ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2023м. ДніпроСправа № 904/3152/23
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Барабанова Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом Обласного комунального підприємства «Фармація» м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Цабук Світлани Миколаївни м. Покров
про стягнення суми боргу в розмірі 23081грн48коп, пені в розмірі 5291грн21коп, 3% річних в розмірі 754грн51коп, інфляційної складової в розмірі 4087грн76коп
Представники:
від позивача: Сидоренко О.А., довіреність №04-Д/1 від 03.01.2023, адвокат;
від відповідача: Цабук С.М.
СУТЬ СПОРУ: Обласне комунальне підприємство «Фармація» до фізичної особи-підприємця Цабук Світлани Миколаївни про стягнення суми боргу в розмірі 23081грн48коп, пені в розмірі 5291грн21коп, 3% річних в розмірі 754грн51коп, інфляційної складової в розмірі 4087грн76коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати на підставі договору №591-22/VII-2/6 від 01.04.2020 оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області.
Позивач зазначив, що відповідно до умов договору та акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.04.2020 відповідач прийняв у довгострокове користування нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 88,0кв.м., розташоване за адресою: м. Покров, вул. героїв України, 5-А.
Відповідно до п.3.1. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує балансоутримувачу орендну плату, розрахунок якої здійснюється згідно з чинним законодавством.
Згідно з пунктом 3.7 договору орендна плата в повному обсязі перераховується на поточний рахунок балансоутримувача один раз на місяць не пізніше 01 числа місяця наступного за розрахунковим.
Позивач вказав, що за період лютий - червень 2022 року відповідач мав сплатити орендну плату в загальному розмірі 26081грн48коп, а відповідачем було сплачено 25.03.2023 лише частково орендну плату за лютий 2022 року в розмірі 3000грн.
Позивач стверджував про існування заборгованості зі сплати орендної плати за період лютий - червень 2022 року в розмірі 23081грн48коп (26081грн.48коп. - 3000грн.).
Посилаючись на пункт 8.2 договору, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за несвоєчасну сплату орендних платежів в загальному розмірі 5291грн.21коп. за загальний період 02.03.2022 - 02.01.2023.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач також нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 754грн.51коп. за загальний період з 02.03.2022 по 13.06.2023 та інфляційну складову в розмірі 4087грн.76коп. за загальний період з 02.03.2022 по 31.05.2023.
Позивач просив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2023 суд прийняв до розгляду позовну заяву, задовольнив клопотання позивача та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи.
Суд запропонував відповідачу у строк протягом 15днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.
На адресу суду 26.06.2023 надійшли пояснення позивача на виконання ухвали суду від 21.06.2023 щодо місяців, показники інфляції за які використані при розрахунку суми інфляційної складової.
На електронну пошту суду 26.06.2023 надійшла заява відповідачки від 23.06.2023, в якій відповідачка просить:
- розглянути всі об'єктивні обставини, що призвели до накопичення боргу за договором оренди №591-22/VII-2/6 від 01.04.2020;
- розглянути питання про скасування боргу або реструктуризацію його не менше, ніж на 12 місяців;
- судовий розгляд провести без участі відповідача або в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2023 суд повернув без розгляду заяву відповідачки від 23.06.2023 на підставі частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України.
На адресу суду 29.06.2023 надійшли заперечення відповідачки на позов.
Відповідачка просила визнати наявність форс-мажорних обставин, що призвели до невиконання відповідачем зобов'язань за договором №591-22/VII-2/6 від 01.04.2020; відстрочити погашення суми боргу за договором №591-22/VII-2/6 від 01.04.2020 до закінчення воєнного стану в України та реструктуризувати борг на 12 місяців рівними частинами; звільнити від відповідальності за порушення зобов'язань.
У запереченнях зазначено, що орендоване приміщення використовується для розміщення магазину з продажу одягу. Після 24.02.2023 відповідачка закрила магазин, оскільки продажу товару не було, продавці звільнились. На електронну адресу позивача направлявся лист відповідачки 15.03.2022 про припинення діяльності. В період з 14.03.2022 по 26.03.222 відповідачка перебувала за межами території України, протягом цього періоду приміщення не використовувалось. Відповідачка зв'язувався з представником позивача в телефонному режимі в кінці лютого 2022року та в кінці березня 2022року, повідомляла про тимчасове зупинення торгівлі та про готовність розірвати договір оренди і звільнити приміщення.
До заперечень від 25.06.2023 відповідачка долучила копії листа про повідомлення орендодавця про зупинення використання об'єкту торгівлі з 01.03.2022, свідоцтва про народження дітей, сторінок паспорту громадянина України для виїзду за кордон з відмітками про перетин кордону; скриншоти сторінок засобів масової інформації та вмісту електронної поштової скриньки відповідачки від 10.03.2022.
Відповідно до частини 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Відповідачка не надала до суду докази направлення на адресу позивача заперечень від 25.06.2023 разом з долученими до них документами (копії листа про повідомлення орендодавця про зупинення використання об'єкту торгівлі з 01.03.2022, свідоцтва про народження дітей, сторінок паспорту громадянина України для виїзду за кордон з відмітками про перетин кордону; скриншот вмісту електронної поштової скриньки відповідачки від 10.03.2022).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2023 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання на 05.09.2023.
Суд роз'яснив відповідачці право протягом 15днів з дня вручення ухвали суду від 21.08.2023 подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2023 суд відклав підготовче засідання до 03.10.2023 та запропонував відповідачці надати до суду документи на підтвердження наявності підстав для розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців (разом з доказами направлення на адресу позивача).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2023 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, відклав підготовче засідання до 01.11.2023, запропонував відповідачці надати до суду документи на підтвердження наявності підстав для розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців (разом з доказами направлення на адресу позивача).
У підготовчому засіданні від 01.11.2023 відповідачка надала на адресу суду клопотання від 01.11.2023 про реструктуризацію суми боргу в розмірі 23081грн48коп на 10 місяців рівними частинами.
У клопотанні вказано про можливість оплати суми боргу частинами, оскільки сплата суми одним платежем призведе до неможливості стабільно закуповувати товар та спричинить збій в роботі магазину приватного підприємця.
Відповідачка не в змозі документально довести факт фінансової неспроможності, внаслідок відсутності у приватного підприємця документів, які це підтверджують.
Відповідачка посилається на здійснення підприємницької діяльності в м. Покров Нікопольського району. Цей регіон постійно потерпає від обстрілів. Так, 27.10.2023 були обстріляні околиці міста Покров. Найбільші підприємства міста не працюють, що призвело до низької купівельної спроможності населення.
Також відповідачка надала на адресу суду заяву про участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
У підготовчому засіданні від 01.11.2023 представник позивача та відповідачка повідомили суд про надання всіх документів на підтвердження своїх правових позицій.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2023 суд закрив підготовче провадження, задовольнив заяву відповідачки та призначив справу до розгляду по суті на 20.11.2023 в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні від 20.11.2023 відповідачка пояснила, що вже не підтримує раніше подане клопотання про відстрочення погашення суми боргу до закінчення воєнного стану в України та розстрочення сплати суми боргу на 12місяців. Просила розглянути клопотання про реструктуризацію суми боргу в розмірі 23081грн48коп на 10 місяців рівними частинами.
Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача та надання відстрочення або розстрочення виконання рішення суду на будь-який строк.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачки, що надавались під час розгляду справи, суд установив таке.
Між Дніпропетровською обласною радою (далі - орендодавець), Фізичною особою - підприємцем Цабук Світланою Миколаївною (далі - орендар) та Обласним комунальним підприємством "Фармація" (далі - балансоутримувач) укладений договір №591-22/VII-2/6 від 01.04.2020 оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області (далі - договір від 01.04.2020).
Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 договору оренди від 01.04.2020 з метою ефективного використання комунального майна орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі - об'єкт оренди) для розміщення торгівельного об'єкту з продажу непродовольчих товарів.
Об'єктом оренди є: нежитлове приміщення загальною площею 88м2, розташоване на другому поверсі за адресою: м. Покров, вул. Героїв України, буд. 5-А, яке знаходиться на балансі ОКП «Фармація».
Згідно з пунктами 2.2 - 2.4 договору оренди від 01.04.2020 вартість об'єкта оренди згідно зі звітом про експертну оцінку нерухомого майна становить 233783грн (станом на 28.01.2020).
Опис технічного стану об'єкта оренди на дату передачі його орендареві, його склад зазначається в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток 2).
Об'єкт оренди належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області.
Пунктами 3.1 - 3.7 договору оренди від 01.04.2020 визначено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує балансоутримувачу орендну плату, розрахунок якої здійснюється згідно з чинним законодавством. Орендна плата за базовий місяць оренди згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1) та за результатами конкурсу, становить 3507грн (без урахування ПДВ).
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції у наступному місяці.
Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни чинного законодавства, що регулює визначення розміру орендної плати, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.
Орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плата є дата підписання сторонами та балансоутримувачем акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.
Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря.
Орендна плата в повному обсязі (у тому числі ПДВ) перераховується орендарем на поточний рахунок балансоутримувача один раз на місяць не пізніше 01 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.4 - 4.5 договору оренди від 01.04.2020 орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об'єкта оренди.
У разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.
В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.
Об'єкт оренди вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.
Обов'язок зі складання акта приймання-передачі покладається на балансоутримувача.
Відповідно до пункту 8.2 договору оренди від 01.04.2020 за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення.
Пунктом 11.1 договору оренди від 01.04.2020 визначено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє з 01.04.2020 до 01.03.2023.
Згідно з пунктом 12.4 договору від 01.04.2020 одностороння відмова від договору не допускається.
Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним договору оренди від 01.04.2020 в судовому порядку.
Також відсутні докази розірвання договору від 01.04.2020 шляхом укладення додаткової угоди.
У розрахунку орендної плати за базовий місяць оренди (додаток №1 до договору оренди від 01.04.2020) вказано, що розмір орендної плати становить 4208грн10коп (з ПДВ).
Згідно з актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.04.2020 (додаток №2 до договору оренди від 01.04.2020), підписаним орендарем, орендодавцем та балансоутримувачем, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 88,0квм, розташоване за адресою: м. Покров, вул. героїв України, 5А.
Відповідно до складених позивачем рахунків №300 від 15.02.2022, №636 від 15.03.2022, №833 від 25.04.2022, №1037 від 23.05.2022, №1257 від 16.06.2022 розмір орендної плати за лютий - червень 2022року дорівнював: за лютий 2022року - 4924грн25коп, за березень 2022року - 5003грн04коп, за квітень 2022року - 5228грн17коп, за травень 2022року - 5390грн24коп, за червень 2022року - 5535грн78коп.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на пункт 3.7 договору оренди від 01.04.2020 орендна плата мала бути сплачена за лютий 2022року до 01.03.2022 включно, за березень 2022року до 01.04.2022 включно, за квітень 2022року до 02.05.2022 включно, за травень 2022року до 01.06.2022 включно, за червень 2022року до 01.07.2022 включно.
У березні 2022року відповідачка перерахувала 3000грн для оплати рахунку №300 від 15.02.2022.
Таким чином на момент звернення до суду з позовом сума боргу зі сплати орендної плати дорівнювала 23081грн48коп та складалась з сум боргу за лютий 2022року в розмірі 1924грн25коп, за березень 2022року в розмірі 5003грн04коп, за квітень 2022року в розмірі 5228грн17коп, за травень 2022року в розмірі 5390грн24коп, за червень 2022року в розмірі 5535грн78коп.
Згідно з частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Відповідно до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25.04.2022 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за №453/37789) місце розташування об'єкту оренди (м. Покров, Нікопольський район) відсутнє серед територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022.
У Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004), місце розташування об'єкту оренди (м. Покров, Нікопольський район) відсутнє серед територій можливих бойових дій.
В матеріалах справи відсутні докази повернення орендарем об'єкта оренди орендодавцю протягом лютого - червня 2022року.
Під час підготовчого провадження відповідачка надала усні пояснення про те, що протягом спірного періоду торгівельна діяльність в орендованому приміщенні не здійснювалась. Водночас протягом цього часу в орендованому приміщенні зберігалось майно, що належить відповідачці.
Таким чином у суду відсутні підстави для застосування положень частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України.
В пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного часу» №634 від 27.05.2022 вказано, що на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31.12.2022, за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24.02.2022 звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна:
- фізичні особи та фізичні особи - підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після оголошення воєнного стану;
- які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (Донецька область; Запорізька область в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів; Луганська область; Миколаївська область в межах Баштанського, Вознесенського районів (крім селищ міського типу Доманівка, Братське, м. Южноукраїнська), Миколаївського району (крім м. Миколаєва); Харківська область в межах Богодухівського району (крім мм. Валків, Богодухова, смт Краснокутськ), Ізюмського району, Куп'янського і Харківського районів (крім м. Мерефи, смт Нова Водолага, м. Харкова), Чугуївського району (крім м. Змієва); Херсонська область; Автономна Республіка Крим; м. Севастополь).
Місце розташування об'єкту оренди (м. Покров, Нікопольський район) не входить до переліку адміністративно-територіальних одиниць, перелічених в пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного часу» №634 від 27.05.2022.
Згідно з пунктом 12 вказаної постанови органи місцевого самоврядування можуть додатково приймати рішення з питань, визначених пунктом 1 цієї постанови, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Сторони не надали до суду докази прийняття Дніпропетровською обласною радою рішення про звільнення від сплати орендної плати (зменшення розміру орендної плати) на період воєнного стану орендарів комунального майна, розташованого в м. Покров.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
До суду не надано докази сплати суми боргу в розмірі 23081грн48коп в повному обсязі або частково.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 23081грн48коп обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
За приписами статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в загальному розмірі 5291грн21коп за несвоєчасну сплату орендних платежів за загальний період 02.03.2022 - 02.01.2023.
Суд перевірив складений позивачем розрахунок пені. Позивач визначив помилкову дату початку нарахування пені за порушення строку оплати орендної плати в розмірі 5228грн17коп за квітень 2022року.
З огляду на пункт 3.7 договору оренди від 01.04.2020 та статтю 254 Цивільного кодексу України, зобов'язання зі сплати орендної плати за квітень 2022 року мало бути виконано відповідачем до 02.05.2022 включно.
За розрахунком суду обґрунтований розмір пені за загальний період з 02.03.2022 по 02.01.2023 становить 5288грн34коп. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 2грн87коп слід відмовити.
Посилання відповідачки на існування форс-мажорних обставин та наявність підстав для звільнення від відповідальності за порушення строків оплати орендної плати суд відхиляє з огляду на таке.
Стаття 617 Цивільного кодексу України визначає, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно із частиною 1 статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).
Згідно із частиною 3 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21.
Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №922/999/22, від 15.06.2023 у справі №910/8580/22.
Відповідачка не надала до суду сертифікат Торгово-промислової палати України (уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат) на підтвердження наявності форс-мажорних обставин щодо виконання орендарем зобов'язань за договором №591-22/VII-2/6 від 01.04.2020 оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Суд також враховує, що стягнення інфляційних втрат та 3% річних певною мірою компенсує негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачкою суми заборгованості.
З огляду на матеріали справи, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 60% з 5288грн34коп до 2115грн34коп.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач також нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 754грн51коп за загальний період з 02.03.2022 по 13.06.2023 та інфляційну складову в розмірі 4087грн76коп за загальний період з 02.03.2022 по 31.05.2023.
Суд перевірив складений позивачем розрахунок 3% річних. Позивач визначив помилкову дату початку нарахування 3% річних за порушення строку оплати орендної плати в розмірі 5228грн17коп за квітень 2022року.
За розрахунком суду обґрунтований розмір 3% річних за загальний період з 02.03.2022 по 13.06.2023 дорівнює 754грн08коп. В задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 0грн43коп слід відмовити.
Суд перевірив складений позивачем розрахунок інфляційної складової в розмірі 4087грн76коп за загальний період з 02.03.2022 по 31.05.2023. Розрахунок є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства. Позовні вимоги про стягнення інфляційної складової в розмірі 4087грн76коп за період з 02.03.2022 по 31.05.2023 підлягають задоволенню.
Відповідачка просила розстрочити виконання рішення суду в частині сплати суми боргу зі сплати орендної плати строком на 10місяців.
В обґрунтування поданого клопотання відповідачка посилалась на те, що
- сплата суми боргу одним платежем призведе до неможливості стабільно закуповувати товар та спричинить збій в роботі магазину приватного підприємця.
- підприємницька діяльність здійснюється в м. Покров Нікопольського району. Цей регіон постійно потерпає від обстрілів. Так, 27.10.2023 були обстріляні околиці міста Покров. Найбільші підприємства міста не працюють, що призвело до низької купівельної спроможності населення.
Відповідачка не в змозі документально довести факт фінансової неспроможності, внаслідок відсутності у приватного підприємця документів, які це підтверджують.
Представник позивача заперечував проти задоволення цього клопотання та надання розстрочення виконання рішення на будь-який строк.
Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Аналогічний висновок наведений в постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17.
Питання про розстрочення виконання рішення суду необхідно вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.
Аналогічний висновок наведений в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19.
Надання розстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. Затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права.
Обов'язковою умовою надання розстрочки є, зокрема, не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об'єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, які, до того ж, мають бути винятковими, але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачка не довела належними та допустимими доказами факт фінансової неспроможності, факт можливості виконання судового рішення у випадку надання судом розстрочки виконання судового рішення в даній справі.
Відповідачка не надала докази на підтвердження реальної можливості проведення розрахунків із позивачем в майбутньому, оскільки розстрочка виконання рішення повинна забезпечити його виконання у межах строку розстрочення, а не ухилення від його виконання на певний час.
Тому суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідачки від 01.11.2023 про розстрочення виконання рішення на 10місяців.
Відмова у задоволенні клопотання від 01.11.2023 про розстрочення виконання рішення не позбавляє права відповідачку звернутися в подальшому до господарського суду із заявою разом із доказами про надання розстрочки, в порядку статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам. При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача без урахування зменшення цієї суми.
Керуючись нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, статтями 3, 4, 13, 20, 41, 42, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 129, 237, 238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Обласного комунального підприємства "Фармація" до фізичної особи-підприємця Цабук Світлани Миколаївни про стягнення суми боргу в розмірі 23081грн48коп, пені в розмірі 5291грн21коп, 3% річних в розмірі 754грн51коп, інфляційної складової в розмірі 4087грн76коп - задовольнити частково.
Зменшити розмір пені на 60% з 5288грн34коп до 2115грн34коп.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Цабук Світлани Миколаївни (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Обласного комунального підприємства "Фармація" (ідентифікаційний код: 01976358; місцезнаходження: 49057, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 171) суму боргу в розмірі 23081грн48коп, пеню в розмірі 2115грн34коп, 3% річних в розмірі 754грн08коп, інфляційну складову в розмірі 4087грн76коп та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2683грн73коп.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення на 10 місяців.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 20.11.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення підписаний 30.11.2023.
Суддя Р.Г. Новікова