Справа 556/2726/23
Номер провадження 3/556/1282/2023
П ОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2023 року Суддя Володимирецького районного суду Рівненської області Котик Л.О., розглянувши матеріали, що надійшли від Вараського РВ ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовслужбовець ЗСУ, -
За ст. 126 ч.5 КУпАП,-
ВСТАНОВИВ:
Згідно Протоколу про адміністративне правопорушення від 08.09..2023 року серії ААД №172556, ОСОБА_1 , 08 вересня 2023 року, біля 09 год. 30 хв. на а/д Т1808 на а/д Суховоля-Стара Рафалівка, керував транспортним засобом «Mitsubishi Wagon», номерний знак НОМЕР_1 , будучи особою, позбавленою права керування всіма видами транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 (а) ПДР, ч. 10 ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух».
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.5 ст.126 КУпАП.
В судові засідання на виклики суду, які були призначені - 23.10.2023 р., 20.11.2023 р. що здійснювалися шляхом направлення повісток рекомендованими листами на адресу ОСОБА_1 , згідно Трекінгу Укрпошти - «вручено особисто» - 28.06.2023 року, згідно довідки Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою» - правопорушник - не з'явився. Водночас судом здійснювалися оголошення на офіційному веб-сайті судової влади про виклик ОСОБА_1 до суду.
Протокол про адміністративне правопорушення складався у присутності ОСОБА_1 , в ньому зазначена інформація, що справа буде розглядатися у Володимирецькому районному суді, факт ознайомлення з цим правопорушник підтвердив своїм підписом. Таким чином, ОСОБА_1 будучи обізнаним про складення стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення та направлення матеріалів до суду, мав би вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Однак заяв чи клопотань від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на адресу суду не надходило.
Суддя вважає, що перенесення розгляду справи призвело б до безпідставного її затягування та порушення вимог ст.ст. 38 та 277-2 КУпАП, а тому, відповідно до ч.2 ст. 268 КУпАП дана справа розглянута за відсутності правопорушника, оскільки ОСОБА_1 своїм правом не скористався та у судове засідання не з'явився.
Подібний висновок суду ґрунтується, крім положень КУпАП, також на практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Зокрема, згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Чинний КУпАП не містить передбаченого порядку вручення судових повісток та викликів і не дає правового визначення про дані із своєчасного сповіщення про місце і час розгляду справи. Водночас, даним Кодексом не передбачено і можливості закриття справи про адміністративне правопорушення через невручення судової повістки безпосередньо особі з різних причин, як то відрядження, хвороба, відпочинок, зміна місця проживання, ухилення від вручення повістки тощо, оскільки в таких випадках права та інтереси потерпілого чи суспільства (держави) можуть залишитися назавжди порушеними, що є неприпустимим у правовій державі.
Крім цього, керуючись завданнями законодавства про адміністративні правопорушення (стаття 1 КУпАП) та завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення (стаття 245 КУпАП), враховуючи принцип невідворотності адміністративної відповідальності внаслідок закінчення строків давності до її притягнення, а також необхідністю забезпечення прав та інтересів потерпілого і інтересів суспільства, є можливим розгляд справи про адміністративне правопорушення без наявності даних про вручення судової повістки безпосередньо особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Також відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», пунктами 1.2., 1.3. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом МВС від 22.11.2012 № 1077, реєстрація місця проживання або місця перебування особи це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За таких обставин суд вважає, що неявка ОСОБА_1 в судове засідання є ніщо інше, як зловживання своїми процесуальними правами та намагання уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, тому розгляд справи відбувся за відсутності особи, яка притягується до адмінвідповідальності, на підставі матеріалів, які надійшли до суду.
Дослідивши письмові матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Диспозиція ч. 5 ст. 126 КУпАПвстановлює адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
В той же час, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №172556 долучена копія постанови БАА№995584 від 08.09.2023 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3, ст. 126 ч.1, ст. 121 ч.5 КУпАП.
Тобто в діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона адмінстративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП. Інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 суду не надано.
Згідно вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Судовий розгляд справи повинен проводитись у межах визначених у протоколі обставин про адміністративне правопорушення, який є фактичним обвинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення.
Щодо формулювання суті адміністративного правопорушення, то Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винність у скоєнні якого певною особою має доводитись в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винності особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі “Тейшейра де Кастор проти Португалії” від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі “Шабельник проти України” від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод. Також ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема, в рішеннях у справах “Гурепка проти України (N2)” від 08 квітня 2010 року, “Лучанінов проти України” від 09 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
Як передбачено п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, а також відсутність належних та допустимих доказів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, а зібрані докази не підтверджують фактичних обставин правопорушення та вини правопорушника, вважаю, що в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
На підставі викладеного, та враховуючи, що Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено перекваліфікацію дій правопорушення на іншу частину чи статтю кодексу саме судом, чи внесення змін до протоколу про адміністративне правопорушення, вважаю за необхідне провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 слід закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.126 ч.5 , ст.ст. 221, 247 ч. 1 п.1, ст.ст. 268, 283, 287 КУпАП, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ,у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови, до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області.
Суддя: