Справа № 524/7246/22
Провадження №2/524/693/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2023 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі
головуючого судді Семенової Л.М.,
секретаря судових засідань Панченко А.О.,
за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у місті Кременчука у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
УСТАНОВИВ:
15.12.2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про скасування рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 05 жовтня 2022 року за № 1418 «Про зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 » та просила зобов'язати відповідача поновити її на квартирному обліку у виконавчому комітеті Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідачем протиправно винесено рішення про зняття її з квартирного обліку, так як починаючи із 1995 року вона проживала у гуртожитку, розташованому по АДРЕСА_1 , секції № 20 у кімнаті АДРЕСА_2 , яка має площу 11,65 квадратних метрів, разом з двома дорослими дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Починаючи із 1997 року вона перебувала на пільговому квартирному обліку, а з 2009 року перебувала на квартирному обліку на загальних підставах у виконавчому комітеті Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області. Починаючи з 2007 року гуртожиток було визнано соціальним житлом, документів про надання права користування соціальним житлом міська рада жителям гуртожитку не надала. 05.10.2022 року Виконкомом Кременчуцької міської ради позивачку було знято з квартирного обліку на підставі п.п. 1 п. 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, так як було отримано від неї заяву про самостійне поліпшення нею своїх житлових умов. Позивач зазначає, що заяву про зняття з квартирного обліку вона не писала, а навпаки, зверталася із заявою про поліпшення житлових умов. У зв'язку з чим, її неправомірно було знято з квартирного обліку, що є порушенням її прав, тому вона вимушена була звернутися до суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 15.12.2022 року справу № 524/7246/22 передано на розгляд судді Гончаренку О.В.
Ухвалою судді від 20.12.12022 року позовні заяву залишено без руху для усунення недоліків.
Ухвалою судді від 18.01.2023 відкрито загальне позовне провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
28.03.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позов.
У зв'язку із достроковим закінченням відрядження (як тимчасове переведення) судді Гончаренка О.В. до Автозаводського районного суду міста Кременчука, розпорядженням керівника апарату суду № 346 від 13.06.2023 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 13.06.2022 року справу № 524/7246/22 передано на розгляд судді Семеновій Л.М.
Ухвалою судді від 14.06.2023 року справу прийнято до провадження судді Семенової Л.М., розгляд справи призначено у порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.
10.08.2023 року до суду надійшло уточнення до позовної заяви та відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 19.10.2023 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
В ході судового розгляду позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали заявлені позовні вимоги пояснивши, що відповідач неправомірно прийняв рішення про зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку, так як її житлові умови не покращилися. А отримання нею у спадщину у розмірі 1/10 частини будинку по АДРЕСА_3 , що складає 4,9 квадратних метрів, не є поліпшенням її житлових умов, так як вказана частина житла не є відокремленою та не може бути приєднана до зайнятого нею житла у 11,65 квадратних метрів, які займає її сім'я у гуртожитку. Заяву позивачка написала з метою повідомити орган влади про отримання нею спадщини, однак використовуючи її юридичну необізнаність, керівник квартирного відділу, шляхом тиску на неї, отримала від неї заяву про зняття з квартирного обліку. Позивач та її представник просили про задоволення позовних вимог.
Представник відповідача про розгляд справи повідомлявся належним чином, у судове засідання не з'явився, просив розгляд справи проводити без його участі, при винесенні рішенні просив врахувати відзив на позовну заяву позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просив відмовити у задоволенні позову та врахувати правову позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.
У відзиві на позовну заяву представника відповідача, зокрема, зазначає, що згідно рішення виконкому Кременчуцької міської ради від 19.01.2007 року позивач перебувала на квартирному обліку складом сім'ї 2 особи: вона та син ОСОБА_5 з наданням житла на загальних підставах. Відповідно до рішення того ж виконкому від 05.10.2022 року № 1418 ОСОБА_1 знято з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у зв'язку з їх поліпшенням. Тому підстави для надання іншого житлового приміщення відпали, так як позивачка подала заяву про вказані обставини.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази надані сторонами по справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини:
Як вбачається із заяви ОСОБА_1 , адресованої на ім'я міського голови міста Кременчука від 02.06.2022 року (а.с. 41) позивачка, обґрунтовуючи неможливість проживання у кімнаті АДРЕСА_4 , у зв'язку з його аварійністю, просить покращити її житлові умови.
Відповідно до змісту рішення виконкому Кременчуцької міської ради за № 882 від 07.07.2022 року (а.с. 39) при розгляді протоколу засідання громадської комісії з житлових питань при виконавчому комітеті Кременчуцької міської ради від 23 червня 2022 року № 4, керуючись п. 3 Правил обліку громадян які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР та ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішено відмовити ОСОБА_1 у наданні кімнати АДРЕСА_5 , у зв'язку з наявністю у неї права спільної часткової власності у будинку по АДРЕСА_3 .
Відповідно до пункту 1.9 рішення виконкому Кременчуцької міської Ради від 05.10.2022 року «Про зняття громадян з квартирного обліку» (а.с. 40, 38), передбачено зняти з квартирного обліку громадянку ОСОБА_1 складом сім'ї 2 особи (вона та син) на підставі п.п. 1 п. 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень, у зв'язку із поліпшенням їх житлових умов, внаслідок чого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення, громадянина ОСОБА_6 на підставі п.п. 2 п. 26 тих же правил, у зв'язку з виїздом до іншого населеного пункту та поданими ними заявами». Про прийняте рішення відповідач повідомив позивача листом від 06.10.2022 року (а.с. 10).
Відповідно до інформації з державного реєстру прав власності на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за № 303230010 від 21.06.2022 року, член сім'ї позивача ОСОБА_7 є власником 1/10 частини житлового будинку житловою площею 49,1 квадратних метрів, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11.03.2015 року (а.с. 43-44).
Як вбачається з державного реєстру прав власності на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за № 303230840 від 21.06.2022 року, позивач ОСОБА_1 є власником 1/10 частини житлового будинку житловою площею 49,1 квадратних метрів, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11.03.2015 року (а.с. 45-47).
Відповідно до п. 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, громадяни перебувають на квартирному обліку до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті.
Громадяни знімаються з квартирного обліку у випадках:
1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;
2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;
3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, пунктом 29 цих Правил та іншими актами законодавства Української РСР;
4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання;
5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік;
6) скасування довідки про взяття на облік внутрішньопереміщеної особи;
7) одноразового отримання від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення.
Відповідно до Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:
1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами;
2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров'я УРСР і Держбудом УРСР;
3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров'я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров'я УРСР;
4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;
6) які проживають у гуртожитках;
7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім'ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати);
8) внутрішньопереміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 та осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 10-14 частини другої статті 7, та членів їх сімей, а також членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, визначених абзацами першим та четвертим пункту 1 статті 10, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, визначених у статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12).
Тими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються також громадяни, які проживають у комунальних чи невпорядкованих стосовно умов даного населеного пункту квартирах: особи, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни; члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни та члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України; Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, особи, нагороджені орденами Слави, Трудової Слави, «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» усіх трьох ступенів; учасники бойових дій та учасники війни; працівники, які тривалий час сумлінно пропрацювали на одному підприємстві, в установі, організації. { Абзац перший пункту 14 в редакції Постанови КМ № 467 (467-94-п) від 08.07.94 року; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 605 ( 605-2022-п ) від 20.05.2022 року.
Існуюча норма житлової площі в Україні складає 13,65 кв.м. на одну особу (ст. 47 Житловий кодекс).
Відповідно до ст. 48 Житлового кодексу житлове приміщення може бути надано із перевищенням норми жилої площі, якщо воно становить одну кімнату (однокімнатну квартиру) або призначене для осіб різної статі.
Також у Житловому кодексі (ст. 49) передбачені випадки надання житла понад норму для окремих категорій громадян. Надання додаткового житла відбувається у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів. При цьому Житловий кодекс визначає, що громадянам, що хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, а також громадянам, яким ця площа необхідна за умовами і характером виконуваної роботи, розмір додаткової жилої площі може бути збільшено.
Підставою до зняття позивачки ОСОБА_1 з квартирного обліку стало поліпшення її житлових умов внаслідок отримання у власність в порядку спадкування її та члену її сім'ї по 1/10 частині, разом 1/5 частина, житлового будинку в іншому регіоні.
Позивачка зареєстрована та проживає у місті Кременчуці разом з неповнолітнім сином у кімнаті гуртожитку загальною площею 11,65 квадратних метрів, місце проживання не змінювала. Відповідно до довідки серії МСЕ-ВІ № 006622 від 11.02.2009 року має втрату професійної працездатності 5% (а.с. 12).
Наявність у спільній частковій власності 1/5 частини житлового будинку загальною площею 73 квадратних метри, не свідчить про поліпшення житлових умов позивачки, так як не відповідає ст. 47 Житлового кодексу України. Така підстава як заява не передбачена нормами та правилами зняття з квартирного обліку.
Не погоджуючись з рішеннями виконкому про зняття з квартирного обліку, позивачка звернулася до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до частини першої-другої статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Отже, наведені норми Порядку передбачають підстави для залишення позивача на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 40 Житлового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках:
1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;
2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;
3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР;
4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання;
5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.
Аналогічні приписи наявні у п. 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради міністрів Української РСР І Української республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 року № 470 (у редакції, чинній на час винесення спірного рішення) та у п. 30 Порядку № 1081.
Дослідивши матеріали справи, з огляду на зазначені у спірному рішенні підстави зняття позивача з квартирного обліку, суд зазначає, що п. 1 ст. 26 Правил квартирного обліку (поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення) не може бути підставою для зняття позивача з обліку, оскільки згідно з довідками позивач перебував на квартирному обліку, та не забезпечувався житлом за рахунок міста.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ураховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю.
Судові витрати розподілити між сторонами відповідно до ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст. 258, 261, 263, 265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області за № 1418 від 05 жовтня 2022 року «Про зняття з квартирного обліку» в частині зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 .
Зобов'язати виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку.
Стягнути з Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у виді судового збору у розмірі 992 грн 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Семенова