СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2023 року м. Харків Справа № 922/3169/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Радіонова О.О.
за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.
та представників учасників справи:
від Позивача - Луук А.В.- адвокат; від Відповідача Калініченко О.О. - особисто; Хохленко А.О.- адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Орловського Олександра Валерійовича на ухвалу господарського суду Харківської області від 19.10.2023 у справі №922/3169/23
за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Орловського Олександра Валерійовича
до Фізичної особи-підприємця Калініченка Олександра Олександровича
про стягнення коштів у розмірі 3 833 227, 00 грн
та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Калініченка Олександра Олександровича
до Фізичної особи-підприємця Орловського Олександра Валерійовича
про визнання одностороннього правочину недійсним та визнання відсутності права вимоги
В С Т А Н ОВ И В:
В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа №922/3169/23 за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Орловського Олександра Валерійовича, м. Миколаїв (далі- Позивач) до Фізичної особи-підприємця Калініченка Олександра Олександровича, м. Харків (далі- Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг № 202211Р309 від 15.11.2022 в розмірі 3 833 227, 00 грн, яка складається з: 158 652, 00 грн - сума попередньої оплати; 3 674 575, 00 грн - штрафні санкції та за зустрічним позовом Відповідача до Позивача про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Позивачем, шляхом направлення на адресу Відповідача вимоги від 04 травня 2023 року за вих. № 7 та про визнання відсутності у Позивача права вимоги до Відповідача сплати грошових коштів у вигляді штрафів та пені за договором про надання послуг № 202211РЗ09 від 15 листопада 2022 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.10.2023 у справі №922/3169/23 за результатами судового засідання у справі призначено судову комп'ютерно-технічну експертизу вихідного програмного коду мобільного додатку “Svist”, який було створено на підставі укладеного між сторонами Договору про надання послуг №202211Р309 від 15.11.2022, проведення судової експертизи доручено Національному науковому центру “Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса” Міністерства юстиції України, провадження по справі зупинено на термін проведення судової експертизи, на вирішення експертів поставлено наступні питання:
- Чи був створений та переданий вихідний програмний код мобільного додатку «Svist» у приватний репозиторій https://gitlab.com/react-mobile/svist ?
- У який період було передано вихідний програмний код мобільного додатку «Svist» у приватний репозиторій https://gitlab.com/react-mobile/svist ?
- Яка технологія та хронологія створення мобільного додатку «Svist»?
- У який період було створено вихідний програмний код мобільного додатку «Svist» ?
- Які функціональні несправності має мобільний додаток «Svist»?
- Чи можливо виконання певних дій за допомогою даного програмного продукту, а саме мобільного додатку «Svist»?
- Чи можливе вирішення певного завдання за допомогою даного програмного продукту, а саме мобільного додатку «Svist»?
- Чи реалізовані у даному програмному продукті (програмному коді) функції, передбачені технічним завданням на його розробку?
- Хто саме має доступ до приватного репозиторію https://gitlab.com/react- mobile/svist ?
- Коли було обмежено ФОП Калініченко О.О. у доступі до приватного репозиторію https://gitlab.com/react-mobile/svist ?
- Чи має доступ ФОП Калініченко О.О. до приватного репозиторія https://gitlab.com/react-mobile/svist?
- Чи є історія публікацій всіх вихідних кодів проекту у вкладці «Merge branch 'main' of https://gitlab.com/react-mobile/svist»?
- Скільки разів було оновлено вихідний програмний код з моменту його створення та публікації?
- Чи можливо оновлювати мобільний додаток «Svist», не маючи вихідний програмний код?
- Чи можливо використовувати мобільний додаток «Svist», не маючи вихідний програмний код ?»
Вказана ухвала мотивована тим, що для повного та об'єктивного встановлення обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору у даній справі, а саме- щодо виконання Відповідачем за первісним позовом умов Договору про надання послуг № 202211Р309 від 15.11.2022 щодо створення та передання замовнику вихідного програмного коду мобільного додатку “Svist” у приватний репозиторій https://gitlab.com/react-mobile/svist, та щодо реалізації у даному програмному продукті (програмному коді) функцій, передбачених технічним завданням на його розробку- необхідні спеціальні технічні знання.
Позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 19.10.2023 у справі №922/3169/23 про призначення експертизи та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зокрема, скаржник вважав, що судом першої інстанції при розгляді скарги порушено норми процесуального та матеріального права, а саме:
- в порушення ч. 1 ст. 99 ГПК України суд призначив експертизу за відсутності мотивованого клопотання Відповідача, оскільки останній у своєму клопотанні не обґрунтував неможливість подання експертного висновку у строки, встановлені ГПК України для подання доказів;
- Відповідач у клопотанні не обґрунтував причини, за яких він не може підтвердити передання вихідного програмного коду іншими засобами доказування, ніж висновок судової експертизи, оскільки ця обставина має підтверджуватися єдиним доказом- актом приймання- передачі наданих послуг;
- питання, поставлені судом на вирішення експерта, спрямовані не на встановлення обставин, що мають значення для справи, сформульовані нечітко та некоректно;
- суд невірно визначив підвид судової експертизи, оскільки поставлені на вирішення експерта питання відповідно до Науково-методичних рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, не вирішуються в межах експертизи комп'ютерної техніки і програмних продуктів;
- суд в порушення вимог ст. 100 ГПК України не зазначив необхідний перелік матеріалів для проведення експертизи;
- суд в порушення вимог ст. 99 ГПК України не запропонував Позивачу надати свою думку щодо питань, які слід поставити перед експертом та щодо експертної установи;
- безпідставне призначення експертизи порушує право Позивача на розгляд справи у розумний строк.
У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги, зазначивши, що при вирішенні даного спору між сторонами необхідно встановити обставини щодо виконання Відповідачем умов Договору про надання послуг № 202211Р309 від 15.11.2022 щодо створення та передання Позивачу вихідного програмного коду мобільного додатку «Svist» у приватний репозиторій https://gitlab.com/react-mobile/svist, та щодо реалізації у даному програмному продукті (програмному коді) функцій, передбачених технічним завданням на його розробку, для чого потрібні спеціальні знання, а тому призначення експертизи у даній справі є правомірним.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 23.11.2023 року, проведеному у режимі відеоконференції, Позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу господарського суду скасувати.
Відповідач та його представник заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення
Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги. Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи (частина перша статті 100 Господарського процесуального кодексу України).
Приписами статті 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи.
Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.
Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» (заява №61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
Предметом первісного позову у даній справі виступають вимоги про стягнення заборгованості та щтрафних санкцій за Договором про надання послуг № 202211Р309 від 15.11.2022р. в порушення умов якого, за твердженням Позивача, Відповідач не забезпечив належне надання послуг відповідно до умов Договору та не виконав передачі програмного коду замовнику.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що передача програмного коду - процес, при якому виконавець зобов'язаний завантажити в репозиторій замовника вихідний програмний код і надати замовнику наступні об'єкти: архів вихідного програмного коду, з якого були зібрані пакети Android і IOS зазначені в акті попередньої перевірки; хеш-коди для архіву програмного коду; номер ревізії з репозиторію замовника, з якої був створений архів вихідного коду; хеш-код пакету Android і хеш код пакета IOS, що зазначені в акті попередньої перевірки наданих послуг, який був прийнятий замовником.
Як вказує Відповідач, вихідний код програми було опубліковано у приватному репозиторії Позивача за адресою (тобто передано як фізично шляхом укладання акту так і практично шляхом розміщення його у репозиторії замовника) :https://gitlab.com/react- mobile/svist Унікальний Project id 38343326, у зв'язку з чим вважав свої зобов'язання за Договором виконаними у повному обсязі перед Позивачем, а Позивач, в свою чергу, прийняв у користування програмне забезпечення (додаток “Svist”), яке ним використовується.
З огляду на предмет спору колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що без застосування спеціальних знань в сфері ІТ неможливо встановити та дослідити обставини наявності чи відсутності результату, створення якого Відповідачем передбачалося в межах спірних договірних правовідносин сторін, що має істотне значення для правильного вирішення спору у даній справі.
Відповідно до пункту 13 Другого розділу Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 одним із видів судових експертиз є експертиза комп'ютерної техніки і програмних продуктів, як підвид інженерно-технічної експертизи, до основних завдань якої належать, зокрема, встановлення обставин, пов'язаних з використанням програмного забезпечення, виявлення інформації та програмного забезпечення, що містяться на комп'ютерних носіях, а також встановлення відповідності програмних продуктів певним версіям чи вимогам на його розробку.
Для дослідження інформації, що міститься на комп'ютерних носіях, експерту надається сам комп'ютерний носій, а за потреби комп'ютерний блок (комплекс комп'ютерних засобів, до складу якого входить досліджуваний носій).
Для встановлення відповідності програмних продуктів певним параметрам експерту надається носій з копією досліджуваного програмного продукту або програмного коду.
З метою визначення, які саме об'єкти слід надати експерту в кожному конкретному випадку, а також як їх відбирати для дослідження, доцільно отримати консультацію експерта (спеціаліста) в галузі комп'ютерної техніки.
За змістом ч.ч.1, 3 ст.102 ГПК України, матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, він з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.
За змістом ч.4 вищенаведеної норми, у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з'ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.
Отже доводи апеляційної скарги щодо не визначення судом повного переліку об'єктів, що належать до передачі на дослідження експерту, спростовується вищенаведеними нормами Методичних рекомендацій та остаточно вирішуються судом після отримання відповідного клопотання експерта.
Крім того, за змістом ч.6 ст.100 ГПК України, у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення призначений судом експерт невідкладно подає суду клопотання щодо його уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за поставленими питаннями.
Також в ухвалі суду чітко визначені обставини, що мають бути встановлені за допомогою висновків наведеної експертизи, зокрема:
- факти та спосіб передачі (отримання) вихідного програмного коду;
- установлення відповідності програмних продуктів певним параметрам.
Дослідивши зміст поставлених на вирішення експерту питань, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно визначено вид експертизи, а поставлені питання направлені на встановлення обставин справи в межах осноних завдань експертизи комп'ютерної техніки і програмних продуктів, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
Щодо доводів апелянта про необхідність надання переваги саме певно визначеному виду доказу -акту прийому-передачі, а не висновку призначеній судом експертизи, то відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Саме в остаточному рішенні суду першої інстанції за змістом зазначеної норми, а також норми ст.ст.237-238 ГПК України, суд має надати оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, за змістом ст. 126, 129 Конституції України, вплив на суддю при розгляді ним справи у будь-який спосіб забороняється; суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Отже суд апеляційної інстанції в даному апеляційному провадженні переглядає оскаржувану ухвалу суду лише на предмет дотримання судом вимог процесуального законодавства при її винесенні, але позбавлений можливості давати вказівки суду щодо розгляду цієї господарської справи по суті, зокрема, щодо обрання певних засобів доказування або надання переваги одних доказів над іншими.
Враховуючи те, що призначена у даній справі судова експертиза спрямована на встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування в межах заявлених первісних та зустрічних вимог, а також те, що предмет спору має специфічні ознаки та для з'ясування спірних обставин необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо доцільності та обґрунтованості призначення у справі №922/3169/23 судової експертизи комп'ютерної техніки і програмних продуктів.
Твердження скаржника про те, що у матеріалах справи міститься сукупність доказів, необхідних для правильного та всебічного розгляду спору, колегія суддів вважає передчасним, оскільки суд не володіє спеціальними знаннями у комп'ютерно - технічній сфері, а надані сторонами докази та наведені ними обставини є взаємно суперечливими.
Доводи апеляційної скарги стосовно невірного формулювання питань, які поставлені судом на вирішення експерта, не приймається судом до уваги, оскільки, по перше- всі питання пов'язані з предметом спору та охоплюються межами призначеного виду експертного дослідження, по друге- апеляційною інстанцією не встановлено порушень процесуального законодавства при їх формуванні, а по третє- втручання у розгляд судом справи по суті у будь-якій спосіб заборонене.
Щодо доводів про позбавлення Позивача можливості надати свою думку щодо питань, які слід поставити перед експертом та щодо експертної установи, судова колегія вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідне клопотання заявлено Відповідачем ще 05.09.2023, копія якого направлено Позивачу.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.09.23р. повідомлено сторін, що підготовче засідання відбудеться 15.09.2023р.
Довідкою про доставку електронного листа підтверджено доставку означеної ухвали суду представнику Позивача 11.09.2023р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.09.23р. відкладено підготовче засідання на 05.10.23 до 10:30, у судовому засіданні були присутні представники обох сторін.
Представник Позивача надав заперечення проти призначення експертизи ще 13.09.2023 року, за змістом яких вважав, що зібрані у цій справі докази є достатніми для вирішення справи по суті, тому немає обов'язкових підстав для призначення експертизи судом.
При цьому будь-яких пропозицій щодо власної редакції відповідних питань або обрання експертної установи зазначені заперечення не містять.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.10.23р. підготовче засідання за участю представників сторін відкладено на 19 жовтня 2023 року о 12:30.
У судовому засіданні 19.10.2023р. представники сторін висловилися, зокрема, щодо заявленого клопотання з призначення експертизи.
Отже, з моменту отримання Позивачем копії клопотання Відповідача до моменту вирішення його судом пройшов досить тривалий період часу (приблизно півтора місяця), протягом якого Позивач мав об'єктивну можливість запропонувати судові власну редакцію питань експерту та обрати експертну установу, проте таким правом він не скористався.
Щодо доводів представника апелянта в судовому засіданні про необхідність додаткової пропозиції з боку суду для Позивача щодо надання останнім власної редакції питань експерту після того, як суд вирішив її призначити, то вони базуються на довільному трактуванні представником Позивача норми ч.5 ст.99 ГПК України, за змістом якої учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта.
Вищенаведене твердження Позивача спростовується нормою ч. 1ст.100 ГПК України, за змістом якої про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок та особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, отже розрив у часі між вирішенням судом клопотання про призначення експертизи та формулюванням відповідних питань експерту, обрання експертної установи - процесуальним законом не передбачено.
Щодо експертної установи, то Позивачем не запропоновано суду альтернативної експертної установи для проведення судової експертизи, а Відповідач проти обраної судом установи не заперечує.
Крім того, Позивачем не наведено конкретних доводів щодо необґрунтованості обрання судом експертної установи, а у разі наявності обставин, які можуть викликати сумнів у неупередженості або об'єктивності експерта, Позивач не позбавлений права заявити йому відвід у передбаченому законом порядку.
Щодо доводів скаржника про порушення Відповідачем строку на заявлення клопотання про призначення судової експертизи та не доведення підстав неможливості самостійного звернення за отриманням такого висновку, судова колегія вважає ці доводи безпідставними, оскільки, по перше- строк на заявлення клопотання про призначення експертизи не передбачений нормами процесуального законодавства та не встановлювався судом першої інстанції, таке клопотання заявлено до початку підготовчого засідання, а по друге - цей спір був ініційований саме Позивачем та предметом дослідження є дані , що передані останньому, отже отримати відповідний експертний висновок заздалегідь Відповідач не мав можливості.
Судова колегія звертає увагу апелянта, що за змістом ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
При цьому суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, в тому числі - шляхом розгляду клопотання про призначення судової експертизи.
Щодо доводів Позивача про порушення його права на розгляд справи у розумний строк через зупинення справи на період проведення судової експертизи, колегія суддів зауважує на тому, що зупинення провадження у справі це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунуті.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.
Пунктом 6 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.
Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, зумовленим неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення обставин, які можуть бути встановлені лише експертом.
Враховуючи те, що при призначенні судової експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи і в цей період неможливо проводити відповідні процесуальні дії, суд в такому випадку може скористатися своїм правом,наданим йому процесуальним законом, що не може вважатися порушенням норм суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 10.12.2018 у справі №910/9883/17.
Конструкція вищенаведених правових норм процесуального закону не передбачає подвійного тлумачення, їх правильне застосування місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали є очевидним і не викликає у суду апеляційної інстанції будь-яких сумнівів.
Таким чином, наведені вище обставини обґрунтованості призначення судом експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі спростовують посилання скаржника на затягування судового процесу, адже дотримання судом повноти та всебічності встановлення обставин справи спрямовано саме на дотримання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а не навпаки.
Судова колегія звертає увагу Позивача, що вимогами п.1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5, встановлений граничний строк проведення експертизи в 90 календарних днів, який може бути збільшений лише за письмовою домовленістю з органом, який призначив експертизу та у разі значного завантаження експерта.
У разі відмови такого органу у погодженні запропонованого розумного строк у проведення експертизи, матеріали справи повертаються з пропозицією призначити експертизу іншим суб'єктам судово-експертної діяльності, визначеним у статті 7 Закону України «Про судову експертизу».
Отже доводи Позивача щодо можливого порушення розумного строку розгляду справи через зупинення справи на період проведення судової експертизи -спростовуються вищенаведеними встановленими граничними строками її проведення.
Інших доводів для скасування осаджуваної ухвали суду першої інстанції, скаржником не наведено.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду Харківської області від 19.10.2023 у справі № 922/3169/23 ґрунтується на дотриманні норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Орловського Олександра Валерійовича на ухвалу господарського суду Харківської області від 19.10.2023 у справі №922/3169/23 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 19.10.23р. у справі № 922/3169/23 залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції за подання апеляційної скарги, покласти на Фізичну особу - підприємця Орловського Олександра Валерійовича.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 29.11.2023
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя О.А. Істоміна
Суддя О.О. Радіонова