ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7560/23 Справа № 225/579/23 Суддя у 1-й інстанції - Геря О.Г. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В.,
за участю секретаря Шумило І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №225/579/23 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Завезіон Євген Леонідович, до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Глобинської міської ради в особі Служби у справах дітей Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про позбавлення батьківських прав,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Завезіон Євген Леонідович,
на заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 15 червня 2023 року,
встановив:
У березні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Завезіон Є.Л., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову зазначала, що 08 вересня 2012 року ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, про що Виконавчим органом Новгородської селищної ради міста Торецька Донецької області було складено відповідний актовий запис № 24 від 08 вересня 2012 року.
За час шлюбу у сторін народилися діти: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 01 жовтня 2019 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвано.
Відповідно судового наказу від 15 лютого 2019 року, виданого Дзержинським міським судом Донецької області, з ОСОБА_2 стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини його доходів на утримання дітей. Довідкою Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області від 31 січня 2023 року, підтверджено, що ОСОБА_1 не отримувала аліменти згідно з даним судовим наказом.
На теперішній час місце проживання чи перебування ОСОБА_2 позивачу не відоме. З 2019 року останній не приймає ніякої участі у вихованні дітей, не цікавиться їхнім життям та побутом, необхідністю їхнього забезпечення.
Згідно з довідками закладу загальної середньої освіти І-ІП ступенів №17 Бахмутського району Донецької області, батько дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не відвідує заклад освіти, батьківські збори, не цікавиться шкільним життям дітей.
У позивача склалася нова сім'я в якій чоловік забезпечує належний рівень виховання та освіти дітей, забезпечує їх належним рівнем життя.
Вищевикладені обставини вказують на те, що відповідач, який є батьком дітей, фактично самоусунувся від належного утримання та виховання синів, не бажає змінити своє ставлення, що свідчить про свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов'язками.
У зв'язку з викладеним просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочним рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 15 червня 2023 року позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Завезіон Є.Л., залишений без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Завезіон Є.Л., посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду обставинам справи, просить скасувати рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 15 червня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, які були долучені до матеріалів справи щодо повного ігнорування відповідачем ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків .Вважає,, що наданих доказів і їхнього змісту достатньо для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітніх дітей.
Посилається, що висновок суду першої інстанції щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ґрунтується виключно на неможливості з'ясувати думку батька. При цьому висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору є дорадчим документом і не має обов'язкового характеру.
В судове засідання апеляційного суду учасники судового розгляду не з'явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи.
Від адвоката Завезіона Є.Л., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , надійшла заява з проханням розглянути справу без їх участі, апеляційну скаргу просить задовольнити.
Відповідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.
Відповідно ч. 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
Ухвалюючи рішення про залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, врахувавши, що звертаючись до суду з позовом, позивачка як на підставу позбавлення відповідача батьківських прав, посилалася на ухилення ним від виконання батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дітей, натомість матеріали справи не містять достатньо даних, які свідчать про стан виконання відповідачем батьківських обов'язків відносно дітей, дійшов висновку, що визначальною обставиною, яка має значення для вирішення цього спору, є інтереси дітей, а інтересам дітей найкраще відповідатиме збереження їх зав'язків з сім'єю, в тому числі з батьком.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебували у шлюбі, зареєстрованому 08 вересня 2012 року виконавчим органом Новгородської селищної ради м. Дзержинська Донецької області за актовим записом № 24.
01 жовтня 2019 року заочним рішенням Дзержинського міського суду Донецької області шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 08 вересня 2012 року виконавчим органом Новгородської селищної ради м. Дзержинська Донецької області за актовим записом № 24 було розірвано, що підтверджується копією рішення у справі № 225/3840/19.
За час спільного проживання у сторін народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим органом Новгородської селищної ради м. Дзержинська Донецької області за актовим записом № 49, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим органом Новгородської селищної ради м.Торецька Донецької області за актовим записом № 34.
15 лютого 2019 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 , стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50%прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 16 січня 2019 року та продовжувати до досягнення найстаршою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повноліття, після чого стягнення аліментів здійснювати за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття, що підтверджується копією судового наказу Дзержинського міського суду Донецької області у справі №225/250/19.
15 грудня 2020 року позивачка зареєструвала шлюб із ОСОБА_9 , після реєстрації якого змінила прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Торецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 104.
У шлюбі з ОСОБА_9 у позивачки народився син ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Позивачка, а також її діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями довідок про реєстрацію місця проживання особи, виданих Виконавчим органом Новгородської селищної ради міста Торецька Донецької області №145 від 25.02.2021, №347 від 19.07.2018, а також №348 від 19.07.2018.
ОСОБА_1 , а також її діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживають/перебувають разом за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копіями довідок про взяття на облік внутрішньо перемішених осіб № 1607-7001205006 від 19 травня 2022 року, № 1607-7001205175 від 19 травня 2022 року, а також № 1607-7001205232 від 19 травня 2022 року, виданих Центром надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Глобинської міської ради Полтавської області.
Відповідно копії довідки № 06 від 27 січня 2023 року, виданої Закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №17 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області, ОСОБА_4 , 19 липня 2013 року навчається у 4 класі. Батько не відвідує заклад, батьківські збори, не цікавиться шкільним життям дитини.
Відповідно копії довідки № 07 від 27 січня 2023 року, виданої Закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №17 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області, ОСОБА_5 , 22 серпня 2016 року навчається у 1 класі. Батько не відвідує заклад, батьківські збори, не цікавиться шкільним життям дитини.
Згідно копії довідки № 59362646, виданої Торецьким відділом Державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 31 січня 2023 року про неотримання аліментів, ОСОБА_1 дійсно не отримувала аліменти з ОСОБА_2 у період з 01 лютого 2022 року по 31 січня 2023 року, згідно виконавчого листа 2н/225/137/2019, який видано Дзержинським міським судом Донецької області 15 лютого 2019 року.
Відповідно висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Глобинської міської ради від 26 квітня 2023 року комісія прийшла до висновку про недоцільність позбавляти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьківських прав щодо малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
У вказаному висновку зазначено, що згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 , наданими на ім'я начальника служби дітей Глобинської міської ради, вона офіційно розлучена та фактично не проживає з ОСОБА_2 з 20.01.2019. З цього часу їй не відоме його місце проживання, з нею та дітьми він не спілкується, ніякої участі у вихованні та матеріальному утриманні дітей не бере. Оскільки заявниця не в змозі надати достовірну інформацію щодо фактичного місця проживання/перебування та будь-яких контактних даних відповідача, спеціалісти служби у справах дітей Глобинської міської ради не в змозі здійснити виїзд за місцем фактичного проживання ОСОБА_2 з метою виклику його на бесіду на засідання комісії, визначення його матеріального стану, обстеження житлових і побутових умов, збору характеризуючих даних, тощо. При вивченні та обговоренні обставин вищезазначеної справи Комісія з питань захисту прав дитини погодилась, що надання суду висновку відносно доцільності позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьківських прав щодо малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 без повного, всебічного та об'єктивного розгляду, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого висновку та рішення, встановлення і вивчення його матеріального стану, житлово-побутових умов, стану здоров'я, місця фактичного перебування потягне за собою порушення особистих, немайнових прав та законних інтересів.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За частинами 1-3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За частинами 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 ст. 164 СК України.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення пункту 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають: один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позбавлення батьківських прав є виключним заходом, який тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Відповідно ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
В статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні, прийнятому у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09), Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.
Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав, визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні.
В даній справі суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що позивачкою не надано належних доказів, які б достовірно та беззаперечно підтверджували свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми обов'язками щодо участі в утриманні та вихованні його синів і умисне ухилення від їх виконання.
В свою чергу, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов'язків з виховання дітей.
Той факт, що на час розгляду справи малолітні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають окремо від батька, не свідчить безумовно про те, що батько дітей не бажає брати участь у їх утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
Згідно ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення обґрунтовано врахував висновок комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Глобинської міської ради про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей.
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (ч. 8 ст. 7 СК України, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства).
Відповідно ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
В даному випадку, суд першої інстанції, вирішуючи спір, врахував, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, позивач не довів підстав, визначених частиною першою статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав, які є вичерпними.
Доводи апеляційної скарги у зазначеній частині аналогічні доводам, зазначеним у позовній заяві, були предметом аналізу при розгляді справи у суді першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Відповідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно п.п «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Завезіон Євген Леонідович, залишити без задоволення.
Заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 15 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 29 листопада 2023 року.
Головуючий О.І. Корчиста