154/4029/23
2-о/154/85/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2023 Володимир-Волинський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., за участю секретаря судового засідання Мазій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Володимирі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,-
УСТАНОВИВ:
Представник заявника ОСОБА_2 звернулась в суд із заявою, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_1 , 07.08.2023 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області, про призначення пенсії за віком,у відповідності до п.4 ч.1 ст.115 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №№ 1058-IV від 09.07.2003.
15.08.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення про відмову в призначенні йому пенсії за віком у зв'язку з відсутністю наявності необхідного стажу роботи.
Згідно рішення ГУ ПФУ у Волинській області, страховий страховий стаж склав 8 років 11 місяців і 10 днів. Відповідно , до загального страхового стажу не зараховано жодного періоду роботи згідно трудової книжки, оскільки на титульній сторінці виправлення в даті народження.
У зв'язку з тим, що при оформленні трудової книжки відповідальним працівником було допущено виправлення дати народження, необхідно встановити факт належності , ОСОБА_1 , трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 14.08.1984 на ім'я ОСОБА_1 .
Зазначені обставини позбавляють його, як заявника, змоги в наданні відповідних документів для підтвердження трудового стажу, а тому він змушений звернутися із даною заявою до суду, згідно якої просить встановити факт належності йому правовстановлюючого документу, а саме трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 14.08.1984 на ім'я ОСОБА_1 .
Ухвалою від 29.09.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
В судове засідання заявник та його представник, не з'явились, подали письмову заяву, щоб розглядати справу за їх відсутності. Заяву підтримуть у повному обсязі та просять задовольнити.
Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області в судове засідання не з'явився, надав до суду письмові пояснення по суті справи. Вказує на те, що покладається об'єктивність та неупередженість суду при розгляді заяви, прийняття законного рішення. Також представник заінтересованої особи просив суд слухати справу у його відсутність.
Зазначає, що зі змісту поданої заяви та долучених до неї матеріалів вбачається, що встановлення даного факту необхідно заявнику для реалізації права на пенсійне забезпечення в повному обсязі відповідно до ЗУ "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", оскільки заявнику не враховано при визначенні права на пенсію до страхового стажу не враховано періоди роботи на підставі трудової книжки та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому у даному випадку не можливо застосувати правила п.6 ч.1 ст. 315 ЦПК України.
Заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності паспорта чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому гл. 37 ЦПК України, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту належності особі правовстановлюючого документу підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав як джерело права.
Положеннями п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст.6та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п. 36 Рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року в справі «Голден проти Сполученого королівства»), та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Частиною 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого поряду їх встановлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно п. 12. вказаної вище постанови, суд може встановлювати факти належності документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу , у тому числі трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.
Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України. (стаття 48 КЗпП України).
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27квітня 1993року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Як вбачається з копії свідоцтва про народження, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Як вбачається з копії паспорта серії НОМЕР_2 , заявник ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Судом встановлено, що 14.08.1984 року заявнику, ОСОБА_1 оформлено трудову книжку серії НОМЕР_1 , яка заповнена відповідальною особою ОСОБА_5 , нею ж внесено перший запис в трудову книжку про навчання ОСОБА_1 в ГПТУ № 4 м.Камінь-Каширський Волинської області.
Згідно копії диплому НОМЕР_4 , виданий ГПТУ № 4 м.Камінь-Каширський Волинської області від 19.07.1984, виданий на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно довідки № 2042А від 08.09.2023, виданої Військовою частини НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 , вбачається, що ОСОБА_1 , дійсно проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_5 з 21.07.2017 по теперешній час.
Як вбачається з копії посвідчення серії НОМЕР_6 від 05.07.2018, виданого Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_7 , власником є ОСОБА_1 .
Рішенням № 032150004923 від 15.08.2023 року, у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відмовлено, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи передбаченого ст. 26 Закону 1058.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.115 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003, право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок;
На момент звернення із заявою про призначення пенсії за зниженим віком ОСОБА_1 виповнилося 57 років. Страховий стаж його робити з врахуванням служби у Збройних Силах України склав більше 25 років. Він неодноразово брав участь у антитерористичній операції на сході України та у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У пункті 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові та прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
З наведеної норми вбачається, що додаткові дані для підтвердження трудового стажу вимагаються лише у випадках, коли трудова книжка відсутня, або в ній відсутній запис, або записи про періоди роботи є неправильними або неточними.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення заявниці її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
При цьому, суд також враховує, що заявник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто ним, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу заявника за спірний період. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Уст. 46 Конституції України закріплене право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п.45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (ст. 89 ЦПК України).
Положеннями ст.ст.80,81 ЦПК України, визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення, а саме: шо ОСОБА_1 належить трудова книжка серії НОМЕР_1 , заповнена 14.08.1984 на ім'я ОСОБА_1 , а позицію заінтересованої особи неспроможною та такою, що не ґрунтується на вимогах закону.
В даному випадку рішення суду не замінює собою документ, який виданий роботодавцем, а лише підтверджує належність такого документу заявнику, що у подальшому наддасть їй можливість на виникнення, зміну та припинення охоронюваних законом прав, свобод та інтересі, а також здійснення особистих майнових чи немайнових прав, які належать їй відповідно до положеньст. 46 Конституції України.
Враховуючи викладене,на підставінаведеного такеруючись ст.ст.10,12,27,77-81,247,263-265,315-319 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 14.08.1984 на ім'я ОСОБА_1 ..
Судові витрати залишити за заявником.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дняпроголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Тетяна ПУСТОВОЙТ