7 , агента з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_2 , на справних 150 т електронно-тензометричних вагах станцію Нижньодніпровськ Вузол Придніпровської залізниці, заводський № 032, що пройшли держповірку 14.03.2023 виявилась вага брутто - 90800 кг, тара за документом - 20500 кг, вага нетто 70300 кг, що більше вказаної в документі на 1700 кг, понад вантажопідйомності на 1300 кг; навантаження вагону на рівні бортів, маркування із застосуванням катку, трьома повздовжніми борознами вздовж довжини вагону; поглиблень нема, маркування не порушене; вагон глуходонний без торцевих дверей; течі вантажу немає; в технічному відношенні вагон справний; вагон затриманий для відвантаження надлишку вантажу; зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.
Відповідно, зі змісту комерційного акту № 450003/154 від 28.04.2023 не вбачається, що маркування вагону № 68026723 порушено, протилежного відповідач суду під час розгляду справи не надав.
Статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Таким чином, існує декілька нормативно-вичерпних способів визначення маси вантажів, а саме, шляхом зважування на вагах; підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом; розрахунковим методом; за обміром; умовно.
Порядок та способи визначення маси вантажу наведено у Правилах приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21 листопада 2000 року №644, що за своїм змістом кореспондується зі статтею 37 Статуту залізниць України.
Згідно з п. п. 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 року № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 року за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.
Товариство з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська”” визначило вагу вантажу у накладній № 48423966 на вагонних вагах (150 т) заводський № 147 СВ 150000В/2 (вантажовідправника).
Контрольне комісійне зважування позивачем здійснено на 150 т електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, заводський № 032.
Наведені вище обставини свідчать, що вантажовідправник визначив масу вантажу у вагоні таким же самим способом (шляхом зважування на вагах), як і залізниця.
Означений спосіб не передбачає вивантаження вугілля з вагону під час зважування.
Як встановлено судом, згідно технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки ЗВВТ № 032 остання державна повірка вказаних ваг була здійснена 14.03.2023.
На переконання суду, на дату проведення контрольного зважування ваги, якими воно здійснювалось, були справними та належним чином повіреними.
Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 №334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Таким чином, у наведеному пункті імперативно визначено суб'єктний склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акту й інших працівників залізниці поряд з особами, підписи яких є обов'язковим реквізитами комерційного акту.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст.64 та ч. 3 ст.65 Господарського кодексу України підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акту.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/15, а також в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.08.2019 у справі №905/2360/18, від 21.05.2018 у справі №916/2001/17, від 23.06.2018 у справі №916/1993/17.
Як свідчать досліджені судом матеріали справи, комерційний акт №450003/154 від 28.04.2023 підписали начальник станції Іванова С. Б., прийомоздавальник вантажу та багажу ОСОБА_7 , агент з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_2 .
У розділі Д “Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку” комерційного акту зазначено, що посада завідуючим вантажним двором за штатним розкладом відсутня.
Щодо повноважень осіб, які підписали комерційний акт, суд зазначає наступне.
ОСОБА_6 є начальником станції, а отже, є підписантом, який має повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в п.10 Правил складання актів.
У зв'язку з відсутністю на станції Нижньодніпровськ-Вузол по штатному розкладу таких посад, як начальник вантажного району, завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи та задля дотримання п.10 Правил складання актів видано наказ № 12 від 05.01.2023 “Про призначення відповідальних осіб, які мають право підпису комерційних актів”, копія якого надана суду. За яким призначено відповідальними особами, що мають право підпису комерційних актів, зокрема, прийомоздавальника вантажу та багажу ОСОБА_7 , агента з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_2 , агента з розшуку вантажу та багажу ОСОБА_1 ..
Таким чином, враховуючи, що комерційний акт №450003/154 від 28.04.2023 складений та підписаний з додержанням вимоги трьох підписів особами, повноваження яких підтверджені матеріалами справи, суд вважає його таким, що за своєю формою та змістом відповідає п.10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 та положенням Статуту залізниць України (ст.129 Статуту), внаслідок чого останній приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.
Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до ст. 118 Статуту штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків.
Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за №644, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Провізна плата за перевезення вантажу відповідно до розділу 31 за залізничною накладною № 48423966 у вагоні № 68026723 складає 39777,00 грн.
Згідно з приписами статей 118, 122 Статуту залізниць України, заявлений штраф у п'ятикратному розмірі від провізної плати становить 198885,00грн.
Перевіривши розрахунок штрафу, заявлений позивачем, суд встановив, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі 198885,00 грн є правомірними.
У заяві про зменшення розміру штрафу Товариство з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська” просить, у разі встановлення факту невірного зазначення відповідачем у накладній № 48423966 маси вантажу за спірним перевезенням та задоволення позову, застосувати ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та зменшити суму штрафу. В обґрунтування клопотання наводить такі доводи: сума штрафу, яка заявлена позивачем до стягнення, є завищеною, не має компенсаторного характеру, навпаки є додатковим засобом отримання прибутку для позивача; відповідачем за перевезення вантажу було сплачено провізну плату та додаткові збори за всю відстань перевезення вантажу, за повну вагу, тому залізниця фактично отримала надлишкову плату (переплату) залізничного тарифу, оскільки відповідач здійснив оплату провізної плати та додаткових зборів за надлишкову масу вантажу; будь-яких збитків внаслідок того, що відповідачем була зазначена невірна маса вантажу у залізничній накладній, позивач не зазнав.
Окремо вказує, що Товариство з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська” розташоване та функціонує на території Донецької області, де ведуться активні бойові дії, забезпечує роботою велику кількість працівників і робить вклад у функціонування енергетичної системи країни.
За приписами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Водночас, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Відсутність у Статуті залізниць України норми про можливість зменшення неустойки за клопотанням боржника не може обмежувати право останнього на звернення до суду з клопотанням на підставі частини третьої статті 551 Цивільного Кодексу України та частини першої статті 233 Господарського кодексу України, які мають вищу юридичну силу порівняно із Статутом залізниць України, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України. Суд має розглянути таке клопотання з урахуванням наведених заявником доводів та конкретних обставин справи.
Верховний Суд у постановах від 13.02.2018 у справі № 905/725/17, від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19, від 29.04.2021 у справі №905/1450/20, від 27.03.2023 у справі №904/934/22, від 20.04.2023 у справах № 904/613/22, № 904/124/22, від 06.06.2023 у справі № 904/1289/22 констатує можливість застосування ст.551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України до правовідносин щодо стягнення штрафів, передбачених Статутом залізниць України, вказуючи, що висновки суду повинні базуватись на встановленні доведеності відповідачем винятковості обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшення розміру штрафу.
Встановлення розміру штрафу за невірно зазначену масу вантажу Статутом залізниць України, а не договором, не позбавляє суд права зменшити розмір нарахованого штрафу, за наявності підстав передбачених законодавством, оскільки відсутність можливості зменшення розміру штрафу, передбаченого законодавством, та його стягнення без врахування судом конкретних обставин справи, зокрема, характеру вчиненого порушення, негативних наслідків (в тому числі і можливих), та їх співмірності з розміром штрафних санкцій, може призвести до ситуації коли за різні по характеру та наслідкам правопорушення судом може бути стягнений один і той саме розмір штрафу, що, в свою чергу, не сприятиме виконанню завдання господарського судочинства щодо справедливого вирішення справи судом.
Приписи ст. 233 Господарського кодексу та ст. 551 Цивільного кодексу України обумовлюють можливість зменшення неустойки за рішенням суду з обов'язковим встановленням факту того, що належні до сплати штрафні санкції є надмірно великими порівняно із збитками кредитора, розмір неустойки значно перевищує розмір збитків відповідно.
В чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. При застосуванні вказаних норм поняття “значно” та “надмірно” є оціночними і мають конкретизуватися у кожному конкретному випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість такого випадку.
З цього приводу суд зазначає, що, як було вказано вище, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, штраф стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, тому, в процесуальні обов'язки позивача щодо стягнення штрафу входить доведення факту та обставин правопорушення з боку відповідача, без необхідності доведення збитків.
Фактично, позивачу, звертаючись до суду з позовом про стягнення штрафу за неправильно визначену масу вантажу, достатньо надати суду докази факту такої невідповідності.
Звертаючись з клопотанням про зменшення суми штрафу за ст. 233 Господарського кодексу України, саме відповідач повинен довести наявність обставин, які зумовлюють застосування зазначеної норми, а саме, надмірність штрафу у порівнянні із збитками. Суд позбавлений права самостійно, без належних доказів робити висновки щодо наявності або відсутності збитків та застосовувати ст. 233 Господарського кодексу України.
Досліджуючи доводи клопотання щодо зменшення штрафу в цій частині суд вбачає, що відповідач обмежився лише посиланням на відсутність будь-яких збитків у залізниці через зазначення відповідачем невірної маси вантажу.
Тоді як, згідно залізничної накладної №48423966 встановлено вантажопідйомність вагону №68026723 - 69 т, за даними комерційного акту №450003/154 від 28.04.2023 фактично завантажено у вагон було понад його вантажопідйомність, а саме, 70300 кг, що вочевидь потенційно могло спричинити небезпеку під час перевезення.
Посилання відповідача, що ним сплачено провізну плату та додаткові збори за всю відстань перевезення вантажу, за повну вагу, й відповідно залізниця отримала надлишкову плату (переплату) залізничного тарифу, є неспроможним.
Як встановлено вище, відповідачем була зазначена маса вантаж менша тієї, що фактично перевозилась, тому й провізну плату він сплатив за меншу вагу, а не більшу, як зазначено у клопотанні. Грошові кошти за перевезення надлишку вантажу 1700 кг ним не сплачувались.
Нарахований позивачем штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати встановлений Статутом залізниць України, який затверджено відповідною постановою Кабінету Міністрів України, у зв'язку із чим у суду відсутні підстави вважати його надмірно великим у порівняні з допущеним відповідачем правопорушенням, його розмір встановлений законодавчо.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України N 734/2023 від 06.11.2023 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України N 3429-IX від 08.11.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16.11.2023 строком на 90 діб.
Товариство з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська” у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та доступні суду на платформі “ЛІГА ЗАКОН” зареєстроване за адресою: вул. Строїтельна, буд.17, місто Білозерське, місто Добропілля, Донецька область, 85013.
Основним видом діяльності підприємства є добування кам'яного вугілля.
Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджений Наказом № 309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, до територій України, де ведуться активні бойові дії, з 24.02.2022 відноситься Білозерська міська територіальна громада і Добропільська міська територіальна громада Покровського району Донецької області.
Обставини щодо військової агресії є загальновідомими (частина третя статті 75 ГПК України), однак це не звільняє відповідача від обов'язку доводити обставини на які він посилається, як на підставу для зменшення розміру штрафу, належними доказами. Обов'язок доведення таких обставин покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (стаття 74 ГПК України).
З контексту заяви вбачається, що Товариство з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська”, незважаючи на ведення активних бойових дій, все ж веде господарську діяльність з видобутку вугілля, метою якої є отримання прибутку.
Доказів на підтвердження того, яким є фінансовий стан підприємства на даний час, яким чином змінились фінансові показники діяльності підприємства та обсяг видобутку вугілля внаслідок введення у країні воєнного стану, чи знаходиться воно в простої, чи виплачується заробітна плата працівникам підприємства, чи мало місце пошкодження будівель та виробничих об'єктів підприємства внаслідок ворожих обстрілів, якою є ступень вказаного пошкодження, як вона впливає на діяльність підприємства, до заяви не додано. Відсутні в заяві й посилання на наявність розміщення інформації про означені факти у вільному доступі у мережі Інтернет.
Також відповідач посилається на кризовий стан енергетичної галузі в Україні, вказує, що підприємство має стратегічну та соціальну значимість для регіону, забезпечує роботою велику кількість працівників, тощо, однак у тексті заяви не вказує, яким чином ці факти безпосередньо впливають на наявність підстав для зменшення розміру штрафу в контексті вимог ст.233 Господарського кодексу та ст. 551 Цивільного кодексу України.
Відповідач заявляючи про необхідність зменшення штрафу, не визначив конкретний розмір, на який він просить суд його зменшити. З огляду на відсутність доказів вказаних вище, суд позбавлений можливості самостійно визначити, чи є сума штрафу на даний час несправедливо непомірним тягарем для підприємства та яка сума була б адекватною.
Одночасно, суд вказує, що тяжка економічна ситуація в Україні має загальнодержавний характер та впливає на показники господарської діяльності також і позивача. Суд приймає до уваги, що Акціонерне товариство “Українська залізниця” має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, оскільки включена до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83, та на неї згідно Порядку організації діяльності залізничного транспорту під час здійснення військових залізничних перевезень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 891, покладено обов'язок щодо утримання у справному стані рухомого складу для забезпечення діяльності Збройних Сил України, що передбачає матеріально-технічне забезпечення і не може не залежати від фінансового становища підприємства. Загальновідомими та такими, що не потребують доведення є факти ракетних обстрілів залізничної інфраструктури, значне скорочення комерційних перевезень, що є основним джерелом прибутків залізниці, безкоштовне перевезення населення під час евакуації з небезпечних районів тощо.
Таким чином, приймаючи до уваги недоведеність належними та допустимими доказами наявності підстав для зменшення штрафу суд відмовляє у задоволенні заяви Товариство з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська” про зменшення розміру штрафу.
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд, враховуючи наведені положення цивільного і господарського законодавства, задовольняє позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 198885,00 грн в повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Шахта “Білозерська” (код ЄДРПОУ 36028628, вул. Строїтельна, буд.17, місто Білозерське, місто Добропілля, Донецька область, 85013) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” (код ЄДРПОУ 40075815, вул. Єжи Гедройця, буд.5, м.Київ,03680) в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” (код ЄДРПОУ 40081237, пр. Дмитра Яворницького, буд.108, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49038) суму штрафу в розмірі 198885,00 (сто дев'яносто вісім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн., 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2983,28 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят три) грн., 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Рішення набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
5. Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до суду апеляційної інстанції у порядку та строки передбаченими ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2023 .
Суддя Д.М. Огороднік