Ухвала від 29.11.2023 по справі 904/4902/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

29.11.2023м. ДніпроСправа № 904/4902/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Бразалук С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку підготовчого провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (м. Київ)

до ОСОБА_1 (смт. Слобожанське Дніпропетровської області)

про звернення стягнення на предмет іпотеки Суддя Фещенко Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд в рахунок погашення заборгованості Фізичної особи - підприємця Окань Юлія Григоровича за кредитом згідно з договором № 1739 від 06.12.2007 у розмірі 190 661,81 доларів США, що за курсом НБУ станом на 30.08.2023 становить 6 972 235 грн. 44 коп., на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" звернути стягнення на нерухоме майно: 1/2 нежилого приміщення в будівлі літ. В-3 на І-му поверсі приміщення поз. 1-3-:-1-6, загальною площею 180,6 кв. м, ґанки літ. в3, в5, в6; у спільному користуванні - ґанок літ. в2, споруди №1, 2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом його продажу на електронних торгах.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- 06.12.2007 між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (у подальшому назву змінено на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", після чого - на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк") та Фізичною особою - підприємцем Окань Юлієм Григоровичем було укладено кредитний договір № 1739, за умовами якого позичальнику надано строковий кредит у розмірі 107 000,00 доларів США на наступні цілі: придбання нерухомості за програмою придбання офісної та торгівельної нерухомості "Нерухомість в кредит" для юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності в обмін на зобов'язання щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, та інших платежів, які передбачені умовами договору;

- зобов'язання ОСОБА_2 за договором були забезпечені договором іпотеки № 1739/ДЗ від 06.12.2007 з договорами про внесення змін до нього № 1 від 02.07.2008, № 2 від 10.02.2009 (далі - договір іпотеки), відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав в іпотеку банку належне йому на праві спільної власності нежиле приміщення в будівлі літ. В-3 на 1-му поверсі, приміщення поз. 1-3-:-1-6, загальною площею 180,6 кв. м, ґанки літ. в3, в5, в6, у спільному користуванні - ганок літ. в2, споруди № 12, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - предмет іпотеки), цільове призначення майна - нежитлові приміщення;

- в порушення відповідних умов договору та приписів законодавства ОСОБА_2 не повернув кредитні кошти у розмірі 58 573,87 доларів США у передбачений договором термін та не сплатив відсотки та винагороду, у зв'язку з чим, з метою стягнення заборгованості за тілом кредиту, банк звернувся до суду з відповідним позовом до ОСОБА_2 та його поручителів;

- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2018 у справі №904/3994/18 стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитом у розмірі 58 573,87 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 17.07.2018 складає 1 535 035 грн. 92 коп. При цьому, суд встановив факт укладення кредитного договору, факт видачі кредиту, факт порушення ОСОБА_2 зобов'язань за договором та факт наявності заборгованості за тілом кредиту у розмірі 58 573,87 доларів США;

- постановою Дніпровського апеляційного суду від 16.07.2020 у справі № 202/727/19, яка набрала чинності, зокрема, визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нежилого приміщення (на кожного) в будівлі літ. В-3 на 1-му поверсі - приміщення поз. 1-3-:-1-6, загальною площею 180,6 кв. м, ґанки літ. в2, споруди № 1,2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- постановою Дніпровського апеляційного суду від 16.07.2020 у справі № 202/727/19 майно, що є предметом іпотеки, було в рівних частинах поділено між подружжям - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за наслідками виконавчих проваджень № 58699872, № 62454650 було звернуто стягнення лише на 1/2 частину нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 ;

- наразі винесені постанови про повернення виконавчих документів стягувачу по виконавчому провадженню № 58699872, № 62454650; відповідно до наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2019 рішення суду від 20.11.2018 у справі №904/3994/18 набрало законної сили 11.02.2019, проте станом на дату складання позовної заяви не виконано у повному обсязі ОСОБА_2 . При цьому, виконавчий напис приватного нотаріуса від 01.07.2019 № 1866, яким запропоновано в рахунок погашення заборгованості за кредитом звернути стягнення на спірне нерухоме майно, не може бути повторно пред'явлено до виконання, оскільки 1/2 вказаного майна вибула з права власності ОСОБА_2 ;

- у постанові Дніпровського апеляційного суду від 16.07.2020 у справі № 202/727/19 за позовом про поділ майна подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 колегія суддів дійшла до висновку, що перебування спірної квартири в іпотеці не перешкоджає поділу спільного майна подружжя, оскільки гарантії АТ КБ "Приват Банк" як іпотекодержателя щодо спірного майна визначені частиною 2 статті 23 Закону України "Про іпотеку";

- оскільки Законом України "Про іпотеку" не передбачено таких підстав для припинення іпотеки, як визначення часток подружжя у спільному сумісному майні, то поділ майна подружжя у такий спосіб не припиняє іпотеку;

- відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина 4 статті 33 Закону України "Про іпотеку");

- постановою Дніпровського апеляційного суду від 16.07.2020 у справі № 202/727/19 визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину нежилого приміщення (на кожного) в будівлі літ. В-3 на 1-му поверсі - приміщення поз. 1-3-:-1-6, загальною площею 180,6 кв. м, ґанки літ. в2, споруди № 1,2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , отже, вартість майна, що належить відповідачу на праві власності, складає 543 786 грн. 50 коп. Враховуючи вказане, та беручи до уваги приписи статей 15, 16 Цивільного кодексу України, позивач має право самостійно обирати спосіб судового захисту та визначити розмір своїх вимог. За таких обставин, позивач звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки вартістю 543 786 грн. 50 коп.

З позовної заяви вбачається, що позивачем у складі учасників провадження визначено фізичну особу - ОСОБА_1 (відповідач).

За викладених обставин, судом було здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та отримано відповідь № 221411 від 11.09.2023, згідно з якою, за параметрами запиту ідентифікаційного номеру НОМЕР_1 , особу ОСОБА_1 не знайдено.

Так, за змістом абзацу 2 частини 1, частин 6, 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України до відкриття провадження у справі суд повинен отримати інформацію про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача, яка не є підприємцем. У разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

З урахуванням викладеного, суд вважав за необхідне звернутися до Центру надання адміністративних послуг Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 13.09.2023 у Центру надання адміністративних послуг Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області було витребувано інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Від Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області надійшов лист щодо зареєстрованих осіб (вх. суду № 47982/23 від 20.09.2023), в якому повідомлено про те, що за відомостями Центру надання адміністративних послуг Слобожанської селищної ради гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 .

У той же час, позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2023 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 5-ти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" засобами електронного зв'язку надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви (вх. суду № 49695/23 від 29.09.2023), в якому він просить суд продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви, у зв'язку з необхідністю відправлення копії позовної заяви на нову адресу відповідача.

Ухвалою суду від 02.10.2023 клопотання Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви було задоволено та продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви - до 06.10.2023 включно.

У подальшому, від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду № 50871/23 від 06.10.2023).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 11.10.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.10.2023.

У підготовче засідання 25.10.2023 з'явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні представником відповідача було заявлене усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Враховуючи вказане, у підготовчому засіданні 25.10.2023 судом протокольно було оголошено перерву до 15.11.2023.

Від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі (вх. суду №58062/23 від 13.11.2023), в якому він просить суд закрити провадження у справі, посилаючись на таке:

- Господарським судом Дніпропетровської області було постановлено судове рішення від 16.11.2021 у господарській справі № 904/2860/21 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до відповідача-1 - ОСОБА_2 , відповідача-2 - ОСОБА_1 "Про звернення стягнення на предмет іпотеки". Предметом спору було те ж саме нерухоме майно - нежиле приміщення в будівлі літ. В - 3 на 1-му поверсі поз. 1-3-:1- 6 загальною площею 180,6 кв. м, ґанки літ. В3, в5, в6, у спільному користуванні - ґанок в2, споруди № 1, 2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки зазначене нерухоме майно належало відповідачам в рівних частинах - по 1/2 кожному, то позов подано було до двох відповідачів. Позовні вимоги в обох випадках витікали з кредитного договору № 1739 від 06.12.2007. Єдине, що різнилося при розгляді господарської справи № 904/2860/21 та справи № 904/4902/23 - це сума боргу, в рахунок якої необхідно стягнути предмет іпотеки. При цьому, в позовній заяві по справі № 904/2860/21 тіло кредиту було зазначено в сумі 39 804,04 доларів США, а щодо інших зазначених позивачем сум - взагалі не йшлося, на момент розгляду в суді справи № 904/4902/23 заборгованість за договором кредиту чомусь становить 190 661,81 доларів США;

- відповідач зазначає, що позивачем не заявлялися будь-які вимоги в судовому порядку щодо інших грошових сум (відсотки за користування, комісії, пені та інші), крім тіла кредиту, яке було стягнуто на підставі рішення суду у справі № 904/3994/18 від 20.11.2018 в сумі 58 573,87 доларів США, що становило в гривневому еквіваленті 1 535 035 грн. 92 коп. та частково погашено шляхом реалізації належної ОСОБА_2 частини нерухомого майна. Тож, мова взагалі не може йти про реалізацію предмета іпотеки в рахунок непідтвердженого боргу. Щодо боргу 97143,11 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 214,66 доларів США - заборгованість з комісії; 53 500 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - мова взагалі не може йти, оскільки у зв'язку зі збігом строку позовної давності за цими вимогами, такі вимоги не можуть бути захищені в судовому порядку. Таким чином, у позовних вимогах по даній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки мова йде про стягнення: 1) того ж самого предмета іпотеки - 14 нежилого приміщення в будівлі літ. В - 3 на 1-му поверсі поз.1-3-:-1- 6 загальною площею 180,6 кв. м., ґанки літ. В3, в5, в6, у спільному користуванні - ґанок в2, споруди №1,2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) на підставі того ж самого кредитного договору № 1739 від 06.12.2007; 3) в рахунок погашення тієї ж суми тіла кредиту в сумі 39 804,04 доларів США;

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області у господарській справі №904/2860/21 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до відповідача-1 - ОСОБА_2 , відповідача 2 - ОСОБА_1 "Про звернення стягнення на предмет іпотеки" від 16.11.2021 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі;

- Центральним апеляційним Господарським судом після розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2021, рішення у справі № 904/2860/21 залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Таким чином, на сьогодні існує рішення суду, що набуло законної чинності, постановлено в рамках розгляду спору між тими ж сторонами, стосовно того ж предмета та з тих же підстав. За таких обставин відповідач вважає, що справа № 904/4902/23 підлягає закриттю.

Від позивача засобами електронного зв'язку надійшло клопотання (вх. суду №58562/23 від 15.11.2023), в якому він просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, посилаючись на участь представника позивача в іншому судовому засіданні, а також у зв'язку з рядом об'єктивних причин.

У підготовче засідання 15.11.2023 з'явився представник відповідача, представник позивача у вказане засідання не з'явився, при цьому, судом було враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з якого вбачається, що він належним чином повідомлений про день, час та місце підготовчого засідання.

Судом було зауважено, що до клопотання про відкладення судового засідання від 15.11.2023 позивачем не було долучено жодного доказу, на підтвердження викладених у ньому обставин, а саме: не долучено доказів участі представника позивача 15.11.2023 в іншому судовому засіданні, а також не долучено доказів існування ряду об'єктивних причин, на які посилається позивач, як і взагалі не конкретизовано такі причини. Отже, у задоволенні вказаного клопотання судом було відмовлено.

Разом з тим, судом було відзначено, що клопотання про закриття провадження у справі подане відповідачем лише 13.11.2023 та станом на 15.11.2023 не отримане позивачем.

З огляду на викладене, для надання позивачу часу для ознайомлення з вказаним клопотанням та висловлення власної правової позиції щодо викладених в ньому обставин, суд вважав за доцільне відкласти підготовче засідання та викликати представника позивача у наступне судове засіданні для надання пояснень з приводу відкладених відповідачем обставин щодо наявності підстав для закриття провадження у справі.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 15.11.2023 підготовче засідання було відкладено на 29.11.2023.

Від позивача засобами електронного зв'язку надійшло клопотання (вх. суду №61261/23 від 29.11.2023), в якому він просить суд провести судове засідання 29.11.2023 без участі представника позивача, посилаючись на участь представника позивача в іншому судовому засіданні, а також на ряд інших об'єктивних причин.

У підготовче засідання 29.11.2023 з'явився представник відповідача, представник позивача у вказане засідання вдруге не з'явився, при цьому, з поданого позивачем 29.11.2023 клопотання вбачається, що позивач належним чином повідомлений про день, час та місце підготовчого засідання.

Щодо клопотання позивача про проведення судового засіданні без участі представника позивача суд зазначає таке.

Ухвалою суду від 15.11.2023 явка у судове засідання 29.11.2023 була визнана обов'язковою (пункт 2 резолютивної частини ухвали суду). Більше того, в тексті вказаної ухвали було зазначено про подання відповідачем заяви про закриття провадження у справі, а також детально описано викладені у клопотанні обставини. Вказані обставини потребували надання пояснень позивачем, які у письмовому вигляді надані до суду не були; через неявку у судове засідання суд був позбавлений можливості отримати й усні пояснення представника позивача з цього приводу.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Клопотання позивача обґрунтоване тим, що представник позивача в цей час приймає участь в іншому судовому процесі, а також існує ряд інших об'єктивних причин неможливості явки у судове засідання. При цьому, до клопотання від 29.11.2023 позивачем не було долучено жодного доказу, на підтвердження викладених у ньому обставин, а саме: не долучено доказів участі представника позивача 29.11.2023 в іншому судовому засіданні, а також не долучено доказів існування ряду об'єктивних причин, на які посилається позивач, як і взагалі не конкретизовано такі причини.

Суд зауважує, що аналогічне формулювання містилося у клопотанні позивача про відкладення підготовчого засідання, яке було призначено на 15.11.2023 (а.с.181).

Суд окремо завертає увагу, що у випадку наявності у позивача складнощів з прибуттям його представника у судове засідання 29.11.2023 безпосередньо до приміщення господарського суду, які вже існували станом на 15.11.2023, позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду із клопотанням про участь у судовому засіданні 29.11.2023 в режимі відеоконференції, однак вказаним правом не скористався.

Судом також враховано, що місцезнаходженням як позивача так і суду є міста, в яких з початку військової агресії не велися активні бойові дії, ситуація протягом всього часу воєнного стану в Україні є контрольованою Збройними Силами України.

Більше того, за майже два тижні з моменту отримання ухвали суду від 15.11.2023 у свій Електронний кабінет (а.с.191) у позивача була можливість надати повноваження іншому представнику, навіть, якщо представник, що залучений до участі під час розгляду справи, на даний час не має можливості забезпечити явку у судове засідання.

Враховуючи вказані вище обставини в їх сукупності, клопотання позивача було визнано судом необґрунтованим.

Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки;

- у даному випадку неявка представника позивача є повторною; більше того, причину неявки у підготовче засідання 29.11.2023 суд визнає неповажною (доказів існування поважних причин неявки у судове засідання позивачем суду не надано).

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

У даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

При цьому, як було вказано вище, явка у підготовче засідання 29.11.2023 була визнана обов'язковою (пункт 2 резолютивної частини ухвали суду від 15.11.2023).

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення певної процедури розгляду справи.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України" та від 14.10.2007 у справі "Трух проти України").

На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004, постанова Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 922/3016/17).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (постанова Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 910/15330/19, від 31.03.2020 у справі № 910/11383/19).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача,

ВСТАНОВИВ:

У підготовче засідання 29.11.2023 представник позивача вдруге не з'явився, при цьому, з поданого позивачем 29.11.2023 клопотання вбачається, що позивач належним чином повідомлені про день, час та місце підготовчого засідання. Належність повідомлення позивача також підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою про доставку електронного листа, з якої вбачається, що позивач отримав ухвалу суду від 15.11.2023 в свій Електронний кабінет 18.11.2023, отже завчасно.

Судом також встановлено, що підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні 29.11.2023, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

При цьому, явка у підготовче засідання 29.11.2023 була визнана обов'язковою (пункт 2 резолютивної частини ухвали суду від 15.11.2023).

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004, постанова Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 922/3016/17).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (постанова Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 910/15330/19, від 31.03.2020 у справі № 910/11383/19).

Виходячи із вищенаведених обставин, суд приходить до висновку, що процесуальна поведінка позивача не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав, готовності брати участь у справі на всіх етапах її розгляду, достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав у судовому порядку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення певної процедури розгляду справи.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами пункту 2 частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.

Відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.

Відповідно до статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Господарський суд наголошує на тому, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до частини 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому, суд наголошує, що відповідно до частини 1 статті 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Під час аналізу обставин у даній справі, суд застосовує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 по справі № 910/8816/19, в якій наведено такий аналіз норм статті 226 Господарського процесуального кодексу України, а також механізм її застосування:

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

За приписами пункту 2 частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.

Водночас частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов'язків, передбачених статтею 46 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.

Приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Разом з тим частиною 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить, що обов'язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

При цьому саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України може визнати явку позивача обов'язковою та викликати його у судове засідання.

Судом враховано, що за змістом частини 3 статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У той же час, суд наголошує, що учасник справи має право:

а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);

б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов'язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Саме до наведених вище правових висновків дійшов Верховний суд у складі Об'єднаної палати касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 по справі №905/458/21 (пункти 8.2- 8.7).

Як було вказано вище, позивач подав клопотання про проведення підготовчого засідання без участі його представника, але вказане клопотання було визнано судом необґрунтованим, більше того, суд відзначає, що у даному випадку неявка представника позивача у підготовче засідання 29.11.2023 перешкоджає вирішенню спору, оскільки:

- ухвалою суду від 15.11.2023 явка у судове засідання 29.11.2023 була визнана обов'язковою (пункт 2 резолютивної частини ухвали суду);

- в тексті вказаної ухвали було зазначено про подання відповідачем 13.11.2023 заяви про закриття провадження у справі, а також детально описано викладені у клопотанні обставини. Вказані обставини потребували надання пояснень позивачем, які у письмовому вигляді надані до суду не були; через неявку у судове засідання суд був позбавлений можливості отримати й усні пояснення представника позивача з цього приводу;

- у даній справі розгляд справи по суті мав би розпочатися не пізніше 11.12.2023, отже для того, щоб призначити розгляд справи по суті на крайній строк (11.12.2023), 29.11.2023 потрібно було закрите підготовче провадження, враховуючи встановлений процесуальним законом строк на виготовлення повного тексту ухвали суду, строк на її направлення сторонам, а також вимоги частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду щодо того, що про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії;

- відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті;

- враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що вирішити завдання підготовчого провадження у підготовчому засіданні 29.11.2023, приймаючи до уваги неявку представника позивача, неможливо, отже неявка у засідання 29.11.2023 перешкоджає подальшому розгляду справи.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав, передбачених частиною 4 статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, для залишення позову без розгляду.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність залишення позову Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Також, Верховний суд у складі Об'єднаної палати касаційного господарського суду в постанові від 18.11.2022 по справі № 905/458/21 виклав наступну правову позицію:

- залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом;

- тобто у положеннях частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, законодавець не застосував слова "може", "має право", "за власної ініціативи" та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у частині 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у пункті 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене, повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних;

- отже, норми, закріплені у частині 4 статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов'язок залишити позов без розгляду;

- належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи є передумовою застосування до позивача процесуальної дії залишення позову без розгляду. Це випливає з частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої будь-які питання наслідків неявки у судове засідання будь-якого учасника справи розглядаються за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання є безумовною підставою для відкладення розгляду справи відповідно до пункту 1 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Здійснене судом повідомлення про дату, час і місце судового засідання слід вважати належним, якщо при цьому були дотримані вимоги статей 121, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України;

- право позивача самостійно визначати характер своєї участі в судовому засіданні, зокрема й через неявку до нього, повинне бути здійснене у належний, тобто визначений процесуальним законом спосіб: шляхом подання позивачем до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Лише, якщо позивач чітко висловив своє волевиявлення через клопотання про розгляд справи за його відсутності та за умови можливості розгляду справи за відсутності позивача в судовому засіданні, можливий судовий розгляд справи за відсутності позивача в судовому засіданні.

Отже, відповідно до частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України виключенням для обов'язкового залишення позову без розгляду можуть вважатися обставини, якщо позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, суд розглядає справу по суті за умов, якщо: (1) позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та (2) його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. При цьому, суд може розглянути можливість вирішення спору за відсутності позивача (з'ясувати, чи не перешкоджає нез'явлення позивача вирішенню спору) лише якщо від позивача надійшло клопотання про такий розгляд (про розгляд справи за відсутності позивача). У разі, якщо від позивача до суду не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд не має права розглядати справу, а тому не зобов'язаний надавати оцінку наявності такої можливості. Подібні висновки викладанні Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2022 по справі №905/458/21.

Окремо суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду (постанова від 18.11.2022 по справі № 905/458/21) зазначає, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов'язок залишити позов без розгляду.

При цьому, суд відзначає, що Верховним Судом (у складі Касаційного цивільного суду та Касаційного адміністративного суду) щодо питань застосування норм Цивільного процесуального кодексу України та сформовано правову позицію щодо неможливості залишення позову без розгляду, у зв'язку з неявкою представника позивача у судове засідання на стадії підготовчого провадження.

В той же час, у зв'язку з різною практикою застосування Верховним Судом положень процесуальних кодексів щодо можливості залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження (з причин, зокрема, неявки позивача у судове засідання), справу №757/54510/17-ц було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Однак, в ухвалі суду від 13.07.2021 по справі № 757/54510/17-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд. Ухвала мотивована, зокрема, наступним:

- під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожими є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин;

- порядок здійснення цивільного та господарського судочинства встановлений різними процесуальними кодексами;

- вказані в ухвалі про передачу до Великої Палати Верховного Суду висновки щодо застосування норм процесуального права при залишенні позову без розгляду залежно від стадії судового розгляду регулюються різними процесуальними кодексами, що не тільки виключає можливість визнання таких правовідносин подібними, але і спростовує наведені колегією суддів Касаційного цивільного суду твердження щодо необхідності та можливості відповідної уніфікації вказаних висновків різних судів щодо застосування різних норм процесуального права.

Враховуючи вказані вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду, господарський суд у даній справі керується саме правовими висновками Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду (щодо питань застосування Господарського процесуального кодексу України) щодо можливості залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження (з причин, зокрема, неявки позивача у судове засідання).

Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду, у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

На підставі викладеного, керуючись 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 182, 226, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - залишити без розгляду.

Роз'яснити Акціонерному товариству Комерційному банку "Приватбанк", що після усунення обставин, що зумовили залишення позовної заяви без розгляду, позивач має право знову звернутися з нею до господарського суду в загальному порядку.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 29.11.2023.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений та підписаний 29.11.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко