ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/5725/23 Справа № 243/8577/21 Суддя у 1-й інстанції - Воронков Д.В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В.,
за участю секретаря Шумило І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №243/8577/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування,
за апеляційною скаргою Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області,
на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 квітня 2023 року,
встановив:
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі за текстом ГУ ПФУ в Донецькій області) про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_2 12 червня 2018 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Кудлаєвим О.О. було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно у вигляді недоотриманої пенсії в розмірі 90420,64 гривень, яка належала ОСОБА_2 .
У липні 2018 року позивачка отримала частину суми пенсії після смерті матері в розмірі 79 049,83 гривень. Невиплаченою залишилась частина пенсії в розмірі 11 370,81 гривень. З усного повідомлення працівника пенсійного фонду їй відомо, що інша частина пенсії їй виплачена не буде відповідно до положень ч.1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вважає, що дане рішення відповідача не відповідає чинному законодавству України, є таким, що перешкоджає реалізації прав позивачки як спадкоємця на отримання всього належного їй спадкового майна.
Просила стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 11 370,81 гривень та судові витрати по справі.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Стягнуто з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 11 370,81 гривень. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,60 гривень.
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Донецькій області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що розмір недоотриманої пенсії розраховується за період відповідно до частини першої ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» де датою звернення за отриманням пенсії є день звернення спадкоємця з усіма необхідними документами. Посилається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області діяло на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами та підзаконними нормативними актами, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.
В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції Ландар Н.В., яка діє в інтересах Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримала та просила її задовольнити.
Позивач в судове засідання апеляційного суду не з'явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ГУ ПФУ в Донецькій області підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У частині3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що обмеження виплати недоотриманої пенсії строком три роки є необґрунтованими. ОСОБА_1 успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень ст. 1227 ЦК України у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент смерті.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 доводилася донькою ОСОБА_2 , що вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 02 грудня 1970 року, свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 22.10.1994 року.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 22 листопада 2017 року Кальміуським у м. Маріуполі відділі ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис № 1702.
Відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 12 червня 2018 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Кудлаєвим О.О., зареєстрованого в реєстрі за № 1956, ОСОБА_1 отримала в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 спадщину, яка складається з недоотриманої спадкодавцем за життя пенсії в розмірі 90 420,64 гривень, належність якої спадкодавцеві підтверджується листом-повідомленням № 9519/04 від 30 березня 2018 року, наданим Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області.
Відповідно листа Лівобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області від 30 березня 2018 року № 9519/04, що наданий на запит нотаріуса, розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з лютого 2015 року по листопад 2017 року склав 90 420,64 гривень. Зазначено, що відповідно до вимог ст. 46 ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в залежності від дати звернення до територіального органу пенсійного фонду суму пенсії буде зменшено.
Позивачка в своїй позовній заяві посилається, що частину недоотриманої пенсії після смерті матері ОСОБА_2 у розмірі 79 049,83 гривень їй було виплачено відповідачем.
Отже, недоотримана позивачем сума пенсії померлої ОСОБА_2 за свідоцтвом про право на спадщину за законом від 12 червня 2018 року складає 11 370,81 гривень (90 420,64 - 79 049,83).
Таким чином спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця.
Конституцією України (ст. 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст ч. 3 ст. 52 Закону також узгоджується зі змістом ст. 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення ч. 2, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За викладених обставин, суд першої інстанції встановивши, що позивачка має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним у цих правовідносинах, дійшов вірного висновку про задоволення вимог позивача про стягнення недоотриманої пенсії її матері в сумі 11 370,81 гривень.
Доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апеляційної інстанції не надано.
Отже, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.п «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
Повний текст постанови складено 29 листопада 2023 року.
Головуючий О.І. Корчиста