Дата документу 22.11.2023Справа № 554/5341/23
Провадження № 2-а/554/103/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2023 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави в складі:
головуючий суддя: Сініцин Е.М.
за участю секретаря: Леуської Л.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби з питань безпеки на транспорті, про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
До Октябрського районного суду м. Полтави надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби з питань безпеки на транспорті, про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.06.2023 року нею отримано постанову Державної служби з безпеки на транспорті у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА № 00008561 від 16.05.2023 року, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту поштового оператора АТ «Укрпошта». Вказаною постановою до позивача застосовано штраф в сумі 17000 гривень.
Позивач вважає постанову про адміністративне правопорушення АА № 00008561 від 16.05.2023 року, такою, яка винесена з порушенням вимог чинного законодавства, та такою, яка підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю з наступних підстав.
Відповідно до змісту постанови, відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6.315 % (2.526 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
Так, відповідно до результатів зважування автоматичним комплексом від 17.04.2023 року, вказаних в постанові, загальна фактична маса транспортного засобу - MAN TGA 26.430, ДНЗ НОМЕР_1 , разом з напівпричепом-контейнеровозом KRONE SD 27B, ДНЗ НОМЕР_2 склала 42525,9 кг.
Відповідно до даних ТТН № 277 від 17.04.2023 року, загальна маса транспортного засобу - MAN TGA 26.430, ДНЗ НОМЕР_3 , разом з напівпричепом-контейнеровозом KRONE SD 27B, ДНЗ НОМЕР_2 складала 44080 кг.
Пунктом 22.5. ПДР України визначено максимально допустимі параметри фактичної маси такого типу транспорту, як контейнеровоз, а саме: двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тони.
Відповідно до даних свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 транспортного засобу KRONE SD 27B, ДНЗ НОМЕР_2 від 18.10.2019 року, вказаний транспортний засіб є спеціалізованим напівпричепом - спеціалізованим н/пр контейнеровозом-Е.
Таким чином, в діях позивача з перевезення вантажу 17.04.2023 року згідно з ТТН № 277 від 17.04.2023 року відсутні подія та склад адміністративного правопорушення.
Нормативні параметри ваги не перевищено. Постанову складено помилково.
Ураховуючи вищевикладене, позивач просить скасувати постанову Державної служби з безпеки на транспорті у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА № 00008561 від 16.05.2023 року.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко М.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наголошував, що саме відповідач зобов'язаний надати докази правомірності винесеного ним рішення, крім того, надав Довідку з ТОВ «Зміїв-Транс», в якій зазначено, що об'єкт на фото є продукцією ТОВ «Зміїв-Транс», відповідно є контейнером. Просив позов задовольнити.
Представник Державної служби України з питань безпеки на транспорті Бодак М.В. в судовому засіданні заперечувала проти позову та виклала правову позицію в відзиві, у якому зазначила про дотримання відповідачем вимог встановленого порядку повідомлення позивача про винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності; дотримання позивачем встановлених законодавством вимог до змісту вказаної постанови; про правильність визначення відповідачем позивача як суб'єкта адміністративної відповідальності, про наявність у постанові необхідної інформації, згідно якої уповноваженою особою Укртрансбезпеки встановлено подію та склад адміністративного правопорушення позивача. А також зазначила, що перевезення вантажу позивачем відбувалось транспортним засобом, що не є контейнеровозом в розумінні чинного законодавства, оскільки на контейнері повинна бути нанесена краскою, великими літерами маркіровка - з боку та на даху, крім того, контейнер повинен кріпитися до причепу за допомогою фітингів, які були відсутні на даної ємкості, тобто за зовнішніми ознаками це напівпричіп, а не контейнер. Крім того, зазначає, що в ТТН зазначено, що товар перевозиться насипом, що заборонено перевозити в контейнері. Просила в позові відмовити.
Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Судом встановлені наступні обставини.
Відповідно до постанови Державної служби з безпеки на транспорті у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА № 00008561 від 16.05.2023 року, ОСОБА_1 допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6.315% (2.526 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.132-1 КУпАП України.
Вказаною Постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані
встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Слід зазначити, що ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, Великою Палатою Верховного Суду у п. 47 постанови від 25.06.20 у справі №520/2261/19 зроблено висновок, що визначений вищезгаданою правовою нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Крім того, ст. 160 КАС України встановлено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Отже, обов'язок доказування розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, на підставі яких він виніс оскаржуване рішення.
Суд вважає, що ключовим значенням для вирішення цієї справи є визначення чи є ємкість, в якій перевозили вантаж, контейнером, оскільки допустима маса для перевезення напівпричепом і контейнеровоза розрізняється, відповідно - 40 тон і 44 тони.
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.01.1997 року №363 (пункт 17.2, 17.4) забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.
Універсальні автомобільні контейнери, що належать Перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.
Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.
Відповідно до вимог законодавства забороняється перевезення вантажів у контейнерах, які завантажені з порушенням Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів.
За визначенням Міжнародної конвенції про безпечні контейнери «контейнер» означає предмет транспортного обладнання: а) що має постійний характер і, відповідно, є досить міцним,
щоб бути придатним для багаторазового використання; b) спеціально сконструйований для полегшення перевезення вантажів одним або кількома видами транспорту без проміжного перевантаження; с) сконструйований з урахуванням необхідності закріплення та (або) легкої обробки й для цього обладнаний кутовими фітингами; d) такого розміру, що площа, яка знаходиться між чотирма зовнішніми нижніми кутами, складає: 1) не менше 14 кв.м (150 кв. футів) або ії) не менше 7 кв.м (75 кв. футів), якщо його обладнано верхніми кутовими фітингами; термін "контейнер" не включає ні транспортних засобів, ні пакування; однак він поширюється на контейнери, коли вони перевозяться на шасі.
Суд вважає, що оскільки на ємкості відсутні: нумерації; слідів фарби, що контрастно виділяється від кольору контейнера; маркірування - розпізнавального знаку, номеру контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера; а також відсутність сконструйованого з урахуванням необхідності закріплення кутових фітингів, то Державна служба з питань безпеки на транспорті правильно визначила ємкість для перевезення вантажу як напівпричеп.
Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху України, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року №1306, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли, фактична маса трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом не перевищує 40 тон на дорогах державного значення.
Враховуючи, що вага загальної маси транспортного засобу MAN TGA 26.430, ДНЗ НОМЕР_1 , разом з напівпричепом-контейнеровозом KRONE SD 27B, ДНЗ НОМЕР_2 склала 42525,9 кг, то суд вважає, що відбулося перевищення загальної маси транспортного засобу на 6.315 % (2.526 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
Відповідно до ч.2 ст.132-1 КУпАП, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Судом встановлено, що відповідачем дотримано вимог до оформлення постанови, визначення складу правопорушення та правової кваліфікації протиправного діяння, та, відповідно притягнуто до адміністративної відповідальності винну особу, що не спростовано позивачем.
Водночас, в обґрунтування позовних вимог Позивачем до матеріалів справи не долучено жодних належних доказів на підтвердження того, що під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який належить позивачу, здійснювалися безпечні вантажні перевезення в контейнері згідно з їх призначенням та з відповідним маркуванням.
Ґрунтуючись на викладеному, відповідач вказує, що позивач здійснював вантажні перевезення на транспортному засобі, що не є контейнеровозом та не використовувався як контейнеровоз, відповідно на нього не поширювались збільшені до 44 тон норми вагового навантаження.
Суд погоджується з доводами відповідача, згідно яких транспортний засіб не використовувався як контейнеровоз, які підтверджуються фото фіксацією до постанови, яка розміщена в сервісі перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті, зафіксованих в автоматичному режимі, згідно яких зазначений об'єкт, розміщений на автомобілі позивача в момент вчинення адміністративного правопорушення не є контейнером відповідно до технічних характеристик контейнерів, що визначені чинним законодавством і той же час зазначає, що посилання позивачем на обставини, зазначені у відповіді ТОВ «Зміїв-Транс», згідно якої контейнер на фото є продукцією зазначеного підприємства та вироблений згідно технічних умов У
29.2 -39989905-001:2018 та сертифікований уповноваженим органом, тому є контейнером з розуміння чинних ПДР - суд не приймає до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Так, згідно відповіді на адвокатський запит ТОВ «Зміїв-Транс» зазначає, що контейнер на фото є продукцією зазначеного підприємства та вироблений згідно технічних умов У 29.2 -39989905-001:2018 та сертифікований уповноваженим органом.
Вказані відомості викликають сумнів з огляду на те, що зазначений на фото об'єкт не має унікальних ознак у вигляді маркувань, конструкційних особливостей, специфічних елементів зовнішнього вигляду, що могли б ідентифікувати вказаний об'єкт як продукцію ТОВ «Зміїв-Транс».
Надані на адвокатський запит ТОВ «Зміїв-Транс» технічні умови та сертифікат відповідності також не вказують на взаємозв'язок об'єкта на фото та продукції зазначеного підприємства, оскільки свідчать виключно про можливість виробляти відповідні контейнери вказаним підприємством, однак не надають підтвердження того, що об'єкт на фото - саме продукція ТОВ «Зміїв-Транс», а не випущена іншим підприємством.
Позивачем не надано Договору купівлі-продажу контейнеру, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Зміїв-Транс», відтак суд позбавлений можливості розглядати зазначені докази як такі, що є належними у розумінні ст. 77 ЦПК України.
Суд вважає, що постанова винесена Державною службою з безпеки на транспорті у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА № 00008561 від 16.05.2023 року є такою, що винесена правомірно, з дотриманням вимог діючого законодавства.
Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обставини, зазначені у позовній заяві, а відповідач обґрунтував свою правову позицію при винесені постанови, тому в позові необхідно відмовити.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст.139 КАС України.
В позові відмовлено, тому судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст.280, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2,9,76, 242-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ:
В адміністративному позові ОСОБА_1 до Державної служби з питань безпеки на транспорті, про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення -відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 .
Відповідач: Державна служба з питань безпеки на транспорті, місцезнаходження: 03135, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 14, ЄДРПОУ 39816845.
Суддя: Е.М. Сініцин.