Справа № 461/2225/19 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.
Провадження № 22-ц/811/2256/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
Провадження № 22-ц/811/2375/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря: Суди В.І.,
з участю: позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Луки Т.М., відповідача ОСОБА_2 та його представника - адвоката Маланюка М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Луки Т.М. на ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 11 липня 2023 року та на рішення Галицького районного суду м.Львова від 11 липня 2023 року, -
ВСТАНОВИВ:
В березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: Першої Львівської державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Романчук - Василик В.В. про визнання заповіту недійсним.
Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Зазначає, що його батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Також, позивач зазначає, що в його діда ОСОБА_5 та баби ОСОБА_6 окрім батька, був ще один син ОСОБА_7 , який перебував у шлюбі з ОСОБА_8 , під час шлюбу в них народився ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є двоюрідним братом по батьковій лінії позивача. ІНФОРМАЦІЯ_4 помер двоюрідний брат позивача ОСОБА_9 .
Позивач 27.12.2018 року звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Сиротяк Ю.Р. з заявою про прийняття спадщини після смерті двоюрідного брата, ОСОБА_9 та засобами поштового зв'язку таку заяву було направлено на адресу приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Романчук-Василик В.Р. за адресою: 79000, м. Львів, просп. В. Чорновола, 17/10-а. ОСОБА_1 повторно скерував даний лист з заявою про прийняття спадщини на адресу приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Романчук-Василик Вікторії Романівни, проте такий повторно повернутий останньому. 05.02.2019 року після отримання повторного листа, який повернувся від приватного нотаріуса у зв'язку з неврученням такого, позивач в присутності адвоката подав відповідну заяву про прийняття спадщини нотаріусу, проте після закінчення шестимісного строку для прийняття визначеного законом.
В подальшому позивач звернувся до суду з позовом до Територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, треті особи: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Романчук-Василик В.Р. про встановлення факту родинних відносин та поновлення строку для прийняття спадщини, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12.02.2019 року відкрито провадження у справі.
Окрім того, позивачу в судовому засіданні 13.03.2019 року в межах розгляду справи №461/928/19 стало відомо про те, що двоюрідним братом позивача, ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) 26.02.1999 року посвідчено нібито заповіт, яким останній все своє майно заповів ОСОБА_2 .
Позивач зазначає, що у ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ні дружини, ні дітей не було, батьки померли, будь-які заповіти за життя останнім не посвідчувались, про що відомо всій родині, про що неодноразово зазначав померлий, а єдиним спадкоємцем є ОСОБА_1 , який є двоюрідним братом померлого. Оскільки безпосередньо позивачем отримувалось лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_9 , а також свідоцтво про смерть, та здійснювалось поховання двоюрідного брата, оскільки за життя ОСОБА_1 зі сім'єю відвідували останнього та підтримували близькі стосунки. Також, ОСОБА_1 стверджує, що підпис на заповіті від 26.02.1999 року виконаний не ОСОБА_9 , а іншою особою з наслідуванням підпису померлого брата позивача.
Оскільки ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , є двоюрідним братом позивача, який у зв'язку з наявністю заповіту, який братом позивача не посвідчувався, не може успадкувати належне майно померлого, тому він звертається до суду з даною позовною заявою для захисту своїх прав та інтересів.
Враховуючи наведене, просив позовні вимоги задовольнити та визнати недійсним заповіт ОСОБА_9 на користь ОСОБА_2 , посвідчений 26.02.1999 року державним нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори Гусар Л.В.
08.04.2019 року представник позивача подав до суду уточнену позовну заяву в якій відповідачами зазначив ОСОБА_2 та державного нотаріуса Першої Львівської державної нотаріальної контори Гусар Л.В. Просив задовольнити позов, визнати недійсним заповіт ОСОБА_9 на користь ОСОБА_2 , посвідчений 26.02.1999 року державним нотаріусом Першої львівської державної нотаріальної контори Гусар Л.В.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 11 липня 2023 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи відмовлено за безпідставністю.
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 11 липня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 11 липня 2023 року та рішення Галицького районного суду м.Львова від 11 липня 2023 року оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Лука Т.М., подавши апеляційну скаргу.
З ухвалою суду категорично не погоджується. Вважає, що експертом проведено експертизу без врахування оригіналів підписів ОСОБА_9 , наявних в оригіналах медичної картки, яка міститься в матеріалах справи та на використання яких у якості зразків почерку наполягав неодноразово ОСОБА_1 у судових засіданнях. Окрім того, судом в односторонньому порядку без обговорення з учасниками справи визначено перелік оригіналів документів зі зразками почерку та підписів ОСОБА_9 на проведення порівняльного дослідження і серед таких відсутні оригінали підписів ОСОБА_9 з медичної картки. Також зазначає, що в порушення вимог закону в основу експертизи покладено лише копію другого примірника заповіту, що виконувався нібито на бланку ААР№313565, оригінал такого заповіту експертом не досліджувався. Окрім цього, зазначає, що оригінали заповіту безпосередньо судом не витребувані та всі примірники оригіналів, а такий посвідчувався у двох оригінальних примірниках. Тому вважає, що висновок експерта №341-Е від 22.05.2023 року є неясним, оскільки з такого неможливо встановити, які саме взірці почерку експертом брались до уваги та з якого вбачається, що досліджувався другий примірник заповіту лише в копії.
Просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким призначити у справі повторну судово-почеркознавчу експертизу.
В апеляційній скарзі на рішення суду, апелянт зазначає, що з таким категорично не згідний.
Вказує, що у ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ні дружини, ні дітей не було, батьки померли, будь-які заповіти за життя останнім не посвідчувались, про що відомо всій родині, а єдиним спадкоємцем є ОСОБА_1 , який є двоюрідним братом померлого.
Зазначає, що підпис на заповіті, про який апелянту стало відомо тільки 13.03.2019 року, виконано не ОСОБА_9 , а іншою особою з наслідуванням підпису померлого брата позивача.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Луки Т.М. на підтримання доводів апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_2 та його представника - адвоката Маланюка М.М. на її заперечення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що в матеріалах справи відсутні дані про те, що підпис від імені заповідача у заповіті виконаний не особисто заповідачем. Крім того, відсутні дані про те, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таким чином підстави, зазначені позивачем для визнання заповіту недійсним, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Встановлено, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на праві приватної власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується копією дублікату від 11.09.2018 року свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 20.10.1998 року (Том 1 , а. с. 71).
Згідно з довідкою ЛМКП «Айсберг» з місця проживання про склад сім'ї і прописку від 06.02.2019 № 498, покійний ОСОБА_9 проживав та був зареєстрований у АДРЕСА_1 , був власником квартири, з 1984 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 проживав один (Том 1, а. с. 73).
26.02.1999 року ОСОБА_9 склав заповіт за яким заповів все своє майно, де б воно не знаходилось, і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на день смерті буде йому належати, і на що за законом він матиме право - ОСОБА_2 ( Том 1, а. с. 7,59).
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 57 років, про що 13.07.2018 року складено відповідний актовий запис №352 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (Том 1, а. с. 13, 58).
Після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина на належне йому майно.
26.07.2018 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом, у якій зазначив про спадкове майно та про те, що спадщину приймає (Том 1, а. с. 54).
ОСОБА_1 скерував на адресу приватного нотаріуса ЛМНО Романчук-Василик В.Р. 27.12.2018 року заяву про прийняття спадщини. Справжність підпису позивача на заяві засвідчено приватним нотаріусом ЛМНО Сиротяк Ю.Р. у встановленому законом порядку. В заяві позивач стверджує, що приймає спадщину після смерті свого двоюрідного брата ОСОБА_9 . Інших спадкоємців, передбачених законом, а саме ст. 1241 ЦК України немає. Зміст статей 1223, 1265-1270, 1272-1275, 1281, 1285, 1296, 1297 Цивільного Кодексу України йому нотаріусом роз'яснено (Том 1, а. с. 74).
Заява позивача від 27.12.2018 року про прийняття спадщини зареєстрована приватним нотаріусом ЛМНО Романчук-Василик В.Р. 05.02.2019 року.
Приватний нотаріус Романчук-Василик В.Р. листом від 07.02.2019 №14/02-14 повідомила позивача ОСОБА_1 про те, що 26.07.2018 заведена спадкова справа № 18/2018 (номер у спадковому реєстрі: 62761265) після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Пославшись на статтю 1223 та частину 1 статті 1241 ЦК України зазначила, що ОСОБА_1 не має права на спадкування (Том 1, а. с. 79).
Постановою Львівського апеляційного суду від 17.03.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 липня 2019 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Романчук-Василик Вікторія Романівна, про встановлення факту родинних відносин, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задоволено. Встановлено факт родинних відносин, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є двоюрідним братом ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . Визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини спадкодавця ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , терміном 2 (два) місяці, з дня набрання рішенням законної сили (Том 1, а. с. 151-157).
Згідно з висновком експерта за результатами судової почеркознавчої експертизи №341-Е від 22.05.2023 року підпис від імені ОСОБА_9 , розташований в лінійці після слова «Підпис» заповіту ОСОБА_9 , складеного і посвідченого 26.02.1999 року державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Гусар Л.В. /реєстр. номер 1-608/, виконаний ОСОБА_9 (Том 2, а. с. 189-192).
З довідки №943 від 12.07.2018 року виданої Виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради вбачається, що ОСОБА_2 дійсно проводив захоронення ОСОБА_9 на селищному кладовищі в смт. Брюховичі. Розцінка на копку могили та проведення захоронення - 900, 00 грн. згідно з рішенням Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №983 від 12.04.2018 року ( Том 1, а. с. 124).
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі статтями 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно з статтею 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251,1252 цього Кодексу.
Статтею1257 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, та зазначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3статті 203 ЦК України.
Відповідно до ст. 541 ЦК УРСР (яка була чинною на час складення заповіту), заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.
Відповідно до ст. 545 ЦК УРСР (яка була чинною на час складення заповіту), недійсність окремих частин заповіту не тягне за собою недійсності його в цілому. Якщо заповіт буде визнаний недійсним, то спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений спадщини, одержує право спадкувати на загальних підставах.
Зі змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.
Як на підставу визнання заповіту недійсним, ОСОБА_1 посилається на те, що підпис на такому виконаний не ОСОБА_9 , а іншою особою з наслідуванням підпису померлого брата.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Відповідн о до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Як вбачається з показів свідків, допитаних в суді першої інстанції, зокрема свідок ОСОБА_10 , який є другом відповідача, зазначав, що у 2000 році працював під керівництвом ОСОБА_9 , який сказав йому, що написав заповіт на ОСОБА_2 . В той час відповідача свідок не знав. Стверджує, що ОСОБА_2 займався похованням ОСОБА_9 . Покійний казав, що з братом не підтримує стосунків.
Свідок ОСОБА_11 , який є знайомим ОСОБА_9 , показав суду, що померлий казав, що склав заповіт на користь відповідача. Письмовий екземпляр заповіту ОСОБА_9 показував на роботі та стверджував, що посвідчив його нотаріально. Похованням ОСОБА_9 займався ОСОБА_2 . Свідок стверджує, що померлий звертався до нього за порадою чи поновлювати заповіт.
Свідок ОСОБА_12 , який є другом ОСОБА_9 показав суду, що померлий говорив про те, що оформив заповіт на відповідача. ОСОБА_2 стверджував, що зникли документи.
Свідок ОСОБА_13 , який є другом померлого, показав суду, що у 2000-2001 рр. ОСОБА_9 сказав йому, що склав заповіт на користь ОСОБА_2 , оскільки той завжди поруч з ним, підтримує та допомагає йому.
Згідно з висновком експерта за результатами судової почеркознавчої експертизи №341-Е від 22.05.2023 року підпис від імені ОСОБА_9 , розташований в лінійці після слова «Підпис» заповіту ОСОБА_9 , складеного і посвідченого 26.02.1999 року державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Гусар Л.В. /реєстр. номер 1-608/, виконаний ОСОБА_9 (Том 2, а. с. 189-192).
Позивач ОСОБА_1 не згідний з висновком експерта за результатами судової почеркознавчої експертизи №341-Е від 22.05.2023 року.
Вважав, що експертом проведено експертизу без врахування оригіналів підписів ОСОБА_9 , наявних в оригіналах медичної картки, яка міститься в матеріалах, та, що в порушення вимог закону в основу експертизи покладено лише копію другого примірника заповіту, що виконувався нібито на бланку ААР№313565, оригінал такого заповіту експертом не досліджувався. Окрім цього, зазначав, що оригінали заповіту безпосередньо судом не витребувані а тому просив провести повторну експертизу.
Згідно з ст. 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та вважає, що підстав для призначення повторної експертизи немає.
Так, колегія суддів не погоджується з посиланнями ОСОБА_1 на те, що експертизу було проведено на підставі лише копії заповіту.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, 21 березня 2023 року із Львівського державного нотаріального архіву за підписом завідувача Олени Бичківської було надано наряд «Заповіти за 1999 рік», в якому знаходився також і заповіт від імені ОСОБА_9 , посвідчений 26 лютого 1999 року державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори. Саме вказаний заповіт і досліджувався експертом.
Згідно з ст.110 ЦПК Україн и висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
На думку колегії суддів покази свідків, пояснення нотаріуса та висновок експерта в сукупності підтверджують, що підпис від імені заповідача у заповіті виконаний особисто заповідачем а тому підстав визнавати його недійсним немає.
Принцип свободи заповіту є основною, фундаментальною засадою спадкового права, що проявляється в усіх його інститутах. Свобода посмертних розпоряджень разом зі свободою власності та свободою договорів є одним із наріжних каменів сучасного цивільного права.
Доводи апеляційної скарги, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Колегія суддів вважає, що cудом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Луки Т.М. - залишити без задоволення.
Ухвалу Галицького районного суду м.Львова від 11 липня 2023 року та рішення Галицького районного суду м.Львова від 11 липня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2023 року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.