ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"21" листопада 2023 р. Cправа № 902/1175/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116)
до: Вінницького національного аграрного Університету (вул. Сонячна, буд. 3, м. Вінниця, 21008) в особі Відокремленого структурного підрозділу "Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету" (вул. Графа Львова, буд. 28, с. Чернятин, Жмеринський р-н., Вінницька обл., 23124)
про стягнення 642614,70 грн
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Надтока Т.О.
за участю представників сторін:
позивача: Орел С.С.
відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
08.09.2023 товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Вінницького національного аграрного Університету в особі Відокремленого структурного підрозділу "Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету" про стягнення 642 614,70 грн.
Відповідно до витягу з автоматизованого розподілу судової справи між суддями (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1175/23) від 08.09.2023 дана справа передана на розгляд судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 12.09.2023 відкрито провадження у справі 902/1175/23. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 09.10.2023.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 12.09.2023, при цьому від останнього надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц.01-34/9113/23 від 28.09.2023).
06.10.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № канц.01-34/9471/23)
09.10.2023 від відповідача надійшло клопотання проведення судового засідання без участі представника відповідача (вх. № канц. 01-34/9484/23).
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 11.10.2023 повідомлено учасників справи про судове засідання по суті, що відбудеться 02.11.2023.
01.11.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання (вх. № канц. 01-34/10307/23).
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача. Інші учасники судового процесу не з'явилися про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 11.10.2023.
Суд задовольнив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, про що було винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 02.11.2023 повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті, що відбудеться 21.11.2023.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача.
Представник відповідача не з"явився, водночас, відповідачу ухвала суду від 02.11.2023 вручена останньому 06.11.2023, що підтверджується витягом з сервісу відстежень підприємства "Укрпошта".
Суд вважає за необхідне зазначити, що при неявці в судове засідання представника відповідача суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.
З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 01-1104/21-БО-Т постачання природного газу від 09.11.2021 в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" заявлено до стягнення з Вінницького національного аграрного Університету в особі Відокремленого структурного підрозділу "Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету" 642 614,70 грн заборгованості, з яких: 447 877,01 грн - сума основного боргу; 105 563,00 грн - пені; 15 451,80 грн - 3% річних; 73 722,89 грн - інфляційних втрат.
Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на викладене у відзиві на позовну заяву, де останнім підтверджується не виконання договірних зобов'язань, поряд з цим зазначає, що в умовах воєнного стану, оплата комунальних послуг здійснюється не в першочерговому порядку, у зв'язку з чим, у Відокремленого структурного підрозділу «Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету» не було можливості провести оплату у розмірі 447 877,01 грн. Крім того зазначає, що позивачем не було врегульовано питання заборгованості шляхом досудового врегулювання спору та не враховано настання форс мажорних обставин внаслідок введення воєнного стану в країні.
У відповіді на відзив позивачем зазначається, що відповідачем у відзиві на позовну заяву жодним чином не спростовує обставин та правової позиції позивача, викладених за змістом позовної заяви, і доведених позивачем належними та допустимими доказами. Відзив на позовну заяву не містить належних заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, а також мотивів їх визнання або відхилення. Вказані аргументи відповідача є безпідставними, необґрунтованими та таким, що не відповідають обставинам справи та доказам.
Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне.
між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг» та Вінницьким національним аграрним університетом в особі Відокремленого структурного підрозділу "Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету" 09.11.2021 укладено договір № 01 -1104/21 -БО-Т постачання природного газу.
Відповідно до п. 3.5 договору, приймання-передача газу, переданого Позивачем Відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання - передачі природного газу.
Відповідно до п.п. 3.5.2 п. 3.5 договору, на підставі отриманих від відповідача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Позивач готує та надає Відповідачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період підписані уповноваженим представником Позивача.
Відповідно до п.п. 3.5.3 та 3.5.4 п. 3.5 договору, відповідач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Позивачу один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У випадку неповернення відповідачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Відповідача відповідно до п. 3.5.1 Договору, та даних щодо остаточної алокації відборів відповідача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого природного газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Відповідачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 Договору.
Матеріалами справи стверджується, що на виконання п.п. 3.5.2 п. 3.5 договору, позивачем направлялись відповідачу примірники актів приймання-передачі за листопад та грудень 2021, березень, квітень, травень, вересень 2022, підписані уповноваженим представником позивача
Натомість відповідач не повернув позивачу вказані підписані акти приймання-передачі природного газу.
Таким чином, матеріалами справи стверджується, що на виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 876 721,49 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів відповідача, які підтверджують обсяги природного газу, що були поставлені відповідачу в листопаді та грудні 2021, березні, квітні, травні, вересні 2022 з ресурсу позивача у відповідності до п.п. 3.5.4 п. 3.5 договору (щодо обсягів природного газу, поставленого в листопаді та грудні 2021, березні, квітні, травні, вересні 2022),
Зокрема з наявної відповіді на адвокатський запит Оператора ГТС від 16.08.2023 №ТОВВИХ-23-11156 вбачається, що в листопаді 2021 відповідачем спожито природний газ з ресурсу Позивача в обсязі 2 082,36 куб.м., в грудні 2021 - 11 006,31 куб.м., березні 2022 - 10 815,72 куб.м., квітні 2022 - 6 746,30 куб.м., травні 2022 - 132,09 куб.м., в вересні 2022 - 0,09 куб.м., що відповідає обсягам, зазначеним позивачем в актах приймання передачі природного газу за листопад та грудень 2021, березень, квітень, травень, вересень 2022, які не підписані відповідачем.
Відповідно до пункту 5.1 договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується частково підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу, що не заперечується відповідачем.
Суд зазначає, що претензій щодо, якості та обсягу поставленого газу у відповідача не було, іншого матеріали справи не містять, та не спростовано відповідачем.
Таким чином, правовідносини між позивачем та відповідачем є такими, що відбуваються на оптовому ринку купівлі-продажу природного газу.
Продаж природного газу та перехід права власності на природний газ відбувається у віртуальні торговій точці (ВТТ). Після переходу права власності на природний газ Покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ. Після надання торгового сповіщення Продавець не несе відповідальність за подальше використання природного газу Покупцем. Продавець не відповідає за будь-які перебої у транспортуванні або зберіганні газу, які стосуються функціонування, обслуговування та/або розвитку ГТС, а також будь-яке погіршення якості газу, що сталося з вини Оператора ГТС Відчуження позивачем та набуття відповідачем природного газу здійснюється шляхом надсилання сторонами оператору газотранспортної системи торгових сповіщень в електронному вигляді, які формуються та скріплюються ЕЦП уповноваженої особи на інформаційній платформі Оператора ГТС та в обов'язковому порядку містять обсяг природного газу, що передається (набувається). В подальшому Оператор ГТС, за результатом розгляду отриманих торгових сповіщень, здійснює їх підтвердження про що позивач (Продавець) та відповідач (Покупець) отримують відповідне інформаційне повідомлення від Оператора ГТС. Після підтвердження торгового сповіщення Оператор ГТС збільшує обсяг природного газу відповідача (Покупця), який приймає природний газ, та зменшує обсяг природного газу позивача (Продавця), який передає природний газ, на обсяг природного газу, який був вказаний у підтвердженому торговому сповіщенні.
Таким чином, за доводами суду зобов'язання позивача з передачі природного газу відповідачу є виконаними з моменту передачі права власності на природний газ у віртуальні торговій точці (ВТТ). В даному випадку, передача природного газу на ВТТ, що вже поданий до ГТС відбувається як такою, що вже приведений до стандартних умов та відповідає ФХП.
Суд зауважує, що жодних претензій щодо кількості або якості переданого позивачем природного газу з боку відповідача не заявлялось та не пред'являлось, доказів протилежного відповідачем до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором станом на день розгляду справи в суді складає 447 877,01 грн.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті отриманого природного газу за договором в повному обсязі не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача несплаченої вартості поставленого природного газу в розмірі 447 877,01 грн.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач в порушення умов договору у визначений строк сплату отриманого природного газу не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасник господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Статтею 611Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з п. 7.2. договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3 % річних, інфляційних збитків та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті поставленого природного газу відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу крім суми основного боргу, пеню розмір якої за обґрунтованим розрахунком позивача становить 105 563,00 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 105 563,00 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати отриманого природного газу позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 73 722,89 грн інфляційних втрат та 15 451,80 грн 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору не визначено інший розмір процентів.
Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування позивачем 15 451,80 грн 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Такий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Суд здійснивши перевірку нарахування інфляційних втрат приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 73 722,89 грн інфляційних втрат, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Посилання відповідача про настання для нього форс-мажорних обставин як підстави для звільнення від відповідальності за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу не ставить у пряму залежність неможливість виконання відповідачем грошового зобов'язання за укладеним договором.
Суд вважає за необхідне зазначити, що посилаючись на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, зацікавленій стороні обов'язково потрібно довести, як саме проявився форс-мажор у конкретному зобов'язанні. Одного лише абстрактного посилання на наявність форс-мажору буде однозначно недостатньо.
Зокрема, з цього приводу в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (КГС ВС) від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено: "… Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом …".
З огляду на викладене абстрактний та загальний лист ТПП від 28.02.2022 не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим).
Суд зауважує, що наявність форс-мажорних обставин може підтверджуватися будь-якими доказами, яких, на думку суду, буде достатньо для встановлення відповідної обставини.
Такої ж позиції дотримується і КГС ВС, у п. 44 постанови якого від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 зазначено: "… Суди попередніх інстанцій вважали, що єдиним доказом існування форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати, втім, ця позиція є помилковою. Існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов'язань, які виникли внаслідок укладення договору оренди між резидентами України, може доводитися будь-якими доказами …".
Однак, доказів прямого впливу введення воєнного стану в Україні на господарську діяльність відповідача, що мало наслідком неможливість виконання грошового зобов'язання, останнім не подано.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Вінницького національного аграрного Університету (вул. Сонячна, буд. 3, м. Вінниця, 21008, код ЄДРПОУ 00497236) в особі Відокремленого структурного підрозділу "Чернятинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету" (вул. Графа Львова, буд. 28, с. Чернятин, Жмеринський р-н., Вінницька обл., 23124, код ЄДРПОУ 05471922 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд.1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676) 447 877,01 грн заборгованості; 105 563,00 грн пені; 15 451,80 грн 3 % річних; 73 722,89 грн інфляційних втрат, та 9 639,22 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронні адреси позивача - ngt@naftogaztrading.com.ua., відповідача - office@vsau.org, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Повне рішення складено 30 листопада 2023 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116)
3 - відповідачу (вул. Сонячна, буд. 3, м. Вінниця, 21008; вул. Графа Львова, буд. 28, с. Чернятин, Жмеринський р-н., Вінницьк обл., 23124)