СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року м. Харків Справа № 922/2570/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О.Ключки", Харківська обл., Сахновщинський район, с.Сугарівське,
на рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2023, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області в м.Харкові, повний текст якого складений 21.08.2023 (суддя Суслова В.В.),
у справі №922/2570/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИССАНТА", м Київ,
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О.Ключки", Харківська обл., Сахновщинський район, с. Сугарівське,
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "ЛИССАНТА" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" на користь ТОВ "ЛИССАНТА" заборгованість у сумі 217064,90грн, яка складається з: заборгованості за договором поставки - 71683,20грн, пені за несвоєчасне виконання зобов'язання - 45869,27грн; 3% річних - 33738,36 гривень, інфляційних втрат - 24176,34грн, штрафу у сумі 71683,20грн; також позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 3255,97грн та витрати на правову допомогу в сумі 12000,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" умов договору поставки засобів захисту рослин від 26.04.2021 №26/04 в частині оплати вартості поставленої продукції.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.08.2023 у справі №922/2570/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" на користь ТОВ "ЛИССАНТА" заборгованість за договором поставки № 26/04 у розмірі 71683,20грн, пеню у розмірі 45869,27грн, 3% річних у розмірі 33738,36грн, інфляційні втрати у розмірі 24176,34грн, штраф у розмірі 71683,20грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 3255,97грн.
Рішення суду першої інстанції з посиланням на ст. ст. 509, 526, 530, 549, 599, 611, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193, 230, 231 ГК України мотивоване тим, що на виконання умов договору ТОВ "ЛИССАНТА" поставило відповідачу засоби захисту рослин на загальну на суму 71683,20грн з ПДВ, в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним у видатковій накладній № РН-0000014 від 29.04.2021 та товарно-транспортній накладній № РН-0000014 від 29.04.2021. Однак, вартість отриманих засобів захисту рослин ПрАТ "Сахновщинське імені М.О. Ключки" не оплатило, на час розгляду справи заборгованість відповідача становить 71683,20грн. Перевіривши нарахування пені у розмірі у розмірі 45869,27грн за період з 01.10.2021 по 12.06.2023, а також штраф у розмірі 71683,20грн (100% від суми поставленого товару), взявши до уваги те, що розрахунки позивача не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично правильними, а також здійснені у відповідності до умов договору, господарський суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині застосування штрафних санкцій. Перевіривши наведені позивачем розрахунки, суд зазначив, що вони не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично правильними, та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 33738,36грн та інфляційних втрат у розмірі 24176,34грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" 08.09.2023 звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2023 у справі №922/2570/23 скасувати; ухвалити нове рішення, яким зменшити заявлені позивачем штрафні санкції у вигляді процентів річних до 3%, штрафу - до 10 %, інфляційних втрат - до 10 %, пені - до 10 %; судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити розмір штрафних санкцій у вигляді процентів річних до 3%, штрафу до 10% та інфляційних до 10%. Апелянт стверджує, що позивач доволі тривалий час не здійснював жодної дії, спрямованої на якнайскоріше отримання коштів від відповідача, умисно затягуючи строк звернення до суду з метою збільшення строку нарахування санкцій. За доводами апелянта, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, інфляційних втрат, що, на думку скаржника, не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, у суду першої інстанції існувала обґрунтована можливість зменшення заявлених позивачем штрафних санкцій. Таке зменшення було б оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігало б настанню негативних наслідків для сторін.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2023 відкрито апеляційне провадження, встановлено позивачу п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії скаржнику, ухвалено здійснити розгляд справи №922/2570/23 в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2023 отримана позивачем 23.10.2023, відповідачем - 18.10.2023.
13.11.2023 до Східного апеляційного господарського суду від ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" засобами поштового зв'язку надійшло клопотання, в якому відповідач просить закрити провадження у справі № 922/2570/23 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 71638,20грн у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки 07.11.2023 він здійснив сплату основного боргу у сумі 71638,20грн, рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2023 у справі №922/2570/23 просить скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити заявлені позивачем штрафні санкції у вигляді процентів річних до 3%, штрафу до 10%, інфляційних до 10%, пені до 10%. Судові витрати просить покласти на позивача.
Розглянувши клопотання ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки", судова колегія зазначає про таке.
З 18.10.2023 введено в дію Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 № 3200-IX.
Одночасно із введенням в дію Закону від 29.06.2023 № 3200-IX внесені зміни до ГПК України.
Відповідно до частини 3 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Пунктом 10 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішення Вищої ради правосуддя 17.08.2021 № 1845/0/15-21, визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС у добровільному порядку.
Отже, ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" відноситься до осіб, які відповідно до вказаних норм господарського процесуального законодавства зобов'язані зареєструвати Електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог визначені у статті 170 ГПК України.
За змістом пункту 1 частини першої статті 170 ГПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Згідно з ч. 4 вказаної норми суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Як вбачається з клопотання ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" в порушення вимог пункту 1 частини 1 статті 170 ГПК України у ньому відсутні відомості щодо наявності або відсутності електронного кабінету у ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки".
При цьому, відповідно до відповіді № 309261 від 28.11.2023, отриманої з модулю "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судом встановлено відсутність Електронного кабінету у ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки", код ЄДРПОУ 00851198.
Зважаючи на те, що ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" в порушення вимог статті 6 ГПК України в обов'язковому порядку не зареєструвало електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, враховуючи приписи частини четвертої статті 170 ГПК України, клопотання ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи до суду не надходило.
Крім того, ТОВ "ЛИССАНТА" не скористалося своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 263 ГПК України, відповідно до якого відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, судова колегія дійшла висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
26.04.2021 між ТОВ "ЛИССАНТА" (постачальником) та ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" (покупцем) укладено договір поставки засобів захисту рослин №26/04, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність у зумовлені даним договором строки засоби захисту рослин (надалі - "ЗЗР"), що надалі іменується "Товар", а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість на умовах договору.
Згідно з п.1.2 договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю та загальна вартість зазначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.
За умовами п. 2.1 договору загальна ціна договору складається з загальної суми вартості товару, що поставляється згідно всіх видаткових накладних до договору, протягом терміну його дії.
Пунктом 2.2 договору визначено, що орієнтовна сума договору становить 500000,00грн. Якщо вартість всіх поставок товару за цим договором перевищуватиме або буде меншою від орієнтовної суми договору, то вважатиметься, що загальна ціна цього договору узгоджена сторонами шляхом підписання видаткових накладних, за якими фактично поставлено та прийнято товар протягом строку дії договору.
Положеннями п. 2.3 договору встановлено, що ??ціна за одиницю товару, кількість та асортимент товару узгоджується сторонами у видаткових накладних, які невід'ємною частиною цього договору.
???Видаткові накладні, що виписані в період дії цього договору є його невід'ємними частинами, незалежно від того, чи є в них посилання на даний договір (п. 2.4 договору).
Відповідно до п. 3.2 договору оплата за поставлений товар може проводиться покупцем на підставі належним чином оформлених видаткових накладних або на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.
Пунктом 3.3 договору визначено, що повна оплата поставленого товару повинна бути здійснена покупцем не пізніше 30.09.2021 ("Остаточна дата розрахунку").
За умовами п 3.4 договору покупець має право провести розрахунок за товар на умовах 100% попередньої оплати вартості поставленого товару.
Датою оплати товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника (п. 3.5 договору).
Умовами п. 3.7 договору визначено, що у разі погіршення фінансового стану покупця та відсутності у нього можливості виконувати грошові зобов'язання за цим договором, покупець зобов'язаний протягом 3-х (трьох) календарних днів письмово повідомити постачальника про дані зміни та причини їх виникнення.
Згідно з п. 4.1 договору постачальник поставляє товар шляхом одноразової поставки або поставки товару партіями, відповідно до видаткових накладних.
Пунктом 4.2 договору встановлено, що доказом факту поставки товару є оформлені належним чином документи - видаткова накладна, товарно-транспортна накладна. Довіреність оформлюється і підписується на усну вимогу будь-якої із сторін цього договору.
Поставка товару здійснюється зі складу постачальника на склад покупця, або на умовах самовивозу товару, за домовленістю сторін. Адреса поставки товару зазначається у товарно-транспортній накладній (п. 4.3 договору).
Відповідно до п. 4.4 договору датою поставки товару вважається дата передання товару покупцю, яка зазначена у видатковій накладній, підписаній уповноваженими представниками обох сторін.
За умовами п. 4.5 договору поставка товару здійснюється у строк до 30.09.2021.
Положеннями п. 4.6 договору визначено, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю та якістю з моменту (дати) підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткової (-их) накладної (-их).
Згідно з п. 4.7 договору право власності на товар переходить в момент підписання видаткової накладної (визначається її датою) з одночасним прийманням по кількості і якості.
Кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, узгоджується сторонами у видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною (п. 5.1 договору).
Сторони у п.п. 6.1 та 6.2 договору погодили, що у разі невиконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. При порушенні термінів оплати по цьому договору, покупець сплачує постачальнику, зокрема, ??пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла на момент виникнення та існування заборгованості через прострочення оплати) від загальної суми платежу, що нездійснений своєчасно (заборгованості) за кожен день прострочення; ??при порушенні термінів оплати більше ніж 10-ти (десяти) календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 100 % (сто відсотків) від суми поставленого товару.
Відповідно до п 6.5 договору у разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості та інших штрафних санкцій 36% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.
Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання або несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором здійснюється без обмеження строку та відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність (три роки) до вимог про стягнення пені, штрафу, процентів/відсотків. Для нарахування штрафних санкцій, передбачених цим договором, не застосовується положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (п. 6.6 договору).
Згідно з п. 10.1 договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2021. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов: несвоєчасне, неповне, неналежне (усупереч положенням договору) виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором, якщо такі порушення були допущені під час його дії.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ЛИССАНТА" на виконання умов договору здійснило поставку ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" товару: ІЛ-стар, КС /5л.к./ у кількості 160 літрів вартістю 71683,20 з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 29.04.2021 №РН-0000014 та товарно-транспортною накладною від 29.04.2021 №РН-0000014, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
Товар отримано представником відповідача Молошним Володимиром Григоровичем на підставі довіреності від 29.04.2021 № 10.
Постачальником виставлено покупцю рахунок-фактуру від 29.04.2021 №СФ-0000016 на оплату товару ІЛ-стар, КС /5л.к./ у кількості 160 літрів вартістю 71683,20 з ПДВ.
У зв'язку з несплатою ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" вартості отриманого товару ТОВ "ЛИССАНТА звернулося до суду з даним позовом.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.08.2023 у справі №922/2570/23 позов задоволено повністю з підстав, що викладені вище.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено судом, на виконання умов договору ТОВ "ЛИССАНТА" поставлено ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" товар: ІЛ-стар, КС /5л.к./ у кількості 160 літрів вартістю 71683,20 з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 29.04.2021 №РН-0000014 та товарно-транспортною накладною від 29.04.2021 №РН-0000014, які підписані представниками та скріплені печатками сторін.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 3.2 та п. 3.3 договору оплата за поставлений товар може проводиться покупцем на підставі належним чином оформлених видаткових накладних або на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури. Повна оплата поставленого товару повинна бути здійснена покупцем не пізніше 30.09.2021 ("Остаточна дата розрахунку").
Проте, до суду першої інстанції відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за поставлений товар.
Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" заборгованості за договором поставки № 26/04 у розмірі 71683,20грн є законним та обґрунтованим.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 45869,27грн за період 01.10.2021 по 12.06.2023 та штрафу у розмірі 71683,20грн, що складає 100 % від суми поставленого товару, судова колегія зазначає про таке.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Положеннями частини 1 статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини першої статті 230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Згідно із частиною четвертою статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 6.2 договору при порушенні термінів оплати по цьому договору покупець сплачує постачальнику, зокрема, ??пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла на момент виникнення та існування заборгованості через прострочення оплати) від загальної суми платежу, що нездійснений своєчасно (заборгованості) за кожен день прострочення; ??при порушенні термінів оплати більше ніж 10-ти (десяти) календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 100 % (сто відсотків) від суми поставленого товару.
При цьому у п. 6.6 договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання або несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором здійснюється без обмеження строку та відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України застосовується загальна позовна давність (три роки) до вимог про стягнення пені, штрафу, процентів/відсотків. Для нарахування штрафних санкцій, передбачених цим договором, не застосовується положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Враховуючи положення п. п. 6.2 та 6.6 договору, а також те, що відповідно до умов договору оплата за поставлений відповідачу товар повинна була бути здійснена до 30.09.2021, здійснивши перевірку розміру пені, судова колегія дійшла висновку, що обґрунтованим та правомірним є нараховування пені за період 01.10.2021 по 12.06.2023 у розмірі 45869,27грн.
Оскільки покупцем порушено строк оплати за поставлений товар більше ніж на 10 календарних днів, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 100% від суми поставленого товару у розмірі 71683,20грн.
Судова колегія також зауважує, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.
Отже, одночасне стягнення з боржника штрафу та пені не суперечить положенням законодавства.
Крім того, позивачем у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 33738,36грн, інфляційні втрати у розмірі 24176,34грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п 6.5 договору у разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, то відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості та інших штрафних санкцій 36% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.
В той же час, ТОВ "ЛИССАНТА" заявлено до стягнення річні у розмірі меншому, ніж визначено умовами договору, а саме в законодавчо встановленому розмірі 3% річних, і за розрахунком, здійсненим на сторінці 4 позовної заяви, складає 3652,89грн.
Разом з тим, в прохальній частині позову до стягнення заявлено 3% річних у розмірі 33738,36грн.
Здійснивши перевірку розрахунку розміру 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 71683,20грн за період з 01.10.2021 по 12.06.2023, судом апеляційної інстанції встановлено, що їх розмір складає 3652,90грн, а не 33738,36грн, які просить стягнути позивач.
Враховуючи зазначене, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги ТОВ "ЛИССАНТА" про стягнення з "Сахновщинське імені М.О.Ключки" 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 3652,90грн. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 30085,46грн слід відмовити.
Перевіривши правильність розрахунку розміру інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості 71683,20грн за період жовтень 2021 року - травень 2023 року, судом апеляційної інстанції встановлено, що їх розмір складає 24655,71грн. Разом з тим, враховуючи межі позовних вимог, судова колегія вважає обґрунтованим стягнення інфляційних втрат у розмірі 24176,34грн, що заявлені у позовній заяві.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції у тексті відзиву на позов заявлено клопотання про зменшення заявлених позивачем штрафних санкцій у вигляді процентів річних до 3%, штрафу до 10%, інфляційних втрат до 10%, пені до 10%. Проте, в прохальній частині відзиву відповідач просив суд про зменшення заявлених позивачем штрафних санкцій у вигляді процентів річних до 3%, штрафу до 10%, інфляційних втрат до 10%.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 ГК України якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.
Застосоване у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
У постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц міститься висновок, що тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення сум пені та штрафу, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Як вбачається із відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги, відповідач в обґрунтування клопотання про зменшення процентів річних до 3%, штрафу до 10%, інфляційних втрат до 10%, пені до 10% посилається на недобросовісність позивача, яка, на думку відповідача, полягає в тому, шо ТОВ "ЛИССАНТА" доволі тривалий час не здійснював жодної дії, спрямованої на якнайскоріше отримання коштів від відповідача, умисно затягуючи строк звернення до суду з метою збільшення строку нарахування санкцій. А також посилається на неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, інфляційних та вважає їх стягнення несправедливим.
В той же час, відповідач не посилається на існування будь-яких обставин, за наявності яких закон надає суду можливість зменшити розмір штрафних санкції.
Також відповідачем не надано жодних доказів, що даний випадок є винятковим або наявні будь-які обставини, з якими закон пов'язує можливість зменшення нарахованих боржнику штрафних санкцій.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 2 та 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони на власний розсуд погодили умови договору поставки засобів захисту рослин від 26.04.2021 №26/04. Отже, покупець був обізнаний про відповідальність за невиконання своїх зобов'язань. Положення щодо відповідальності сторін за невиконання зобов'язань нечинними у судовому порядку не визнавалися.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
А тому судова колегія не вбачає правових підстав для зменшення розміру штрафу та пені.
Крім того, безпідставне та необґрунтоване зменшення розміру штрафу та пені до 10 % порушує права кредитора та фактично звільняє боржника від відповідальності за вчинене ним порушення.
Щодо зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, судова колегія зазначає про таке.
Інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% відсотків річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Положеннями ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України визначено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Судова колегія зауважує, що нормами чинного законодавства не передбачено повноважень суду на зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.
Разом з тим, згідно з висновками Великої Палати, викладеними у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір пені, штрафу та відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання. Водночас Велика Палата у справі № 902/417/18 виходила з критеріїв розумності, справедливості та пропорційності з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання. Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення у договорі процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.
Проте, у даній справі, відсотки річних заявлено до стягнення у розмірі, передбаченому законом (частиною другою статті 625 ЦК України) - 3 % річних.
Враховуючи, що відповідачем не доведено обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3 %), та відповідачем не надано доказів існування виключних обставин (зокрема, подібних тим, що встановлені у справі № 902/417/18), судова колегія не вбачає правових підстав для зменшення розміру 3% річних.
Оскільки нарахування інфляційних втрат є відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, та їх розмір не підлягає зміні за домовленістю сторін, а порядок їх нарахування є чітко регламентованим, судова колегія дійшла висновку, що зменшення розміру інфляційних втрат порушує права кредитора та робить його уразливим від знецінення грошових коштів, виплату яких затримує боржник.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення заявлених позивачем штрафних санкцій у вигляді процентів річних до 3%, штрафу до 10%, інфляційних втрат до 10%, пені до 10%.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2023 у справі №922/2570/23, разом з тим, враховуючи, що судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення було допущено помилку під час розрахунку 3% річних, що підлягають стягненню з боржника, судова колегія дійшла висновку про зміну рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2023 у справі №922/2570/23 в частині стягнення з ПрАТ "Сахновщинське імені М.О.Ключки" на користь ТОВ "ЛИССАНТА" 3% річних з 33738,36грн на 3652,90грн.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки у розмірі 71683,20грн, пені за несвоєчасне виконання зобов'язання у сумі 45869,27грн; 3% річних у сумі 33738,36 гривень, інфляційних втрат у сумі 24176,34грн та штрафу у сумі 71683,20грн (загальна сума, заявлена до стягнення, - 247150,37грн) сплаті підлягав судовий збір на підставі пп.1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у розмірі 3707,26грн=247150,37*1,5%.
Разом з тим, відповідно до платіжної інструкції (безготівковий переказ в національній валюті) від 06.06.2023 №511 ТОВ "ЛИССАНТА" за даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 3255,97грн, тобто меншому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством.
Враховуючи зазначене, сума недоплаченого судового збору у розмірі 451,29грн підлягає стягненню з позивача до Державного бюджету України.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О.Ключки" залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2023 у справі №922/2570/23 змінити в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О.Ключки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИССАНТА" 3% річних з 33738,36грн на 3652,90грн та резолютивну частину рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2023 у справі №922/2570/23 викласти в наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сахновщинське імені М.О.Ключки" (64508, Харківська область, Сахновщинський р-он, с. Сугарівське, Код ЄДРПОУ 00851198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИССАНТА" (03115, м. Київ, вул. Пушиної Феодори, буд. 23/25, офіс 4, код ЄДРПОУ 40946765) заборгованість за договором поставки № 26/04 у розмірі 71683,20грн, пеню у розмірі 45869,27грн, 3% річних у розмірі 3652,90грн, інфляційні втрати у розмірі 24176,34грн, штраф у розмірі 71683,20грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 3255,97грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИССАНТА" (03115, м. Київ, вул. Пушиної Феодори, буд. 23/25, офіс 4, код ЄДРПОУ 40946765) на користь Державного бюджету України 451,29грн судового збору за звернення з позовною заявою."
3.В решті рішення Господарського суду Харківської області від 21.08.2023 у справі №922/2570/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя В.В. Лакіза