Справа № 524/4939/23
Провадження № 2/524/2067/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі
головуючого судді Семенової Л.М.,
секретаря судового засідання Санакоєвої Н.Р.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики
УСТАНОВИВ:
У липні 2023 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.12.2021 року між ним та відповідачем було укладено договір позики у вигляді розписки, згідно до якого він передав у позику відповідачу грошові кошти в сумі 12 000 доларів США, а остання зобов'язалася повернути гроші у строк до 31.12.2022 року. Вказані обставини також підтверджуються оригіналом розписки від 01.12.2021 року.
У обговорений сторонами строк грошові кошти відповідач не повернула.
Позивач просив суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 12 000 доларів США та відшкодувати понесені ним витрати.
Ухвалою судді від 04.09.2022 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, просив розгляд справи проводити без його участі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, про слухання справи повідомлялася належним чином через оголошення на веб-сайті судової влади України та поштою, про причини неявки суд не повідомляла, відзиву на позов суду не направила.
Ч. 4 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі фактичні обставини справи:
01.12.2021 року між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено договір позики шляхом написання розписки, відповідно до умов якого Позикодавець передав у власність, а Позичальник прийняв грошові кошти в сумі 12 000 доларів США. Вказані обставини також підтверджуються оригіналом розписки від 01.12.2021 року.
Строк дії договору за згодою сторін не продовжувався.
Зобов'язання мало бути виконано у строк до 31.12.2022 року.
Відповідач свої зобов'язання за договором позики від 01.12.2021 року не виконала, кошти у сумі 12 000 доларів США позивачу не повернула.
Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного:
Згідно до п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у Постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
Аналізуючи досліджені докази в сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 01.12.2021 року в сумі 12 000 доларів США.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
З відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 3 510 грн 72 коп.
Керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики грошових коштів від 01.12.2021 року в розмірі 12 000 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 3 510 грн 72 коп.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків та паспортні дані суду не відомі, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Л.М. Семенова