Рішення від 16.11.2023 по справі 711/4719/22

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/4719/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.

при секретарі Щокань В.М.,

представника позивача

адвоката Головатюка С.А.

представника відповідача

за довіреністю Ковдій І.І.

представника третьої

особи адвоката Прядки В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_6 про визнання незаконними та скасування наказів та рішення державного реєстратора, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Міністерства юстиції України, про визнання незаконними та скасування наказів та рішення державного реєстратора. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 27.06.2013 ОСОБА_5 за договорами купівлі-продажу придбано у ОСОБА_2 наступні земельні ділянки: 1. кадастровий номер 7124986000:02:002:0016, площею 0,0593 га, що розташована у с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, цільове призначення: землі рекреаційного призначення - під розміщення культурно-оздоровчого комплексу; 2.кадастровий номер 7124986000:02:002:0017, площею 0,0727 га, що розташована у с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, цільове призначення: землі рекреаційного призначення - під розміщення культурно-оздоровчого комплексу; 3.кадастровий номер 7124986000:02:002:0018, площею 0,0712 га, що розташована у с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, цільове призначення: землі рекреаційного призначення - під розміщення культурно-оздоровчого комплексу; 4.кадастровий номер 7124986000:04:002:0439, площею 0,1524 га, що розташована у с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, цільове призначення: землі рекреаційного призначення - під розміщення культурно-оздоровчого комплексу; 5.кадастровий номер 7124986000:04:002:0440, площею 0,1328 га, що розташована у с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, цільове призначення: землі рекреаційного призначення - під розміщення культурно-оздоровчого комплексу; 6.кадастровий номер 7124986000:04:002:0441, площею 0,1310 га, що розташована у с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, цільове призначення: землі рекреаційного призначення - під розміщення культурно-оздоровчого комплексу.

За рішенням сесії Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області №32-12 від 08.10.2013 вказаним земельним ділянкам визначено адреси та змінено функціональне призначення - для індивідуального дачного будівництва, в зв'язку із чим, внесені зміни до права власності ОСОБА_5 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та оформлено свідоцтва про право власності.

21.03.2014 за договором купівлі-продажу ОСОБА_5 придбано у ОСОБА_7 та ОСОБА_4 блок кімнат АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , що розташовані в будинку АДРЕСА_3 .

04.06.2015 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, за якими ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_1 придбав у власність наступне нерухоме майно: блок кімнат № 1, АДРЕСА_1 , 2, 3, 4, що розташовані в будинку АДРЕСА_3 , згідно з договором купівлі-продажу блоку кімнат від 04.06.2015, що зареєстрований в реєстрі за № 2553 та посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Степаненко А.М.; земельну ділянку, площею 0,0593 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 7124986000:02:002:0016, згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 04.06.2015 року, що зареєстрований в реєстрі за №2571 та посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Степаненко А.М.; земельну ділянку, площею 0,0727 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 7124986000:02:002:0017, згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 04.06.2015, що зареєстрований в реєстрі за № 2562 та посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Степаненко А.М.; земельну ділянку, площею 0,0712 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 7124986000:02:002:0018, згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 04.06.2015, що зареєстрований в реєстрі за № 2568 та посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Степаненко А.М.; земельну ділянку, площею 0,1524 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 7124986000:04:002:0439, згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 04.06.2015, що зареєстрований в реєстрі за № 2556 та посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Степаненко А.М.; земельну ділянку, площею 0,1328 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 7124986000:04:002:0440, згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 04.06.2015, що зареєстрований в реєстрі за № 2559 та посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Степаненко А.М.; земельну ділянку, площею 0,1310 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 7124986000:04:002:0441, згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 04.06.2015, що зареєстрований в реєстрі за № 2565 та посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Степаненко А.М.

Позивач вказує, що починаючи з 04.06.2015 єдиним власником блоку кімнат та земельних ділянок є він - ОСОБА_1 .

Як зазначено у позові, 20.06.2017 ОСОБА_1 (позивач) довідався, що його право власності на блок кімнат та земельні ділянки скасоване 12.05.2017 на підставі наказу Міністерства юстиції України №1543/5 від 12.05.2017 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».

При цьому, також скасоване право власності і попереднього власника ОСОБА_5 .

Скасування прав власності відбулося за рішенням реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Сторчак С.П. від 12.05.2017, індексний номер 35147602 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що вбачається у відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За наслідком реалізації вказаного наказу, власниками блоку кімнат стали ОСОБА_7 (37/50 блоку кімнат) та ОСОБА_4 (13/50 блоку кімнат), а земельних ділянок - ОСОБА_2 , тобто особи, які були власниками до ОСОБА_5 .

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2017 у справі №826/9341/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про скасування наказу та зобов'язання вчинити дії - задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1543/5 від 12.05.2017 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»; зобов'язано Міністерство юстиції України поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності, про які йдеться у позовній заяві, за ОСОБА_1 .

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2017 без змін. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018, вдруге, апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2017 без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 вказані судові рішення скасовано через порушення правил юрисдикції адміністративних судів, провадження у справі закрито оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2020 у справі № 757/34482/19-ц позов задоволено повністю: визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1543/5 від 12.05.2017 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»; зобов'язано Міністерство юстиції України поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності, про які йдеться у позовній заяві, за ОСОБА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 10.02.2021 у справі № 757/34482/19-ц рішення суду першої інстанції залишено без змін.

При цьому, підставою скасування судових рішень Верховним Судом зазначено те, що належними відповідачами у справі мають бути особи, речові права на майно яких оспорюються та щодо яких здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України №2121/7 від 13.09.2022 скасовано наказ Міністерства юстиції України від 27.04.2021 №1322/7 «Про відмову у задоволенні скарги» та визнано чинним наказ Міністерства юстиції України від 12.05.2017 № 1543/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».

Отже, як вказує позивач, починаючи з 13.09.2022, оспорюваний наказ Міністерства юстиції України від 12.05.2017 №1543/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушує права власності позивача.

Також, позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню і наказ Міністерства юстиції України №2121/7 від 13.09.2022 «Про скасування наказу Міністерства юстиції України від 27.04.2021 №1322/7 «Про відмову у задоволенні скарги», оскільки прийнятий всупереч ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку №1128 Міністерство юстиції України отримало з 01 січня 2016 року, а порядок реалізації таких повноважень визначено з 01 січня 2016 року. Тобто, до 01 січня 2016 року повноваженнями розглядати скарги на дії державних реєстраторів були наділені виключно суди.

Оспорюваний наказ Міністерства юстиції України прийнятий за результатами розгляду скарги ОСОБА_6 від 15.03.2017, в якій він просить скасувати реєстраційні дії, що здійснені реєстраторами у 2013-2015 роках, тобто до набрання чинності відповідними нормативними актами.

При цьому, як вказує позивач у позові, розгляд Міністерством юстиції України питання, що виходить за межі його компетенції, є порушенням його дискреційних повноважень як суб'єкта владних повноважень, обмежених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо розгляду скарг на дії державного реєстратора про вчинення реєстраційних дій до 01 січня 2016 року.

Отже, на думку позивача, наказ Міністерства юстиції України від 12.05.2017 №1543/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки у Міністерства юстиції України не було повноважень для розгляду скарги ОСОБА_6 від 15.03.2017, так як оскаржувані реєстраційні дії були здійснені до 01 січня 2016 року.

Крім того, позивач вказує, що жоден з вищезазначених правочинів не оскаржувався та не був визнаний судом недійсним чи неукладеним (навіть спору такого не існувало), а тому на них поширюється презумпція правомірності правочину. Наголошує, що визнання правочину недійсним є виключно компетенцією суду, а не Міністерства юстиції України. Оскільки, жоден з вищезазначених правочинів не оскаржувався та не був визнаний судом недійсним чи неукладеним, позивач вважає, що у Міністерства юстиції України були відсутні підстави для видання оспорюваного наказу та скасування рішень державних реєстраторів.

Зазначає, що скарга ОСОБА_6 до Міністерства юстиції України, враховуючи два доповнення, не містить: клопотання про поновлення строку оскарження, а відтак питання про його поновлення не може бути вирішене; доказів, які б підтверджували будь-які причини пропуску строку, передбаченого ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», окрім тверджень заявника, що йому стало відомо про порушення після отримання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 та 14 березня 2017 року. Однак, що заважало скаржнику отримати такі витяги раніше не зазначено. Навпаки, скарга та додані до неї матеріали беззаперечно підтверджують, що ОСОБА_6 знав про «порушення» його прав з 2013 року: якщо ОСОБА_6 не дізнався про укладення між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 27.06.2013 одразу (в день їх укладення), то повинен був дізнатись 21.07.2013, оскільки мав проявити достатній інтерес та отримати від контрагента за попереднім договором купівлі-продажу земельних ділянок від 18.06.2013 інформацію щодо причин не укладення основного договору; навіть якщо припустити, що ОСОБА_2 необґрунтовано ухилилася від укладення договору, передбаченого попереднім договором, вона має відшкодувати другій стороні збитки, завдані прострочкою, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства, зокрема ч.2 ст.635ЦК України. Про те, що земельні ділянки та блок кімнат зареєстровано на ОСОБА_5 до 03.06.2015, ОСОБА_6 знав, оскільки 03.06.2015 за його заявою за даним фактом внесені відомості до ЄРДР. Скаржник ОСОБА_6 на момент винесення ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.06.2015 у справі №712/6579/15-к про накладення арешту на майно, знав про те, що на підставі договорів від 04.06.2015 новим власником майна є ОСОБА_1 .

У позовній заяві позивач також вказує, що попередні договори купівлі-продажу квартир від 25.02.2014 зі сторони покупця підписані ОСОБА_8 . Доручення №07 від 03.02.2014, видане ОСОБА_6 , є нікчемним, оскільки ОСОБА_8 не мав повноважень на підписання попередніх договорів купівлі-продажу квартир від 25.02.2014 від імені та за рахунок ОСОБА_6 . Якщо ОСОБА_8 підписував вищезазначені попередні договори від свого імені та в своїх інтересах, то ОСОБА_6 не має жодного відношення до даних попередніх договорів. Попередні договори купівлі-продажу квартир від 25.02.2014 є нікчемними, оскільки вони не посвідчені нотаріально, а тому у сторін не виникають цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначених попередніх договорів продавець та покупець зобов'язуються до 01.04.2014 укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна, надалі за текстом - квартира, на умовах і в порядку, визначених цим договором. У разі необхідності, строки оформлення договору купівлі-продажу квартири можуть бути подовжені за взаємною згодою сторін, про що підписуються зміни до даного договору. Зобов'язання, встановлені попередніми договорами купівлі-продажу квартир від 25.02.2014, позивач вважає припиненими, оскільки основні договори не були укладені до 01.04.2014.

Отже, враховуючи й інші обставини, позивач вважає, що строк, передбачений ч.3 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ОСОБА_6 пропущений, незалежно від дати початку підрахунку такого строку (жовтень 2013 року чи 03 червня 2015 року).

Таким чином, позивач вважає, що єдиним законним рішенням за результатами розгляду скарги ОСОБА_6 . Міністерством юстиції України мало би бути рішення про відмову у задоволенні скарги з наступних підстав: відсутність у Міністерства юстиції України повноважень для розгляду скарги ОСОБА_6 від 15.03.2017, оскільки оскаржувані реєстраційні дії здійснені до 01 січня 2016 року; жоден з правочинів, на підставі яких здійснена державна реєстрація права власності, не оскаржувався та не був визнаний судом недійсним чи неукладеним, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень державного реєстратора; пропуск ОСОБА_6 встановленого ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» строку для подання скарги. Між тим, Міністерством юстиції України було видано оспорюваний наказ від 12.05.2017 № 1543/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», який, як на думку позивача, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації розглядаються Міністерством юстиції України колегіально у наступному порядку: колегія з розгляду скарг у сфері державної реєстрації приймає рішення, що оформлюється відповідним висновком на підставі якого Міністерством юстиції України видається відповідний наказ; наказ Міністерства юстиції України може бути лише: а) про задоволення скарги; б) про відмову в задоволенні скарги; в) про залишення скарги без розгляду по суті. Видання будь-яких інших наказів виходить за межі повноважень Міністерства юстиції України, що передбачені чинним законодавством; після прийняття, рішення Міністерства юстиції України та висновок колегії розміщуються на офіційному веб-сайті Мін'юсту. Однак, оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України № 2121/7 від 13.09.2022 протирічить викладеному, оскільки: виданий не за результатами колегіального розгляду скарги; виданий без відповідного висновку колегії (висновок відсутній як на офіційному веб-сайті Мін'юсту, так і у тексті наказу відсутнє посилання на нього); виданий за межами повноважень Міністерства юстиції України, оскільки скасовує попередній наказ Міністерства юстиції України, що не передбачено нормами ст. 37 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на яку мається посилання у наказі.

Позивач вважає, що у Міністерства юстиції України не було законних підстав для повторного розгляду скарги ОСОБА_6 від 15.03.2017 та видання оспорюваного наказу №2121/7 від 13.09.2022, оскільки відповідно до ч. 2 п. 17 Постанови КМУ № 1128 від 25.12.2015 «Про затвердження Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції» (в редакції, чинній у 2021 році), у разі скасування судом рішення Мін'юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст забезпечує повторний розгляд такої скарги відповідно до цього Порядку.

У зв'язку із набранням законної сили судовим рішенням у справі № 757/34482/19-ц, Міністерством юстиції України повторно розглянуто скаргу ОСОБА_6 від 15.03.2017 та, відповідно до наказу № 1322/7 від 27.04.2021, відмовлено у задоволені скарги. Повторний розгляд скарги станом на 27.04.2021 відповідав положенням ч. 2 п. 17 Постанови КМУ №1128 від 25 грудня 2015. Після повторного розгляду Міністерством юстиції України (27.04.2021) скарги ОСОБА_6 від 15.03.2017, постановою Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц скасовано рішення Печерського районного суду міста Києва від 21.05.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 10.02.2021.

Міністерством юстиції України, після ухвалення Постанови Верховним Судом від 09.02.2022р. у справі № 757/34482/19-ц, призначено повторний розгляд скарги ОСОБА_6 від 15.03.2017 року.

В той же час, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.10.2021 у справі № 640/28969/20, залишеним без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022), визнано протиправною та нечинною постанову КМУ від 15.04.2020 №288 «Про внесення змін до Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції» в частині викладення у новій редакції абзацу другого п. 17 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою КМУ №1128 від 25.12.2015 наступного змісту: «У разі скасування судом рішення Мін'юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст забезпечує повторний розгляд такої скарги відповідно до цього Порядку». Відповідно до п. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, з 12.07.2022 ч.2 п.17 Постанови КМУ № 1128 від 25.12.2015 втратила чинність, а відтак, як вважає позивач, у Міністерства юстиції України не було повноважень щодо повторного розгляду скарг у сфері державної реєстрації у разі скасування судом рішення Міністерства юстиції України за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації.

Позивач зазначає, що постанова Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц, якою скасовано рішення Печерського районного суду міста Києва від 21.05.2020 та постанова Київського апеляційного суду від 10.02.2021 не встановлює жодних зобов'язань Міністерства юстиції України, зокрема в частині перегляду наказів, що були видані на підставі скасованих судових рішень.

Також, наказ Міністерства юстиції України №1322/7 від 27.04.2021, яким відмовлено у задоволені скарги ОСОБА_6 від 15.03.2017, та який незаконно скасовано оспорюваним наказом Міністерства юстиції України, судом не скасований і не був предметом судового розгляду.

Отже, на думку позивача, оспорюваний наказ Міністерства юстиції України № 2121/7 від 13.09.2022 прийнятий після втрати чинності ч. 2 п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 (12.07.2022), а відтак виданий за відсутності повноважень, а тому є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що ним обрано вірний спосіб захисту його порушених прав. Так, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому, дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Таким чином, у разі визнання незаконними та скасування наказів Міністерства юстиції України і рішення державного реєстратора, прийнятого на виконання таких наказів, право власності позивача на блок кімнат та земельні ділянки повернеться у стан, що існував до прийняття оспорюваних наказів та рішення, а відтак, порушені права позивача будуть реально відновлені у повному обсязі, що призведе до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду.

Отже, позивач просить суд, - визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 2121/7 від 13.09.2022 «Про скасування наказу Міністерства юстиції України від 27.04.2021 № 1322/7 «Про відмову у задоволенні скарги»; визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1543/5 від 12.05.2017 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»; скасувати рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Сторчак Сергія Петровича від 12.05.2017, індексний номер 35147602 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Ухвалою суду від 14.11.2022 відмовлено у відкритті провадження відносно позовних вимог, пред'явлених до відповідача ОСОБА_7 , оскільки останній помер до подачі до суду позовної заяви, на підставі п.6 ч.1 ст. 186 ЦПК України.

Ухвалою суду від 14.11.2022 прийнято, відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Міністерства юстиції України про визнання незаконними та скасування наказів та рішення державного реєстратора, а призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Крім того, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 .

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу підготовчого судового засідання від 30.03.2023 залучено співвідповідача по справі ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 17.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 17.05.2023 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 18.07.2023 ухвалу суду першої інстанції від 17.05.2023 залишено без змін.

Ухвалою суду від 16.11.2023 відмовлено у задоволенні заяви Міністерства юстиції України про закриття провадження по справі.

Відповідачами по справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відзив на позов подано не було.

Відповідачем Міністерством юстиції України через представника подано відзиві на позов, за яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначено, що 16.03.2017 до Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_6 від 15.03.2017, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.03.2017 за № Л-7443, на дії та рішення приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Велікова А.І., приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Степаненко А.М., приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Велікової Н.А. щодо скасування рішень державного реєстратора, прийнятих цими нотаріусами.

Також, скаржник просив скасувати записи про реєстрацію права власності на спірні об'єкти нерухомого майна за ОСОБА_5 та зареєструвати за скаржником право власності на спірні об'єкти нерухомого майна.

Розглянувши зазначену скаргу, доповнення до неї, подані скаржником документи, перевіривши відомості, що містяться в Державному реєстрі прав, встановивши обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації дійшла висновку, що зазначена скарга, підлягає частковому задоволенню. Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації було встановлено, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.06.2013 №№ 3499516, 3498762, 3495838, 3496553, 3494770, 3497395, від 21.03.2014 № 11813894 підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням законодавства у сфері державної реєстрації прав. У частині вимоги скаржника зареєструвати за ним право власності на спірні об'єкти нерухомого майна комісією було відмовлено, оскільки відповідно до Закону комісія не має таких повноважень.

Міністерством юстиції України, відповідно до визначених повноважень, прийнято наказ від 12.05.2017 № 1543/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» (далі - наказ від 12.05.2017 № 1543/5).

Не погоджуючись із виданим наказом Міністерства юстиції України від 12.05.2017 № 1543/5, у липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу № 1543/5 від 12.05.2017, зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування підстав звернення до суду позивач вказував на те, що оскаржуваний наказ від 12.05.2017 є таким, що порушує права та інтереси ОСОБА_1 , а також є таким, що порушує конституційний принцип непорушності права приватної власності. Вважав, що він має бути в судовому порядку скасований, а порушене право позивача ОСОБА_1 має бути відновлене, шляхом поновлення скасованих записів у державних реєстрах.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2017 у справі № 826/9341/17 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1543/5 від 12.05.2017 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень». Суд, задовольняючи позовні вимоги, дійшов до висновку про порушення відповідачем порядку розгляду скарги ОСОБА_6 , оскільки відповідач мав прийняти рішення про відмову у задоволенні скарги у зв'язку з пропущенням скаржником строку звернення, а тому наказ Міністерства юстиції України № 1543/5 від 12.05.2017 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Постановами Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 та 14.06.2018 апеляційні скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_6 , відповідно, залишені без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017 у справі № 826/9341/17 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 826/9341/17 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2017, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018 скасовано, провадження у справі закрито, у зв'язку з тим, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У липні 2019 року з аналогічними позовними вимогами ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з цивільним позовом до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2020 у справі № 757/34482/19-ц задоволено позов ОСОБА_1 : визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 1543/5 від 12.05.2017 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень». Зобов'язано Міністерство юстиції України поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності за ОСОБА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 10.02.2021 у справі № 757/34482/19-ц апеляційні скарги ОСОБА_6 та Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2020 - без змін.

Суди, задовольняючи позовні вимоги, прийшли до висновку, що Міністерством юстиції України порушено порядок розгляду скарги ОСОБА_6 , оскільки повинен був прийняти рішення про відмову у задоволенні скарги у зв'язку з пропуском скаржником строку звернення зі скаргою. Таким чином, наказ Міністерства юстиції України від 12.05.2017 № 1543/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» прийнято відповідачем з порушенням норм законодавства, а тому він є незаконним.

Враховуючи вищезазначені обставини, та рішення Печерського районного суду м. Києва, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 10.02.2021 у справі № 757/34482/19-ц, наказом Міністерства юстиції України від 27.04.2021 № 1322/7, відповідно до пункту 8 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на підставі висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 04.03.2021 за результатами розгляду скарги ОСОБА_6 від 15.03.2017, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2017 за № Л-7443, з доповненнями до неї від 14.04.2017, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 18.04.2017 за № Л-10991, з доповненнями до неї від 24.04.2017, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.04.2017 за № Л-11802, відмовлено у задоволені скарги ОСОБА_6 від 15.03.2017 у зв'язку з тим, що закінчився встановлений законом строк подачі скарги.

Проте, постановою Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_6 рішення Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 10.02.2021 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії відмовлено.

Враховуючи те, що з моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2020 та постанова Київського апеляційного суду від 10.02.2021 втрачають законну силу, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на підставі постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц наказом Міністерства юстиції України від 13.09.2022 № 2121/7 скасовано наказ Міністерства юстиції України від 27.04.2021 № 1322/7 «Про відмову у задоволенні скарги», який прийнято за результатами повторного розгляду скарги ОСОБА_6 від 15.03.2017 (із доповненнями), у зв'язку із скасуванням вказаних рішень постановою Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц.

Отже, відповідач вважає, що вимога позивача щодо визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 12.05.2017 № 1543/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» є необґрунтованою, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та не підлягає до задоволення.

Також у відзиві зазначено, що наказ Міністерства юстиції України від 13.09.2022 № 2121/7 «Про скасування наказу Міністерства юстиції України від 27.04.2021 № 1322/7 «Про відмову у задоволенні скарги» було видано, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у зв'язку з ухваленням Верховним Судом постанови від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц.

Так, зазначеним наказом від 13.09.2022 № 2121/7 скасовано наказ Міністерства юстиції України від 27.04.2021 № 1322/7 «Про відмову у задоволенні скарги», прийнятий за результатами повторного розгляду скарги ОСОБА_6 від 15.03.2017, зареєстрованої в Міністерства юстиції України 16.03.2017 за № Л-7443, на підставі рішення Печерського районного суду міста Києва від 21.05.2020, постанови Київського апеляційного суду від 10.02.2021 у справі № 757/34482/19-ц, у зв'язку із скасуванням вказаних рішень постановою Верховного Суду від 09.02.2022. Таким чином, наказ від 12.05.2017 № 1543/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» вважається чинним.

Отже, наказ Міністерства юстиції України від 27.04.2021 № 1322/7 «Про відмову у задоволенні скарги» видано в межах повноважень та відповідно до законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, Міністерство юстиції України вважає, що вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 13.09.2022 № 2121/7 «Про скасування наказу Міністерства юстиції України від 27.04.2021 № 1322/7 «Про відмову у задоволенні скарги», а також скасування рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Сторчак С.П. від 12.05.2017, індексний номер 35147602 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яка є похідною позовною вимогою, не підлягають до задоволення.

Позивачем через представника подано відповідь на відзив, за яким просить позовні вимоги задовольнити. Зазначено, що відповідач не зазначає жодних заперечень щодо наведених позивачем правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; посилання відповідача на обов'язковість виконання постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №757/34482/19-ц є хибним та безпідставним, оскільки підставою скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції Верховним Судом зазначено те, що належними відповідачами у справі мають бути особи, речові права на майно яких оспорюються та щодо яких здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідачем через представника подані заперечення на відповідь на відзив. Зазначено, що оскільки Верховним Судом ухвалено рішення від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц і питання щодо правомірності оскаржуваного наказу було предметом розгляду у справі № 757/34482/19-ц, то повторне встановлення обставин з аналогічного предмету спору не допускається, а тому є підстави для закриття провадження у справі. Скасовані Верховним Судом 09.02.2022 рішення Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2020 та постанови Київського апеляційного суду від 10.02.2021, свідчать про відсутні підстав для існування оскаржуваного наказу від 27.04.2021 № 1322/7 «Про відмову у задоволенні скарги». Враховуючи викладене, відповідач вважає, що твердження позивача щодо відсутності у Міністерства юстиції України повноважень на видання оскаржуваного наказу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Крім того, Міністерством юстиції України через представника подано заяву про застосування строку позовної давності у справі №711/4719/22. Зазначено, що трирічний строк позовної давності щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 12.05.2017 № 1543/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» та в частині скасування рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Сторчак С.П. від 12.05.2017, індексний номер: 35147602 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень збіг 12.05.2020, а тому позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 12.05.2017 № 1543/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» та скасування рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Сторчак С.П. від 12.05.2017, індексний номер: 35147602 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень заявлено з пропуском трирічного строку позовної давності.

Окрім того, зазначено, що наказ Міністерства юстиції України №1543/5 від 12.05.2017 року був предметом позову у справі № 826/9341/17 за позовом ОСОБА_1 (з відповідним позовом ОСОБА_1 звертався до Окружного адміністративного суду м. Києва у липні 2017 року) та предметом позову у справі №757/34482/19-ц (з позовом ОСОБА_1 звертався до Печерського районного суду м. Києва у липні 2019 року).

Постановою Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №757/34482/19-ц за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_6 рішення Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 10.02.2021 скасовано; ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії відмовлено.

Отже, 09.02.2022 Верховний Суд прийняв остаточне рішення щодо правомірності наказу Міністерства юстиції України № 1543/5 від 12.05.2017, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 1543/5 від 12.05.2017 відмовив. Таким чином, вважає, що позивачу ОСОБА_1 було відомо про наявність наказу Міністерства юстиції України № 1543/5 від 12.05.2017 значно раніше, однак з даним позовом ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси лише 22.09.2022. Доказів пропуску строку позовної давності з поважних причин позивач до позовної заяви не надав, а тому причини пропуску трирічного строку позовної давності є неповажними. Окрім того, до позовної заяви позивачем ОСОБА_1 не додано клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та не заявлено таке клопотання у прохальній частині позовної заяви.

Позивачем через представника подані заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, яку вважає безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволення. Зазначено, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 карантин на всій території України. В подальшому карантин постійно та безперервно продовжувався урядом, зокрема до 30.06.2023. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03.2020 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12, відповідно до якого, - під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, як вважає позивач, на момент установлення урядом карантину (12.03.2020) строк позовної давності щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 12.05.2017 №1543/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» та в частині скасування рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Сторчак С.П. від 12.05.2017, індексний номер: 35147602 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не збіг, як зазначено у заяві Міністерством юстиції України, а продовжився на строк дії карантину (як мінімум до 30.06.2023). Таким чином, позивач вважає, що позовні вимоги в цій частині заявлені ним в межах строку позовної давності.

Третьою особою через представника подані письмові пояснення, в яких зазначено: у задоволенні заявлених позовних вимог до ОСОБА_3 необхідно відмовити, оскільки останній є неналежним відповідачем у справі; позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду з вказаною позовною заявою в частині заявлених позовних вимог про скасування визнання недійсним наказу Міністерства юстиції № 1543/5 від 12.05.2017 та скасування рішення державного реєстратора від 12.05.2017 і стороною у спорі до ухвалення рішення у справі заявлено про застосування строку позовної давності; з клопотанням про поновлення пропущеного строку позовної давності позивач до суду не звертався; в 2017 році і в 2019 році позивач неодноразово звертався до суду з тотожними позовами про визнання недійсним наказу Міністерства юстиції № 1543/5 від 12.05.2017 та скасування рішення державного реєстратора від 12.05.2017, а тому поважні причини для поновлення позивачу пропущеного останнім пропуску строку позовної давності в частині заявлених позовних вимог про визнання недійсним наказу Міністерства юстиції № 1543/5 від 12.05.2017 та скасування рішення державного реєстратора від 12.05.2017 - відсутні; провадження у справі підлягає закриттю в частині заявлених позовних вимог про визнання недійсним та скасування наказу міністерства юстиції України № 1543/5 від 12.05.2017; позовні вимоги в частині заявлених позовних вимог про визнання недійсним і скасування наказу Міністерства юстиції України № 2121/7 від 13.09.2022 є необґрунтованими та безпідставними, і не підлягають до задоволення; договори купівлі-продажу не є вчиненими, а тому доводи позивача про дійсність спірних договорів купівлі-продажу в зв'язку з відсутністю судового рішення про визнання вказаних договорів недійсними, є необґрунтованими і безпідставними. Таким чином, просить відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомив.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Головатюк С.А. просив позовні вимоги задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви, відповіді на відзив, заперечень на заяву про застосування строку позовної давності та письмові пояснення. Просив вирішити питання про судові витрати, а саме сплачений при подачі позову судовий збір; про витрати, пов'язані із наданням позивачу правничої допомоги - вимоги не заявляються.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не з'явились, будучи неодноразово належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомлено. Відзиви на позов не подані.

В судовому засіданні представник відповідача Міністерства юстиції України за довіреністю Ковдій І.І. просила відмовити у задоволенні позову, в тому числі застосувавши строки позовної давності, посилаючись на доводи відзиву, заяви про застосування строку позовної давності.

В судове засідання третя особа ОСОБА_6 не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки не повідомив.

В судовому засіданні представник третьої особи адвокат Прядка В.М. просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на доводи письмових пояснень, а також підтримав доводи представника відповідача Міністерства юстиції України.

Заслухавши пояснення представників сторін, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що 27.06.2013 ОСОБА_5 за договорами купівлі-продажу придбано у ОСОБА_2 наступні земельні ділянки: 1.кадастровий номер 7124986000:02:002:0016, площею 0,0593 га, що розташована у с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, цільове призначення: землі рекреаційного призначення - під розміщення культурно-оздоровчого комплексу; 2.кадастровий номер 7124986000:02:002:0017, площею 0,0727 га, що розташована у с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, цільове призначення: землі рекреаційного призначення - під розміщення культурно-оздоровчого комплексу; 3.кадастровий номер 7124986000:02:002:0018, площею 0,0712 га, що розташована у с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, цільове призначення: землі рекреаційного призначення - під розміщення культурно-оздоровчого комплексу; 4.кадастровий номер 7124986000:04:002:0439, площею 0,1524 га, що розташована у с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, цільове призначення: землі рекреаційного призначення - під розміщення культурно-оздоровчого комплексу; 5.кадастровий номер 7124986000:04:002:0440, площею 0,1328 га, що розташована у с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, цільове призначення: землі рекреаційного призначення - під розміщення культурно-оздоровчого комплексу; 6.кадастровий номер 7124986000:04:002:0441, площею 0,1310 га, що розташована у с. Свидівок Черкаського району Черкаської області, цільове призначення: землі рекреаційного призначення - під розміщення культурно-оздоровчого комплексу.

Слід зазначити, що на час розгляду судом даної цивільної справи, відсутні відомості про визнання цих договорів недійсними, розірваними чи/та припиненими. Крім того, як зазначили в судовому засіданні, представники, - відсутні інші справи на розгляді інших судів щодо оспорювання вказаних правочинів.

20.06.2017 ОСОБА_1 довідався про те, що його право власності на блок кімнат та земельні ділянки скасоване 12.05.2017 на підставі наказу Міністерства юстиції України №1543/5 від 12.05.2017 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень». Також скасоване право власності і попереднього власника ОСОБА_5 .

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що органами РАЦСу складено актовий запис №209. Відповідно до матеріалів, наданих на виконання ухвали суду від 20.03.2023, приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Стеблина Є.В., які надійшли до суду 23.03.2023, - після смерті ОСОБА_7 заведена спадкова справа №54/2022 і з заявою про прийняття спадщини звернувся його син ОСОБА_3 (залучений по справі співвідповідачем). При цьому, заповіти відсутні, свідоцтва про право на спадщину нотаріусом видані не були.

Крім того, судом встановлено, що 16.03.2017 до Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_6 , датована 15.03.2017 з відповідними додатками, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.03.2017 за № Л-7443, на дії та рішення приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Велікова А.І., приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Степаненко А.М., приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Велікової Н.А. щодо скасування рішень державного реєстратора, прийнятих цими нотаріусами. Також, скаржник просив скасувати записи про реєстрацію права власності на спірні об'єкти нерухомого майна за ОСОБА_5 та зареєструвати за скаржником ОСОБА_6 право власності на спірні об'єкти нерухомого майна.

Розглянувши зазначену скаргу, доповнення до неї, подані скаржником документи, перевіривши відомості, що містяться в Державному реєстрі прав, встановивши обставини, які мають значення для розгляду скарги, комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації дійшла висновку, що зазначена скарга, підлягає частковому задоволенню. Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації було встановлено, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.06.2013 №№ 3499516, 3498762, 3495838, 3496553, 3494770, 3497395, від 21.03.2014 № 11813894 підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням законодавства у сфері державної реєстрації прав. У частині вимоги скаржника зареєструвати за ним право власності на спірні об'єкти нерухомого майна комісією було відмовлено, оскільки відповідно до законодавства комісія не має таких повноважень.

Міністерством юстиції України прийнято наказ від 12.05.2017 № 1543/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2017 у справі №826/9341/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про скасування наказу та зобов'язання вчинити дії, задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1543/5 від 12.05.2017 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»; зобов'язано Міністерство юстиції України поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності, про які йдеться у позовній заяві, за ОСОБА_1 .

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 вказані судові рішення скасовані через порушення правил юрисдикції адміністративних судів, провадження у справі закрито, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21.05.2020 у справі № 757/34482/19-ц позов ОСОБА_1 задоволено: визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1543/5 від 12.05.2017 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень»; зобов'язано Міністерство юстиції України поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності, про які йдеться у позовній заяві, за ОСОБА_1 .

В зв'язку із набранням законної сили судовим рішенням у справі № 757/34482/19-ц, Міністерством юстиції України повторно розглянуто скаргу ОСОБА_6 від 15.03.2017 та, відповідно до наказу № 1322/7 від 27.04.2021, відмовлено у її задоволенні у зв'язку з тим, що закінчився встановлений законом строк подачі скарги (підстава: висновок колегії МЮУ від 04.03.2021 за результатами розгляду скарги ОСОБА_6 від 15.03.2017 з доповненнями від 14.04.2017 та від 24.04.2017).

Постановою Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц рішення Печерського районного суду міста Києва від 21.05.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 10.02.2021 скасовано, ухвалено нове судове рішення: у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії відмовлено з підстав того, що належними відповідачами у справі мають бути особи, речові права на майно яких оспорюються та щодо яких здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 Цивільного Кодексу України.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

На думку суду, безпідставними є доводи відповідача Міністерства юстиції України та третьої особи ОСОБА_6 про пропуск позивачем строків позовної давності щодо звернення до суду з даним позовом. При цьому, встановлено, що позивач не вважає, що ним пропущені строки позовної давності і, відповідна заява про поновлення таких строків подана не була.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За нормами ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 карантин на всій території України. В подальшому, карантин продовжувався урядом, включно до 30.06.2023.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 (набрав чинності 02.04.2020) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12, відповідно до якого, - під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, на момент установлення урядом карантину - з 12.03.2020, строк позовної давності щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 12.05.2017 №1543/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» та в частині скасування рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Сторчак С.П. від 12.05.2017, індексний номер: 35147602 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, - не збіг, а продовжився на строк дії карантину, який закінчився 30.06.2023. При цьому, слід зазначити, що позовна заява поштовим направленням скерована позивачем до суду 19.09.2022, а надійшла і зареєстрована в суді 22.09.2022, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду №22121/22.

Судом враховуються висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.09.2022 у справі №920/724/21, зокрема про те, що позивач не повинен обґрунтовувати, що продовження строків зумовлене саме дією на сторону обмежень, впроваджених у зв'язку з карантином. Як зазначено у постанові: «Суд зазначає, що ні ЦК України, ані інші нормативно-правові акти, якими встановлений (продовжений) на території України карантин, продовжено строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу на строк дії такого карантину, не містять тих вимог, про які зазначає ТОВ «Енера Суми», а автоматичне продовження цих строків пов'язане саме із встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону».

Аналогічні висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21.

Таким чином, на думку суду, позивач пред'явив позовні вимоги, що стосуються наказу від 12.05.2017 та рішення державного реєстратора від 12.05.2017, у межах строку позовної давності.

Крім того, доводи третьої особи про те, що по справі неналежним співвідповідачем є ОСОБА_3 , а також те, що прохальна частина позовної заяви не містить позовних вимог щодо всіх відповідачів, зокрема, - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , спростовуються висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 09.02.2022 у справі №757/34482/19-ц.

Також слід зазначити, що на даний час всі правочини, про які зазначено вище, є чинними, вони не визнані недійсними, не припинені і не розірвані. До того ж не встановлено обставин про те, що вони оспорюються в судовому порядку будь-якими особами, зокрема і ОСОБА_6 .

Згідно з ч. 3 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Як передбачено ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 393 ЦК України (в редакції, чинній станом на 12.05.2017), правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди (ст. 393 ЦК України в редакції ЗУ №590-ІХ від 13.05.2020, яка є чинною на час розгляду справи).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 26.11.2015, Міністерству юстиції України були надані повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав. Відповідні зміни набрали чинності з 01 січня 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції від 01 січня 2016 року) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Порядком №1128, затвердженим постановою КМУ від 25.12.2015 (діє з 01.01.2016), визначено процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України, що здійснюється Міністерством та його територіальними органами відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

При цьому, до набрання чинності відповідних змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» законодавством було передбачено право особи оскаржити дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця до суду.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє (або вчиняє їх неправомірно), це може стати предметом судової перевірки.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 10.02.2009 у справі «Йордачі проти Молдови» («Iordachi and Others v. Moldova», заява № 25198/02) резюмовано про те, що суд загалом вимагає того, щоб владна дія держави спиралася на юридичну норму, а існуючий зв'язок між демократією та верховенством права гарантував те, що певні дискреційні повноваження держави щодо обмеження прав людини були визначені законом.

Європейська комісія за демократію через право (доповідь Венеціанської комісії №512/2009 «Про верховенство права» (Venice Commission: the Rule of Law) виснувала про те, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватися дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними; у цьому контексті закон (a law), яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції; не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.

Таким чином, розгляд державними органами питання, що виходить за межі їх компетенції, є порушенням дискреційних повноважень як суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09.02.1999 № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно із нормами Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8); органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19). Тобто, у згаданих нормах Основного Закону України втілено принцип обмеження дискреційних повноважень органів державної влади (дозволено лише те, що передбачено законом).

При цьому, судом враховані висновки, викладені у постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №522/14301/19. В цій постанові також зазначено: «У постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 826/4906/17 зроблено висновок про те, що повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав відповідно до статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку № 1128 Міністерство юстиції України отримало з 01 січня 2016 року, а порядок реалізації таких повноважень визначено з 01 січня 2016 року. Тобто, до 01 січня 2016 року повноваженнями розглядати скарги на дії державних реєстраторів були наділені виключно суди. Аналогічна правова позиція щодо недопущення застосування положень законодавства, які розширюють повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації до дій (правовідносин), що здійснені до набрання чинності відповідних змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», викладена у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 826/12868/16, від 06 лютого 2019 року у справі № 826/4906/17, (провадження № К/9901/40159/18) від 02 грудня 2021 року у справі № 160/1258/19 (провадження № К/9901/21957/19), від 04 травня 2022 року справа №357/9440/20 (провадження № 61-15073св21) та від 15 червня 2022 року у справі №372/1168/20 (провадження № 61-11614св21). У справі, яка переглядається, перевірці підлягали реєстраційні дії, вчинені реєстраторами у 2013, 2015 роках, тобто до набрання чинності відповідними нормативними актами, отже у Міністерства юстиції України були відсутні повноваження щодо розгляду скарг на дії державних реєстраторів, що вчинені до 01 січня 2016 року. Розгляд Міністерством юстиції України питання, що виходить за межі його компетенції, є порушенням його дискреційних повноважень як суб'єкта владних повноважень, обмежених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо розгляду скарг на дії державного реєстратора про вчинення реєстраційних дій до 01 січня 2016 року».

Таким чином, за результатами розгляду справи за позовом ОСОБА_1 , судом достеменно встановлено, що наказ Міністерства юстиції України №1543/5 від 12.05.2017 був прийнятий за результатами розгляду скарги ОСОБА_6 , датованої 15.03.2017, в якій він просив скасувати реєстраційні дії, здійснені реєстраторами у 2013-2015 роках, тобто до набрання чинності відповідними нормативними актами (до 01.01.2016), а тому Міністерство юстиції України вийшло за межі своїх повноважень, що є порушенням його дискреційних повноважень як суб'єкта владних повноважень, обмежених відповідним Законом, а тому цей наказ є незаконним та таким, що підлягає до скасування. Тобто, до 01 січня 2016 року повноваженнями розглядати скарги на дії державних реєстраторів були наділені виключно суди.

Що стосується інших доводів позивача, зазначених у позовній заяві та викладених представником в судовому засіданні: щодо презумпції правомірності правочинів - договорів купівлі-продажу нерухомого майна; щодо порушення ОСОБА_6 строку оскарження, визначеного ч.3 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; щодо попереднього договору купівлі-продажу земельних ділянок; щодо рішення державного реєстратора про відмову ОСОБА_6 у державній реєстрації прав та їх обтяжень; щодо нікчемності доручення та попередніх договорів купівлі-продажу квартир; щодо повідомлення про початок виконання будівельних робіт та договору на будівництво нерухомості тощо, - то відсутні підстави для надання їм правової оцінки, оскільки первісно суд прийшов до висновку про незаконність наказу Міністерства юстиції України від 12.05.2017 з підстав відсутності у останнього повноважень для розгляду скарги ОСОБА_6 від 15.03.2017.

За результатами вирішення цивільного спору, суд приходить до висновку і про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України №2121/7 від 13.09.2022 «Про скасування наказу Міністерства юстиції України» від 27.04.2021 №1322/7 «Про відмову у задоволенні скарги».

Так, відповідно до п. 1 постанови КМУ № 228 від 02.07.2014 «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України», Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 вказаної постанови передбачено, що Мін'юст у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.

Повноваження Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Як передбачено п. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу: про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про залишення скарги без розгляду по суті.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається КМУ (п. 10 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до п. 2 до постанови КМУ № 1128 від 25.12.2015 «Про затвердження Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції», розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін'юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін'юстом. Склад колегій затверджується Мін'юстом чи відповідним територіальним органом.

Згідно із п. 2 наказу Міністерства юстиції України № 71/5 від 09.01.2020 «Про затвердження Положення про Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції», Колегії є постійно діючими консультативно-дорадчими органами при Мін'юсті та його територіальних органах, що в межах повноважень, визначених Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, здійснюють колегіальний розгляд скарг у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - скарги).

Пунктом 9 наказу Міністерства юстиції України № 71/5 від 09.01.2020 передбачено, що за результатом розгляду скарги Колегія шляхом голосування приймає рішення, що оформлюється відповідним висновком.

Аналогічні положення закріплені у п. 13 постанови КМУ № 1128 від 25.12.2015, згідно з якими, за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: 1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

Відповідно до п. 14 постанови КМУ №1128, за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

Рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні, висновок колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) або їх засвідчені копії розміщуються на офіційному веб-сайті Мін'юсту чи відповідного територіального органу не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після прийняття рішення Мін'юстом чи відповідним територіальним органом.

В даному випадку, суд погоджується із доводами позивача, викладеними його представником про те, що наказ Міністерства юстиції України № 2121/7 від 13.09.2022 протирічить нормам чинного законодавства, оскільки виданий не за результатами колегіального розгляду скарги; без відповідного висновку колегії (у тексті наказу відсутнє посилання на нього); виданий за межами повноважень Міністерства юстиції України (скасовує попередній наказ Міністерства юстиції України, що не передбачено положеннями ст. 37 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на яку мається посилання у наказі).

Відповідно до ч. 2 п. 17 постанови КМУ № 1128 від 25.12.2015 «Про затвердження Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції» (в редакції, чинній у 2021 році), у разі скасування судом рішення Мін'юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст забезпечує повторний розгляд такої скарги відповідно до цього Порядку.

У зв'язку із набранням законної сили судовим рішенням у справі № 757/34482/19-ц, Міністерством юстиції України повторно розглянуто скаргу ОСОБА_6 , датованої 15.03.2017 та, відповідно, до наказу № 1322/17 від 27.04.2021, відмовлено у її задоволенні у зв'язку з тим, що закінчився встановлений законом строк подачі скарги (підстава: висновок колегії МЮУ від 04.03.2021 за результатами розгляду скарги ОСОБА_6 від 15.03.2017 з доповненнями від 14.04.2017 та від 24.04.2017).

При цьому, слід зазначити, що правова оцінка наказу від 27.04.2021 №1322/7 судом не надається, оскільки справа розглядається за правилами ч.1 ст. 13 ЦПК України, тобто в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Після повторного розгляду Міністерством юстиції України (27.04.2021) скарги ОСОБА_6 , датованої від 15.03.2017, постановою Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц скасоване рішення Печерського районного суду міста Києва від 21.05.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 10.02.2021.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.10.2021 у справі № 640/28969/20, залишеним без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022, визнано протиправною та нечинною постанову КМУ від 15.04.2020 №288 «Про внесення змін до Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції» в частині викладення у новій редакції абзацу другого п. 17 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою КМУ №1128 від 25.12.2015 наступного змісту: «У разі скасування судом рішення Мін'юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст забезпечує повторний розгляд такої скарги відповідно до цього Порядку».

Відповідно до ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, погоджується з тим, що з 12.07.2022 ч. 2 п. 17 постанови КМУ № 1128 від 25.12.2015 втратила чинність, а відтак, у Міністерства юстиції України не було повноважень для повторного розгляду скарг у сфері державної реєстрації у разі скасування судом рішення Міністерства юстиції України за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації.

При цьому, постанова Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц, якою скасовані рішення Печерського районного суду міста Києва від 21.05.2020 та постанова Київського апеляційного суду від 10.02.2021 не встановлює зобов'язань Міністерства юстиції України, зокрема в частині перегляду наказів, що були видані на підставі скасованих судових рішень.

Отже, оспорюваний позивачем ОСОБА_1 наказ Міністерства юстиції України № 2121/7 від 13.09.2022 прийнятий після втрати чинності ч. 2 п. 17 постанови КМУ №1128 від 25.12.2015 (12.07.2022 - дата набрання чинності судового рішення у справі № 640/28969/20), а відтак виданий за відсутності повноважень, а тому є незаконним та таким, що підлягає до скасування. Слід також зазначити, що твердження відповідача Міністерства юстиції України, які викладені його представником у відзиві на позов та підтримані в судовому засіданні, щодо законності наказу від 13.09.2022 №2121/17, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно, підлягають до задоволення і похідні позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Сторчак С.П. від 12.05.2017, індексний номер 351247602 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (стосовно перелічених вище земельних ділянок та блоку кімнат).

Так, відповідно до абз. 1, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому, дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, суд погоджується із доводами сторони позивача про те, що визнання незаконними та скасування наказів Міністерства юстиції України і рішення державного реєстратора, прийнятого на виконання таких наказів, право власності позивача на блок кімнат та земельні ділянки (за наведеним переліком) повернеться у стан, що існував до прийняття оспорюваних наказів та рішення, а відтак, порушені права позивача будуть реально відновлені у повному обсязі, що призведе до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду.

Незважаючи на заперечення третьої особи щодо обраного позивачем способу захисту, суд вважає, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту його порушених майнових прав, зокрема і за умов, чинності на даний час правочинів щодо купівлі-продажу нерухомого майна, є ефективним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення. Слід зазначити, що доводи, викладені відповідачем Міністерством юстиції України та третьою особою, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та спростовуються дослідженими по справі доказами. Крім того, на думку суду, вказане рішення є справедливим і таким, що забезпечує захист права власності особи (позивача) на майно, яке є непорушним, враховуючи норми ст.41 Конституції України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі по 595грн. 44коп. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 2121/7 від 13.09.2022 «Про скасування наказу Міністерства юстиції України від 27.04.2021 №1322/7 «Про відмову у задоволенні скарги».

Визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1543/5 від 12.05.2017 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».

Скасувати рішення державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Сторчака Сергія Петровича від 12.05.2017 індексний номер 35147602 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Стягнути з ОСОБА_2 (код НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_4 , АДРЕСА_6 ) судовий збір у розмірі 595грн. 44коп.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_5 , АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_4 , АДРЕСА_6 ) судовий збір у розмірі 595грн. 44коп.

Стягнути з ОСОБА_4 (код НОМЕР_6 , АДРЕСА_8 ) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_4 , АДРЕСА_6 ) судовий збір у розмірі 595грн. 44коп.

Стягнути з ОСОБА_5 (код НОМЕР_7 , АДРЕСА_9 ) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_4 , АДРЕСА_6 ) судовий збір у розмірі 595грн. 44коп.

Стягнути з Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, м. Київ, вул.Архітектора Городецького, 13) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_4 , АДРЕСА_6 ) судовий збір у розмірі 595грн. 44коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 28.11.2023.

Головуючий: С. М. Позарецька

Попередній документ

115290776

Наступний документ

115290778

Інформація про рішення:

№ рішення:	115290777
№ справи:	711/4719/22
Дата рішення:	16.11.2023
Дата публікації:	01.12.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Придніпровський районний суд м. Черкас
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; щодо визнання незаконним акта, що порушує право власності

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Передано до управління для надання відповіді (01.12.2025)
Дата надходження:	27.11.2025
Предмет позову:	про визнання незаконними та скасування наказів та рішення державного реєстратора

Розклад засідань:

Минулі засідання (18)

20.12.2022 09:30	Придніпровський районний суд м.Черкас
24.01.2023 09:30	Придніпровський районний суд м.Черкас
20.02.2023 09:30	Придніпровський районний суд м.Черкас
10.03.2023 09:30	Придніпровський районний суд м.Черкас
30.03.2023 09:00	Придніпровський районний суд м.Черкас
02.05.2023 10:00	Придніпровський районний суд м.Черкас
17.05.2023 11:00	Придніпровський районний суд м.Черкас
18.07.2023 15:00	Черкаський апеляційний суд
21.07.2023 11:00	Придніпровський районний суд м.Черкас
21.08.2023 11:00	Придніпровський районний суд м.Черкас
15.09.2023 09:00	Придніпровський районний суд м.Черкас
30.10.2023 10:30	Придніпровський районний суд м.Черкас
16.11.2023 10:00	Придніпровський районний суд м.Черкас
28.02.2024 11:00	Черкаський апеляційний суд
21.03.2024 10:00	Черкаський апеляційний суд
11.04.2024 11:30	Черкаський апеляційний суд
23.04.2024 10:00	Черкаський апеляційний суд
07.05.2024 10:00	Черкаський апеляційний суд